Теми статей
Обрати теми

Реалізація імпортних товарів — не привід для використання митної вартості при нарахуванні ПДВ

Редакція ПБО
Стаття

Реалізація імпортних товарів — не привід для використання митної вартості при нарахуванні ПДВ

 

Суть спору

З точки зору податкових органів, при поставці раніше імпортованих товарів база оподаткування ПДВ визначається виходячи зі звичайних цін, які відповідають митній вартості. Цю позицію вже було висловлено ними в роз’ясненнях, і активно застосовується місцевими інспекціями на практиці.

Далі розглядатиметься рішення ВАСУ щодо спору податківців з платниками податків, які були не згодні з такою точкою зору.

 

Позиція податкової служби

Це рішення ВАСУ досить скупо описує аргументацію «фіскалів», однак передбачити її не буде складно. Найчастіше податківці на місцях діють відповідно до листів та роз’яснень свого відомства, яке щодо предмета цього спору має усталену думку. В одному зі своїх останніх

листів, що стосуються цього питання (лист ДПАУ від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 47, с. 31), податківці наводять такі докази своєї позиції.

Згідно з

п. 4.1 Закону про ПДВ база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається за вільними цінами, але не нижче звичайних, з урахуванням інших витрат та виплат, які передбачені цією нормою. Для товарів, що імпортуються на митну територію України, базою оподаткування є договірна вартість, але не менше митної вартості, визначеної у ВМД, з урахуванням інших витрат та виплат, зазначених у цій нормі (п. 4.3 Закону про ПДВ). Далі податківці несподівано нагадують про п.п. 1.20.5 Закону про податок на прибуток, де говориться, що звичайною ціною для товарів, що підлягають державному регулюванню, є ціна, визначена згідно з таким регулюванням.

Із зазначених вище норм податкове відомство робить цікавий висновок: при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов’язання визначаються за правилами

п. 4.1 Закону про ПДВ, а саме (увага!), якщо договірна вартість буде менше звичайної (митної), база оподаткування розраховується за звичайними цінами, тобто не нижче договірної вартості, але не менше митної вартості. Причому на захист свого висновку податківці посилаються на те, що ціна товару, що імпортується, регулюється нормами податкового та митного законодавства — отже, звичайна ціна повинна визначатися відповідно до їх принципів.

Зазначеною аргументацією податківці користуються і в цьому спорі, стверджуючи, що в разі реалізації імпортного товару необхідно використовувати спеціальні норми

п. 4.3 Закону про ПДВ.

Додержуючись такої нехитрої логіки, місцева податкова інспекція донарахувала підприємству податкові зобов’язання, прирівнявши звичайну вартість до митної.

 

Вирішення справи судом

ВАСУ щодо цього спору також висловився вкрай скупо, та проте його позиція виглядає набагато обґрунтованіше. Своє рішення суд пояснив тим, що позиція податкової інспекції щодо «зрівнялівки» звичайної та митної вартості не ґрунтується на приписах законодавства, і додає — нормами законодавства не передбачено, що митна вартість для імпортних товарів є звичайною ціною для товару, який реалізується на території України. Окремо лише зауважимо, що цей спір було розглянуто судами декількох інстанцій і рішення щодо нього неоднозначні. Так, місцевий господарський суд скаргу підприємства відхилив, але вищі судові інстанції підтримали платника податків.

 

Думка редакції

Ми повністю підтримуємо рішення служителів Феміди. Позицію податкової з цього питання не те що спірною, її і законною вважати не можна. Адже у

ст. 4 Закону про ПДВ не даремно окремо прописані правила визначення бази оподаткування при імпорті та при поставці, і застосовувати їх потрібно також окремо. Норму, установлену п. 4.3 Закону про ПДВ, не можна вважати спеціальною при подальшому перепродажу імпортних товарів, оскільки нею взагалі регулюється не поставка, а імпорт (тобто купівля). Те, що в межах однієї статті фігурують правила податкового та митного законодавства, не свідчить про те, що в усій статті вони повинні застосовуватися одночасно (причому в будь-яких комбінаціях). До того ж самі податківці в резолютивній частині своїх останніх роз’яснень з цього питання посилалися на п. 4.1 Закону про ПДВ, де митна вартість не згадується. Також сумнівним є посилання податкового відомства на державне регулювання цін положеннями податкового та митного законодавства. У загальному випадку контрагенти вільні у виборі цін, і лише у визначених законом випадках застосовуються ціни, установлені органами державної влади або місцевого самоврядування (ст. 632 ЦКУ). Причому такі випадки встановлені в Законі України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 р. № 507-XII.

У світлі цього звернемо увагу на

постанову Львівського адміністративного суду від 19.11.2009 р. № 22а-11426/08/9104. У ньому суд, підтримавши платника податків, висловив думку, що положення МКУ поширюються лише на правовідносини, які виникають при ввезенні товару на митний кордон України. При цьому далі зазначалося, що використовувати норми МКУ для визначення податкових зобов’язань при продажу вже розмитненого товару не можна. Вагомим аргументом для платників податків також є відносно недавня Довідка ВАСУ від 15.04.2010 р. // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 48, с. 25, в якій прямо зазначено, що застосування положень МКУ для визначення звичайних цін чинним законодавством не передбачено.

Незважаючи на всі контраргументи, податкове відомство в цьому питанні відрізняється завидною впертістю

(листи ДПАУ від 09.04.2008 р. № 7310/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 45, с. 6; від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517). Нам же упевненості додають «позитивні» судові рішення вищих інстанцій.

Сподіваємося, що податкове відомство щодо цього питання змінить свою точку зору, а рішення місцевих судів набудуть більш однозначного характеру.

Наша думка щодо питання, яке розглядалося, висловлювалася вже неодноразово (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 47, с. 31; 2009, № 95, с. 36).

 

Матеріал підготував Віталій Смердов, економіст-аналітик

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27.05.2009 р.

 № К-394/07

 

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: <…> розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції <…> на постанову господарського суду <…> та постанову <…> апеляційного господарського суду <…> за позовом Приватного підприємства <…> до Державної податкової інспекції <…> про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Постановою господарського суду <…> у позові приватного підприємства <…> відмовлено.

Постановою <…> апеляційного господарського суду <…> постанову господарського суду <…> скасовано <…>.

ДПІ <…> подала касаційну скаргу, якою просить змінити судове рішення господарського суду <…> скасувавши постанову <…> апеляційного господарського суду <…>.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: пп. 4.1, 4.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наголошуючи на тому, що коли реалізується імпортований товар, необхідно застосовувати спеціальну норму — п. 4.3 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якою для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, відповідно, митна вартість килимових виробів відповідає рівню звичайної ціни <…>.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що висновки суду узгоджуються з обставинами справи та не суперечать вимогам законодавства. <…>

Судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін <…> податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у зіставних умовах.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

<…>

Судом апеляційної інстанції при вирішенні цього спору не було порушено вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», на що посилається податковий орган у касаційній скарзі, оскільки згідно з цією нормою оподаткування здійснюється при розмитненні імпортованих товарів, правильність якого податковим органом не оспорюється. Спірним питанням у цій справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару <…> на митній території України, а тому, згідно з вимогами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правильно визначав базу оподаткування операції з реалізації <…> виробів виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

<…> суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції — без змін.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції <…> залишити без задоволення, а постанову <…> апеляційного господарського суду <…> без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі