Початок
Попередній фрагмент
4.
Відповідальність за порушення земельного законодавства4.1.
Самовільне зайняття земельної ділянки4.1.1. У питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об’єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.
4.1.2.
Не може вважатись самовільно зайнятою земельна ділянка комунальної власності, на якій без отримання правовстановлюючих документів на неї на підставі відповідного дозволу органу місцевого самоврядування розміщено зовнішній рекламний засіб, оскільки у Законі України «Про рекламу» та Типових правилах розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067, встановлено вичерпний перелік документів, необхідних для одержання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, до яких правовстановлюючий документ на земельну ділянку не входить.4.1.3. У вирішенні спорів судам слід враховувати, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі, надають суб’єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 ЗК України. Отже,
розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.4.1.4. За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 ЦК України
покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім’я правовстановлюючих документів на земельну ділянку
не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об’єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України.
4.1.5. Не є самовільним зайняттям земельної ділянки здійснення будівництва з письмової згоди власника земельної ділянки на земельній ділянці, наданій в оренду під забудову.
коментар редакції
Що вважається самовільним зайняттям земельної ділянки?
Почнемо з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV
самовільним зайняттям земельних ділянок є будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про його передачу у власність або про передачу в користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, що є відповідно до закону правомірними.Таке розуміння самовільного зайняття земельної ділянки застосовується
з 07.05.2008 р., коли було внесено відповідні зміни до Закону № 963. Нагадаємо, що до цього моменту самовільне зайняття земельної ділянки охоплювало будь-які дії особи, що свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки або намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до отримання документа, що посвідчує право на неї, і до її державної реєстрації. Докладно про те, які дії землекористувачів може бути кваліфіковано контролюючими органами як самовільне зайняття земельної ділянки, які санкції та в якому порядку може в цьому випадку бути застосовано, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 85.З деяких дискусійних питань висловився і ВГСУ.
Так, наприклад, Держінспекція з контролю за використанням та охороною земель традиційно наполягає на необхідності наявності в розповсюджувача реклами, що розміщує об’єкт зовнішньої реклами на земельній ділянці, правовстановлюючих документів на неї (державного акта про право власності на землю або договору оренди відповідної ділянки) (див. лист від 19.09.2008 р. № 6-17-3006/1285). Аналогічного висновку дійшов і Держкомзем (див. листи від 21.04.2008 р. № 14-22-6/3998, від 20.04.2010 р. № 8106/17/4-10). До суб’єктів господарювання, які розміщують рекламні носії, не маючи правовстановлюючих документів на землю, висуваються вимоги про їх демонтаж.
Ми, розглядаючи цю проблему, вказували на
неправомірність таких вимог (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 87). Зокрема, Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабміну від 29.12.2003 р. № 2067, містять вичерпний перелік необхідних документів для отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Документи, що підтверджують права на земельну ділянку, до нього не включено. Як бачимо, цей висновок підтримує і ВГСУ.А от
розміщення малої архітектурної форми без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій МАФ розміщуватиметься, на думку ВГСУ, під поняття самовільного зайняття земельної ділянки підпадає (ми про таку загрозу попереджали // див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 25). До того ж, необхідність наявності відповідних документів, що підтверджують права на земельну ділянку, передбачено Порядком розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабміну від 26.08.2009 р. № 982 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 80).Розглядаючи питання про самовільне зайняття землі, ВГСУ знову не може оминути увагою ситуацію, в якій опиняються власники об’єктів нерухомості в період між придбанням об’єкта нерухомості та оформленням правовстановлюючих документів на землю (насамперед ідеться про землю комунальної та державної форм власності). На думку ВГСУ,
власника об’єкта нерухомості не може бути притягнуто до відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.Закінчення
