Перехід на нульову ставку податку на прибуток колишнім підприємством-єдиноподатником
Підприємство-єдиноподатник (річний дохід — 200 тис. грн., кількість найманих працівників — 2 особи) надає послуги з обслуговування копіювальної техніки. Періодично трапляються продажі запасних частин кінцевим споживачам (роздрібна торгівля). Чи може підприємство з набуттям чинності Податковим кодексом перейти на нульову ставку податку на прибуток (ставку 0 %)?
(м. Вінниця)
Так, може
, дотримуючись, звісно, при цьому в подальшому умов перебування на нульовій ставці.Так, можливість застосування в період п’ятирічних податкових канікул (тобто з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року) «пільгової» ставки податку на прибуток 0 % на сьогодні передбачена
п. 154.6 Податкового кодексу.Згідно з
п.п. «в» цього пункту обрати нульову ставку податку можуть у тому числі й колишні підприємства-єдиноподатники (тобто підприємства, зареєстровані платниками єдиного податку до набуття чинності Податковим кодексом, у яких відповідно за попередній 2010 календарний рік обсяг виручки не перевищував 1 млн грн., а середньооблікова кількість найманих працівників була не більше 50 осіб). Причому, перейшовши на нульову ставку, такий критерій чисельності (не більше 50 осіб), судячи з п. 154.6 Податкового кодексу, для них зберігається.Крім того, для збереження пільгових умов перебування на нульовій ставці протягом усіх 5 «пільгових» років податкових канікул підприємству також
важливо дотримуватись таких умов:— річний обсяг доходів наростаючим підсумком з початку року
не повинен перевищувати 3 млн грн.;—
розмір нарахованої за календарний місяць заробітної плати (доходу) працівнику, який перебуває з платником податків у трудових відносинах, не має становити менше 2 мінімальних зарплат.Якщо ж будь-яку з цих умов буде порушено (скажімо, дохід наростаючим підсумком з початку року перевищить 3 млн грн. та/або середньооблікова кількість працівників протягом року в колишнього підприємства-єдиноподатника перевищить 50 осіб, та/або найманому працівникові буде нараховано місячну заробітну плату в розмірі менше 2 мінімальних зарплат), то в періоді порушення підприємство зобов’язане буде сплатити податок на прибуток у звичайному порядку (тобто за загальною ставкою за всіма правилами нарівні зі звичайними платниками податків).
Щодо
виду діяльності, який безпосередньо здійснюється підприємством (обслуговування копіювальної техніки з періодичним роздрібним продажем запчастин кінцевим споживачам), то така діяльність при роботі на нульовій ставці не потрапляє до числа «заборонених», оскільки в п. 154.6 Податкового кодексу серед видів діяльності, на які не може поширюватися нульова ставка, її не зазначено. Щоправда, у цьому пункті, зокрема, можна зустріти заборону на «оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі». Тому, якби, скажімо, підприємство здійснювало оптові поставки запчастин, то перейти на нульову ставку податку на прибуток воно б не змогло (про оптову торгівлю та визначення понять див. також статтю «Юридична особа може бути роздрібним покупцем» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 21, с. 45). Або ж у такому разі, бажаючи все-таки скористатися нульовою ставкою, підприємству довелося б, як варіант, тимчасово відмовитися від оптової торгівлі запчастинами, продовжуючи надавати виключно послуги з обслуговування копіювальної техніки. Але, як випливає із запитання, оптові продажі запчастин підприємство не здійснює. При цьому якщо в ході ремонту техніки підприємством використовуються запчастини, то такі операції також не можуть вважатися торгівлею цими запчастинами (принаймні в такому дусі раніше тлумачили цей момент податківці, див. «Вісник податкової служби України», 2005, № 41, с. 51). А отже, підприємство має всі шанси перейти на нульову ставку податку на прибуток (докладніше про нульову ставку див. також статтю «Нульова ставка податку на прибуток у проекті Податкового кодексу: кому вона «призначена» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 91).
Людмила Солошенко, економіст-аналітик
