Навздогін за Податковим кодексом
Думати, що набуття чинності Податковим кодексом торкнеться виключно податкових правовідносин, було б помилкою. Документ настільки значимий, що вплине і на низку інших, неподаткових, питань. Серед них — використання РРО, виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів тощо. Але про все по черзі.
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Документи статті
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.КпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.ГКУ
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Закон про РРО
— Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.Закон № 755
— Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.Закон № 2756
— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 р. № 2756-VI.
Отже, документом, що супроводжує прийняття
Податкового кодексу з метою узгодження з ним поточного законодавства, став Закон № 2756 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 101, с. 5).
Правила використання РРО з 01.01.2011 р.
Основні зміни, на які слід звернути увагу:
1. У результаті внесених змін преамбула
Закону про РРО вказує на те, що він застосовується до всіх суб’єктів господарювання та їх господарських одиниць, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі. Одночасно з цим зникла ст. 1 Закону про РРО.Це, думаємо, додасть ДПАУ (яка найближчим часом повинна стати Державною податковою
службою України) ще більше впевненості в її спробах обґрунтувати необхідність застосування РРО і при безготівковій оплаті також (див. лист ДПАУ від 05.10.2010 р. № 20886/7/10-2017). Однак зазначені нововведення ідею Закону про РРО не змінюють: РРО застосовується тільки там, де в розрахунках використовуються гроші готівкові або безготівкові (але не будь-які безготівкові, а тільки з використанням платіжних карток, чеків тощо). Аргументи, що підтверджують таку позицію, як і раніше, можна знайти в п. 1 ст. 3, п. 11 ст. 3, п. 12 ст. 9, п. 6 ст. 17 і насамперед у самому понятті розрахункової операції (воно залишилося без змін та наведене у ст. 2), під якою розуміється приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу) (докладніше див. коментар до зазначеного вище листа // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 95, с. 18).2.
Склад суб’єктів, які можуть працювати без РРО, книги обліку розрахункових операцій (КОРО) та розрахункової книжки (РК) не зазнав змін. У їх числі залишилися юридичні особи, що здійснюють продаж товарів власного виробництва та надання послуг, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, фізичні особи — підприємці, які сплачують фіксований або єдиний податок.3. У результаті внесених змін
фізичні особи — підприємці, що сплачують фіксований або єдиний податок, можуть продавати в роздріб пиво у пляшках та бляшанках. Новація полягає в тому, що до внесення змін підприємець мав для здійснення такої торгівлі застосовувати КОРО та видавати кожному покупцю розрахункову квитанцію.Без РРО з 01.01.2011 р. також допускається продаж у роздріб уайт-спирита, який теж є підакцизним товаром.
4. Продаж товарів (крім підакцизних), надання послуг особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг), тепер не потребує ведення такими особами книг обліку доходів та витрат із застосуванням
Порядку ведення книги обліку доходів та витрат, затвердженого постановою Кабміну від 26.09.2001 р. № 1269. Посилання на нього зникло з п. 8 ст. 9 Закону про РРО. Платники єдиного податку можуть продовжувати вести Книгу за формою № 10, заповнюючи в ній чотири графи («період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід»).5. Змінилися окремі санкції за порушення вимог до порядку використання РРО. Для наочності наведемо їх у вигляді таблиці.
|
| Вид порушення | Відповідальність | |
| до 31.12.2010 р. | з 01.01.2011 р. | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | Проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) | Штраф у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів або наданих послуг, на які виявлена невідповідність | Якщо порушення вчинено вперше — штраф 1 грн.; |
| 2 | Непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій | ||
| 3 | Нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій, або проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки | ||
| 4 | Невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яку зазначено в денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня | ||
| 5 | Використання при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, який не переведено у фіскальний режим роботи, не зареєстровано, не опломбовано або опломбовано з порушенням установленого порядку | Штраф у розмірі 20 нмдг (340 грн.) | Фактично охоплюється санкцією, зазначеною в п. 2 таблиці, оскільки використання РРО, непереведеного у фіскальний режим роботи (який включає опломбування РРО), прирівнюється до непроведення розрахункової операції через РРО |
| 6 | Невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, передбачених Законом про РРО, розрахункової книжки або використання не зареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, незберігання розрахункових книжок протягом установленого строку | Штраф у розмірі 20 нмдг (340 грн.) | |
| 7 | Невиконання щоденного друкування фіскального звітного чеку або його незберігання | Штраф у розмірі 20 нмдг (340 грн.) | |
| 8 | Невиконання друкування контрольної стрічки або її нестворення в електронній формі на РРО або незберігання її протягом трьох років, або спотворення даних про проведення розрахункових операцій, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі* | Штраф у розмірі 10 нмдг (170 грн.) | |
| 9 | Проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості | Штраф у розмірі 5 нмдг (85 грн.) | |
| 10 | Порушення встановленого в п. 1 ст. 9 Закону про РРО порядку проведення розрахунків через каси підприємств, установ і організацій, в яких ці операції повинні проводитися з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в установленому порядку | Штраф у розмірі 10 нмдг (170 грн.) | |
| 11 | Порушення порядку оформлення розрахункових та звітних документів при здійсненні продажу проїзних документів і документів на перевезення на залізничному (крім приміського) | ||
| 12 | Застосування при здійсненні розрахункових операцій РРО, до конструкції чи програмного забезпечення якого внесено зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за умови відсутності або пошкодження пломби центру сервісного обслуговування* | Штраф у розмірі 100 нмдг (1700 грн.) | |
| 13 | Неподання до органів державної податкової служби звітності, пов’язаної із застосуванням РРО, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з РРО кабельними чи безкабельними каналами зв’язку, у разі обов’язкового їх подання | — | Штраф у розмірі 10 нмдг (170 грн.) |
| Примітка. Обов’язок подавати копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, що містяться на контрольній стрічці в пам’яті РРО, який створює її в електронній формі, а для РРО, що створює контрольну стрічку в друкованому вигляді, у його пам’яті або в пам’яті модему, який до нього приєднаний, до органів ДПС кабельними чи безкабельними каналами зв’язку в порядку, установленому ДПАУ, у суб’єктів господарювання виникне з 01.01.2012 р. Тоді ж і запрацює ця санкція за умови затвердження відповідного порядку ДПАУ. | |||
| * Напівжирним курсивом виділено зміни. | |||
Із
Закону про РРО виключили норму, що передбачає відповідальність за невиставляння цінників на товари, що реалізуються (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використання цінників та прейскурантів, які містять ціни та тарифи в іноземній валюті чи в інших одиницях, але не у гривні, у вигляді штрафу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.) за кожний невиставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) або виставлений цінник на товар (меню, прейскурант або тариф на послугу) в іноземній валюті чи в інших одиницях. Це не означає, що за відповідні порушення більше не буде санкцій. Просто тепер ці питання цілком обґрунтовано регулюються виключно законодавством про захист прав споживачів та штрафи накладати можуть тільки управління із захисту прав споживачів.Штрафи за порушення правил використання РРО при виконанні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також санкції, що застосовуються до центрів сервісного обслуговування, до виробників або постачальників РРО, залишилися тими самими.
Крім того, як і раніше, посадових осіб та працівників торгівлі, громадського харчування та сфери послуг за порушення вимог
Закону про РРО може бути притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 1551 КпАП. Тут також нічого не змінилося.Дискусії напевно викличе питання про те, які санкції повинні застосовуватися щодо порушень, які було допущено до 01.01.2011 р., але штраф за які накладається після 01.01.2011 р. І відповідь на нього може мати досить принципове значення, якщо, наприклад, ідеться про порушення, зазначені в пп. 1 — 4 таблиці. Так, якщо за непроведення розрахункових операцій через РРО до 31.12.2010 р. включно було передбачено п’ятикратний штраф, то після 01.01.2011 р. він становитиме всього 1 грн. Є надія, що суди підтримають суб’єктів господарювання та застосовуватимуть нові штрафи й до тих порушень, які було вчинено ще у 2010 році, а виявлено тільки у 2011 році.
Звертаємо увагу: скільки б порушень не було допущено у 2010 році, з 01.01.2011 р. починається новий відлік — порушення, здійснене після цієї дати, вважатиметься вчиненим уперше (у цьому календарному році) із застосуванням штрафу в розмірі 1 грн.
Варто заспокоїти — штраф у розмірі 1 грн. (на відміну від штрафів, що застосовуватимуться за допущені в період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. податкові порушення) за порушення порядку використання РРО не є перехідним положенням та розрахований на тривале застосування.
6. Застосування санкцій, передбачених за порушення вимог до порядку використання РРО, більше не обмежене строками, передбаченими
ст. 250 ГКУ. Це означає, що штраф може бути застосований, навіть якщо з дня вчинення порушення минуло більше року, а з моменту виявлення (складання протоколу контролюючим органом) — більше шести місяців.Водночас, якщо станом на 01.01.2011 р. минув рік з моменту порушення правил використання РРО (тобто порушення мало місце до 01.01.2010 р.), то притягнути за нього до відповідальності вже не можна. Утім, податкові органи завжди оспорювали можливість застосування річного строку давності зі
ст. 250 ГКУ до РРО-штрафів.7.
Нові правила подання звітності за РРО, пов’язані з переданням копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків кабельними або безкабельними каналами зв’язку, почнуть діяти з 01.01.2012 р. За їх порушення передбачено штраф у розмірі 10 нмдг.
Обіг алкоголю, спирту та тютюну
У частині регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів істотних змін немає. Серед нововведень:
1. Установлення вимоги, щоб парфумерні рідини упаковувалися у флакони об’ємом не більше 255 куб. см.
2. Передбачено вимогу реалізовувати спирт етиловий, що використовується як лікарський засіб, а також спиртові та водно-спиртові настої тільки через аптеки у флаконах з медичного скла об’ємом не більше ніж 100 куб. см. Під це правило не потрапили тільки бальзами.
3. Якщо раніше імпорт тютюнової сировини могли здійснювати тільки виробники тютюнових виробів, які одержали ліцензію на право оптової торгівлі тютюновими виробами, то тепер таку можливість отримали суб’єкти, які мають ліцензію на виробництво тютюнових виробів, а також тютюново-ферментативні заводи, що здійснюють реалізацію (передачу) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт. Порушення вимоги про реалізацію ферментованої тютюнової сировини тільки виробникам тютюнових виробів або на експорт тягне за собою штраф у розмірі 50 відсотків вартості партії відвантаженого товару.
4.
Роздрібна торгівля столовими винами не потребує одержання ліцензії.5.
Мінімальний розмір штрафу за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами нижче встановлених мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої збільшився з 1000 до 5000 грн.6. Установлено штраф за вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про узгодження відпуску товару в розмірі 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 грн.
Нове поняття місцезнаходження
З 01.01.2011 р. наберуть чинності внесені
Законом № 2756 зміни до ЦКУ. Відповідно до них місцезнаходженням вважатиметься фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.За чинним законодавством, нагадаємо, місцезнаходженням юрособи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів або до закону виступають від її імені. Інакше кажучи, юридична особа самостійно визначає, яку адресу вважати своїм місцезнаходженням та вказує її при держреєстрації. У цілому достатньо, щоб у юридичної особи були правові підстави володіння та користування приміщенням за цією адресою — воно має бути або у власності або використовуватися за договором оренди (хоча ці відомості при держреєстрації не встановлюються), а також «підтримувати зв’язок» зі своїм місцезнаходженням на випадок проведення перевірки або отримання кореспонденції від державних органів та контрагентів.
З унесенням змін до
ЦКУ правило, відповідно до якого інформація про місцезнаходження юрособи підлягає обов’язковому включенню до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців при державній реєстрації юрособи (ч. 4 ст. 89 ЦКУ), діятиме, як і раніше. Більше того, до Закону № 755 зміни не вносяться і в ньому залишиться колишнє поняття місцезнаходження. Отже, якщо раніше законодавство України не допускало наявності фактичного місцезнаходження та юридичного, то тепер зміни, що вносяться, неминуче до цього призведуть (про можливі негативні наслідки незбігу фактичного та юридичного місцезнаходжень див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 98). Водночас усе чинне законодавство України при використанні терміна «місцезнаходження» виходить з його розуміння як юридичної адреси (зазначеної в Єдиному держреєстрі), тому які реальні наслідки може мати така зміна поняття в ЦКУ, ураховуючи також його досить розпливчасте визначення (зокрема використання вказівки на те, що за місцезнаходженням повинне переважно знаходитися керівництво), поки що незрозуміло.
Недійсність правочину з ініціативи податківців — через суд
У
ЦКУ окремо обумовлено наслідки укладення договору, що порушує інтереси держави і суспільства. Якщо раніше такі договори як такі, що порушують публічний порядок, визнавалися нікчемними (ст. 228 ЦКУ) і до сторін застосовувалися наслідки, передбачені ст. 208 ГКУ (за наявності наміру обох сторін — за умови виконання зобов’язання обома сторонами — у дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного; у разі наміру тільки в однієї зі сторін — усе одержане нею має бути повернено другій стороні, а одержане останньою — стягується за рішенням суду в дохід держави), то тепер такий правочин нікчемним не вважається. Його недійсність підлягає встановленню в суді. Якщо суд визнає договір таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, то до сторін може бути застосовано зазначені вище наслідки.Ця зміна явно на користь платників податків, оскільки тепер податкові органи не зможуть, просто посилаючись на нікчемність договору (що не потребує встановлення в суді), застосовувати «податкові» наслідки недійсності правочину у вигляді невизнання валових витрат та зняття податкового кредиту.
Це основні нововведення, які почнуть діяти вже з 01.01.2011 р.
Законом № 2756 унесено й інші зміни до чинного законодавства, що мають не настільки істотне значення. Серед них:— уключення податкових органів до числа суб’єктів, на письмову вимогу яких підлягає розкриттю інформація про облік іменних цінних паперів учасниками депозитарної системи України;
— у
ст. 657 ЦКУ при встановленні вимог до форми договорів купівлі-продажу земельної ділянки, цілісного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) чи іншого нерухомого майна, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, тепер зроблено виняток для договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Це пов’язане з тим, що ст. 95 Податкового кодексу передбачає спеціальний порядок продажу майна, що перебуває в податковій заставі;— згідно з чинною на сьогодні редакцією
ч. 3 ст. 86 ГКУ фінансовий стан засновників — юридичних осіб у частині їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом. З 01.01.2011 р. замість декларації майновий стан має підтверджуватися довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про доходи і майно («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 46). Однак, на наш погляд, ця норма все одно не почне діяти на практиці;—
виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів правоохоронними органами може здійснюватися тільки на підставі постанови суду. Раніше це можна було зробити при проведенні слідчих заходів за постановою слідчого;— інформація про порушення провадження у справах про банкрутство, про проведення санації та призначення керуючого санацією, про визнання юрособи банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури буде вноситися до Єдиного держреєстру. Розслідування доведення до банкрутства тепер не лише в компетенції слідчих органів внутрішніх справ, а й податкової міліції.
Це те, що передбачено на папері. Подивимося, як перелічені нововведення діятимуть на практиці.
