Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Екозбір. Збір за розміщення відходів при списанні шин

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Грудень, 2010/№ 100
Друк
Відповідь на запитання

Збір за розміщення відходів при списанні шин

 

Чи є підприємство, яке періодично списує автомобільні шини, що відпрацювали свій експлуатаційний ресурс, платником збору за розміщення відходів?

(м. Житомир)

 

Насамперед зазначимо, що

списані після вичерпання свого експлуатаційного ресурсу автомобільні шини підпадають під визначення відходів, наведене у ст. 1 Закону про відходи. Так, відходами визнаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не можуть бути в подальшому використані за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Суб’єкти господарювання, діяльність яких супроводжується утворенням відходів, мають право:

самостійно розміщувати їх у спеціально відведених місцях чи об’єктах (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами, дотримуючись при цьому санітарних норм та правил утримання території;

передавати відходи спеціалізованим підприємствам.

На практиці найчастіше суб’єкти господарювання йдуть другим шляхом, тобто передають відходи, що утворилися в них, спеціалізованим підприємствам. При цьому залежно від типу відходів та ступеня їх небезпеки до таких підприємств часто висуваються додаткові вимоги, без дотримання яких вони не можуть займатися відповідною діяльністю у сфері поводження з відходами.

Зокрема, якщо йдеться про

автомобільні шини, то необхідно мати на увазі, що у спеціалізованого підприємства, з яким у суб’єкта господарювання укладено договір на передачу зазначених відходів, має бути відповідна ліцензія на збирання і заготівлю вторсировини (за переліком, установленим КМУ), як того вимагає ст. 35 Закону про відходи, а також п. 3 ч. 3 ст. 9 Закону про ліцензування. Згаданий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. № 183 і в ньому, крім іншого, зазначені також гумові вироби, у тому числі зношені шини.

Щодо сплати

збору за розміщення відходів при списанні автомобільних шин, то слід знати, що на сьогодні, до набуття чинності Податковим кодексом, справляння такого збору, який називається платою за розміщення відходів, урегульовано ст. 39 Закону про відходи. При цьому у ст. 1 зазначеного Закону під розміщенням відходів розуміється зберігання і захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах, з чого можна зробити висновок, що їх тимчасове (до моменту вилучення) зберігання в інших місцях розміщенням не є.

Такий самий висновок міститься й у роз’ясненнях контролюючих органів (див., наприклад,

листи Мінприроди від 22.05.2008 р. № 6540/20/10-08; Мінпромполітики від 27.05.2008 р. № 15/2-3-319 ; ДПАУ від 28.05.2008 р. № 6208/5/15-0215 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 58). На жаль, у них немає одностайності з приводу тривалості такого тимчасового зберігання, однак тут, на наш погляд, перевагу слід віддавати підходу, сформульованому податківцями. Так, ДПАУ вважає, що тільки в разі, якщо суб’єкт господарювання своєчасно не передав відходи іншим спеціалізованим підприємствам (комунальним підприємствам) у встановлені договором строки із власної вини та/або з вини цих підприємств, унаслідок чого на кінець звітного кварталу відходи залишилися у такого суб’єкта господарювання, він повинен сплатити збір за фактичні обсяги відходів, які дійсно розміщувалися на його власних об’єктах протягом певного часу (подробиці див. у статті «Збір за розміщення відходів: накопичилося…» у зазначеному вище номері нашого видання).

Отже, у разі передачі відходів (автомобільних шин) спеціалізованому підприємству на утилізацію

суб’єкт, що утворює відходи, не є платником екозбору, якщо він передав такі відходи в установлені договором строки та на кінець звітного періоду (кварталу) не мав їх у себе в наявності.

На завершення додамо, що

спеціалізовані підприємства, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, здійснюють статутну діяльність зі збирання і заготівлі таких відходів та надають послуги в цій сфері, також не є платниками збору за розміщення відходів на їх територіях. Зазначена норма міститься у ст. 39 Закону про відходи.

 

Ігор Хмелевський, економіст-аналітик

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі