Відсутність запису в КОРО за наявності підклеєного Z-звіту — неоприбуткування?

Відсутність запису в КОРО за наявності підклеєного Z-звіту — неоприбуткування?

 

Суть спору

Податкові органи відомі своїм особливо ретельним підходом до перевірки дотримання суб’єктами господарювання вимог законодавства про роботу з готівкою.

Одне з найбільш істотних порушень в цій сфері відносин — неоприбуткування. Про істотність порушення свідчить розмір штрафу, установлений за його вчинення. Нагадаємо: відповідно до

абз. третього ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкових коштів» від 12.06.95 р. № 436/95 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) в касах готівки застосовується штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

 

Позиція податкових органів

Цього разу податкова інспекція ознаки неоприбуткування готівки побачила в такому: незважаючи на те, що Z-звіт було підшито в КОРО в розділі № 1, у розділі № 2 графи заповнені не були, що, на думку податкового органу, свідчить про неоприбуткування готівкових коштів та порушення вимог

абз. третього п. 2.6 Положення № 637.

Не вплинула на позицію податкового органу і наявність прибуткових касових ордерів.

Свою позицію податковий орган обґрунтовує посиланням на

п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, відповідно до якого використання КОРО, зокрема, означає:

— наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

— підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО;

—

щоденне виконання записів про рух коштів та про суми розрахунків.

Тому

відсутність запису в КОРО, як наполягають податківці, навіть за наявності підклеєного Z-звіту, має бути кваліфіковано як неоприбуткування готівки із застосуванням відповідних санкцій (див. також лист ДПАУ від 05.05.2010 р. № 8795/7/23-7017/538 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 45).

 

Вирішення справи судом

Суди всіх трьох інстанцій не погодилися з настільки суворим підходом податкових органів, заснованим на виключно формальному тлумаченні законодавства, що регулює порядок використання готівкових коштів у господарській діяльності.

На думку судів, у тому числі ВАСУ, суб’єктом господарювання не було допущено порушення вимог законодавства, яке регулює обіг готівки, оскільки він провів отриману готівку через зареєстрований, опломбований в установленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій та підклеїв фіскальні звітні чеки про обіг готівки за день у КОРО. Лише незаповнення окремого розділу КОРО не може розцінюватися як доказ неоприбуткування готівки платником податків.

Ця позиція знаходить відображення і в практиці судів нижчих інстанцій. Так, наприклад, в

ухвалі Київського апеляційного адмінсуду від 10.03.2010 р. у справі № 2-а-13509/08 суд виходив з того, що тільки відсутність запису в КОРО не може розцінюватися як свідчення неоприбуткування готівки за умови наявності фіскальних звітних чеків та їх зберігання в КОРО.

 

Думка редакції

Насамперед, нагадаємо, що згідно з

п. 1.2 Положення № 637, касові операції потребують їх відображення у відповідних книгах обліку. У свою чергу, книгами обліку вважаються касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошових коштів або книга обліку розрахункових операцій. Тому оприбуткуванням готівки, як випливає з п. 1.2 Положення № 637, є проведення її обліку в касі на повну суму фактичних надходжень у будь-якій із книг обліку — у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій — залежно від способу розрахунків.

У цілому, аналіз приписів

Положення № 637 дозволяє говорити про те, що під оприбуткуванням готівки слід розуміти її відображення в книгах обліку (у будь-якій із названих). При цьому вимога про повне оприбуткування полягає в необхідності відображення в книзі обліку повної суми отриманих готівкових коштів, про своєчасне — у необхідності відображення таких сум у день їх надходження до каси.

На наш погляд, чинне законодавство дійсно дає формальні підстави для притягнення суб’єкта господарювання в разі відсутності необхідних записів у КОРО до відповідальності за неоприбуткування. Більше того, таке порушення може загрожувати не лише п’ятикратним штрафом за неоприбуткування, а й штрафом у розмірі 340 грн., який передбачено

п. 3 ст. 17 Закону про РРО за невикористання КОРО (див., наприклад, постанови Донецького окружного адмінсуду від 04.03.2010 р. у справі № 2а-1112/10/0570, Одеського апеляційного адмінсуду від 15.07.2009 р. у справі № 22-а-5487/08).

Проте, як бачимо, ВАСУ займає більш ліберальну позицію, підходячи до вирішення питання не з формальної точки зору, а прагнучи його вирішити по суті. Адже по суті мету правового регулювання відносин, пов’язаних з обігом готівки, у цьому спорі досягнуто — контролюючий орган має можливість установити, в якій сумі надійшли грошові кошти. Тільки відсутність запису в КОРО за наявності підклеєного Z-звіту жодних негативних наслідків не спричинює. Тому вирішуючи питання про те, чи було допущено порушення, як можна зробити висновок з цієї

ухвали ВАСУ, слід виходити з того, чи становить те чи інше конкретне відхилення суб’єктом господарювання від точного дотримання вимог законодавства певну небезпеку і чи може спричинити негативні наслідки.

Отже, опинившись у такій ситуації, суб’єктам господарювання слід озброїтися сприятливими для них прикладами із судової практики, посиланнями на які можна спробувати переконати перевіряючих у своїй правоті.

 

Матеріал підготувала Олена Уварова, юрист

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.10.2009 р.

Справа № 2-23/16484-2007А, к/с № К-5523/08

 

Вищий адміністративний суд України <…> розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції <…> на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. <…> за позовом Фірми «Д» до Державної податкової інспекції у місті <…> про визнання нечинним рішення, встановив:

Фірма «Д» звернулась до Господарського суду в Автономній Республіці Крим з позовом до Державної податкової інспекції <…> про визнання нечинним рішення <…> від 29.10.2007 р. про застосування штрафних санкцій у сумі <…> грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2007 р. <…>, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. <…>, позовні вимоги задоволені.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані відсутністю в діях позивача порушень абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України № 637 від 15.12.2004 р. та безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ДПІ у м. <…> подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2007 р. та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. були прийняті з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору невірно застосовані норми абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України № 637 від 15.12.2004 р. та абзацу 3 статті 1 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.95 р.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що позивач, здійснюючи реалізацію продукції в магазині, не вчинив порушень законодавства, яке регулює обіг готівкових коштів, оскільки провів отриману готівку через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій та підклеїв фіскальні звітні чеки про обсяг готівки за 17.10.2007 р. у сумі <…> грн. та 18.10.2007 р. у сумі <…> грн. до книги обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такий висновок зроблений судами попередніх інстанцій при належному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення спору, та при правильному застосуванні норм матеріального права, зважаючи на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками ДПА в Автономній Республіці Крим 19.10.2007 р. було проведено перевірку магазину, розташованого за адресою м. <…>, який належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт від 19.10.2007 р. <…>.

Перевіркою встановлено, що в магазині 17.10.2007 р. здійснювалась господарська діяльність, за наслідками якої в кінці дня роздруковано «Z» звіт № 1259 (о 10:54) на суму <…> грн. За наслідками діяльності 18.10.2007 р. в кінці дня також було роздруковано «Z» звіт № 1260 на суму <…> грн. Указані фіскальні звітні чеки підшиті до КОРО в розділі № 1, але в розділі № 2 (облік руху готівки і сум розрахунків) графи не заповнені, що, на думку податкового органу, свідчить про неоприбуткування готівкових коштів у день їх надходження та про порушення абзацу 3 пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. № 637.

На підставі акта перевірки та згідно зі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» Державною податковою інспекцією <…> і прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій <…> від 29.10.2007 р. у сумі <…> грн. (у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої готівки в касі — <…> х 5).

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Порядок ведення книг ОРО визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. № 614 «Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», згідно з п. 7.5 якого використання Книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає:

наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках Книги ОРО;

щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем відображена готівка у сумі <…> грн. за 17.10.2007 р. та сумі <…> грн. за 18.10.2007 р., що підтверджується фіскальними звітними чеками, які були підклеєні до відповідного розділу книги обліку розрахункових операцій.

Указані суми виручки були оприбутковані, що підтверджується прибутковими касовими ордерами <…> від 17.10.2007 р. та <…> від 18.10.2007 р., а також вкладними листами касира.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, відповідно до якої жодна норма податкового законодавства не визначає, що незаповнення окремого розділу КОРО (в цьому випадку № 2) є беззаперечним доказом неоприбуткування готівки платником податку.

За наведених обставин справи, суди дійшли правильного висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується внесення та оприбуткування позивачем готівки у сумі <…> грн., а отже, застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним рішенням відповідача обгрунтовано визнано незаконним.

Відповідно до ч. 3 ст. 220¹ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення — залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220¹, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. <…> залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 р. <…> залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 — 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

<…>