Зняття податкового кредиту з ПДВ без податкового повідомлення-рішення: як оскаржити?
Актом невиїзної документальної перевірки податкова інспекція зняла податковий кредит з ПДВ та зменшила показник ряд. 26. Підприємством було складено заперечення до акта перевірки, однак податковий орган відмовився взяти їх до уваги. Як діяти далі, адже податкового повідомлення-рішення немає, а отже, оскаржувати нема чого?
(м. Харків)
Є два можливі випадки, коли податкові органи зменшують за результатами перевірки значення рядка 26 декларації з ПДВ:
1) виявлено факт заниження або недекларування сум бюджетного відшкодування;
2) платником податків завищено задекларований податковий кредит (або занижено податкові зобов’язання).
У ситуації, коли за результатами податкової перевірки встановлено, що платник ПДВ задекларував
занижену суму бюджетного відшкодування, по-перше, згідно з п.п. 7.7.7 Закону про ПДВ вважається, що платник податків добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування, а по-друге, податковий орган, що здійснив перевірку, направляє такому платнику податкове повідомлення-рішення із зазначенням суми заниження. Згадане податкове повідомлення-рішення є підставою для відображення у картці особового рахунка платника суми, на яку він має право зменшувати податкові зобов’язання з ПДВ, що належать до сплати в наступних звітних періодах, до повного її використання. Платник же, отримавши таке повідомлення-рішення, показує суму заниження бюджетного відшкодування зі знаком «-» у рядку 23.4 декларації з ПДВ наступного звітного періоду та відповідно зменшує показник рядка 26. При цьому в рядку 25.1 чи 25.2 декларації з ПДВ за будь-який звітний період сума заниження не відображається.Якщо ж за результатами перевірки встановлено безпідставне, на погляд податківців,
завищення податкового кредиту, що призвело до збільшення показника рядка 26 декларації, то результати перевірки не відображаються в картці особового рахунка і податкове повідомлення-рішення платнику не направляється, оскільки немає податкового зобов’язання, яке має бути донараховано. Водночас результати перевірки має бути враховано в декларації з ПДВ: у наступному звітному періоді сума завищення показується в рядку 23.4 зі знаком «-». Саме така ситуація й має місце у випадку, у зв’язку з яким поставлене запитання.Якщо платник податків не згоден з висновками податкового органу, то оскаржувати йому дійсно нема чого. Подати позов з вимогою визнати висновки акта перевірки неправомірними, на жаль, не можна. Суди виходять з того, що тільки факт фіксації порушень в акті перевірки ще не порушує права та інтереси суб’єкта господарювання, і лише якщо такі висновки стануть підставою для прийняття відповідного рішення контролюючим органом про стягнення певної суми або про застосування штрафних санкцій, тоді оскарженню підлягатиме таке рішення.
Тому у платника податків є два варіанти подальших дій:
1) погодитися з висновками акта перевірки та заповнити рядок 23.4 зі знаком «-» у наступному звітному періоді. При цьому під наступним податківці розуміють період, наступний після періоду, за який платник ПДВ (до отримання акта перевірки) подав останню декларацію з ПДВ з «неправильним» залишком від’ємного значення (тобто ряд. 23.4 заповнюється в першій же декларації з ПДВ, яку платник подає до органу ДПС після перевірки);
2) у разі незгоди з податковим органом рядок 23.4 не заповнюється і платник податків, умовно кажучи, очікує реакції податківців на свою бездіяльність — податковий орган виявить таку «помилку» та за результатами перевірки направить податкове повідомлення-рішення, яке потім можна буде оскаржити або подавши скаргу до того податкового органу, який прийняв податкове повідомлення-рішення, або звернутися з позовом до адміністративного суду. Нагадаємо: строки для такого звернення скорочено до одного місяця з дня отримання оскаржуваного рішення (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 65).
Олена Уварова, юрист
