Ремонт власних основних фондів
Свого часу законодавці так часто змінювали податковий облік ремонту основних фондів, що складалося враження, нібито всі біди в країні спричинено саме невдалими «ремонтними» нормами Закону про податок на прибуток. На сьогодні всі перипетії начебто закінчилися. Проте тема ремонтів основних фондів все одно залишається актуальною: то у платника податків виникне ситуація, не описана в Законі про податок на прибуток, то податківці висловлять свою думку щодо нюансів податкового обліку цих операцій.
Михайло ВИШНЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Перш, ніж безпосередньо перейти до податкового обліку ремонтів основних фондів, нагадаємо декілька важливих деталей.
У податковому обліку операції з обслуговування та ремонту основних фондів можна розподілити на дві категорії. Перша — технічне обслуговування об’єктів основних фондів, витрати на яке повністю включаються до складу валових витрат. Друга — власне всі види ремонтів (поточний та капітальний), а також модернізація та поліпшення об’єктів. Податковому обліку цих витрат присвячено
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток (див. «Що зазначає Закон про податок на прибуток»), де такі роботи охарактеризовано як «поліпшення». Зважаючи на такий розподіл слід особливу увагу приділити характеру операції — чи то вона є техобслуговуванням, чи то ремонтом, а зробити це не завжди просто (див. статтю «Техобслуговування, ремонт та поліпшення основних засобів: принципові відмінності» на с. 6)
Що зазначає Закон про податок на прибуток
<…>
8.7.1 Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
<…>
Інший важливий момент полягає в тому, що під час ремонту об’єкти можуть фактично не експлуатуватися. Однак це зовсім не заважає продовжувати нараховувати на них амортизацію у звичайному порядку:
Закон про податок на прибуток прямо вказує, що проведення будь-яких робіт, пов’язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності наказу керівника про виведення з експлуатації не є свідченням про виведення таких основних фондів з експлуатації.З іншого боку, підприємство не зобов’язане оформляти такий акт, якщо об’єкт основних фондів експлуатується і при цьому перебуває у стадії ремонту (таке часто трапляється з об’єктами групи 1).
Розрахунок ліміту
Як випливає з
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток, частину ремонтних витрат можна включити до складу валових витрат, а частину — до складу балансової вартості основних фондів. Ця межа визначається на рівні 10 % балансової вартості основних фондів на початок поточного звітного періоду. Для більшості підприємств звітний період починається 1 січня*. Саме на цю дату і потрібно визначати балансову вартість основних фонів для розрахунку десятивідсоткового ліміту. Зрозуміло, якщо на цю дату основних фондів не було, то ліміт дорівнює нулю, а отже, до валових витрат вартість ремонту не включається, а амортизується за встановленими в п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток правилами.* Для виробників сільськогосподарської продукції річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.
Аналогічна ситуація і з
підприємствами, створеними протягом року. Річ у тім, що на початок звітного періоду — а для них це буде дата взяття на облік податковим органом як платника податку на прибуток — у підприємства просто не може бути балансової вартості основних фондів (див. лист ДПАУ від 04.07.2008 р. № 13412/7/15-0217 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 56). Адже основні фонди, отримані таким платником податків у першому звітному періоді, у тому числі й до моменту взяття на облік у податковому органі, збільшать балансову вартість відповідних груп тільки на початок наступного кварталу (це чітко видно з формули розрахунку балансової вартості, наведеної в п.п. 8.3.2 Закону про податок на прибуток). Більше того, якщо підприємство створене в IV кварталі, то зважаючи на подовжений перший звітний період (із дати взяття на облік і по 31 березня наступного року) на наступний рік воно з тієї ж причини не зможе скористатися лімітом**.** Деякі сподівання могли бути тільки для підприємств, які було взято на облік у період з 1 жовтня по 31 листопада в попередніх роках, тобто тоді, коли в законодавстві було закріплено 11-місячний період. За ідеєю, їх перший звітний період мав тривати з дати взяття на облік і по 31 грудня. А отже, станом на 1 січня вони вже могли мати сформовану балансову вартість основних фондів та претендувати на ліміт. Однак у листі ДПАУ від 29.10.2008 р. № 22169/7/15-0217 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 89) зазначено, що такі платники податків не подають декларацію ні за 11 місяців, ні за рік, а перший звітний період у них закінчується 31 березня.
Законсервовані об’єкти
. У зв’язку з економічною кризою деякі підприємства прийняли рішення законсервувати об’єкти. Тому виникає запитання: чи слід ураховувати вартість цих об’єктів у розрахунку 10 % ліміту?У цьому питанні все залежить від групи основних фондів. Якщо йдеться про об’єкти групи 1, то, як передбачено
п.п. 8.4.5 Закону про податок на прибуток, у разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1 (у тому числі внаслідок консервації), балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. Це означає, що вартість цього об’єкта не бере участі у формуванні ремонтного ліміту. Водночас, якщо говорити про об’єкти груп 2 — 4, то згідно з п.п. 8.4.6 Закону про податок на прибуток у разі виведення з експлуатації окремих об’єктів основних фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Тому вартість цих об’єктів повинна враховуватися при розрахунку ліміту.Право або обов’язок
. Зверніть увагу на слова «мають право», застосовані в п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Саме вони дають можливість платнику податків не використовувати ліміт, а амортизувати витрати на ремонт у складі відповідних груп (лист ДПАУ від 07.11.2003 р. № 9171/6/15-1316). Причини для таких дій можуть бути різними: по-перше, бухгалтер не має наміру зв’язуватися з премудрощами пропорційного розподілу — набагато легше просто збільшити балансову вартість об’єктів групи 1, що ремонтуються, або балансову вартість груп 2 — 4; по-друге, збільшення валових витрат може спричинити збиток у поточному періоді, а ставлення податківців до збиткових декларацій широко відоме.Водночас
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток аж ніяк не дозволяє застосовувати ліміт у довільному порядку або вибірково. Наприклад, у першому кварталі ремонтуються комп’ютери, у другому — будівля. Так-от, не можна до ремонту комп’ютерів ліміт не застосовувати, а до ремонту будівлі застосовувати. Це порушує і логіку, і сенс п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Тобто якщо платник податків не бажає скористатися наданим йому правом, то він не повинен застосовувати ліміт ні до ремонту комп’ютерів, ні до ремонту будівлі, якщо ж, навпаки, він вирішив скористатися лімітом, то вже до витрат на ремонт комп’ютерів слід застосувати норми цього підпункту.«
Бонусні» основні фонди. Віднедавна в Законі про податок на прибуток присутня так звана бонусна амортизація, що передбачає віднесення частини витрат на придбання (спорудження) основних фондів до складу валових витрат та подальшу амортизації частини, що залишилася, за загальними правилами. При цьому балансова вартість збільшуватиметься тільки на частину, що залишилася та амортизується, отже, частина вартості основних фондів, яка відноситься до складу валових витрат, не може брати участі в розрахунку ліміту.Перехід з єдиного податку.
Якщо єдиноподатник переходить на сплату податку на прибуток з початку року, то вартість його основних фондів слід включати до балансової вартості, що підлягає подальшій амортизації згідно із Законом про податок на прибуток. А отже, такі основні фонди слід ураховувати при розрахунку десятивідсоткового ліміту.Однак тут не все так просто. Тривалий час податківці дотримувалися думки, що така балансова вартість визначається в розмірі витрат на їх придбання, створення (виготовлення) станом на момент переходу на звичайну систему оподаткування з уключенням їх до відповідної групи основних фондів з метою подальшої амортизації («Вісник податкової служби України», 2003, № 16 та 2002, № 13).
Однак сьогодні думка податківців інша. Тепер вони вважають, що порядок збільшення балансової вартості залежить від того, коли було ці основні фонди придбано. Відштовхуватися від даних бухобліку можна тільки тоді, коли придбання було здійснено ще до переходу на сплату єдиного податку (див. за
питання 11 брошури «Відповіді на запитання платників податку про податковий облік та порядок нарахування амортизації» доведеної листом від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83). Якщо ж основні фонди було придбано на спрощеній системі, то їх балансова вартість визначається на рівні їх залишкової вартості, визначеної розрахунково згідно з податковими нормами амортизації (див. консультацію фахівців ДПАУ, опубліковану в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 96).
Неправильно визначено ліміт
Трапляються ситуації, коли платник податків виявляє, що торік він неправильно визначив балансову вартість основних фондів, а цього року вже було здійснено розподіл витрат на ремонт основних фондів виходячи з неправильно обчисленого показника балансової вартості на початок періоду. Чи потрібно перераховувати розподілену суму?
З одного боку, торішню помилку буде виправлено тільки в поточному періоді, суми коригування (наприклад, через неправильно обчислену амортизацію) є показниками податкового обліку поточного року, тому фактично балансову вартість основних фондів буде відкориговано тільки в поточному періоді. Начебто виходить, що коригувати розподіл не потрібно.
З іншого боку, тут можна провести аналогію з коригуванням суми валових витрат, що розраховуються в певному відсотку від неправильно визначеного оподатковуваного прибутку попереднього року (такими є, наприклад, витрати на благодійність з
п.п. 5.2.2 Закону про податок на прибуток). Нагадаємо, що ДПАУ в листі від 28.05.2008 р. № 6208/5/15-0215 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 55) однозначно вказала: такі витрати слід перерахувати. Отже, і в цьому питанні податківці, найімовірніше, виявлять послідовність: якщо балансову вартість на початок періоду визначено неправильно, то й витрати на ремонт, розраховані від цього показника, слід перерахувати. До того ж, механізм виправлення таких помилок передбачає, що в деклараціях після виправлення помилки у графі 3 «Балансова вартість на початок розрахункового кварталу» таблиці 2 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток буде зазначено правильні показники, тобто такі, як нібито помилки й не було (докладніше про виправлення таких помилок див. тематичний номер «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 19). Зі свого боку зауважимо: якщо податківці дотримуватимуться цієї позиції, то вони повинні погодитися з перерахунком ліміту не тільки в разі, коли його було завищено, а й коли він був занижений.
Розподіл ремонтних витрат
Як уже зазначалося, сума витрат на ремонт, що перевищує ліміт, збільшує балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об’єктів основних фондів групи 1 пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення.
Оскільки декларація з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, відразу виникає запитання: розподіл потрібно здійснювати один раз на рік чи його доведеться перераховувати наростаючим підсумком? Ця проблема виникає, якщо протягом року ремонт здійснювався в різних кварталах і при цьому сума витрат перевищує ліміт.
Зрозуміло, якщо дотримуватися позиції, що розрахунок розподілу слід здійснювати наростаючим підсумком, то податковий облік ремонтів істотно ускладнюється, адже фактично кожний період (якщо в ньому відбувався ремонт) доведеться робити новий перерахунок.
Незважаючи на те що деякі фахівці досі дотримуються цієї позиції, ми все-таки підтримуємо висновки, зроблені в
листі Комітету Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності від 21.10.2004 р. № 06-10/10-1174. У цьому листі зазначено: застосування наростаючого підсумку для розподілу суми витрат, понесених у зв’язку з поліпшенням основних фондів, що перевищує десятивідсотковий ліміт, Законом про податок на прибуток не передбачено.Таким чином, необхідність здійснювати пропорційний розподіл виникає не завжди. Наведемо випадки, коли
розрахунок пропорцій здійснювати не потрібно:1. Протягом періоду відремонтовано основні фонди тільки однієї групи (або відремонтовано тільки один окремий об’єкт групи 1), на суму понадлімітних витрат збільшується балансова вартість тільки цієї групи (або тільки цього окремого об’єкта групи 1). За іншими групами або окремими об’єктами групи 1 пропорції просто не буде.
Наприклад, протягом періоду підприємство відремонтувало тільки будівлю виробничого цеху на суму 10000 грн. (без ПДВ). Ремонтний ліміт становить 2000 грн. У цьому випадку 2000 грн. можна включити до валових витрат цього періоду, а 8000 грн. без будь-якого розподілу збільшать балансову вартість будівлі цеху на початок наступного кварталу.
2. Якщо ремонтний ліміт уже вичерпано, понадлімітні витрати без будь-якого пропорційного розподілу збільшуватимуть балансову вартість відповідної групи. Це пояснюється тим, що, по-перше, витрати на ремонт наростаючим підсумком не розподіляються, а, по-друге, пропорція показує частку витрат понад ліміт, які слід віднести на збільшення балансової вартості, у загальній сумі понесених витрат. Але оскільки ліміт вичерпано, то і самої пропорції теж не буде.
Наприклад, підприємство у III кварталі відремонтувало будівлю виробничого цеху (10000 грн. без ПДВ) та автомобіль (3000 грн. без ПДВ). Ремонтний ліміт уже вичерпано ремонтами першого півріччя цього року. У такому разі балансова вартість будівлі цеху збільшиться на 10000 грн., а балансова вартість групи 2 — на 3000 грн.
Заповнення декларації
Для відображення сум витрат на ремонт основних фондів у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток передбачено спеціальну таблицю 3 «Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат». При її складанні можуть виникнути труднощі із заповненням граф 5 — 8 «Фактичні обсяги поліпшень наростаючим підсумком», оскільки їх назва
передбачає записування загальної суми понесених витрат. Однак насправді це не так. Заповнення таблиці 3 має такі особливості:1) показники граф 3 і 4 визначаються станом на початок року та залишаються незмінними протягом усього року (з урахуванням особливостей для новостворених підприємств);
2) якщо фактичний обсяг поліпшень основних фондів не перевищує розміру десятивідсоткового ліміту, то в гр. 5 — 8 відображається саме ця сума. Вона ж і переноситься до ряд. 04.10 декларації;
3) якщо фактичний обсяг поліпшень основних фондів у звітному періоді перевищує встановлений ліміт, то у гр. 5 — 8 відображається сума в межах ліміту,
незважаючи на назву цих граф. Вона ж переноситься до ряд. 04.10 декларації.
Нові та старі підгрупи
Сьогодні може існувати декілька підгруп основних фондів, що амортизуються за різними ставками. Більше того, навіть окремий об’єкт групи 1 може одночасно амортизуватися за різними ставками. Витрати на ремонт основних фондів у частині, що збільшує балансову вартість, амортизуються за тими самими ставками, за якими амортизується сам об’єкт, що ремонтується. Отже, якщо платник податків ремонтує об’єкти груп 2 — 4, що амортизуються за новими та старими ставками, то частину витрат, яка перевищує ліміт, слід розподілити ще й пропорційно сумі ремонтних витрат самих підгруп, що ремонтуються. При цьому збільшується балансова вартість тієї підгрупи, яка ремонтувалася.
Якщо ж ремонтується об’єкт групи 1, що амортизується за різними ставками, то і в цьому випадку слід зробити додатковий розподіл між «старою» та «новою» частинами. На нашу думку, як базу розподілу слід узяти балансову вартість цього об’єкта
на початок кварталу, в якому такий ремонт проведено.Проілюструємо викладене на прикладі.
Протягом II кварталу було відремонтовано:
1. Два автомобілі, один з яких придбано до 01.01.2004 р. (вартість ремонту без ПДВ — 5000 грн.), другий — після цієї дати (вартість ремонту без ПДВ — 3000 грн.).
2. Об’єкт Б із групи 1 (вартість ремонту без урахування ПДВ — 40000 грн.). При цьому балансова вартість об’єкта Б на початок II кварталу становить 118125 грн., у тому числі частини, що амортизується за старими нормами, — 69125 грн., частини, яка амортизується за новими нормами, — 49000 грн.
3. Рекламний щит, придбаний до 01.01.2004 р. (вартість ремонту без ПДВ 4000 грн.).
Балансова вартість усіх груп основних фондів на початок періоду 275000 грн.
Ремонт власних основних фондів
| Група основних фондів | Балансова вартість на початок року, грн. | Вартість проведених ремонтів протягом періоду, грн. | Розподіл витрат на ремонт у частині, що відноситься на збільшення балансової вартості | |
| 1, у тому числі: |
| |||
| об’єкт А | 100000 | — | — | |
| об’єкт Б | За старими нормами | 70000 | 40000 | 11028,49 (24500 : 52000 х 40000) х 69125 : 118125 |
| За новими нормами | 50000 | 7817,66 (24500 : 52000 х 40000) х 49000 : 118125 | ||
| 2 | За старими нормами | 20000 | 5000 | 2355,77 (24500 : 52000 х 5000) |
| За новими нормами | 15000 | 3000 | 1413,46 (24500 : 52000 х 3000) | |
| 3 | За старими нормами | 7000 | 4000 | 1884,62 (24500 : 52000 х 4000) |
| За новими нормами | 8000 | — | — | |
| 4 |
| 5000 | — | — |
|
| Усього | 275000 | 52000 | 24500 |
Якщо в наступних періодах проводитимуться ремонти, але вони всією сумою збільшують балансову вартість групи (підгрупи або об’єкта групи 1), що ремонтувалася.
Момент виникнення валових витрат та збільшення балансової вартості основних фондів
Після проведення ремонту неминуче виникає питання щодо моменту виникнення валових витрат стосовно частини ремонтних витрат, що вписалася до ліміту, та збільшення балансової вартості щодо частини, яка ліміт перевищила. На наш погляд, керуватися тут слід загальними правилами оподаткування, установленими
Законом про податок на прибуток. Оскільки в першому випадку йдеться про валові витрати, то і збільшуватися вони повинні за відповідним правилом, тобто за правилом першої події, якщо виконавець робіт є стандартним платником податку на прибуток. Якщо ж виконавець таким не є, то керуватися слід п.п. 11.2.3 Закону про податок на прибуток, тобто збільшувати валові витрати тільки в момент складання акта виконаних робіт.Щодо другої частини витрат, оскільки вони включаються до балансової вартості основних фондів, то таке збільшення має відбуватися за
«основнофондовими» правилами. Нагадаємо, що за об’єктами групи 1 балансова вартість збільшується з кварталу, наступного за кварталом уведення в експлуатацію (у випадку з ремонтом орієнтуватися слід на дату складання акта виконаних ремонтних робіт), а за групами 2 — 4 — з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування (у випадку з ремонтом орієнтуватися потрібно знову-таки на дату складання акта виконаних ремонтних робіт).
Використання власних матеріалів та трудових ресурсів
Матеріали та запчастини.
При ремонті основних фондів підприємство може використовувати власні матеріали. Причому це придбання могло бути приурочене до ремонту, а могло здійснюватися без будь-якого зв’язку з ним. У першому випадку такі матеріали, як правило, не включаються до розрахунку приросту (убутку) ТМЦ. Отже, при формуванні загальної суми ремонтних витрат вартість таких матеріалів або збільшить валові витрати в межах ліміту, або буде включено до балансової вартості відповідної групи. У другому випадку вартість таких ТМЦ, найімовірніше, уже було включено до складу валових витрат та «пройшла» через розрахунок приросту (убутку) ТМЦ. У такому разі її слід вилучити з розрахунку приросту (убутку) через ряд. 4 таблиці 1 додатка К1\1 до декларації з податку на прибуток. Такі дії нівелюють збільшені раніше валові витрати.Заробітна плата
. Тривалий час податківці дотримувалися думки, що заробітна плата працівників, пов’язаних із ремонтом основних фондів, повністю включається до складу валових витрат на підставі п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток, а не обліковується, як решта ремонтних витрат, згідно з п.п. 8.7.1 цього ж Закону (листи ДПАУ від 01.07.2004 р. № 5297/6/15-1116; від 20.08.2004 р. № 16016/7/15-1117; від 23.10.2006 р. № 19739/7/15-0317).Однак з появою
листа ДПАУ від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 20) ситуація змінилася. Колишні листи було відкликано, а позиція податківців змінилася на протилежну: витрати на оплату праці працівників, зайнятих на роботах з ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, підлягають відображенню в податковому обліку платника податків відповідно до п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Благо, що в подальшому листом від 26.08.2008 р. № 17203/7/15-0217 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 71) ДПАУ повідомила, що новий порядок обліку витрат на заробітну плату ремонтної групи застосовується платниками податків при складанні декларації з податку на прибуток починаючи з I кварталу 2008 року, а до попередніх періодів не застосовується.Ні в колишніх
листах , ні в листі від 05.03.2008 р. № 4284/7/15-0317 ДПАУ не вказувала, який порядок обліку слід застосовувати до витрат на обов’язкове соціальне страхування працівників ремонтної групи (маються на увазі нарахування на заробітну плату). А от ДПА в м. Києві висловилася зрозуміліше. У листі від 07.04.2009 р. № 1248/10/31-606 було запропоновано ідентичний підхід, тобто ці витрати так само, як і витрати на саму заробітну плату, слід розглядати через призму п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток.
Безоплатно отримані основні фонди
Згідно з
п.п. 8.1.1 Закону про податок на прибуток під амортизацією розуміється поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів на зменшення скоригованого прибутку платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань. Із цього визначення видно, що безоплатно отримані основні фонди не можуть амортизуватися, оскільки витрат на їх придбання платник податків не поніс*.* Точно кажучи, безоплатно отримані основні фонди навряд чи можна взагалі назвати основними фондами в розумінні Закону про податок на прибуток, адже з визначення цього терміна випливає, що в них має бути вартість, ще й більша ніж 1000 грн., а для платника податків, який їх отримав, вони вартості не мають.
Водночас
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток установлює облік ремонтів основних фондів, які підлягають амортизації. Отже, до безоплатно отриманих основних фондів не можна застосовувати норми цього підпункту.Податківці вирішили вчинити своєрідно. У низці своїх
листів (від 24.09.2003 р. № 8032/6/15-1116 та від 15.06.2006 р. № 11332/7/15-0317, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 84; 2006, № 76 відповідно; у подальшому цю позицію було підтверджено в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 40, с. 24) ДПАУ зазначає, що п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток дійсно в цьому випадку не застосовується, але витрати на ремонт не пропадають, а відносяться на збільшення балансової вартості груп (об’єктів) згідно з п.п. 8.3.2 Закону про податок на прибуток. При цьому не слід забувати, що самі безоплатно отримані основні фонди балансову вартість не формують. Отже, якщо у платника податків не сформовано балансову вартість відповідної групи (немає інших об’єктів, крім безоплатно отриманого), то він повинен створити таку групу (для групи 1 завжди створюватиметься окремий об’єкт, який можна назвати, наприклад, «ремонт безоплатно отриманої будівлі», причому якщо вартість ремонтних витрат становитиме менше 1700 грн., то все одно потрібно створювати окремий об’єкт, але вже в наступному періоді його балансову вартість можна прирівняти до нуля).Цікава ситуація виникає з
наступними ремонтами такого безоплатно отриманого об’єкта. Деякі фахівці звернули увагу, що оскільки балансову вартість основних фондів уже буде сформовано (виходячи з вартості проведеного раніше ремонту) та амортизуватиметься в податковому обліку, то наступні ремонти вже можна обліковувати згідно з п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. З одного боку, такий підхід виглядає привабливим, з іншого — незрозуміла реакція ДПАУ. Не виключено, що тут податківці не розглядатимуть п.п. 8.7.1 у розрізі знеособлених витрат, які підлягають амортизації, а акцентуватимуть саме на основних фондах, що підлягають амортизації (у цьому ж випадку, точно кажучи, амортизуватимуться не основні фонди, а витрати на їх ремонт).Щодо ставок амортизації ремонтів безоплатно отриманих об’єктів, то тут слід орієнтуватися на старі норми, незалежно від того, коли підприємство такий об’єкт отримало і чи є він «новим» у сторони, яка передала.
Що вигідніше
Конструкція
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток така, що насамперед збільшуються валові витрати в межах ліміту, а вже потім балансова вартість основних фондів. Тобто пріоритет віддано валовим витратам.Якщо врахувати, що основні фонди амортизуються за різними ставками, а
пропорційний розподіл здійснюється не наростаючим підсумком, то в деяких випадках можна провести нехитру оптимізацію ремонтних витрат. Це стосується ситуацій, коли в різних кварталах(!) року підприємство планує здійснювати ремонт основних фондів, що належать до різних груп. Для зниження суми податку на прибуток слід спочатку здійснити ремонт основних фондів, які амортизуються за низькими ставками, а вже в наступних кварталах тих, які амортизуються за більш високими.Наприклад, якщо протягом року планується здійснити ремонт будівлі та комп’ютерної техніки, то немає сенсу в першому кварталі ремонтувати комп’ютери (які самі по собі амортизуються досить швидко), а в другому — будівлю. Набагато вигідніше провести ремонт будівлі в першому кварталі, а в другому (або наступних) — ремонт комп’ютерів, списавши в такий спосіб до валових витрат (у межах десятивідсоткового ліміту) суми, які при іншому підході зменшували б оподатковуваний прибуток тривалий час у складі амортизації групи 1.
Пріоритет може бути такий: спочатку слід ремонтувати основні фонди групи 1 (оскільки норма амортизації найнижча — 2 %), потім групи 3 (норма дещо вища — 6 %), потім групи 2 (норма ще вища — 10 %) і в останню чергу — групи 4 (найвища норма — 15 %). Але ще раз підкреслюємо —
ремонти повинні здійснюватися в різних кварталах, щоб понадлімітні витрати не потрапили під пропорційний розподіл.
Бухгалтерський облік
Для цілей бухгалтерського обліку необхідне чітке розмежування заходів щодо поліпшення основних засобів на:
1. Заходи щодо
поліпшення основних засобів, здійснення яких приведе до збільшення майбутніх економічних вигод від використання такого об’єкта основних засобів.До таких заходів можна віднести модернізацію, реконструкцію, модифікацію, добудову, дообладнання тощо. Інакше кажучи, проведення таких заходів має привести до зміни якісних характеристик об’єкта основних засобів, унаслідок чого підвищиться ефективність від експлуатації такого об’єкта.
Витрати, пов’язані з проведенням таких заходів, відносяться в повному обсязі на збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів.Згідно з
п. 31 Методрекомендацій № 561 підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов’язаних із поліпшенням основних засобів, є збільшення в результаті здійснення цих витрат очікуваного строку корисного використання об’єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), що виробляється (надається) цим об’єктом.Прикладами такого поліпшення є:
а) модифікація, модернізація об’єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;
б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);
в) упровадження ефективнішого технологічного процесу, який дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати;
г) добудова (надбудова) будівлі, яка збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) або умови їх виконання.
Найпростіший приклад — підприємство має на балансі будівлю, яку через свої технічні характеристики може бути використано тільки як склад. Згодом було зроблено ремонт, після якого будівлю вже можна використовувати як офіс, доходи від здавання в оренду офісу набагато вищі, ніж від здавання в оренду складу. Витрати на такий ремонт відносяться на збільшення вартості будівлі.
Інший приклад: автомобіль було обладнано газобалонним устаткуванням, унаслідок чого витрати на ПММ скоротилися. Такі витрати також збільшують вартість автомобіля.
2. Заходи щодо поліпшення основних засобів, проведення яких спрямовано на
підтримання робочого стану об’єкта основних засобів та отримання в майбутньому первісних економічних вигод, які були властиві об’єкту основних засобів на початку використання такого об’єкта. До таких заходів належать усі види ремонту (у тому числі й капітального) та технічного обслуговування об’єктів основних засобів.При цьому витрати на ремонт основних засобів включаються до складу:
—
загальновиробничих витрат за основними засобами, що беруть участь у процесі виробництва;—
адміністративних витрат за основними засобами загальногосподарського призначення;—
витрат на збут за основними засобами, пов’язаними зі збутом продукції;—
інших операційних витрат за основними засобами соціально-культурного призначення, а також тих, що беруть участь у процесі досліджень та розробок.Разом із тим, згідно з
п. 30 Методрекомендацій № 561 витрати на капітальний ремонт може бути визнано капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов’язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, що потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яку може бути відшкодовано від використання будівлі в майбутньому.Рішення про характер та ознаки робіт, що здійснюються підприємством (спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об’єкта, що приведе в майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані), приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу наявної ситуації та істотності таких витрат.
У загальному вигляді кореспонденція рахунків виглядає так:
| Зміст операції | Кореспондуючі рахунки | |
| дебет | кредит | |
| 1 | 2 | 3 |
| Облік витрат на ремонт об’єктів ОЗ | ||
| — господарським способом | ||
| Придбано матеріали, запасні частини, МШП тощо для проведення ремонту | 205 207 22 … | 63 |
| Віднесено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену у складі вартості запчастин, МШП | 641 | 63 |
| Оплачено запасні частини, МШП | 63 | 311 |
| Відображено групування витрат на проведення ремонту об’єкта ОЗ за елементами: | ||
| — на вартість використаних запчастин, МШП тощо | 23 91 92 93 941 949 | 205 207 22 … |
| — на суму витрат на оплату праці працівників, зайнятих ремонтом | 661 | |
| — на суму відрахувань на соціальні заходи на заробітну плату працівників, зайнятих ремонтом | 65 | |
| — на суму нарахованої амортизації необоротних активів, використовуваних при ремонті | 13 | |
| — на суму інших витрат, пов’язаних зі здійсненням ремонту | 63,68 | |
| — підрядним способом |
|
|
| Списано на витрати звітного періоду витрати на ремонт, виконаний будівельною організацією, об’єкта ОЗ, що використовується для: |
|
|
| — виробництва продукції (робіт, послуг) | 23 | 63 |
| 91 | ||
| — адміністративно-управлінських цілей | 92 | |
| — збуту продукції | 93 | |
| — проведення досліджень та розробок | 941 | |
| — утримання об’єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення | 949 | |
| Відображено суму ПДВ, сплачену у складі вартості виконаних ремонтних робіт, у складі податкового кредиту | 641 | 63 |
| Оплачено ремонт об’єкта ОЗ, виконаний сторонньою організацією | 63 | 31 |
| Облік витрат на модернізацію та інші види поліпшення об’єкта ОЗ | ||
| — господарським способом | ||
| Відображено фактично понесені витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта ОЗ: | ||
| — на суму використаних виробничих запасів | 15 | 20 22 … |
| — на суму нарахованої заробітної плати |
| 661 |
| — на суму нарахувань на фонд заробітної плати |
| 65 |
| — інші витрати |
| 63 |
| Витрати після проведення реконструкції, модернізації, добудови або дообладнання об’єкта ОЗ списано на збільшення первісної вартості об’єкта ОЗ | 10 | 15 |
| — підрядним способом | ||
| Відображено витрати з реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання об’єкта ОЗ | 15 | 63 |
| Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі вартості робіт з реконструкції, модернізації, добудови або дообладнання об’єкта ОЗ | 641 | 63 |
| Оплачено роботи з реконструкції, модернізації, добудови або дообладнання об’єкта ОЗ | 63 | 31 |
| Після завершення реконструкції, модернізації, добудови або дообладнання об’єкта ОЗ витрати списано на збільшення первісної вартості цього об’єкта | 10 | 15 |
