«Дешевий» цукор реалізується «дорого»: правомірність ціноутворення
Різке зростання цін на сільгосппродукцію — головний біль не лише для її споживачів, а іноді і для її виробників. Сільгосппідприємство з Харківської області просить роз’яснити низку запитань щодо реалізації запасів виробленого у 2008 році цукру, облікова ціна якого у декілька разів менше сьогоднішньої ринкової ціни
.Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
У багатьох випадках сільгосппідприємства мають право самостійно встановлювати так звані вільні ціни на свою продукцію, однак це можливо далеко не завжди. На прикладі ситуації з практики висвітлимо основні моменти у сфері ціноутворення цукру.
Ситуація
Стисло викладемо ситуацію з листа сільгосппідприємства та поставлені в ньому запитання. Усі вони зводяться, можна сказати, до головного: чи може сільгосппідприємство реалізувати цукор, вироблений на давальницьких умовах з вирощеного в господарстві у 2007 — 2008 роках цукрового буряка, за сьогоднішніми ринковими цінами, якщо його облікова ціна, яка склалася на той час (2 грн./кг), значно (у рази) менше ціни, що пропонується наразі покупцями?
Сумнів у правомірності вільного вибору ціни вбачається в нормах
ст. 3 Закону про держпідтримку сільського господарства, якими, зокрема, абзацом першим п.п. 3.3.4, установлено, що для об’єктів державного цінового регулювання (видів сільгосппродукції та товарів), зазначених у пункті* 3.3.1 цього Закону, установлюється гранична торговельна надбавка (націнка) на рівні не вище 20 % оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача.* Так зазначено в Законі про держпідтримку сільського господарства, хоча правильніше слід було сказати — підпункті. —
Прим. ред.Крім того, цим же
Законом про держпідтримку сільського господарства запроваджено обмеження мінімальними та максимальними інтервенційними цінами.Найбільше насторожує
абзац четвертий цього ж п.п. 3.3.4, в якому, зокрема, зазначається, що вся сума торговельної надбавки (націнки), отримана з порушеннями норм цього Закону , та штраф у двократному розмірі виручки стягуються органами державної податкової служби за рішенням відповідної державної інспекції з контролю за цінами до місцевого бюджету за місцем здійснення торговельної діяльності підприємства (організації) порушника.Водночас
Законом про цукор уведено поняття мінімальної ціни на цукор. Чи не виявиться таке підприємство в свого роду «лещатах» вимог: з одного боку — Закону про держпідтримку сільського господарства , а з іншого — Закону про цукор?На наш погляд, приводу для занепокоєння немає, але про все по черзі.
Правові аспекти
Аналізуючи поставлене запитання, насамперед звернемося до
гл. 21 «Ціни і ціноутворення у сфері господарювання» ГКУ, якою встановлено, зокрема, таке.Суб’єкти господарювання можуть використовувати в господарській діяльності
вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.Вільні ціни
визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб’єкта господарювання.Державні фіксовані та регульовані ціни
встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.Державне регулювання цін здійснюється шляхом
установлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.Політика ціноутворення, порядок установлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування з установлення та регулювання цін, а також контролю цін та ціноутворення визначаються
Законом про ціни, іншими законодавчими актами.Щоб не повторюватися, не наводитимемо окремі норми
Закону про ціни, аналогічні наведеним вище нормам гл. 21 ГКУ . Лише ще раз звернемо увагу: вільні ціни та тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 Закону про ціни).З викладеного випливає, що насамперед відповіді потребує запитання про належність цукру до видів продукції, на яку встановлено державні ціни. Відповідь на нього фактично зумовлює відповідь про можливість (неможливість) застосування вільної ціни.
Держрегулювання згідно із Законом про держпідтримку сільського господарства
Пунктом 3.1 Закону про держпідтримку сільського господарства
установлено, що держава здійснює регулювання оптових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, установлюючи мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а також застосовуючи інші заходи, визначені цим Законом, при дотриманні правил антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції.Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні Аграрним фондом державних інтервенцій
в обсягах, які дозволяють встановити ціну рівноваги (фіксинг) на рівні не нижче мінімальної інтервенційної ціни і не вище максимальної інтервенційної ціни. Держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України (п. 3.2 Закону про держпідтримку сільського господарства).Перелік видів сільськогосподарської продукції (товарів), що є об’єктами державного цінового регулювання встановлено його
п.п. 3.3.1, який включає і цукор-пісок (буряковий).Оскільки
Закон про держпідтримку сільського господарства оперує специфічними термінами, вважаємо, буде не зайвим нагадати визначення деяких із них, наведені в п. 2 цього Закону.Організований аграрний ринок
— сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі.Аграрна біржа
— юридична особа, створена згідно із Законом України «Про товарну біржу» , яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279 — 282 ГКУ (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає, зокрема, послуги суб’єктам господарювання з укладення біржових договорів (контрактів) щодо сільгосппродукції.Державна аграрна інтервенція
— продаж або придбання сільгосппродукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності. Державна аграрна інтервенція поділяється на:—
товарну інтервенцію, під якою розуміється продаж сільгосппродукції при зростанні цін на організованому аграрному ринку понад максимальний рівень, що здійснюється з метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом продажу товарних деривативів;—
фінансову інтервенцію — придбання сільгосппродукції при падінні спотових цін на організованому аграрному ринку нижче мінімального рівня, що здійснюється з тією ж метою досягнення рівня рівноваги, у тому числі шляхом придбання товарних деривативів.Визначення цих термінів разом з нормами
п. 3.2 Закону про держпідтримку сільського господарства дозволяють зробити висновок, що обмеження мінімальними та максимальними інтервенційними цінами як шлях держрегулювання поширюється лише на операції державної аграрної інтервенції, тобто на операції з продажу або придбання Аграрним фондом сільгосппродукції на організованому аграрному ринку.До речі, інтервенційні ціни на об’єкти державного цінового регулювання у 2010/2011 маркетинговому році зазначені в
додатку до наказу Мінагрополітики від 23.02.2010 р. № 78 (у редакції наказу Мінагрополітики від 15.09.2010 р. № 558). Зокрема, на цукор-пісок (буряковий) мінімальна і максимальна інтервенційні ціни (з урахуванням ПДВ) визначені на рівні відповідно 6700 і 7700 грн. за тонну. Період їх застосування (період держрегулювання) установлено постановою № 40 — з 1 вересня 2010 року до 31 серпня 2011 року.Мінімальна та максимальна інтервенційна ціна об’єкта державного цінового регулювання визначається за
Методикою № 159, п. 2 якої, зокрема, установлено, що мінімальна інтервенційна ціна на цукор не може бути нижче, ніж мінімальна ціна на цукор квоти «А», визначена відповідно до ст. 6 Закону про цукор.Уже звідси (зі згадки про мінімальну ціну на цукор квоти «А») стає зрозумілим, що присутній у
Законі про держпідтримку сільського господарства вислів законодавців «держава не здійснює цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку України» не слід трактувати, як мовиться, на всі випадки життя. Адже, крім цього Закону, видано й інші законодавчі акти з держрегулювання цін на продовольчі товари, у тому числі і на цукор. Але про це поговоримо дещо пізніше.
Уявна небезпека
Зараз же слід зупинитися на даремних, на нашу думку, побоюваннях щодо застосування штрафу згідно з
п.п. 3.3.4 Закону про держпідтримку сільського господарства при порушенні 20 % обмеження, установленого цим же підпунктом.Звертаємо увагу: зазначене обмеження (не вище 20 %)
стосується торговельної націнки, що встановлюється, акцентуємо, до оптово-відпускної ціни, а не до облікової (первісної) ціни в бухобліку. Зазначені ціни ототожнювати, природно, не можна.Системне сприйняття всіх
чотирьох абзаців п.п. 3.3.4 Закону про держпідтримку сільського господарства дозволяє зробити висновок, що він адресований підприємствам оптової та роздрібної торгівлі, до яких сільгосппідприємство як виробник товару, у цьому випадку — цукру на давальницьких умовах — не належить.Формування виробниками оптово-відпускних цін не можна розуміти як установлення
торговельної надбавки (націнки), під якою, як свідчить законодавство (зокрема, постанова Укоопспілки від 21.11.2007 р.), розуміється різниця між ціною продажу та ціною закупівлі товару. У ситуації, що розглядається, не йдеться про перепродаж цукру: як бачимо, сільгосппідприємство реалізує не купівельний, а свій «давальницький» цукор.До речі, тут вельми доречно
пригадати Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» прийнятий наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375 (далі — КВЕД). У підрозділі 3.1 КВЕД, зокрема, зазначається, що замовники — це одиниці, які продають від власного імені товари або послуги, але замовляють їх виготовлення третім особам. Ці одиниці класифікують в секції G <..>, за винятком випадків, коли вони є власниками давальницької сировини, розробки або торговельної марки та беруть на себе ризик, пов’язаний з виробництвом. У цьому випадку замовників класифікують так, немов би вони самі виробляють цю продукцію (а саме, у промисловості або у сфері послуг).Щодо дооцінки цукру, то у викладеній ситуації вона неможлива. Як відомо,
п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом МФУ від 20.10.99 р. № 246 (далі — П(С)БО 9), встановлено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. А згідно з п. 28 П(С)БО 9 дооцінка можлива лише відносно раніше знижених у ціні запасів, причому — не більше суми попереднього зменшення. Утім, у переоцінці і немає резону, оскільки 20 % обмеження до виробника не застосовується.
Держрегулювання згідно із Законом про цукор
Крім розглянутих вище мінімальних і максимальних інтервенційних цін на цукор, законодавство оперує, як уже згадувалося, і терміном «
мінімальна ціна на цукор», визначення якого надано у ст. 1 Закону про цукор: нижня межа ціни при укладенні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти «А». Зауважимо: на відміну від Закону про держпідтримку сільського господарства, у Законі про цукор ідеться лише про мінімальну ціну, без згадки про верхню планку.У цій же
ст. 1 Закону про цукор дано визначення і терміна «квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А»)» — максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб.Згідно із
Законом про цукор Кабміну делеговано повноваження, зокрема, із щорічного:— визначення граничного розміру квоти «А»;
— визначення обсягів закупівлі цукру для задоволення внутрішніх державних потреб;
— установлення (за пропозицією Мінагрополітики) мінімальної ціни на цукор квоти «А».
Зауважимо, що урядовою
постановою № 96:— установлено граничний розмір квоти поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») у період з 1 вересня 2010 року до 1 вересня 2011 року в обсязі 1892 тис. т;
— затверджено
мінімальні ціни на цукровий буряк, який поставлятиметься з 1 вересня 2010 року до 1 вересня 2011 року для виробництва цукру в межах квоти «А», з урахуванням базисної цукристості та на цукор квоти «А».У
додатку до постанови № 96 зазначається, що на цукор білий кристалічний (код 15.83.12.301 згідно з Державним класифікатором продукції і послуг ДК 016-97, затвердженим наказом Держстандарту від 30.12.97 р. № 822), виготовлений відповідно до ДСТУ 4623:2006, мінімальну ціну встановлено в розмірі 4250 грн. за тонну (без урахування ПДВ). Отже, з ПДВ ціну встановлено на рівні 5100 грн./т.До речі, у попередньому періоді держрегулювання — з 1 вересня 2009 року до 1 вересня 2010 року — мінімальна ціна на цукор згідно з
додатком до постанови КМУ від 04.02.2009 р. № 63 становила:— з 01.09.2009 р. до 22.10.2009 р. — 2666,67 грн. за тонну (без урахування ПДВ), відповідно з ПДВ —
3200 грн./т.;— з 22.10.2009 р. до 01.09.2010 р. (після внесення
постановою КМУ від 30.09.2009 р. № 1094 змін до додатка до постанови КМУ від 04.02.2009 р. № 63) — 3125 грн. за тонну (без урахування ПДВ), відповідно з ПДВ — 3750 грн./т.Зауважимо, що в
додатку до постанови № 96 на період з 1 вересня 2010 року до 1 вересня 2011 року зазначена також і мінімальна ціна на буряк цукровий/фабричний (згідно з Класифікатором ДК 016-97 код 01.11.51.100) у розмірі 291,66 грн./т. (без урахування ПДВ). Зрозуміло, що з урахуванням ПДВ вона дорівнює 349,99 грн./т (?!). Не думаємо, що це якийсь новомодний піар-хід: установлювати цінники з «копійчаною» знижкою. Найімовірніше, уряд мав на увазі «круглу» цифру (350), тільки от при визначенні ціни без урахування ПДВ, він, мабуть, «забув» застосувати правило округлення, вкотре продемонструвавши «дива творчості».Не залишимо без уваги штрафонебезпечний
п. 3 ст. 9 Закону про цукор, яким, зокрема, установлено таке. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад установлену квоту або реалізації його за цінами нижче визначеної мінімальної ціни із суб’єкта підприємницької діяльності стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом за позовами органів, які за дорученням Кабміну здійснюють контроль за виконанням цього Закону.Як ми розуміємо, реальна загроза штрафних санкцій можлива тільки в разі недотримання цінового обмеження, адже в
листі Державної інспекції з контролю за цінами (далі — Держцінінспекція) від 16.05.2003 р. № 32/5-5/742 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 47) зазначається, що весь цукор, незалежно від того, ким він реалізується (цукровими заводами, торговельними підприємствами, суб’єктами підприємницької діяльності, які не є виробниками цукру та які отримали його за договорами купівлі-продажу, переробки давальницької сировини, за бартером, тощо), включається до загального обсягу цукру квоти «А» та в усіх випадках має реалізовуватися за ціною не нижче мінімальної, що встановлюється урядом України.Затверджені
мінімальні ціни на цукровий буряк та цукор є обов’язковими для всіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності для визначення ціни на цукровий буряк та цукор під час укладання договорів купівлі-продажу (п. 6 Порядку № 868).
Висновки
Отже, на поставлене головне запитання про можливість реалізації «дешевого» цукру за ціною, що на порядок (у рази) перевищує його облікову вартість у бухгалтерському обліку (2 грн./кг), є однозначна ствердна відповідь.
Більше того, акцентуємо увагу: згідно зі
ст. 9 Закону про цукор у разі поставок цукру на внутрішній ринок штрафонебезпечною є реалізація його за цінами нижче (а не вище) визначеної мінімальної ціни, установленої на період з 1 вересня 2010 року до 1 вересня 2011 року в розмірі 4250 грн. за тонну (без урахування ПДВ). Отже, з урахуванням ПДВ мінімальну ціну цукру встановлено на рівні 5100 грн./т.І хоча держава певними методами впливає на політику ціноутворення підприємства, верхньої межі ціни, тобто конкретного її максимального розміру, не встановлено.
Право органів
Держцінінспекції проводити перевірки «цукрових» операцій не підлягає сумніву. Пряма відповідь міститься в наказі Мінекономіки № 107, який, як зазначено в його преамбулі, видано відповідно до Закону про цукор та на виконання урядової постанови № 868, тобто двох основоположних нормативних актів «цукрового» законодавства. Згідно з п. 1 наказу № 107 здійснення контролю за виконанням умов виробництва та реалізації цукру в частині дотримання встановлених мінімальних цін покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи.Зауважимо, що питання декларування ціни на продовольчі товари, у тому числі і на цукор, висвітлено в окремій статті цього номера, тому не повторюватимемося.
Сподіваємося, що ця публікація задовольнила читача, який до нас звернувся, і буде корисною іншим сільгосппідприємствам в аналогічних ситуаціях.
