Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства
Рекомендації від 02.02.2010 р. № 04-06/15
(витяг)
1. Юрисдикція господарських судів щодо спорів, пов’язаних із застосуванням земельного законодавства
<…> З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України (далі — ГК України), статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що
органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.Спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі,
підвідомчі господарським судам.<…>
1.6.
В порядку господарського судочинства розгляду підлягають, зокрема, такі категорії спорів:— з питань набуття та реалізації юридичними особами (в т. ч. суб’єктами підприємницької діяльності), органами місцевого самоврядування та державою права на земельні ділянки;
— визнання незаконними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання у користування, припинення права власності на ділянки, вилучення земельних ділянок із користування;
— пов’язані із захистом права власності або права користування земельною ділянкою (в тому числі відновлення порушеного права третьою особою, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);
— про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок;
— про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою;
— пов’язані з набуттям, зміною та припиненням права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), для сільськогосподарських потреб (емфітевзис);
— про встановлення, зміну та припинення земельного сервітуту;
— про стягнення заборгованості з орендної плати за договором користування земельною ділянкою;
— інші спори, пов’язані з правами суб’єктів господарювання на земельні ділянки.
<…>
коментар редакції
Земельний спір: до якого суду звертатися?
Питання, пов’язані з отриманням та оформленням прав на землю, насамперед коли йдеться про земельні ділянки комунальної та державної форм власності, не втрачають актуальності. Про це свідчать і регулярні спроби парламенту підкоригувати земельне законодавство, і пильна увага до спорів про землю з боку вищих судових інстанцій та інших державних органів. Рекомендації ВГСУ лише підтверджують це. Цікаві ж вони тим, що є оглядом найбільш дискусійних та таких, що найчастіше виникають на практиці, питань.
Одне з них — в якому суді, господарському чи адміністративному, повинні розглядатися спори між суб’єктами господарювання та місцевими радами (або держадміністраціями), пов’язані з наданням земельних ділянок у користування чи у власність.
Як свідчить аналіз судової практики, ВГСУ, і в цій позиції його підтримує Верховний Суд України, переважну частину
земельних спорів відносить до юрисдикції господарських судів (див. «Судова практика. Практика вирішення земельних спорів вищими судовими інстанціями» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 85, с. 27). У документі, що коментується, наводиться примірний перелік окремих категорій спорів, які повинні розглядатися в госпсудах. Він може бути для суб’єктів господарювання орієнтиром у визначенні підвідомчості спору.Однак рішення КСУ у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010 може змінити позицію вищих судових інстанцій. У ньому КСУ фактично наполягає на тому, що при реалізації будь-яких своїх повноважень у сфері земельних відносин органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень, а отже, спори за їх участі повинні розглядатися
адміністративними судами.Звертаємо увагу: помилка у визначенні юрисдикції суду та подання позову до адмінсуду, замість господарського, може потім призвести до того, що спір буде повернено на новий розгляд.
Наступний фрагмент
