Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Адміністрування: основні моменти

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Грудень, 2010/№ 102
Друк
Стаття

Адміністрування: основні моменти

 

Адмініструванню податків і зборів, під яким розуміється загальний набір дій, процедур, заходів, що дозволяють здійснювати контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, присвячено окремий розділ

Податкового кодексу. Серед таких процедур — облік платників податків, установлення правил подання податкової звітності та внесення до неї змін, закріплення порядку визначення сум податкових зобов’язань, їх сплати, оскарження рішень контролюючих органів, стягнення штрафних санкцій, проведення перевірок.

 

Подання податкових декларацій (розрахунків)

Податковий кодекс

дещо розширює поняття податкової декларації, розуміючи під нею документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у передбачених Кодексом випадках) контролюючому органу в строки, установлені законом і на підставі якого здійснюються нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, або документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п. 46.1 ст. 46). Виходить, що розрахунок за формою № 1ДФ отримує статус податкової декларації, у зв’язку з чим порушення вимог до порядку його подання та заповнення може спричинити ті самі наслідки, що й неподання «класичних» податкових декларацій.

Митні декларації також прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов’язань.

Перелік обов’язкових реквізитів податкової декларації

наведено в п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу. До них належать:

— тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

— звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

— уточнюючий звітний (податковий) період (для уточнюючого розрахунку);

— повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

— код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

— реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які за своїми релігійними переконаннями відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку в паспорті);

— місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

— найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

— дата подання звіту (або дата заповнення — залежно від форми);

— ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

— підписи платника податку — фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, завірені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках форма податкової декларації

додатково може містити такі обов’язкові реквізити (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу):

— відмітку про звітність за спеціальним режимом;

— код виду економічної діяльності (КВЕД);

— код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

— індивідуальний податковий номер і номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний податковий період.

Дещо невдало сформульовано

п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу, що пред’являє вимоги до підписання податкових декларацій.

Відповідно до нього

податкову декларацію має бути підписано:

— керівником платника податків чи уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується керівником і особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (

п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу);

— фізичною особою — платником податків або її законним представником (

п.п. 48.5.2 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу);

— особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно з угодою про спільну діяльність чи угодою про розподіл продукції (

п.п. 48.5.3 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу).

Виходить, якщо облік веде аудиторська фірма, то податкову декларацію все одно має бути підписано посадовою особою платника податків.

Невдалим виглядає формулювання

п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу. Нагадаємо, Закон про бухоблік, який продовжуватиме діяти і після набуття чинності Податковим кодексом, передбачає такі варіанти забезпечення ведення бухобліку на підприємстві:

— уведення у штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

— використання послуг спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

— ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією чи аудиторською фірмою;

— самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником чи керівником підприємства.

Із цього випливає: якщо керівник самостійно веде бухоблік і складає звітність, то підписання податкової декларації ще якоюсь «особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку», про який ідеться в

п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу, неможливе. Вважаємо, питання вирішуватиметься формально — шляхом проставляння двох підписів самим керівником.

Серед нововведень слід звернути увагу на

встановлення обов’язку для платників податків, які належать до великих і середніх підприємств, подавати податкові декларації в електронній формі (п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу).

Збереглося правило, відповідно до якого в разі направлення податкової декларації поштою платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення за адресою відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації (

п. 49. 5 ст. 49 Податкового кодексу).

За загальним правилом,

податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

— календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) — протягом

20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

— календарному кварталу чи календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) — протягом

40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

— календарному року — протягом

60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

— календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб —

до 1 травня року, наступного за звітним;

— календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб — підприємців — протягом

40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний чи святковий день

, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, наступний за вихідним чи святковим днем.

Якщо

Податковий кодекс за окремим податком, збором не встановлює звітного (податкового) періоду, податкова декларація подається і податкове зобов’язання сплачується у строки, передбачені для місячного базового звітного (податкового) періоду.

Правило, що випливало й раніше із законодавчих приписів, тепер закріплено прямо:

платник податків зобов’язаний подати податкову декларацію незалежно від того, чи проводилася ним господарська діяльність у звітному періоді.

 

Відмова у прийнятті податкової декларації

Нагадаємо,

п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181, що діє до набуття чинності Податковим кодексом, прийняття декларації називає обов’язком контролюючого органу. При цьому передбачено, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію із будь-яких причин чи висунення нею тих чи інших умов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників декларації, зменшення чи скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо все ж декларацію у платника податків не приймають, незважаючи на законодавчу заборону, то згідно з

п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 у такій ситуації платник податків зобов’язаний до закінчення строку подання декларації направити її поштою з описом вкладення та повідомленням про вручення. До декларації необхідно додати заяву на ім’я керівника відповідного контролюючого органу, складену в довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, установлений для подання декларації шляхом поштового відправлення в цьому випадку не застосовується (див. також «Невизнання податкової звітності податковим органом» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 76, с. 34).

Водночас, згідно з ще чинним на сьогодні законодавством, прийняту податкову декларацію надалі може бути не визнано податковим органом. Однак

Закон № 2181 не встановлює процедуру невизнання декларації і час, протягом якого податковий орган має перевірити податкову декларацію на предмет її можливого невизнання. Певним орієнтиром є лише Методрекомендації № 827 (див. «Податкова звітність: новий статус «неправильних» податкових декларацій та фільтр від неплатників ПДВ» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 39, с. 45), керуючись якими можна наполягати на тому, що структурний підрозділ із прийняття податкової звітності у триденний строк з дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня після закінчення граничного строку подання декларації) має направити платнику податків повідомлення про невизнання податковим органом декларації як податкової із зазначенням підстав для такого невизнання та пропозицією подати нову декларацію, оформлену належним чином. Відповідна пропозиція направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під підпис посадовим особам суб’єкта господарювання (див. лист ДПАУ від 02.12.2008 р. № 24752/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 98, с. 23).

Податковий кодекс

дещо змінює правила прийняття податкових декларацій:

1. На стадії прийняття податкової декларації уповноважений працівник податкового органу перевіряє наявність і достовірність усіх обов’язкових реквізитів (їх було наведено вище).

2. Якщо платником податків допущено порушення в заповненні обов’язкових реквізитів, у прийнятті податкової декларації може бути відмовлено. Відмова здійснюється шляхом направлення платнику податків письмового повідомлення із зазначенням причин такої відмови.

3.

Податковий кодекс передбачає строки, протягом яких має бути направлено повідомлення про відмову в прийнятті податкової декларації:

— у разі отримання податкової декларації, відправленої поштою чи засобами електронного зв’язку, — протягом

5 робочих днів з дня її отримання;

— у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку чи його представника — протягом

3 робочих днів з дня її отримання.

Як бачимо, ті підстави, які раніше використовувалися для невизнання декларації, тепер стали підставами для відмови в її прийнятті. Але, що слід зазначити як позитив, передбачено конкретні строки, протягом яких податковий орган має повідомити платника податків про те, що у прийнятті податкової декларації відмовлено і про причини такої відмови.

Варіанти дій платника податків у цілому залишилися тими самими. При отриманні відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (раніше відсутність штрафу в разі повторного подання декларації до закінчення граничного строку доводилося доказувати);

оскаржити вирішення органу державної податкової служби в загальному порядку (або подавши протягом 10 днів скаргу до податкового органу вищого рівня, або звернувшись до адміністративного суду).

Як і раніше, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов’язаний погасити податкове зобов’язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом установлених строків.

 

Самовиправлення в податковій звітності

Відповідно до тексту

Податкового кодексу, якщо його читати буквально, який би характер не мала допущена платником податків помилка — заниження податкового зобов’язання або ж його завищення — «самовиправитися» він зобов’язаний (про це прямо зазначається в абзаці першому п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу). При цьому обов’язок самовиправитися виникає, наприклад, у разі визнання договору, податкові наслідки якого було відображено у звітності, недійсним (абз. третій п.п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу).

У зв’язку з цим платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або направити уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі

трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі

п’яти відсотків від такої суми, із відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання за цим податком.

Як бачимо, якщо за чинним до 01.01.2011 р. законодавством розмір штрафу не залежить від обраного платником податків способу виправлення самостійно виявленої помилки і складає 5 відсотків від суми недоплати, то за

Податковим кодексом у разі подання уточнюючого розрахунку платник податків одночасно з ним має сплатити, як уже було зазначено, 3-відсотковий штраф, якщо ж сума недоплати відображається у складі декларації, що подається за податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, необхідно сплатити 5-процентний штраф від суми недоплати. Напевно, законодавець стимулює таким чином платників податків не чекати для виправлення виявленої помилки на закінчення податкового періоду, а відразу подавати уточнюючий розрахунок.

Податковим кодексом

також передбачено, що подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, який уже перевірявся, дає підставу податковому органу для проведення позапланової перевірки за відповідний період.

 

Визначення сум податкового зобов’язання, їх оскарження та сплата

Як і за чинним на сьогодні законодавством, податкове зобов’язання визначається або самостійно платником податків у податковій декларації (у цьому випадку воно підлягає сплаті протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації), або в передбачених законодавством випадках контролюючим органом, зокрема якщо:

1) платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

2) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження чи завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

3) згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань за окремим податком чи збором, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

4) рішенням суду, що набуло чинності, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

5) дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

6) результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження чи завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

В усіх перелічених випадках платникам податків направляються звичні для них податкові повідомлення — рішення. Якщо платник податків не згоден з визначеною в ньому сумою податкового зобов’язання, він може

протягом 10 календарних днів оскаржити його у вищому за рівнем податковому органі (а не в тому самому, як було раніше) або ж почати процедуру судового оскарження, подавши адміністративний позов. У такому разі податкове зобов’язання до закінчення процедури оскарження вважатиметься непогодженим. Для звернення до суду у платника податків є один місяць з дня отримання податкового повідомлення — рішення чи рішення за результатами розгляду його скарги у вищому за рівнем податковому органі.

Якщо ж платник податків не оскаржить податкове повідомлення — рішення, то він зобов’язаний погасити визначену в ньому суму податкового зобов’язання протягом 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення.

Податковий кодекс

передбачає ще одне правило в частині визначення строків сплати податкових зобов’язань: якщо суму податкового зобов’язання самостійно визначає податковий орган з причин, не пов’язаних із порушенням платником податків вимог податкового законодавства, то або прямо встановлюються в самому законодавстві спеціальні строки сплати податкового зобов’язання, або, якщо їх не встановлено, застосовується строк у 30 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення — рішення. Щоправда, з урахуванням того, що серед випадків, коли податкові зобов’язання визначаються податковим органом у податковому повідомленні — рішенні та підлягають сплаті в 10-денний строк, зазначено таку підставу, як «згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань за окремим податком чи збором, є контролюючий орган», не цілком зрозуміло, коли це правило про 30 календарних днів може бути застосоване.

Звертаємо увагу:

Податковий кодекс для сплати податкових зобов’язань не передбачає можливості перенесення строків, якщо день закінчення строку сплати припадає на вихідний чи святковий день. Умисно це зроблено чи через недогляд, залишається тільки здогадуватися.

Якщо в установлені строки податкове зобов’язання не сплачується, платнику податків, як і зараз, направляється податкова вимога.

 

Основні правила застосування штрафів

1. Штрафні санкції, які може бути накладено на платників податків за порушення нормативних актів Кабміну, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених

Податковим кодексом, починають застосовуватися до платників податків за результатами податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти було введено в дію.

2. Не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств і платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за результатами діяльності в другому та третьому календарних кварталах 2011 року.

3.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства, допущені в період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. застосовуються в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення. Конструкція цієї норми припускає, що незалежно від того, коли це порушення виявлять (у межах строків давності), штраф повинен буде скласти не більше 1 грн.

4. Законодавець відмовився від прив’язки розміру штрафу, що покладається на самих платників податків, до не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян та встановлює його у фіксованому розмірі.

5. У разі здійснення платником податків двох чи більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне здійснене разове та тривале порушення окремо.

6.

На суму податкового боргу нараховується пеня:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником податків — починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання;

б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами — починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні — рішенні;

в) у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом чи платником податків при виявленні його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

г) у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків — фізичних осіб, та/або контролюючим органом при перевірці такого податкового агента.

7. Передбачений

ст. 250 ГКУ строк давності для застосування адміністративно-господарських санкцій (шість місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня здійснення самого порушення) не поширюється на штрафні санкції, установлені за порушення законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові та митні органи. Щодо таких санкцій установлений строк давності 1095 днів.

8. Із набуттям чинності

Податковим кодексом змін штрафів, передбачених КпАП для посадових осіб платників податків, не відбудеться.

У частині кримінальної відповідальності за порушення вимог законодавства про оподаткування передбачено наступне послаблення. Сьогодні звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків можливе за умови, що особа вперше вчинила дії, які може бути кваліфіковано як такий злочин, і лише в тому випадку, якщо загальна сума платежів, які не надійшли до бюджету, складала менше 5 тисяч мінімумів неоподатковуваних доходів громадян (розмір нмдг дорівнює в цьому випадку податковій соціальній пільзі). Після набуття чинності внесеними змінами вимога, щоб такі діяння було здійснено вперше, більше не висувається. Звільнено від відповідальності може бути будь-яку особу, незалежно від розміру заподіяної шкоди. Єдина умова — до притягнення до кримінальної відповідальності, тобто до пред’явлення особі звинувачення у скоєнні такого злочину, як ухилення від сплати податків, зборів, така особа повинна сплатити суму податкових зобов’язань, а також відшкодувати шкоду, нанесену державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

9.

Як нову підставу для ліквідації юридичної особи чи припинення діяльності фізичною особою — підприємцем передбачено фіктивну діяльність суб’єкта господарювання. Ознаки фіктивності можуть виявлятися в такому:

— суб’єкт господарювання зареєстрований (перереєстрований) на недійсні і (хоча повинно було б бути «або») підроблені документи;

— суб’єкт господарювання не зареєстрований у державних органах, якщо обов’язковість такої реєстрації передбачено законодавством;

— реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта господарювання в органах держреєстрації здійснено фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам чи особам, у яких не було намірів здійснювати фінансово-господарську діяльність чи реалізовувати повноваження;

— реєстрація (перереєстрація) суб’єкта господарювання та здійснення ним фінансово-господарської діяльності здійснюються без відома та згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників.

Можна говорити про те, що встановлення фіктивності діяльності суб’єкта господарювання охоплюється такою підставою для винесення судової ухвали про припинення юридичної особи, яка не пов’язана з його банкрутством, як здійснення юрособою діяльності, забороненої законом. Однак основною перешкодою на шляху реалізації нової норми є відсутність відповідних повноважень у будь-якого з держорганів.

 

Олена Уварова, юрист

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі