При списанні безнадійної кредиторської заборгованості коригування валових витрат не передбачено
Суть спору
Підприємство придбало ТМЦ для використання у своїй господарській діяльності та відобразило їх у складі валових витрат. Однак розрахунку з постачальниками за такі ТМЦ проведено не було. Після закінчення строку позовної давності кредиторську заборгованість, що виникла, у повному обсязі з урахуванням ПДВ було включено підприємством до складу валового доходу за правилами
п.п. 4.1.6 Закону про податок на прибуток як безповоротну фінансову допомогу.Прийшовши на перевірку, податківці зажадали від підприємства ще й виключити з валових витрат вартість таких ТМЦ.
Підприємство з цією вимогою не погодилося, тому з’ясовувати, на чиєму боці правда, довелося в суді.
Позиція податкового органу
Свою позицію працівники податкового відомства мотивували тим, що за ТМЦ, витрати на придбання яких було враховано у складі валових витрат підприємства, протягом строку позовної давності
не було здійснено компенсацію постачальникам. У зв’язку з цим вважається, що такі ТМЦ отримано фактично безоплатно. А отже, підприємство не мало права включати їх вартість до валових витрат, оскільки за обставин, що склалися, не дотримується один із критеріїв валововитратності, установлених п. 5.1 Закону про податок на прибуток, — відсутня компенсація вартості ТМЦ.
Вирішення справи судом
Вивчивши матеріали справи, суд установив, що підприємство відносно оподаткування кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув,
виконало всі вимоги, передбачені Законом про податок на прибуток, тобто відобразило її суму у складі валових доходів на підставі п.п. 4.1.6 зазначеного Закону. При цьому ТМЦ, за якими виникла така заборгованість, були використані підприємством у межах господарської діяльності. Цього не заперечує й податковий орган, який здійснював виїзну планову документальну перевірку суб’єкта господарювання.Ґрунтуючись на нормах
п. 5.1 і п.п. 11.2.1 Закону про податок на прибуток, суд дійшов висновку: у податковому обліку валові витрати згідно з п.п. 11.2.1 визнаються за правилом першої події, а п. 5.1 не встановлює порядок ведення податкового обліку, а розкриває поняття валових витрат та їх склад.Таким чином, цим
Законом не передбачено норму, яка зобов’язала б платника податку зменшувати чи коригувати валові витрати на вартість ТМЦ, уключену до валових витрат за першою подією (оприбуткуванням), у разі неоплати таких ТМЦ протягом строку позовної давності.Тобто при відображенні валових витрат за першою подією факт здійснення (або нездійснення) у подальшому компенсації вартості отриманих ТМЦ жодним чином не змінює їх статус.
Думка редакції
Згідно із
Законом про податок на прибуток кредиторська заборгованість покупця, що залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, у цілях оподаткування визнається безповоротною фінансовою допомогою та відображається у складі валового доходу разом з ПДВ (пп. 1.22.1 і 4.1.6).Однак, на думку податківців, цього недостатньо. Досить давно відома їх вимога про необхідність виключення вартості придбаних товарів після закінчення строку позовної давності зі складу валових витрат покупця. Така вимога ґрунтується на тому, що компенсація вартості товарів не здійснювалася, а отже, немає й фактичних витрат, які можна було б віднести до складу валових. Її висловлено в
листі ДПАУ від 07.06.2006 р. № 10751/7/15-0317 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 59, з посиланням на постанову ВГСУ від 09.03.2004 р. у справі № 31/83а, а дещо раніше вона прозвучала в консультації працівників цього відомства, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 5, с. 34.І ось уже не перший рік сміливі платники податків сперечаються з цією думкою ДПАУ, висуваючи як аргумент той факт, що операція з купівлі товару і після закінчення строку позовної давності продовжує залишатися операцією на
платній основі. А чинне законодавство не містить норм, які передбачали б коригування валових витрат після закінчення строку позовної давності.Радує, що платників податків у цьому питанні підтримують і суди. Підтвердженням тому є, зокрема,
ухвала ВАСУ від 17.05.2006 р.; постанови ВГСУ від 22.06.2004 р. у справі № 26/27, від 14.07.2005 р. у справі № 26/373а // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44.І от до арсеналу суб’єктів господарювання додалося ще одне позитивне судове рішення, в якому вкотре підкреслено:
Закон про податок на прибуток не передбачає необхідності виключення з валових витрат вартості товарів, відображеної у складі валових витрат за першою подією, у разі неоплати таких товарів протягом строку позовної давності. Головне, що ці товари були придбані для використання в господарській діяльності платника податку.
Матеріал підготувала Наталя Білова, економіст-аналітик
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
| 27.05.2008 р. | № К-25738/06 |
(витяг)
Вищий адміністративний суд України <…>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
<…> об’єднаної державної податкової інспекції <…> області на постанову Господарського суду Донецької області від 01.06.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. <…> за позовом Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «У» до <…> об’єднаної державної податкової інспекції <…> області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.09.2005 р. <…>, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток за I квартал 2005 року в сумі <…> грн., винесеного на підставі Акта від 26.09.2005 р. <…> про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства <…> геологорозвідувальною експедицію виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння «У» за період з 01.01.2005 р. по 31.03.2005 р., де зазначено про порушення вимог п. 1.22 ст. 1, ст. 11, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку із кредиторською заборгованістю перед постачальниками: <…> регіональним управлінням «Д» із 30.11.2001 р.; <…> філією № 3 <…> із 30.06.2004 р. (фактично із 2000 р.); ДВАТ «Шахта «Б» із 31.01.2002 р., оскільки у I кварталі 2005 року не відкориговано суму валових витрат на суму цієї кредиторської заборгованості, для стягнення якої скінчився строк позовної давності, у розмірі <…> грн. як безповоротної фінансової допомоги, де відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач повинен зменшити суму валових витрат на цю суму.
Постановою господарського суду Донецької області від 01.06.2006 р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. <…>, а позов задоволено.
Обґрунтувавши рішення п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», суди зазначили, що зазначеним Законом не передбачена норма, яка б зобов’язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
При цьому судами визначено, що по закінченні строку давності щодо стягнення заборгованості відповідно до вимог зазначеного Закону позивачем сформовані та відображені у податковому обліку доходи на суму заборгованості, що не спростовується і відповідачем. Також судами зазначено, що ТМЦ були використані в господарській діяльності позивача. І тому суди дійшли висновку, що чинним законодавством не передбачена необхідність чи обов’язок платника податків проводити коригування валових витрат на суму заборгованості, щодо якої скінчився строк позовної давності.
Не погодившись із постановою господарського суду Донецької області від 01.06.2006 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. <…>, відповідач (далі — ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, оскільки порушено норми матеріального права а саме: п. 1.25, п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки «безповоротна фінансова допомога» — сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилась нестягнутою після закінчення терміну позовної давності.
З вищевикладеного скаржник робить висновок про те, що кредиторська заборгованість підприємства, щодо якої минув термін позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою підприємства та підлягає включенню до складу валових доходів у повному обсязі з урахуванням ПДВ. Підприємством не була здійснена компенсація вартості товарів, які воно отримало фактично безоплатно, а тому і не вправі було відносити їхню вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених у п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав. У судовому засіданні проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.Як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, у редакції Закону від 22.05.97 № 283/97-ВР —
валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з п.п. 11.2.1 ст. 11 цього Закону — датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).Обґрунтувавши рішення наведені в п. 5.1 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суди зазначили, що зазначеним Законом не передбачена норма, яка б зобов’язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми ТМЦ, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності.
Таким чином, необхідно погодитись із обґрунтуванням судових рішень нормою п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із визначенням того, що не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає поняття валових витрат та їх складу.
З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів про те, що по закінченні строку давності щодо стягнення заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем сформовані та відображені у податковому обліку доходи на суму заборгованості, що не спростовується і відповідачем із врахуванням встановленого факту про те, що ТМЦ були використані в господарській діяльності позивача.
Керуючись ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:Касаційну скаргу <…> об’єднаної державної податкової інспекції <…> області залишити без задоволення
.<…>
