Санкції для фізособи-підприємця за неподання податкових декларацій
Фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування не подавала декларацію про доходи протягом трьох попередніх років, оскільки не було доходу. Якщо декларації за весь цей період подати зараз разом з декларацією поточного періоду, які до підприємця може бути застосовано санкції?
(м. Сімферополь)
Декларацію про доходи зобов’язані подавати фізичні особи — підприємці, які працюють на загальній системі або на фіксованому податку, незалежно від того, чи велася протягом звітного періоду (кварталу, півріччя, 9 місяців або року) підприємницька діяльність, був у цей період дохід чи ні. Цей обов’язок передбачений
абзацом першим п. 4 ст. 14 Декрету Кабміну «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Слід зауважити, що питання про штрафні санкції за неподання декларації про доходи фізичною особою — підприємцем на загальній системі оподаткування має давню історію, впродовж якої не може отримати однозначної відповіді.
Податкові органи, як видно з
листа ДПАУ від 20.11.2009 р. № 14244/5/17-0416 ДПАУ, виходять з того, що за неподання декларації про доходи фізичною особою — підприємцем санкції, передбачені Законом № 2181, не застосовуються. Вони пояснюють це тим, що звітність, яку подають фізособи-підприємці, не охоплюється поняттям податкової декларації, з якого виходить Закон № 2181. Нагадаємо, що відповідно до нього податковою декларацією визнається документ, на підставі якого нараховується та/або сплачується податок, збір (обов’язковий платіж).Однак це не означає, що податкові органи вважають неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи фізособою-підприємцем некараним порушенням. При виявленні таких фактів органи державної податкової служби складають адміністративні протоколи та накладають штраф, передбачений
ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у розмірі від 3 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 51 до 136 грн.Оскільки неподання декларації, за яке передбачено зазначений штраф, є триваючим правопорушенням (суб’єкт вважається таким, що порушив вимоги, з наступного дня після граничного строку подання декларації і до того моменту, поки її не подасть або поки порушення не буде виявлено контролюючим органом), послатися на встановлений
ст. 38 КпАП строк давності у 2 місяці не вдасться. У ситуації, щодо якої поставлене запитання, якщо тепер суб’єкт господарювання разом з поточною декларацією подасть декларації за три попередні роки, то саме з моменту такого подання почне обчислюватися 2-місячний строк давності, після закінчення якого штраф за несвоєчасне подання декларацій застосовано вже бути не може.Якщо ж податковий орган складе адміністративний протокол про притягнення фізичної особи до відповідальності за
ст. 1641 КпАП, то прийняти постанову про накладення передбаченого цією статтею штрафу він має до закінчення зазначеного 2-місячного строку. При цьому окремий штраф за кожний факт неподання декларації застосовано не буде, оскільки згідно зі ст. 36 КпАП якщо особа вчинила декілька адмінпорушень, справи щодо яких одночасно розглядаються тим самим органом, стягнення накладається в межах санкції, установленої за найбільш серйозне порушення. На наш погляд, у ситуації, що розглядається, також є всі підстави наполягати на необхідності застосування цієї статті та на тому, що за всі несвоєчасно подані декларації накладається штраф у максимальному із передбаченого розмірі 136 грн.Однак не виключено, що позиція податківців зміниться під впливом практики Вищого адміністративного суду України. При розгляді подібних справ ВАСУ виходить з того, що
відповідальність за ст. 1641 КпАП застосовується до фізичних осіб, які не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Спеціальним же законом з питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон № 2181. При цьому до платників податків згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону № 2181 належать також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності. Підпунктом 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 установлено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку (див. ухвали ВАСУ від 12.10.2010 р. у справі № К-8539/09, від 15.04.2010 р. у справі № К-1821/07 К/С, від 11.03.2009 р. № К-33651/06, п. 2.2 Довідки ВАСУ від 29.01.2010 р. про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб з приводу рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності).Слід зауважити, що така позиція, безумовно, не на користь платника податків, оскільки, по-перше, зазначений штраф застосовується за кожний факт неподання або несвоєчасного подання декларації (це правило збереглося і в
Податковому кодексі, де й закріплено у ст. 115), по-друге, строк давності для стягнення штрафу, передбаченого п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, набагато триваліший та становить 1095 днів, які відлічуються з наступного дня після закінчення граничного строку для подання такої декларації. Тому фізичним особам — підприємцям залишається лише розраховувати на те, що суди все ж змінять свою позицію та дослухаються до аргументів про те, що декларації, які ними подаються, не є податковими, оскільки на їх підставі не здійснюється визначення податкових зобов’язань.
Олена Уварова, юрист
