Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Торгові патенти: деякі актуальні питання

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Серпень, 2010/№ 63
Друк
Стаття

Торгові патенти:
деякі актуальні питання

Усі ми знаємо, що сфера торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування є важливим складником внутрішнього ринку нашої країни. Щоб підприємницька діяльність у цій сфері здійснювалася на законних засадах, суб’єкту господарювання слід потурбуватися про отримання низки дозвільних документів, до числа яких входить і торговий патент. Однак чи в усіх випадках він необхідний? Як його можна придбати? Де розмістити? Чим може загрожувати його відсутність? Відповідям на ці та деякі інші запитання присвячено цю статтю.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

ЦКУ

 — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КпАП

 — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

Закон про патентування 

— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон про систему оподаткування

 — Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.

Закон про фінпослуги

 — Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-III.

Положення № 1077

 — Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затверджене постановою КМУ від 13.07.98 р. № 1077.

Перелік № 576

 — Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджений постановою КМУ від 27.04.98 р. № 576.

Порядок № 1800

 — Порядок проведення внутрішнього моніторингу суб’єктами господарювання, що провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших гральних закладів, і ломбардами, затверджений постановою кму від 20.11.2003 р. № 1800.

Методрекомендації № 784

 — Методичні рекомендації щодо повноти охоплення обліком платників окремих видів податків, затверджені наказом ДПАУ від 19.12.2008 р. № 784.

Узагальнююче податкове роз’яснення № 494

 — Узагальнююче податкове роз’яснення щодо упорядкування обліку плати за торгові патенти та порядку стягнення нарахованих чергових платежів за торгові патенти у разі їх несплати, затверджене наказом ДПАУ від 18.08.2006 р. № 494.

Положення № 637

 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Класифікатор ДК 009-96

 — Державний класифікатор України ДК 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД), затверджений наказом Держстандарту України від 22.10.96 р. № 441.

Класифікатор ДК 009:2005

 — Національній класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005, прийнятий наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. № 375.

Підприємство здійснює роздрібну торгівлю через магазин, що знаходиться в іншому районі, ніж підприємство. До податкового органу якого району в цьому випадку слід звертатися для придбання патенту і куди перераховувати плату за нього?

Згідно з 

ч. 3 ст. 2 Закону про патентування торговий патент видається суб’єктам підприємницької діяльності податковими органами за місцезнаходженням цих суб’єктів чи за місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів.

Суб’єктам господарювання, які здійснюють

торговельну діяльність чи надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), патент видається за місцезнаходженням пункту продажу товарів чи пункту з надання побутових послуг, а суб’єктам господарювання, які здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб’єктів.

На думку ДПАУ, викладену в 

п. 2.2 Методрекомендацій № 784 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 16) щодо плати за торгові патенти:

суб’єктом обліку є або головне підприємство, або відокремлений підрозділ, відомості про який внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);

місцем обліку є той податковий орган, на території якого розташована торгова точка (а в разі виїзної торгівлі — місце реєстрації суб’єкта обліку: або головного підприємства, або відокремленого підрозділу);

порядок узяття на облік у податковому органі здійснюється на підставі заяви на придбання торгового патенту.

Таким чином, стати на облік як платник і відповідно перераховувати плату за патент може як головне підприємство (юридична особа), так і структурний (відокремлений) підрозділ з 

ЄДРПОУ. Підтвердження тому знаходимо і в листі ДПАУ від 22.11.2007 р. № 11633/6/15-0416.

Інакше кажучи, якщо магазин

має код ЄДРПОУ, то він перебуватиме на обліку в податковій інспекції за місцем здійснення торгівлі та самостійно здійснюватиме плату за патент до держбюджету через казначейський рахунок відповідної територіальної громади, де його розташовано.

Якщо ж такий магазин

не має коду ЄДРПОУ, то перебувати на обліку в податковій інспекції та сплачувати плату за патент до держбюджету через казначейський рахунок відповідної територіальної громади за місцем розташування магазина буде головне підприємство (юридична особа), незважаючи на те що така юрособа зареєстрована в іншому районі. Тобто магазин без ЄДРПОУ не може перебувати на обліку як платник плати за патент.

Підприємство біля кафе, що належить йому, влаштовує відкритий літній майданчик. Розрахунки з відвідувачами майданчика проводитимуться у приміщенні кафе. Скільки торгових патентів потрібно придбавати в цьому випадку?

Відповідно до

ч. 1 ст. 3 Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності чи їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів.

При цьому під торговельною діяльністю розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

До пунктів продажу товарів зазначений

Закон відносить, зокрема, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування.

Відкриті літні майданчики мають статус

окремого пункту продажу, якщо вони не є частиною стаціонарного кафе, розташованого у приміщенні, і якщо готівкові розрахунки з відвідувачами здійснюються безпосередньо на відкритому літньому майданчику. Така торговельна діяльність підлягає патентуванню і для її здійснення потрібний окремий торговий патент (якщо підприємство не є платником єдиного податку). Інакше кажучи, якщо торговельна діяльність здійснюватиметься у двох пунктах продажу товарів — у кафе та на відкритому літньому майданчику, придбавати доведеться два торгові патенти на кожен пункт продажу товарів.

Якщо ж розрахунки з відвідувачами здійснюватимуться не на відкритому літньому майданчику, а 

безпосередньо в кафе (у приміщенні стаціонарного капітального об’єкта), біля якого його розташовано, тоді і кафе, і літній майданчик розглядатимуться як один торговельний об’єкт (один пункт продажу товарів) і в придбанні додаткового торгового патенту для літнього майданчика не виникне необхідності.

Відзначимо, що при здійсненні в 

одному пункті продажу товарів, в одному окремому приміщенні, будівлі чи в їх частинах двох чи більше видів діяльності, що підлягають патентуванню (роздрібна торгівля, громадське харчування та один вид побутових послуг; роздрібна торгівля та декілька видів побутових послуг), слід придбати один торговий патент за максимальною вартістю, установленою відповідним органом місцевого самоврядування з урахуванням місцезнаходження такого пункту та асортиментного переліку товарів (див. п. 20 Положення № 1077).

Тобто за ситуації, коли в 

одному приміщенні (одному пункті продажу) розташовано і кафе, і літній майданчик, одержується один торговий патент на проведення торговельної діяльності.

Який порядок розміщення торгового патенту? Чи можна розмістити замість оригінала патенту його копію?

Основні вимоги до розміщення торгового патенту викладено в 

ч. 1 ст. 7 Закону про патентування. Так, торговий патент має бути розміщено:

на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності — біля касового апарату;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці — для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.

Головна умова, що висувається

Законом про патентування, — торговий патент має бути відкритим і доступним для огляду.

Водночас у цьому

Законі нічого не зазначено про необхідність розміщення саме оригінала патенту, як власне немає згадки і про його копії, у тому числі, засвідчені нотаріально.

ДПАУ в досить давньому

листі від 05.08.96 р. № 11-411/10-5236 погодилася з тим, що в доступному для огляду місці може бути розміщено не оригінал торгового патенту, а його нотаріально засвідчену копію. Сам же оригінал має знаходитися в торговій точці — він обов’язковий для пред’явлення на вимогу посадових осіб державної податкової інспекції та органів МВС.

Аналогічний висновок міститься і в 

ухвалі ВАСУ від 11.05.2006 р. № 2-263/06 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 4): розміщення копії торгового патенту в торговельному приміщенні у відкритому та доступному місці за наявності оригінала патенту в документації підприємства не є порушенням порядку його використання.

Крім того, ВАСУ зазначив, що

ч. 1 ст. 7 Закону про патентування не зобов’язує суб’єктів господарювання розміщувати для огляду нотаріально засвідчену копію торгового патенту, тому достатньою умовою для виконання встановлених вимог є розміщення у відкритому та доступному місці ксерокопії торгового патенту, не обов’язково засвідченої нотаріально.

Підприємство придбало торговий патент на рік, але пропрацювавши три місяці, вирішило припинити діяльність, що підлягає патентуванню. Як повернути торговий патент? Чи має підприємство право на повернення сум, сплачених за нього авансом?

У разі припинення діяльності, що підлягає патентуванню, підприємство має право

відмовитися від торгового патенту. Процедуру повернення патенту та надміру сплачених за нього сум у разі припинення діяльності, що патентується, описано в ч. 3 ст. 2 Закону про патентування.

Обов’язковою умовою в цьому випадку є подання відповідному податковому органу

письмового повідомлення про припинення такої діяльності. Таке повідомлення подається до 15 числа місяця, що передує звітному, а торговий патент підлягає поверненню до податкового органу.

Тобто можливість повернення переплати та відповідно її сума залежать від дати звернення до податкового органу щодо припинення діяльності, що патентується:

до 15 числа попереднього місяця чи після.

Надмірно сплачені суми вартості такого патенту (переплата) повертаються суб’єкту господарювання за його бажанням чи на поточний рахунок, або зараховуються до рахунку оплати вартості інших патентів. Спосіб повернення коштів має бути зазначено в письмовому повідомленні.

Ситуація 1. Повідомлення про припинення діяльності, що патентується, подано до 15 числа місяця, що передує звітному.

Підприємство придбало торговий патент 19.04.2010 р. При цьому одноразово було оплачено його вартість за частину квітня, що залишилася, і за травень 2010 року, а також за березень 2011 року. До 15.05.2010 р. було здійснено платіж за червень, липень і серпень 2010 року.

Пропрацювавши 3 місяці, підприємство вирішило припинити діяльність, що патентується, про що повідомило податкову інспекцію до 15.07.2010 р. та повернуло торговий патент.

У такому разі підприємству повертаються кошти, сплачені за серпень 2010 року та за березень 2011 року.

Буває й так, що підприємство повідомляє податкову інспекцію про припинення діяльності, що патентується,

після 15 числа місяця, що передує звітному. У цій ситуації суми коштів, сплачені за наступний місяць, не повертаються, оскільки нарахування вартості торгового патенту за цей період вже відбулося.

Таким чином, для суб’єкта підприємства, яке несвоєчасно повідомило податкову інспекцію про припинення діяльності, що патентується, надмірно сплаченою сумою вартості торгового патенту вважається

одноразова плата, що вноситься таким суб’єктом під час придбання торгового патенту та на яку потім зменшується розмір плати, що підлягає внесенню до останнього місяця дії патенту. Ця сума повертається платникові податків згідно з чинним законодавством (див. консультацію представників ДПАУ, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 14, с. 36).

Ситуація 2. Повідомлення про припинення діяльності, що патентується, подано після 15 числа місяця, що передує звітному.

Умови ті самі, що й у ситуації 1, але припустімо, що підприємство сповістило податкову інспекцію про припинення діяльності, що патентується, і повернуло торговий патент після 15.07.2007 р.

У цьому випадку суб’єкту господарювання кошти, сплачені за серпень 2010 року, не повертаються, оскільки нарахування вартості торгового патенту за цей період податковим органом уже відбулося. Поверненню підлягає тільки сума, унесена за березень 2011 року.

Чи потрібно придбавати торговий патент при наданні ломбардних послуг?

Ні, не потрібно.

Ломбарди серед інших юридичних осіб

Законом про фінпослуги віднесено до фінансових установ. Як фінансову установу, винятковим видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи в безготівковій формі за рахунок власних чи залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під процент, а також надання супутніх ломбардних послуг, визначає ломбард і Порядок № 1800.

У свою чергу, під

ломбардною операцією відповідно до п. 1.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР розуміється операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа відповідно до законодавства України під заставу товарів чи валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу.

Ломбардні послуги не входять до

Переліку № 576, тобто не вважаються побутовими (підрядними) послугами, тому не підлягають патентуванню.

Однак завважте: якщо ломбард здійснюватиме торговельні операції, наприклад, продаватиме закладене майно, йому буде потрібен торговий патент.

Підприємство здійснює ремонт мобільних телефонів. Чи підлягають патентуванню ці послуги?

Відповідно до роз’яснень Держкомпідприємництва, викладених у 

листі від 17.12.2009 р. № 15571, послуги з ремонту та сервісного обслуговування мобільних телефонів та аксесуарів до них не підлягають патентуванню, оскільки не належать до побутових послуг (не включені до Переліку № 576).

Інша справа, якщо підприємство, крім ремонту, здійснює ще й 

продаж мобільних телефонів та аксесуарів до них за готівкові кошти чи з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток, здійснюючи розрахунки з покупцем у пункті продажу товарів. У такому разі без придбання торгового патенту не обійтися.

Чи потрібно придбавати торговий патент для боулінг-клубу?

Головний податковий орган у 

листі від 26.04.2005 р. № 8059/7/23-2317 та в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 5, с. 37, вказує на необхідність придбання торгового патенту боулінг-клубами як суб’єктами господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу.

Свою позицію податківці обґрунтовують тим, що в перекладі з англійської мови «

bowling» означає кегельбан. Кегельбани, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, є одним з видів гральних місць, тобто відносяться до сфери грального бізнесу згідно з ч. 3 ст. 5 Закону про патентування. А здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу підлягає патентуванню.

При цьому вартість торгового патенту для таких кегельбанів установлено в фіксованому розмірі (за рік) і складає вона 6000 грн. за кожен ігровий жолоб (доріжку).

Іншої думки з цього приводу дотримується ВАСУ. Так, у 

постанові від 04.12.97 р. у справі № 3/106 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 53) він стверджує, що надання послуг боулінг-клубом не належить до грального бізнесу, оскільки не відповідає його визначенню, наведеному в ст. 5 Закону про патентування. Це пов’язано з тим, що боулінг-клуб надає громадянам у тимчасове користування за плату спортивний інвентар та інше майно, і при цьому майнового і грошового виграшу не передбачено. А відтак для надання послуг боулінг-клубу торговий патент не потрібен.

Логічнішою в цьому випадку нам здається позиція податкових органів. Адже якби законодавець первісно не відносив гру в боулінг (кеглі) до видів діяльності, що патентується, то її не було б прямо зазначено в 

Законі про патентування.

Підприємство на підставі договору комісії реалізує товар комісіонера за готівку. Розрахунки з комісіонером також здійснюватимуться в готівковій формі. Кому зі сторін — комітенту чи комісіонеру — у цьому випадку потрібно придбавати торговий патент?

Перш за все давайте з’ясуємо, чия діяльність (комітента чи комісіонера) у цій ситуації розглядається як

торговельна діяльність у пунктах продажу товарів, адже саме вона згідно з ч. 1 ст. 3 Закону про патентування підлягає патентуванню.

Під торговельною діяльністю в цілях патентування розуміється

роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (ч. 2 ст. 3 Закону про патентування). А торговий патент є державним свідоцтвом, що засвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися видами підприємницької діяльності, що патентуються.

Суть договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням іншої сторони (комітента) за плату зробити один чи кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (

ст. 1011 ЦКУ). Тобто за договором комісії комітент передає товари на реалізацію комісіонеру, а їх безпосередню реалізацію, причому вже від свого імені, здійснює комісіонер.

Виходить, що торговельну діяльність за готівкові кошти в пунктах продажу товарів здійснює саме

комісіонер. Підтвердженням того, що саме комісіонер здійснює торговельну діяльність (роздрібну торгівлю), є, зокрема, лист Держкомстату від 05.05.2005 р. № 08/1-1-3/47 , в якому з посиланням на норми Класифікатора ДК 009-96 роз’яснюється: посередницька діяльність у роздрібній торгівлі окремо не виділяється, а є торгівлею та класифікується у відповідних підкласах розділу 52 «Роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт» цього Класифікатора, залежно від виду товару (товарної групи), що реалізується, а також місця здійснення торгівлі. Відзначимо, що таку саму класифікацію наведено і в розділі 52 «Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку» Класифікатора ДК 009:2005.

Отже,

оскільки саме комісіонер у ситуації, що розглядається, здійснює роздрібну торгівлю, то саме він і має придбавати торговий патент.

Але якби розрахунки комісіонера з покупцями здійснювалися

в безготівковій формі, придбавати торговий патент йому б не знадобилося.

Щодо комітента, то його діяльність

не підпадає під визначення торговельної діяльності в розумінні Закону про патентування (комітент не здійснює в цьому випадку роздрібну торгівлю за готівкові кошти), у зв’язку з чим придбання торгового патенту не потрібне. Крім того, комітенту не потрібно придбавати торговий патент і при прийомі від комісіонера готівкових коштів за проданий товар, оскільки ця операція не відповідає визначенню торговельної діяльності.

Чи потрібно придбавати торговий патент при продажу товарів, розрахунок за які здійснюється через касу банку шляхом зарахування готівкових коштів на поточний рахунок продавця?

Ні, не потрібно.

Для цілей

Закону про патентування під торговельною діяльністю розуміється роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (ч. 2 ст. 3 цього Закону).

Розрахунки без відкриття поточного рахунка шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки підприємств (підприємців) чи фізичних осіб, для платників коштів є готівковими, а 

для одержувачів коштів — безготівковими (п. 2.5 Положення № 637).

Тому якщо підприємство здійснює продаж товарів з отриманням грошових коштів за них

на поточний рахунок, то придбавати торговий патент йому не потрібно. Аналогічну думку викладено і в листі ДПАУ від 03.08.2000 р. № 4420/6/15-1316.

Чи зобов’язаний виробник, відпускаючи свою продукцію зі складу та приймаючи за неї оплату готівкою до каси, що знаходиться в офісі, придбавати торговий патент?

Вище ми зазначили, що згідно із

Законом про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність у пунктах продажу товарів, а під торговельною діяльністю розуміється оптова та роздрібна торгівля, торговельно-виробнича діяльність (громадське харчування) за готівкові кошти. При цьому терміни «оптова торгівля» та «роздрібна торгівля» у цьому Законі не роз’яснюються.

Водночас у 

ч. 10 ст. 3 Закону про патентування міститься норма, що дозволяє суб’єкту підприємницької діяльності не придбавати торговий патент при реалізації ним продукції власного виробництва виключно фізичним особам, які перебувають із ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі чи адміністративні приміщення цього суб’єкта.

Чи означає це, що реалізація виготовленої продукції за готівку не своїм працівникам через вбудовані пункти продажу, а 

іншим особам (фізичним і юридичним) зі складу класифікується як торговельна діяльність, і виробник зобов’язаний придбавати торговий патент?

Податківці схиляються до того, що

зобов’язаний (див., зокрема, консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 9, с. 23; листи від 19.06.98 р. № 7412/10/15-3117 та від 25.02.2004 р. № 11-1209/18 ).

Однак ця позиція не безперечна. Існує й інший погляд на це питання. За контраргументами суб’єкти господарювання можуть звернутися до

Класифікаторів ДК 009-96 та ДК 009:2005 , у яких містяться визначення термінів «оптова торгівля» (розділ 51) та «роздрібна торгівля» (розділ 52).

Так, під

оптовою торгівлею розуміється перепродаж (продаж без переробки) нових чи вживаних товарів роздрібним торговцям, підприємствам і організаціям чи іншим оптовикам, який здійснюється оптовими торговцями, оптовими фірмами зі збуту промислових товарів, оптовими базами, оптовиками-заготівниками, власниками складів, експортерами, імпортерами, кооперативними організаціями, які займаються заготівлею та збутом сільськогосподарської продукції тощо.

У свою чергу, під

роздрібною торгівлею розуміється перепродаж (продаж без переробки) нових чи вживаних товарів, призначених переважно для особистого вжитку чи для використання в побуті.

Зверніть увагу: ключові слова в цих визначеннях — «

продаж без переробки». Тобто із зазначених документів чітко випливає, що виробник не може вважатися таким, що здійснює оптову чи роздрібну торгівлю.

Водночас основоположним документом, у якому розшифровано терміни у сфері торгівлі, є

Національний стандарт України «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 08.06.2004 р. № 130 (ДСТУ 4303:2004), а в ньому наведено дещо інші визначення цих термінів.

Так,

оптовою торгівлею вважається вид економічної діяльності у сфері товарообороту, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю чи для виробничого вжитку та надання пов’язаних із цим послуг. Під роздрібною торгівлею розуміється вид економічної діяльності у сфері товарообороту, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надання йому торговельних послуг.

Тобто при оптовій торгівлі товари придбавають для подальшого перепродажу, а в роздрібній — продають кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Виходить, якщо діяльність підприємства відповідає одній з ознак, а саме: здійснюється у сфері роздрібної чи оптової торгівлі за готівкові кошти в пунктах продажу товарів, то для її здійснення

необхідно придбати торговий патент.

Для сміливих платників податків важливим аргументом на користь відсутності необхідності придбання торгового патенту в ситуації, що розглядається, може бути той факт, що розрахунки з покупцями своєї продукції виробниче підприємство здійснює

не в пункті продажу товарів (перелік таких пунктів наведений в ч. 3 ст. 3 Закону про патентування та є вичерпним), а в касі підприємства. Отже, склад, з якого відпускається продукція, не може класифікуватися як місце торгівлі, а отже, торговий патент при цьому не потрібен.

При відстоюванні цієї позиції стане в нагоді й 

постанова ВГСУ від 25.05.2005 р. у справі № А-4/142-6 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 58), в якій зроблено висновок: виробник не може вважатися оптовим чи роздрібним торговцем, а склад, з якого тільки відпускається товар при проведенні розрахунків у офісі, не є місцем торгівлі. Отже, торговий патент на здійснення таких операцій не потрібен.

Підприємство з метою залучення покупців планує провести рекламний розіграш з видачею призів. Чи потрібно для цього придбавати торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу?

Згідно зі

ст. 1 Закону про патентування торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу необхідно придбавати при здійсненні діяльності саме у сфері грального бізнесу. При цьому під гральним бізнесом у цьому Законі розуміється діяльність, пов’язана з організацією казино, інших гральних місць, ігрових автоматів з грошовим чи майновим виграшем, проведенням лотерей і розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій чи майновій формі.

Проведення ж рекламної акції у вигляді розіграшу призів з метою залучення покупців і підвищення попиту на товари (роботи, послуги), що реалізовуються,

не належить до послуг у сфері грального бізнесу і, отже, не підлягає патентуванню. Підтвердження того знаходимо в листах ДПАУ від 14.02.2006 р. № 48/2/15-0410; від 07.07.2006 р. № 4499/6/15-0416 //«Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 31, 102; від 28.07.2009 р. № 8984/5/15-0416 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 82, а також у листі Держкомпідприємництва від 30.08.2006 р. № 6291.

Та все ж для повної впевненості радимо платникам податків належним чином поклопотатися про документальне оформлення такої акції:

— по-перше, позиціювати сам розіграш як

рекламну кампанію. Для цього має сенс видати відповідний наказ і призначити відповідального за проведення такої рекламної кампанії;

— по-друге, не зазначати термін «лотерея», а назвати цей захід

акцією;

— по-третє, представити сам виграш чи приз

як подарунок чи як можливість придбати товар за символічну плату (так буде набагато вигідніше з податкової точки зору);

у четвертих, проінформувати учасників заходу про те, що за підсумками акції вони зможуть отримати подарунок тільки в майновій формі.

Чи потрібно неторговельному підприємству придбавати торговий патент при разовому продажу основних фондів за готівку?

Відповідно до

Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності чи їх структурними (відокремленими) підрозділами в пунктах продажу товарів. А під торговельною діяльністю ст. 3 зазначеного Закону розуміє роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Спираючись на ці норми, ДПА в м. Києві

в листі від 21.06.2004 р. № 697/10/31-105 на аналогічне запитання платника про необхідність придбання торгового патенту при продажу за готівку основних фондів відповіла ствердно . Щоправда, цю відповідь було адресовано торговельному підприємству.

На необхідності наявності торгового патенту наполягають фахівці ДПАУ і за ситуації, коли підприємство продає

за готівку квартири, що йому належать, незважаючи на те що така діяльність для нього не є основною і здійснюється нерегулярно (див. консультації, опубліковані в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 9; 2009, № 9).

Водночас існує й інша, більш ліберальна та обґрунтована позиція працівників податкового відомства, викладена в консультації у журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 22, що стосується вже виробничого підприємства. У ній зазначається, що

несистематичний (разовий) продаж залишків матеріалів торгівлею не є і придбання патенту не вимагає .

Виходячи з викладеного можна зробити висновок:

неторговельному підприємству не потрібно турбуватися про необхідність придбання торгового патенту при продажу основних фондів (ТМЦ) за готівку, якщо такий продаж не був систематичним. А несистематичний продаж, за роз’ясненнями Пленуму ВСУ, — це продаж не більше двох разів на рік (див. п. 4 постанови від 25.03.2003 р. № 3).

Певну підтримку в цьому питанні можна знайти у

листі Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 23.12.2002 р. № 06-10/685: якщо діяльність підприємства не була систематичною, не мала на меті отримання прибутку і реалізація цінностей здійснювалася з виробничих складів підприємства, які не є пунктами продажу, винятковий перелік яких зазначено в Законі про патентування, підприємство може здійснювати таку діяльність без придбання торгового патенту.

Вважаємо, що цю логіку цілком можна поширити й на подібний продаж основних фондів підприємствами торгівлі та громадського харчування.

Для тих же, хто хоче підстрахуватися при здійсненні таких операцій без придбання торгового патенту, кращим виходом буде здійснення платежів покупцем шляхом унесення грошових коштів до каси банку для подальшого перерахування на поточний рахунок продавця.

Яку відповідальність передбачено за порушення у сфері законодавства про патентування?

У разі порушення таких вимог суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, несуть відповідальність, установлену

ст. 8 Закону про патентування. Для зручності інформацію про види порушень та санкції, що вживаються у зв’язку з цим, наведемо в таблиці.
< cellspacing="1" dir="LTR" width="642">

1

2

3

№ з/п

Вид порушення

Санкція

1

2

3

1

Порушення строків сплати чи неповне внесення чергових платежів

Пеня

на суму податкового боргу* (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ на день виникнення такого податкового боргу чи на день його (частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок більша, за кожен календарний день прострочення в його сплаті

* Відзначимо, що податкового боргу при несвоєчасному перерахуванні плати за патент бути не може, оскільки до суб’єктів підприємницької діяльності за порушення строків сплати вартості торгового патенту

не застосовуються норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III. Відповідно до Узагальнюючого податкового роз’яснення № 494 чергові нарахування плати за торговий патент у картках особових рахунків платників за відсутності подання розрахунку не можуть розглядатися як погоджене податкове зобов’язання. Погодженим податковим зобов’язанням плати за торговий патент може вважатися лише зобов’язання, визначене за результатами перевірки податковим органом у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій та погоджене в установленому порядку. Таким чином, норми ст. 6 Закону № 2181 щодо здійснення податковими органами заходів із погашення податкового боргу платника можуть застосовуватися тільки в разі несплати в установлений строк погодженої суми податкового зобов’язання з плати за торговий патент, визначеної податковим органом за результатами проведеної перевірки. Аналогічні роз’яснення надано і в листі ДПАУ від 21.12.2006 р. № 15-0418/ш.
Докладніше порядок стягнення плати за торговий патент розглянуто у статті «Адміністрування плати за патент» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 86, с. 19.

2

Порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого

ч. 1 ст. 7 Закону про патентування

Штраф у розмірі вартості

торгового патенту за один календарний місяць

3

Здійснення операцій, що підлягають патентуванню, без отримання відповідних торгових патентів чи з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого

ст. 7 Закону про патентування

Штраф у подвійному розмірі вартості

торгового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням*

* Як засвідчує практика, при розрахунку штрафу за здійснення підприємницької діяльності, що підлягає патентуванню, без придбання торгового патенту податкові органи переважно виходять із вартості патенту за 

повний місяць (якщо не йдеться про випадки, коли придбанню підлягає короткостроковий торговий патент), незалежно від того, яку кількість днів цього місяця здійснювалася така діяльність. Інакше кажучи, якщо під час перевірки буде встановлено, що хоча б один день суб’єкт господарювання здійснював роздрібну чи оптову торгівлю без отримання патенту, до нього буде застосовано штраф у подвійному розмірі передбаченої органом місцевого самоврядування вартості торгового патенту.

Однак суди дотримуються іншого підходу до розрахунку штрафу за здійснення діяльності без придбання патенту. На їх думку,

розрахунок штрафної санкції за здійснення підприємницької діяльності без придбання патенту має здійснюватися пропорційно до кількості днів, коли така діяльність проводилася (див., зокрема, ухвали ВАСУ від 06.03.2008 р. № К-39035/06 та від 25.03.2008 р. № К-37151/06).

Візьміть до відома: придбання торгового патенту

на минулий період неможливе. ДПАУ в листі від 03.07.2008 р. № 6524/6/15-0416 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 75) нагадує: здійснення діяльності без придбання торгового патенту у випадках, що вимагають його наявності, призводить до сплати штрафу в подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

4

Здійснення операцій, що вимагають пільгового торгового патенту, без отримання такого

Штраф у п’ятикратному розмірі вартості

пільгового торгового патенту

5

Порушення порядку отримання та використання пільгового торгового патенту, передбаченого

ч. 2 ст. 7 Закону про патентування

6

Здійснення торговельної діяльності без придбання короткострокового патенту

Штраф у подвійному розмірі вартості

короткострокового патенту за повний термін діяльності суб’єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням

 

Зазначені штрафи підлягають сплаті порушником у 

п’ятиденний строк згідно із законодавством. До дня сплати цих штрафів, а також до придбання торгового патенту чи оформлення пільгового торгового патенту діяльність порушника припиняється.

Суми штрафів, що стягуються державним податковим органом, підлягають перерахуванню до бюджету місцевого самоврядування (місцевого бюджету) за місцем оплати вартості торгового патенту.

Контроль за дотриманням вимог

Закону про патентування здійснюють державні податкові органи та органи МВС України (ч. 3 ст. 9 Закону про патентування).

На підставі цього положення в разі виявлення державним податковим органом за результатами перевірки порушень

Закону про патентування суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють торговельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, податковий орган здійснює розрахунок штрафних санкцій і складає рішення про їх застосування до суб’єкта підприємницької діяльності.

Таке рішення приймає керівник органу державної податкової служби (чи його заступник) за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання із зазначенням у рішенні рахунка місцевого бюджету за місцем здійснення плати за торговий патент (див.

лист ДПАУ від 29.01.2010 р. № 1761/7/23-7017/97).

Крім штрафів, що накладаються на суб’єкта господарювання, його посадові особи та громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності в разі порушення вимог

Закону про патентування притягуються до адміністративної відповідальності.

По-перше, згідно зі

ст. 164 КпАП здійснення операцій без придбання торгового патенту, якщо необхідність його придбання передбачено Законом про патентування, призводить до накладання штрафу в розмірі від 20 до 40 нмдг (від 340 до 680 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, засобів виробництва та сировини чи без такої. Якщо таке саме порушення повториться протягом року, штраф складе вже від 30 до 60 нмдг (від 510 до 1020 грн.) з конфіскацією виготовленої продукції, засобів виробництва та сировини чи без такої.

По-друге, відповідно до

Закону про систему оподаткування плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності належить до загальнообов’язкових податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються на території України. У зв’язку з цим ДПАУ поширює санкції за порушення, пов’язані з  розрахунком і сплатою податків чи інших платежів до бюджетів і на випадки порушення законодавства про патентування. Норма, що передбачає відповідальність за це порушення, закріплена у ст. 1632 КпАП, згідно з якою на керівників і посадових осіб підприємств, установ, організацій накладаються штрафи від 5 до 10 нмдг (від 85 до 170 грн.), а за ті самі дії, здійснені особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за зазначене правопорушення, — від 10 до 15 нмдг (від 170 до 255 грн.).

От такі моменти потрібно враховувати при придбанні торгових патентів. Бажаємо, щоб питання, пов’язані з патентуванням, розв’язувалися на вашому підприємстві легко, а обсяг товарообороту та кількість покупців постійно збільшувалися!

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі