Щодо бази оподаткування ПДВ при виконанні довгострокових договорів
Лист Державної податкової адміністрації України від 20.10.2010 р. № 22313/7/16-1517-26
Державна податкова адміністрація України розглянула лист <…> щодо визначення бази оподаткування з податку на додану вартість при виконанні довгострокових договорів і повідомляє.
Відповідно до підпункту 7.3.7 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі — Закон № 168) датою виникнення податкових зобов’язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон № 334), є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.
Датою виникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону № 334 (підпункт 7.5.4 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168), є дата збільшення валових витрат замовника довгострокового контракту.
Порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань визначено пунктом 7.10 статті 7 Закону № 334.
Відповідно до зазначеного пункту виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв’язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту, який визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
Враховуючи зазначене,
оскільки дата виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокового договору повинна співпадати із датою збільшення валових доходів, то база нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість за конкретним договором не повинна відрізнятись від розміру валових доходів за таким договором.
Заступник голови О. Любченко
коментар редакції
ПДВ при довгостроковому договорі
Незважаючи на те що норма, яка передбачає особливий порядок оподаткування довгострокових договорів, існує досить давно, питання щодо її застосування тягнуться досі. Деякі з них були роз’яснені податковими органами (наприклад, застосування п. 5.9 Закону про податок на прибуток, див. лист ДПАУ від 16.12.2005 р. № 9288/X/15-0314 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 15), інші так і залишилися не висвітленими.
Одним із таких питань є питання про визначення
бази обкладення ПДВ. У Законі про ПДВ зазначається лише про момент виникнення податкового кредиту та податкових зобов’язань, але нічого не говориться власне про базу нарахування. Ми дотримувалися думки, що податкові зобов’язання слід визначати пропорційно до валових доходів (див. «Довгострокові договори: подробиці податкового обліку» в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 58). Як бачимо, цієї ж позиції дотримується і ДПАУ. Цей факт не може не радувати. Водночас податківці не беруть до уваги цілу низку важливих нюансів, які пов’язані з таким порядком відображення податкових зобов’язань:1. Валові доходи визначаються
наростаючим підсумком. Тому при визначенні суми податкових зобов’язань поточного періоду в межах одного року пропорційно до валових доходів слід віднімати ту суму ПДВ, яка вже була нарахована в попередніх періодах цього року.2. Оскільки первісно визначена сума валових доходів (виходячи з оціночного коефіцієнта) після завершення довгострокового контракту підлягає перерахунку (виходячи з фактичного коефіцієнта), то зважаючи на збіг бази обкладення ПДВ та суми визначених раніше валових доходів
перерахувати слід ще й податкові зобов’язання з ПДВ. У результаті в періоді перерахунку певна сума ПДВ або збільшуватиме відображені раніше суми податкових зобов’язань, або зменшуватиме їх.3. Питання виникає щодо
технічного аспекту такого перерахунку. Сума збільшення (зменшення) валових доходів, визначена за підсумками виконання довгострокового контракту, розподіляється за періодами виконання та збільшує (зменшує) валові доходи відповідних періодів. Це наштовхує на думку про аналогічний порядок розподілу і податкових зобов’язань. У такому разі коригування має здійснюватися за допомогою складання розрахунку коригування до кожної податкової накладної. Такий порядок можна було б назвати гармонійним, коли б не одне «але» — Закон про ПДВ нічого про подібний «поперіодний» перерахунок не зазначає.Тому ми завжди виступали за інший варіант: зміна податкових зобов’язань має здійснюватися в періоді перерахунку без поперіодного розподілу з виписуванням
однієї податкової накладної на додатково збільшену суму. Обґрунтування просте — додатково збільшені валові доходи є валовими доходами саме періоду завершення довгострокового договору, а отже, змінене податкове зобов’язання має відноситися саме до цього періоду. Якщо ж валові доходи в результаті перерахунку зменшуються, то для коригування податкових зобов’язань слід скласти довідку в довільному вигляді. Саме ж коригування відображається виконавцем або в ряд. 1 декларації з ПДВ (виходячи із суми збільшення), або в ряд. 8.4 зі знаком «-» (виходячи із суми зменшення).
Дмитро Костюк
