Чи є право на валові витрати та податковий кредит з ПДВ за товаром у разі відсутності ТТН
Підприємство придбало у постачальника товар на умовах самовивезення. Перевезення здійснене власним транспортом підприємства без оформлення товарно-транспортної накладної. При цьому є всі необхідні документи на товар: видаткова накладна, документ про оплату, податкова накладна. На підставі цих документів платник податків відобразив у себе валові витрати та податковий кредит з ПДВ за придбаним товаром. Однак податковий орган не визнав відображені суми у зв’язку з тим, що надходження товару не підтверджено товарно-транспортною накладною. Чи мають рацію податківці?
(м. Черкаси)
На жаль, невизнання податковими органами валовими витратами витрат платника податків на придбання товару, не підтверджених товарно-транспортними накладними (ТТН), у разі перевезення власним автотранспортом — явище нерідке.
Свою позицію вони обґрунтовують тим, що
п.п. 5.3.9 Закону про податок на прибуток не дозволяє вважати валововитратними витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.На думку податківців, таким підтверджуючим документом при перевезенні товару автотранспортом є
ТТН. Вони давно стверджують, що отримання та реалізація цінностей зі складу при використанні автоперевезень має підтверджуватися відповідними накладними на відпуск цих цінностей, податковими накладними та ТТН. За відсутності перелічених документів вартість таких цінностей не може бути віднесено до валових витрат, а «вхідний» ПДВ за ними — до податкового кредиту підприємства (див., зокрема, консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2003, № 24, с. 31).А справа в тому, що чинне законодавство передбачає
необхідність наявності ТТН у водія юрособи або фізособи-підприємця як при наданні послуг перевезення, так і при транспортуванні вантажу для власних потреб (ст. 48 Закону про автотранспорт, п. 1 Переліку № 207 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 28, с. 7). Разом з подорожнім листом вантажного автомобіля ТТН вважається основним документом на перевезення вантажів (див. п. 11.1 Правил № 363).Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі типову форму ТТН, затверджено
наказом № 488. А п. 2 цього наказу встановлює, що застосування таких форм первинного обліку всіма суб’єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов’язковим .Крім того, згідно з
розділом 1 Правил № 363 ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку в дорозі їх переміщення (транспортування), оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.До списку документів, що підтверджують надходження запасів на підприємство та їх вибуття для реалізації (крім товарів у роздрібній торгівлі),
ТТН зараховано також у Методрекомендаціях № 2.На те, що ТТН є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача, вказує і Державний Комітет статистики України в
листі від 25.06.2007 р. № 05/2-8/46. З ним згодне Міністерство транспорту та зв’язку України (див. лист від 26.12.2007 р. № 5327-02/06/14-07).Як бачите, ТТН розглядається як
первинний документ для підтвердження отримання та вибуття ТМЦ.Однак вимога про обов’язковість її використання для підтвердження валововитратності витрат нам здається не зовсім коректною, адже насправді ТТН виконує тільки одну
важливу функцію — підтверджує перебування вантажу в дорозі (незалежно від того, перевозиться він у межах відповідного договору або самостійно підприємством для власних потреб).Для відображення ж ТМЦ в обліку вантажоодержувача навіть за наявності ТТН доцільно мати оформлену вантажовідправником
видаткову накладну чи інший документ , що відповідає вимогам ст. 9 Закону про бухоблік. А для податкового кредиту з ПДВ і зовсім немає альтернативи — для його формування потрібна виключно податкова накладна чи інший документ, що її замінює, з п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ.Отже, надання великого значення ТТН у податковому обліку не має під собою підстав. Цей висновок підтверджують і судові органи.
Наприклад, з приводу віднесення до складу валових витрат одержувача вантажу витрат на його транспортування, підтверджених
не ТТН, а іншими первинними документами (платіжними дорученнями на перерахування коштів за транспортні послуги, актами приймання-передачі наданих послуг з перевезення вантажів) суди констатували: обов’язковість наявності ТТН для цілей податкового обліку чинним законодавством не передбачена і не може розглядатися як єдиний можливий засіб доведення обґрунтованості віднесення витрат на транспортування вантажу до валових витрат (див., зокрема, постанову Донецького окружного адмінсуду від 10.07.2009 р. у справі № 2а-4066/09/0570, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2009 р. у справі № 22а-2595/2008, ухвалу ВАСУ від 15.05.2008 р. у справі № К-30854/06).Ураховуючи таку позитивну для платників податків судову практику, у цьому випадку в підприємства є реальні шанси відстояти свої права перед податковим органом.
Наталя Білова, економіст-аналітик
