Щодо податкової амортизації комутаторів, маршрутизаторів, джерел безперебійного живлення та міні-АТС
Лист Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 03.04.2009 р. № 04-27/470
У Комітеті Верховної Ради України з питань податкової та митної політики розглянуто лист <…> щодо визначення в податковому обліку групи основних фондів, до якої з метою нарахування амортизації відноситься обладнання у вигляді комутаторів, маршрутизаторів, джерел безперебійного живлення та міні-АТС.
Повідомляємо, що додаткову 4 групу основних фондів було запроваджено Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який набрав чинності з 1 січня 2003 року.
Зазначеним Законом, зокрема, електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації було виключено зі складу основних фондів групи 2 та переведено до основних фондів створеної групи 4 із доповненням складу основних фондів, що належать до цієї групи.
Таким чином, з метою прискорення відновлення основних фондів вищезазначене обладнання з метою оподаткування було включено до основних фондів групи 4, до яких застосовуються підвищені норми амортизації у розмірі 60 відсотків у розрахунку на рік. Тобто вищевказане обладнання за своїм функціональним призначенням не належало ні до будівель та споруд, ні до передавальних пристроїв, що відносяться до основних фондів групи 1.
Щодо визначення групи основних фондів, до якої відноситься таке обладнання, як комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення, міні-АТС, то вважаємо, що таке обладнання у податковому обліку має бути віднесено до основних фондів групи 4 за умови, що воно є структурною складовою комп’ютерної та інформаційної систем, які включають пристрої збирання (введення) інформації, її накопичення, перетворення, передачі, зчитування або друку тощо
. За своїми характеристиками таке обладнання має бути мобільним з метою його відключення та перестановки з одного приміщення в інше, нескладним при монтажі (демонтажі), витрати на придбання якого не пов’язані безпосередньо з будівлею (не включені до кошторисної вартості такої будівлі) та не є окремими спорудами, які включаються до основних фондів групи 1.Вважаємо, що визначення груп, до яких за своєю характеристикою і функціональним призначенням відносяться основні фонди, має здійснюватися в податковому обліку основних фондів із метою нарахування амортизації відповідно до норм підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо застосування Державного класифікатора України ДК 013-97
«Класифікація основних фондів» у цілях нарахування амортизаційних відрахувань, то зазначаємо, що норми статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є нормами прямої дії і не містять посилання на зазначений нормативно-правовий акт.
Голова Комітету С. Терьохін
коментар редакції
Комутатори, маршрутизатори, ДБЖ, міні-АТС!
із групи 1 до групи 4 — кроком руш!
Аналізуючи підхід ДПАУ, що склався за останній десяток років, до тлумачення найбільш спірних норм податкового законодавства, можна дійти цікавого висновку: після того, як Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики своїм черговим листом стає на захист платників податків з того чи іншого питання, податківці практично завжди дослухаються до думки цього органу та в подальшому беруть її на озброєння.
У зв’язку з цим висловимо припущення, що лист, який коментується, поставить нарешті останню крапку в питанні групування у складі основних фондів
комутаторів, маршрутизаторів, джерел безперебійного живлення (ДБЖ), міні-АТС та іншого комунікаційного обладнання.За твердим переконанням Комітету, зазначені активи слід уключати
до групи 4 (до 1 січня 2003 року — до групи 2) основних фондів, а не до групи 1 , на чому протягом тривалого часу наполягала ДПАУ (див. листи ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 83; від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 93; консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 21, с. 18).Інакше кажучи,
комутатори, маршрутизатори, ДБЖ, міні-АТС не можна зараховувати ані до будівель та споруд, ані до передавальних пристроїв (які, у свою чергу, належать до групи 1 основних фондів), але за умови, що таке обладнання є структурною складовою комп’ютерної та інформаційної систем, які включають пристрої збирання (введення) інформації, її накопичення, перетворення, передачі, зчитування або друку тощо.Крім того,
ключовими факторами для віднесення комунікаційного обладнання до групи 4 є його мобільність, можливість відключення в одному приміщенні та переустановлення в інше, простота монтажу (демонтажу). Якщо ж витрати на придбання зазначеного обладнання пов’язані безпосередньо з будівлею (уключені до кошторисної вартості будівлі) або таке обладнання є окремою спорудою, беззаперечним стає його віднесення до групи 1.Поряд із наведеними висновками в листі, що коментується, є ще два, не менш важливих, на які теж слід звернути увагу:
— у питанні віднесення матеріальних активів до тієї чи іншої групи основних фондів необхідно керуватися прямими нормами п.п. 8.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР;
— зазначений Закон не містить посилань на застарілий сьогодні класифікатор ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затверджений наказом Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507, у зв’язку з чим цей документ у цілях нарахування амортизації в податковому обліку застосовуватися не може.
До речі, усе те, про що йдеться в сьогоднішньому листі, для наших читачів давно не новина: така ж думка щодо всіх спірних моментів класифікації комунікаційного обладнання висловлювалася нами в редакційних коментарях до згаданих листів ДПАУ (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83, с. 18 — 19; 2008, № 82, с. 8), а також у статтях «Облік комп’ютерного «заліза» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 83) та «Створення міні-АТС» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 93).
Ігор Хмелевський
