Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Їдальня (буфет) на підприємстві

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Грудень, 2010/№ 101
Друк
Стаття

Їдальня (буфет) на підприємстві

 

У цій статті буде наведена інформація щодо дозвільних процедур, обліку, оподаткування для їдалень на підприємствах, що обслуговують своїх працівників. Сподіваємося, вона допоможе розібратися з основними організаційними та обліковими проблемами, які виникають у таких підприємств.

Олександр ЗОЛОТУХIН, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

Закон про ПДВ

— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про бухоблік

— Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV.

Закон про патентування

— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон про ПДФО

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про РРО

— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон № 2806

— Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

Закон № 2807

— Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

Закон № 3745

— Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.93 р. № 3745-XII.

Закон № 4004

— Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Декрет № 56

— Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93.

Методрекомендації № 157

— Методичні рекомендації щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами, затверджені наказом Мінекономіки від 17.06.2003 р. № 157.

Норми № 2

— Рекомендовані норми технічного оснащення закладів громадського харчування, затверджені наказом Мінекономіки від 03.01.2003 р. № 2.

Норми № 38

— Норми оснащення підприємств громадського харчування посудом, столовими приборами, меблями та кухонним інвентарем, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 09.02.1973 р. № 38.

Податкове роз’яснення № 184

— Узагальнююче податкове роз’яснення щодо окремих місцевих податків і зборів, затверджене наказом ДПАУ від 25.03.2010 р. № 184.

Постанова № 526

— постанова КМУ від 21.05.2009 р. № 526 «Про заходи щодо упорядкування видачі документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності».

Правила № 219

— Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджені наказом Мінекономіки від 24.07.2002 р. № 219.

Санітарні правила

— Санітарні правила для підприємств громадського харчування, включаючи кондитерські цехи та підприємства, що виробляють м’яке морозиво (СанПін 42-123-5777-91), затверджені МОЗ СРСР та Мінторгом СРСР 19.03.91 р.

Iнструкція № 5

— Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.

 

Основні регламентуючі документи

Перш за все зазначимо, що їдальня (буфет) в термінах

Правил № 219 є закладом ресторанного господарства. Отже, якщо підприємство буде відкривати у себе їдальню (буфет), йому доведеться виконувати вимоги як Правил № 219, так і інших профільних нормативних документів.

Для оснащення їдальні потрібне буде відповідне

обладнання, посуд, кухонний інвентар. Для вирішення цих питань рекомендуємо звернутися до Норм № 2 та Норм № 38.

При проектуванні, реконструкції чи будівництві приміщення їдальні при подальшому її функціонуванні слід також обов’язково дотримуватися норм

Санітарних правил.

Окремо слід сказати про

лист Мінторгу від 09.09.98 р. № 15-03/29-577а. У додатку до цього листа наведено рекомендації щодо характеристики закладів ресторанного господарства за типами та класами, а також перелік галузевих нормативних документів, які їх стосуються. Згідно з рекомендаціями, їдальні (буфети) на класи не підрозділяють.

Їдальні

є закладами з різноманітним асортиментом страв, булочних, кондитерських виробів та покупних товарів і працюючими за методом — самообслуговування. Залежно від асортименту страв їдальні є загального типу та дієтичні. За місцем розташування і контингентом споживачів розрізняють їдальні загальнодоступні, студентські, шкільні, робочі. Ми розглядаємо робочі їдальні.

Буфет

— це заклад, обладнаний буфетною стійкою, який реалізує обмежений асортимент готових страв, напоїв тощо.

Тепер кілька слів про

персонал їдальні. Згідно з п. 1.9 Правил № 219 працівники, які займаються виробництвом, зберіганням, а також продажем харчових продуктів і продовольчої сировини, зобов’язані мати професійну спеціальну освіту (підготовку).

Усі працівники їдальні зобов’язані проходити

медичне обстеження в установленому законодавством порядку, результати якого відображаються в їх особових медичних книжках. Особова медична книжка пред’являється для контролю на вимогу представників установ державної санітарно-епідеміологічної служби. Статтею 26 Закону № 4004 встановлено, що такі працівники повинні проходити обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) і періодичні медичні огляди. Працівники, які без поважних причин не пройшли у встановлений термін обов’язковий медичний огляд у повному обсязі, від роботи відсторонюються і можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок

та Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затверджено постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559. У п. 5 Переліку наведено список працівників підприємств громадського харчування. Тобто зазначені там працівники їдальні (буфету) і повинні проходити медогляд. До речі, згідно з п. 2 Порядку обов’язкові медичні огляди проводяться за рахунок роботодавців.

Перелік необхідних обстежень та періодичність їх проведення затверджено

наказом МОЗ від 23.07.2002 р. № 280.

 

Дозвільні документи та процедури

Звісно, регулювання діяльності їдальні наведеними вище документами не обмежується. Наведемо загальний огляд нормативно-правових актів, які висувають вимоги до проходження певних дозвільних процедур підприємствами, що мають намір відкрити у себе їдальню, у вигляді таблиці.

 

Дозвільні документи та процедури для їдальні

Дозвільний документ (процедура)

Коментар

1

2

Дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Механізм справляння цього збору та порядок його сплати установлюється сільськими, селищними, міськими радами в межах граничних розмірів ставок, визначених ст. 17 Декрету № 56. Його граничний розмір не повинен перевищувати 340 грн. (20 нмдг) для суб’єктів, які постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і 17 грн. (1 нмдг) на день — для разової торгівлі.
Хоча існують вагомі аргументи з приводу відсутності достатніх законодавчих підстав як для сплати збору, так і для необхідності отримання дозволу. Наприклад, в своєму листі від 09.06.2010 р. № 7240 Держпідприємництва зазначає, що правових підстав для видачі даного дозволу немає, оскільки необхідність його отримання не передбачена жодним законом, як це встановлено ст. 4 Закону № 2806. Разом з тим, якщо немає підстав для видачі дозволу, то і відсутній об’єкт для справляння збору (лист Держпідприємництва від 14.08.2007 р. № 6048).
Проте рішення органів місцевого самоврядування, як правило, передбачають необхідність отримання дозволів на розміщення об’єктів торгівлі. Iз місцевими радами в цьому питанні солідарна і ДПАУ, зазначаючи, що обов’язок зі сплати збору за видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі виникає при отриманні такого дозволу відповідно до рішень органів місцевого самоврядування (див., зокрема, Узагальнююче податкове роз’яснення щодо окремих місцевих податків і зборів, затверджене наказом ДПАУ від 25.03.2010 р. № 184 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 32, і там наші контраргументи у коментарі на с. 36).
Отже, якщо підприємство не сперечалося з таким підходом, воно сплачувало збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі

Дозвіл держпожежнагляду

На початок роботи новоствореної (побудованої, реконструйованої, реставрованої, капітально відремонтованої) їдальні потрібно отримати дозвіл від органів державного пожежного нагляду згідно з Порядком видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженим постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150 (ст. 10 Закону № 3745, п. 18 Переліку (додаток 1 до постанови № 526)).
Діяльність їдальні може здійснюватися без отримання такого дозволу, у разі прийняття їдальні в експлуатацію комісією за участю органів державного пожежного нагляду (п. 11 Порядку № 150, ст. 10 Закону № 3745).
Раніше дозвіл також можна було не отримувати, якщо підприємство, яке утримує їдальню, укладало договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами та подавало органу державного пожежного нагляду за місцезнаходженням їдальні Декларацію відповідності за формою та у порядку, затвердженому постановою КМУ від 17.05.2006 р. № 685. Проте постановою Кабміну від 25.08.2010 р. № 725 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 71) початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих об’єктів та об’єктів іншого призначення, впровадження нових технологій, оренду будь-яких приміщень віднесено до видів діяльності, які не можуть здійснюватися на підставі декларації відповідності

Дозвіл СЕС

Згідно з п. 1.6 Правил № 219 відкриття їдальні узгоджується з органами СЕС.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 4004 надання земельних ділянок під будівництво, затвердження норм проектування, проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, розробка, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій здійснюються за погодженням з державною СЕС.
Згідно зі ст. 17 цього Закону розробка і виробництво нових видів харчових продуктів, упровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи харчовими продуктами під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації, дозволяються головним державним санітарним лікарем на підставі позитивного висновку державної СЕС.
Отже, якщо приміщення їдальні буде будуватися чи реконструюватися, відповідну проектну документацію слід погоджувати із СЕС. Надалі перед відкриттям їдальні потрібно отримати позитивний висновок СЕС, який надається згідно з Положенням про державний санітарно-епідеміоголічний нагляд, затвердженим постановою КМУ від 22.06.99 р. № 1109. У свою чергу, для отримання висновку слід провести санітарно-епідеміологічну експертизу, згідно з Порядком проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженим наказом МОЗ України від 09.10.2000 р. № 247.
Слід зазначити, що діяльність з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, указана в Переліку видів господарської діяльності, які не можуть провадитися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства, який затверджено постановою Кабміну від 25.08.2010 р. № 725 (п. 4)

Ліцензія

Діяльність робочої їдальні (буфету) не підлягає ліцензуванню. Однак якщо в їдальні будуть торгувати алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, потрібно отримувати ліцензію, необхідність якої передбачено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-BP

Патент

За загальним правилом, патентуванню підлягає торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України (п. 1 ст. 1 Закону про патентування). Однак згідно з п. 12 ст. 3 Закону про патентування не потребує патентування діяльність у торговельно-виробничій сфері (громадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.
Тому якщо їдальня (буфет) забезпечує харчування виключно працівників підприємства, патент придбавати не потрібно. Якщо ж їдальня також надає послуги з харчування за готівку на сторону, без патенту не обійтися.
Разом з тим, патент не потрібен підприємствам, які перебувають на єдину податку чи є платниками фіксованого сільськогосподарського податку (п. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98, ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV)

 

Їдальня на підприємстві є структурним підрозділом. Її діяльність відповідає коду виду економічної діяльності (КВЕД) 55.51.0 «Діяльність їдалень».

Згідно з

п. 2 ст. 57 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV в установчих документах підприємства (в першу чергу у статуті) зазначаються, серед іншого, дані щодо предмету господарської діяльності. Тому якщо діяльність їдалень у статуті відсутня, бажано внести зміни до статуту, але не обов’язково.

Разом з цим, такі дані не завадить занести до Довідки з ЄДРПОУ, яку видає орган статистики. Щоправда, Довідка містить тільки п’ять найменувань видів діяльності. Тому якщо підприємство фактично здійснює більшу кількість видів діяльності, внести туди дані ще й за діяльністю їдальні не вийде. Хіба що діяльність їдальні буде одним із п’яти основних видів діяльності.

 

Особливості документообігу

Нормативно встановленого порядку документування для їдалень немає. Та й особливості функціонування їдалень на різних підприємствах різні. Тому кожне підприємство вирішує це питання самостійно. Для того щоб не винаходити велосипед, доцільно орієнтуватися в першу чергу на форми документів, наведені в

Методрекомендаціях № 157. Основні відомості щодо цих документів наведемо в таблиці.

 

Основні документи в роботі їдальні

Документ
(номер додатка
до Методрекомендацій № 157)

Коментар

1

2

Калькуляційна карта
(додаток 2)

Призначена для розрахунку цін продажу на продукцію власного виробництва.
Якщо страви відпускаються працівникам безоплатно, то тут доцільно зазначати нормативну чи фактичну собівартість страв

План-меню

(додаток 3)

Визначається добова потреба в сировині. План-меню є підставою для складання меню для споживачів і вимоги до комори на одержання сировини

Вимога до комори
(додаток 4)

Є підставою для відпуску продуктів і товарів з комори на кухню. На підставі Вимоги за накладними (форма № М-20) здійснюється відпуск продуктів і товарів

Закупівельний акт (додаток 5)

Оформляють закупівлю сільськогосподарської продукції в населення

Товарний звіт (додаток 6)

Відображається рух товарів і тари в коморі за звітний період на підставі прибуткових та видаткових документів. Складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках. Перший з доданими до нього документами передається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи.
Цей звіт складають також матеріально відповідальні особи буфетів, магазинів кулінарних виробів, дрібнороздрібної торговельної мережі, який разом з прибутковими і видатковими документами подають до бухгалтерії в установлений термін

Акт про реалізацію готових виробів кухні за готівку
(додаток 7)

Складається кухнею на підставі чеків РРО. Містить загальну суму реалізації за день за готівку в розрізі видів страв

Акт про реалізацію і відпуск виробів кухні
(додаток 8)

На відміну від попереднього Акта застосовується там, де, окрім відпуску кухнею страв за готівку, здійснюється відпуск іншим підрозділам підприємства (наприклад, до буфету тощо)

Акт про продаж і відпуск виробів кухні

(додаток 9)

На відміну від попередніх двох Актів, цей Акт використовують, якщо форма розрахунків зі споживачами не дозволяє отримати дані про реалізацію виробів кухні в розрізі найменувань, кількості та їх вартості

Денний забірний лист
(додаток 10)

Оформляють відпуск готових виробів у роздавальню (у буфети, дрібнороздрібну торговельну мережу), якщо вона відокремлена від основного виробництва.
Оформлюється у двох примірниках щодня окремо на кожну матеріально відповідальну особу. Бланки забірних листів нумеруються і видаються в бухгалтерії кожній матеріально відповідальній особі після того, як вона ставить особистий підпис у спеціальному журналі.
Після закінчення робочого дня підбиваються підсумки натуральних показників і визначається вартість відпущеної продукції за кожним забірним листом. У забірному листі також відображається повернення нереалізованої продукції на виробництво.
Забірним листом може оформлятися також передача готових виробів з кондитерського цеху до комори (експедиції)

Замовлення-рахунок
(додаток 11)

Складають при обслуговуванні ювілейних свят, банкетів та інших спеціальних замовлень

Меню на відпуск харчування працівникам закладу (підприємства)

(додаток 12)

Використовують для відпуску харчування своїм працівникам із зазначенням загальної кількості харчування згідно з кількістю працюючих у цей день. Використовують також для відображення реалізації харчування за абонементами

Звіт про рух продуктів і тари по кухні
(додаток 13)

Відображається рух продукції, товарів і сировини на кухні на підставі прибуткових та видаткових документів. Складається щодня матеріально відповідальною особою у двох примірниках. Перший з доданими до нього документами передається до бухгалтерії, а другий залишається у матеріально відповідальної особи. До звіту також додається план-меню і один примірник меню

Акт про передачу товарів і тари під час зміни матеріально відповідальної особи
(додаток 14)

Оформляється передача товарів і продукції від однієї матеріально відповідальної особи до іншої при їх змінній роботі. Складається у трьох примірниках (перший примірник залишається у особи, що передає товари, другий — у особи, що одержує товари, а третій примірник передається до бухгалтерії разом із звітом)

Наряд-замовлення
(додаток 15)

Є щоденним плановим завданням з випуску товарів у натуральному виразі, який складає завідувач кондитерського цеху (кондитер) та затверджує керівник підприємства. Наряд-замовлення є підставою для відпуску товарів і сировини з комори і виписується у трьох примірниках. Перший примірник передається завідувачу кондитерського цеху (кондитеру) для виконання замовлення, другий залишається в бухгалтерії для контролю за рухом товарів і сировини, третій примірник є підставою для розрахунку заробітної плати.
Наряд-замовлення одночасно є документом для:
— встановлення виробничого завдання на виготовлення кондитерських виробів;
— складання розрахунку необхідної кількості сировини на виготовлення готових виробів відповідно до замовлення;
— контролю за випуском з виробництва готових виробів у кількості й асортименті відповідно до замовлення;
— розрахунку заробітної плати кондитерам

Звіт про рух готових виробів у кондитерських та інших цехах
(додаток 16)

Щодня складається матеріально відповідальними особами (кондитерських та інших цехів), який з прибутковими та видатковими документами подають до бухгалтерії

Акт на розбирання м’яса на крупнокускові напівфабрикати
(додаток 17)

Складають матеріально відповідальні особи з метою контролю відповідності виходу напівфабрикатів кількості отриманого з комори (експедиції) м’яса

Звіт про рух продуктів у виробництві
(додаток 18)

Складається при проведенні інвентаризації та застосовується для фіксації руху продуктів

Контрольний розрахунок витрат продуктів за нормами рецептур на виготовлені вироби
(додаток 19)

Складає бухгалтерія під час проведення інвентаризації за міжінвентаризаційний період для виявлення відхилень фактичного витрачання товарів і сировини від установлених норм щодо фактично виготовлених виробів

Відомість про залишки товарів на складі (у коморі) (додаток 20)

Складається після закінчення місяця чи на дату інвентаризації за даними карток (книг) кількісно-сумового обліку. Загальна вартість товарів на кінець місяця (або на день інвентаризації) за цією відомістю звіряється з даними бухгалтерського обліку

 

Можуть застосовуватися також окремі форми, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 20.08.86 р. № 201, у першу чергу:

Акт на бій, лом і втрату посуду і наборів (спеціалізована форма № 17-ОПит). Акт складається у двох примірниках призначеною на підприємстві комісією для оформлення бою, брухту і втрати столового посуду і наборів один примірник для бухгалтерії, другий матеріально відповідальній особі;

Журнал обліку столового посуду і наборів, що видаються під звіт працівникам підприємства (спеціалізована форма № 16-ОПит) тощо. Застосовується для обліку столового посуду й наборів. Журнал ведеться особою, відповідальною за збереження столового посуду й наборів (заст. директора, розпорядником залу, бригадиром офіціантів) тощо.

 

Застосування збірників рецептур

Слід зазначити, що страви готуються у їдальні не навмання. Їх рецептура суворо регламентована.

Перш за все на кожен день завідувач виробництва (шеф-кухар тощо) складає

план-меню (додаток 3 до Методрекомендацій № 157), яке затверджує директор підприємства чи начальник їдальні. У Плані зазначаються види та кількість страв, які будуть готуватися цього дня. Страви наводяться згідно зі збірником рецептур, перелік основних з яких наведено в додатку 1 до Методрекомендацій № 157. Базовим із них є Сборник рецептур блюд и кулинарных изделий для предприятий общественного питания, утвержденный приказом Минторга СССР от 12.12.1980 р. № 310.

Якщо у їдальні готуватимуть якісь страви, яких немає у Збірнику, потрібно буде розробити так звану фірмову страву. Розробляється вона згідно з відповідним

Порядком, затвердженим наказом Мінекономіки від 25.09.2000 р. № 210.

 

Особливості розрахунків із замовниками (працівниками)

Підприємство може надавати харчування своїм працівникам як за плату (у тому числі зі знижкою), так і безоплатно.

Надання харчування за плату

При оплатному харчуванні можуть застосовуватися готівкові розрахунки, коли працівник сплачує підприємству за придбані страви готівку, або ж вартість харчування може вираховуватися із зарплати працівника.

1. Готівкові розрахунки

. При розрахунках готівкою підприємство повинне застосовувавти РРО*, тому що здійснюються операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (ст. 1 Закону про РРО).

* Винятки: їдальні (буфети) шкіл, ПТНз (п. 11 ст. 9 Закону про РРО), ВНЗ, підприємств УТОГ/УТОС (п. 5 Переліку № 1336), розміщені на території сіл, указаних у пп. 4,6,22 Переліку № 1336.

2. Вирахування із зарплати

. При вирахуванні вартості харчування із зарплати можуть застосовувати щонайменше дві основні схеми документування надання харчування — за списками та за талонами.

За першою схемою

під час отримання харчування до списку працівників, які отримують харчування, навпроти відповідного прізвища записують вартість страв, які вибрав працівник. А працівник ставить власний підпис. Надалі списки передають до бухгалтерії для утримання вартості наданого харчування із зарплати.

За другою схемою

на початку кожного місяця працівникам за списками видають талони на харчування визначеної вартості. Далі можливі різні варіанти.

Наприклад, такі списки передають до бухгалтерії та на їх підставі вартість харчування вираховують із зарплати працівників, а талони працівники надають у їдальні при отриманні страв. Однак тут будуть нестиковки при порівнянні вартості наданого харчування їдальнею та вартості наданих талонів за списками. Адже напевно деякі працівники використають не всі талони чи загублять деякі з них тощо. Такі нестиковки слід буде відображати в обліку.

Iнший, більш прийнятний варіант — працівники в момент отримання харчування надають талони їдальні. У цей самий момент працівники відображаються у списку як такі, що отримали харчування на певну суму. Потім такі списки передають до бухгалтерії для утримання вартості харчування із зарплати.

Тут виникає запитання:

а чи потрібно застосовувати РРО, коли харчування надається за талонами та/чи за списками? На наш погляд, ні. Адже згідно зі ст. 1 Закону про РРО РРО застосовується тільки при розрахунках готівкою або безготівковим розрахунком — із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. А у нас харчування надається за талонами та/чи за списками. Ані готівка, ані платіжні картки, чеки, жетони тощо не застосовуються. Що стосується талонів, то вони є свого роду документальним дозволом на надання харчування. До безготівкових платіжних засобів наші талони не мають жодного відношення.

Разом з тим, деякі підприємства для додаткового контролю відпуску страв застосовують РРО навіть у випадку надання харчування за талонами та/чи за списками. У чеку РРО страви фіксують за найменуваннями і проводять за відділом «безготівкова оплата». Щоправда, на наш погляд, відображати таку «оплату» у звітності з РРО не потрібно. А в КОРО для обліку цієї «безготівкової оплати» слід увести додаткову графу.

Однак підприємству слід бути готовим до того, що представники податкових органів можуть мати іншу думку. Так, у листі ДПАУ від

05.10.2010 р. № 20886/7/10-2017// «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 95, с. 16 говориться про те, що податківці бажають бачити розрахунок через РРО навіть при продажу товарів у кредит, і коли талони застосовуються на АЗС при відпуску нафтопродуктів.

Основне обґрунтування податкової полягає в тому, що під час відпуску за талонами товару (у нас — страв) талони виконують функції засобу безготівкового платежу. Але ж така думка не має законодавчого підтвердження. За талонами не відбувається безготівкове списання коштів, як за платіжними картками, чеками, жетонами.

Якщо підприємство не відчуває снаги доводити власну правоту, воно може погодитися з думкою податкової.

 

Надання безоплатного харчування

Підприємство може надавати працівниками також і безоплатне харчування. Варіанти надання можуть бути різні. А всі їх можна умовно розділити на дві групи — персоніфіковане та неперсоніфіковане.

Персоніфіковане

. Загалом умови його надання аналогічні оплатному харчуванню, вартість якого вираховується із зарплати. Оформлятися воно може талонами та/чи відомостями.

Неперсоніфіковане

. Тут також можуть бути різні варіанти.

Наприклад, працівникам можуть надаватися за списком талони на безоплатне харчування, без зазначення вартості. Талони виконуватимуть функцію дозволу на отримання безоплатного харчування. Працівник за талоном може вибрати будь-яку кількість та види запропонованих їдальнею страв. Або ж харчування надаватиметься і без застосування талонів.

Фактично в цих випадках матиме місце неперсоніфіковане надання безоплатного харчування за принципом шведського столу. Кількість, види та вартість наданого працівникам неперсоніфікованого харчування може оформлятися у їдальні

Меню на відпуск харчування працівникам (додаток 12 до Методрекомендацій № 157).

Як для персоніфікованого, так і для неперсоніфікованого харчування, також постає проблема застосування РРО. Аргументи тут такі самі, як описано вище. Законодавчих підстав застосовувати РРО немає. Хіба що підприємство робитиме це за власним бажанням з метою додаткового контролю, без відображення цих операцій у звітності з РРО. Але ж податкова може мати іншу думку. У будь-якому разі, задля уникнення непорозумінь радимо узгодити це питання зі своєю податковою.

 

Бухгалтерський облік

Основним проблемним моментом бухгалтерського обліку їдальні буде визначення собівартості страв, адже їдальня має ознаки як виробничої, так і торговельної діяльності.

На практиці здебільшого застосовується так званий

торговий метод обліку витрат. Цей метод пропонує застосовувати Мінекономіки (див. його лист від 05.11.2004 р. № 54-51/741). Хоча нормам бухгалтерського законодавства більше відповідає виробничий метод. Про необхідність закладами ресторанного господарства застосовувати виробничий метод зазначено в листі Мінфіну від 11.11.2004 р. № 31-04200-30-29/21009.

При застосуванні

торгового методу запаси (продовольчу сировину, з якої готують страви) обліковують на рахунку 28 «Товари», з нарахуванням торгової націнки на субрахунку 285. Торгова націнка визначається виходячи з відпускної вартості готових страв, для приготування яких використані дані запаси. А відпускну вартість визначають на підставі калькуляцій. Облік сировини у виробництві ведеться на рахунку 23 «Виробництво». На цьому рахунку обліковується винятково вартість сировини та товарів, використаних для виробництва продукції. Зверніть увагу: при торговельному методі організації бухгалтерського обліку товари та сировину у виробництві (на рахунку 23) обліковують за цінами продажу (див. п. 2.2 Методрекомендацій № 157). По закінченні кожного місяця витрачені на приготування проданих страв запаси списують за цінами реалізації із застосуванням середнього відсотка торгової націнки (п. 22 П(С)БО 9 «Запаси»).

Усі інші пов’язані з приготуванням страв витрати (зарплата з нарахуваннями працівників, амортизація обладнання, вартість електроенергії, води тощо) списують на рахунки

92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут».

Продаж страв відображається з використанням

субрахунків 702, 902.

При застосування

виробничого метода запаси обліковують на субрахунку 201 «Сировина і матеріали» за первісною вартістю. При передачі запасів для приготування страв (на кухню) вони списуються на рахунок 23 «Виробництво», на якому формується виробнича собівартість страв. Решта витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (заробітна плата кухарів, інших виробничих працівників, нарахування на фонд оплати їх праці, амортизація кухонного устаткування, орендна плата виробничого приміщення тощо), обліковується на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», оскільки вони не є прямими в розумінні П(С)БО 16.

Готові страви прибуткуються на рахунку

26 «Готова продукція». Після цього їх реалізація відображається у загальновстановленому порядку як для готової продукції, з використанням субрахунків 701, 901 .

Детальніше про облік у закладах громадського харчування див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 63, с. 4; 2007, № 71, с. 10.

 

Податковий облік

Податковий облік залежить від варіанта надання харчування працівникам — оплатне чи безоплатне та інших нюансів.

 

Надання харчування за плату

У такому разі вартість наданого харчування за договірними цінами, але не менше звичайних цін (

п.п. 7.4.3 Закону про податок прибуток, п. 4.1 Закону про ПДВ) включається до валових доходів та є базою нарахування податкового зобов’язання з ПДВ*.

* Відносно ПДВ звичайні ціни застосовуються з урахуванням 20-відсоткового коридору.

Собівартість наданих страв також у загальновстановленому порядку відноситься до

валових витрат. А ПДВ у витратах відноситься до податкового кредиту.

 

Надання безоплатного харчування

Безоплатне харчування

включається до ФОП (п.п. 2.3.4 Iнструкції № 5), тому його слід розцінювати як один з елементів звичайної зарплати. Хоча для більшої переконливості відносно статуса цієї виплати її слід зафіксувати у колективному договорі в розділі «Оплата праці».

Отже, вартість харчування

оподатковується ПДФО та усіма зарплатними внесками як звичайна зарплата (виняток — неперсоніфіковане харчування, яке не включатиметься до бази обкладення ПДФО та зарплатними внесками, див. лист ДПАУ від 26.08.2004 р. № 7335/6/17-3116), а також відноситься до складу валових витрат (з урахуванням «натурального» коефіцієнту) згідно з пп. 5.6.1 та 5.7.1 Закону про податок прибуток.

Крім того, окремо слід сказати

про витрати на закупівлю / виробництво самого харчування. Як ми вже відзначили вище, харчування надається працівникам в обмін на їхню працю, тобто операція носить бартерний характер і пов’язана з госпдіяльністю. I, здавалося б, цілком справедливо віднести такі витрати на валові, проте вони є витратами подвійного призначення, про що свідчить п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток, який дозволяє відносити на валові витрати тільки діяльність «старих» безоплатних їдалень (докладніше про це трохи нижче). Ось і виходить, що витрати на закупівлю безоплатного харчування не потрапляють до ВР, проте ПДВ у їх вартості залишається в ПК, тому що операція пов’язана з госпдіяльністю. Само собою, що залишаються ВВ по зарплаті, і ВД та ПЗ з ПДВ при реалізації харчування.

 

Надання харчування зі знижкою (нижче собівартості)

Якщо підприємство організувало їдальню з метою годувати працівників за символічну плату, наприклад, за копійку, то тут також треба визнати, що їдальня знаходиться на утриманні підприємства, а значить від статусу об’єкта соціальної інфраструктури відкрутитися буде складно. Тому тут, як і в ситуації з безкоштовною їдальнею:

валових витрат

у частині витрат на закупівлю продуктів та інших експлуатаційних витрат їдальні не буде, при цьому «вхідний» ПДВ має право потрапити до податкового кредиту;

валовий дохід і податкові зобов’язання з ПДВ відображаються (за звичайними цінами) при реалізації страв;

— валові витрати

в розмірі суми дотування витрат працівників на харчування, збільшеної на «натуральний» коефіцієнт, відображається як зарплата на підставі п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток. Обґрунтування те саме: дотація на харчування працівників уключається до ФОП згідно з п.п. 2.3.4 Iнструкції № 5.

ПДФО і соцвнески утримуються / нараховуються виходячи із суми дотування із застосуванням «натурального» коефіцієнта.

 

Надання харчування в прибутковій їдальні, в тому числі зі знижкою

Перш за все, відзначимо, що якщо працівник, оплачує харчування і їдальня окупається, нехай навіть із мізерним прибутком, то їдальню

не можна вважати об’єктом соціальної інфраструктури, а слід визнати повноцінним господарським підрозділом, адже вона приносить дохід. Значить, у цьому випадку обмеження п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток не застосовуються і витрати на утримання та експлуатацію їдальні, а також витрати із закупівлі продуктів для приготування страв може бути включено до валових витрат у повному обсязі на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток.

Те ж саме можна сказати і для ситуації, коли їдальня годує не лише своїх працівників за цінами нижче собівартості, а й сторонніх осіб за рентабельною ціною. Тоді це не соцоб’єкт, і валові витрати із закупівлі харчування правомірні. Щоправда, в цьому випадку придбавали

торговий патент, бо пільга за п. 12 ст. 3 Закону про патентування у разі годування непрацівників не діє.

Суми ПДВ

, сплачені у зв’язку з придбанням продуктів, які використовуються для приготування страв, уключаються до складу податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ.

При продажу страв

валові доходи та податкові зобов’язання з ПДВ у підприємства виникають за звичайними цінами .

Частину витрат з харчування працівників, яка бере на себе підприємство, можна розглядати

як дотацію на харчування, а така виплата включається до ФОП (п.п. 2.3.4 Iнструкції № 5), тому її слід розцінювати як один з елементів зарплати (і теж бажано це зафіксувати у колдоговорі). Таким чином, вартість харчування в розмірі наданої знижки з урахуванням «натурального» коефіцієнта може бути віднесено до складу валових витрат на підставі п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток.

Як і щодо інших елементів ФОП, тут треба буде

утримати ПДФО з урахуванням «натурального» коефіцієнта, плюс всі зарплатні утримання та нарахування до соцфондів.

 

Застосування

п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток

Згідно

п.п. 5.4.9 Закону про податок на прибуток до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку станом на 01.07.97 р. (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації).

На кого поширюється ця норма?

По-перше

, у ній йдеться про об’єкти соціальної інфраструктури. Це об’єкти, які перебувають на балансі платника податку не для здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу, а для соціальних цілей (тобто, де харчують безоплатно) (див., наприклад, листи ДПАУ від 29.07.2008 р. № 15175/7/15-0217, від 09.12.2005 р. № 12104/6/15-0316).

По-друге

, на такі об’єкти соціальної інфраструктури, які перебували на балансі платника та утримувалися ним станом на 01.07.97 р.

Тобто якщо підприємство утримувало у себе їдальню станом на 01.07.97 р., де харчувало працівників безоплатно, і до сьогодні продовжує її утримувати, харчуючи працівників безоплатно, воно може скористатися цієою нормою. Нагадаємо, що в цьому разі витрати на утримання та експлуатацію їдальні (зокрема, витрати на оплату енергії, комунальних послуг, заробітну плату технічного персоналу та інші витрати, пов’язані з утриманням їдальні в належному стані та її експлуатацією), включаються до складу валових витрат підприємства в повному обсязі, а витрати на забезпечення основної діяльності їдальні (у тому числі витрати на виплату заробітної плати працівників їдальні тощо) включаються до складу валових витрат підприємства у розмірі 50 відсотків від суми понесених витрат (

п. 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957, лист ДПАУ від 29.07.2008 р. № 15175/7/15-0217).

Однак ми в цій статті розглядаємо дещо іншу ситуацію, коли підприємство їдальні станом на 01.07.97 р. не мало. У такому разі ця норма на нього не поширюється, таким чином валових витрат в частині витрат на утримання і основну діяльність таких «нових» їдалень не буде.

Приклад

. За місяць працівникам основного виробництва нарахована зарплата у сумі 100000 грн. Окрім того, працівникам надано безоплатне персоніфіковане харчування на суму 10200 грн., у тому числі ПДВ — 1700 грн. При цьому безоплатне харчування своїм працівникам за собівартістю передбачено у колективному договорі підприємства.

Утримання до зарплатних фондів та ПДФО із загальної суми зарплати — 112000 грн. (100000 + 12000)* склали (умовно) 20227 грн., нарахування до зарплатних фондів (умовно) 94753 грн.

* Де 12000 — дохід на суму вартості харчування з урахуванням «натурального» коефіцієнта 10200 х 1,176471.

Приготуванням харчування займається робоча їдальня підприємства. Собівартість харчування (зарплата, продукти тощо) склала 8500 грн. Для обліку витрат їдальні застосовується виробничий метод.

Витрати основного виробництва підприємство обліковує на субрахунку 231, їдальні — на субрахунку 232.

 

Облік витрат їдальні та надання харчування працівникам

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Податковий облік

Дт

Кт

сума

ВД

ВВ

1

Нарахована працівникам:
— основна зарплата;

231

661

100000

100000

— зарплата у вигляді наданого харчування

231

661

12000

12000

2

Утримані зарплатні внески
та ПДФО

661

65, 641

20227

3

Нараховані зарплатні внески

231

65

94753

94753

4

Понесені витрати їдальні на приготування страв

232,91

201, 66, 65, 63 тощо

8500

5

Оприбутковані готові страви за фактичною собівартістю

26

232,91

8500

6

Надане харчування працівникам

361

701

10200

8500

7

Відображено податкове зобов’язання з ПДВ

701

641

1700

8

віднесено дохід від продажу на фінансові результати

701

791

8500

9

Списано вартість страв на собівартість реалізації

901

26

8500

10

Списано на фінансовий результат собівартість наданих страв

791

901

8500

11

Зараховано вартість наданого працівнику харчування з нарахованою зарплатою

661

361

10200

12

Видана з каси зарплата працівникам

(112000 - 20227 - 10200)

661

301

81573

 

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі