Теми статей
Обрати теми

Право на відшкодування ПДВ: оплата постачальнику може бути не грошовою

Редакція ПБО
Стаття

Право на відшкодування ПДВ: оплата постачальнику може бути не грошовою

 

Суть спору

Платник ПДВ придбав товар в іншого платника ПДВ. Суму ПДВ, що входить до вартості придбаного товару, було включено до складу податкового кредиту. Оплату постачальнику було здійснено не грошовими коштами, а шляхом заліку сум зобов’язань за іншим договором. Згодом покупець товару скористався правом на відшкодування ПДВ. Проте ДПІ за результатами перевірки відмовила платнику податків і повідомленням-рішенням зменшила суму бюджетного відшкодування.

 

Позиція податкового органу

Податківці у своїх діях ґрунтувалися на вузькому тлумаченні

абз. «а» п.п. 7.7.2 Закону про ПДВ. Оскільки в ньому зазначено, що суму ПДВ має бути фактично сплачено отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), податківці вважають, що таку оплату має бути здійснено неодмінно грошовими коштами. У цьому випадку покупець розрахувався не грошима, а шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, тому права на відшкодування покупець товару не має.

 

Вирішення справи судом

На всіх етапах судового розгляду суди підтримували покупця товарів у його прагненні отримати право на відшкодування ПДВ. Широко розуміючи

абз. «а» п.п. 7.7.2 Закону про ПДВ, суди акцентували увагу на тому, що форма оплати не впливає на виникнення права бюджетного відшкодування ПДВ.

 

Думка редакції

Проблема з правильним розумінням

абз. «а» п.п. 7.7.2 Закону про ПДВ виникла від самої його появи. Ще у статті «ПДВ-зміни» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 29) ми звертали увагу на можливість неоднозначного тлумачення слів «фактично сплачена сума ПДВ».

З одного боку, у Законі дійсно нічого не зазначено про те, що така оплата має здійснюватися грошовими коштами. Зрозуміло, що оплату може бути здійснено не обов’язково грошима, але й товаром, векселем. Наприклад, обговорюючи питання обкладення ПДВ вартості векселя, ДПАУ побіжно зауважувала, що вексель може бути «видано чи передано за індосаментом

в оплату за товари» (з цієї фрази випливає, що за товар можна сплатити не тільки грошовими коштами, але й векселем). Держкомпідприємництва ще в листі від 20.05.2006 р. № 3874 зазначав, що «розрахунки з постачальниками шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є фактичною оплатою товарів (робіт, послуг)».

Крім цього, у тих випадках, коли законодавець хотів зазначити про оплату саме грошовими коштами,

він прямо про це сказав (наприклад, виплата зарплати, роялті у грошовій формі (п. 3.2.7 Закону про ПДВ), правила коригування податкового зобов’язання при поверненні товару неплатником ПДВ (п.п. 4.5.3 Закону про ПДВ)). Та й узагалі якщо сказати, що при негрошових розрахунках вартість товару (а отже, й уключеного до неї ПДВ) не оплачується, то автоматично виникне проблема з податковим кредитом як таким: як би нікому не прийшло в голову розглядати його як безоплатно отриманий товар.

З іншого боку, податківці постійно зауважують, що в

абз. «а» п.п. 7.7.2 Закону про ПДВ йдеться саме про оплату грошовими коштами. Прикладів цьому безліч: у листі ДПАУ від 12.09.2008 р. № 18527/7/16-1517-27 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 84) зазначається, що комісійна винагорода, утримана із суми виручки, а не сплачена грошима, до складу бюджетного відшкодування не включається; у листі ДПАУ від 13.09.2006 р. № 10-3018/4049 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 88) зверталася увага на судовий прецедент, коли вартість товару було сплачено векселем і суд підтримав податківців, які зменшили бюджетне відшкодування за таким товаром (і це незважаючи на зазначений лист, де йдеться про можливість оплати товару векселем); із листа ДПАУ від 06.08.2008 р. № 15844/7/16-1117 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 77) випливає, що в основу розрахунку бюджетного відшкодування покладено принцип грошового розрахунку з постачальником (або бюджетом — при імпорті товарів); лист від 18.04.2006 р. № 7251/7/16-1517 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 67). Зважаючи на таку наполегливість, ДПАУ навряд чи в найближчий час змінить своє розуміння цієї норми. І певна логіка в цьому є. Якщо постачальник не отримає грошові кошти від покупця, то в нього не буде джерела для сплати податку до бюджету, у той же час покупець відшкодування задекларує.

У цій справі йдеться взагалі про залік зустрічних однорідних вимог (зараховувалась заборгованість щодо отриманих товарів за договором поставки та виручка від продажу за комісійним договором). Тобто ситуація ще складніша, ніж власне оплата отриманого товару (послуг) іншим товаром (послугами) чи векселем. Та все ж ВАСУ став на бік платника податків. Таким чином, суд вважає, що для отримання відшкодування ПДВ головне — розрахуватися перед постачальником за отриманий товар (послугу). А яким чином це буде зроблено, не так важливо.

 

Матеріал підготував Михайло Вишневський, економіст-аналітик

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.01.2008 р.

№ К-24630/06

 

Вищий адміністративний суд України <...>

встановив:

Суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа Р. В. М. (далі по тексту — позивач, СПД Р. В. М.) звернувся до Господарського суду <...> з позовом до <...> об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту — відповідач, <...> ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.11.2005 р. № <...> та від 25.12.2005 р. № <...>.

Постановою господарського суду <...> від 22.02.2006 р., яку залишено без змін ухвалою <...> апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., позовні вимоги задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.11.2005 р. № <...> та від 25.12.2005 р. № <...>.

<...> ОДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду <...> від 22.02.2006 р. та ухвалу <...> апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга <...> ОДПІ

не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.2005 р. <...> ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № <...>, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за III квартал 2005 р. на 2329,00 грн.

В результаті апеляційного узгодження податкового повідомлення-рішення від 25.11.2005 р. № <...> ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2005 р. № <...> аналогічного змісту.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято <...> ОДПІ на підставі акта «Про результати невиїзної (камеральної) документальної перевірки з питань правомірності визначення заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість суб’єкта господарської діяльності Р. В. М за період з 01.07.2005 р. по 30.09.2005 р.» від 25.11.2005 р. № <...> (далі по тексту — Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість за III квартал 2005 р. за даними декларації з податку на додану вартість становить 2329,00 грн., за даними перевірки відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку сума податку на додану вартість, заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за III квартал 2005 р., не підтверджується згідно з вимогами абз. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Поряд з цим,

Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків Акта перевірки з наступних підстав.

<...>

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором поставки від 16.08.2004 р. позивачем придбано продукцію Відкритого акціонерного товариства «К» (далі по тексту — ВАТ «К»), в результаті чого складена специфікація від 28.03.2005 р. Загальна вартість товару склала 48700,00 грн., в т. ч. податок на додану вартість у розмірі 8116,66 грн.

Умови поставки визначено сторонами у п. 3.1 договору поставки, а саме — EXV «Франко-завод» склади постачальника. Умови оплати товару сторони узгодили в 4 розділі договору, зокрема <...> в п. 4.3 передбачено, що за наявності на дату оплати зустрічних однорідних грошових зобов’язань між Сторонами, то до моменту оплати відбувається зарахування таких зобов’язань.

Поставка товару відбулась 01.04.2005 р., що підтверджується накладною <...> на суму у розмірі 29980,02 грн. та накладною від 05.04.2005 р. <...> на суму у розмірі 20719,98 грн. Постачальником складено податкові накладні від 01.04.2005 р. <...> та від 05.04.2005 р. <...>. Загальна сума податкового кредиту, за цими податковими накладними, склала 8116,66 грн.

30.03.2005 р. між позивачем та ВАТ «К» укладено договір комісії, згідно з яким ВАТ «К» (комісіонер) зобов’язується укласти зовнішньоекономічний контракт з іноземним покупцем та здійснити експорт від власного імені, але за рахунок СПД Р. В. М. (комітент). Товар під реалізацію передано позивачем 01.04.2005 р. та 05.04.2005 р.

09.04.2005 р. ВАТ «К» укладено зовнішньоекономічний контракт та 22.04.2005 р. здійснив митне оформлення експортної операції.

04.05.2005 р. ВАТ «К» склав звіт, згідно якого сума грошових вимог СПД Р. В. М. до ВАТ «К», строк яких наступив на дату складання звіту, складає 46921,56 грн. (фактурна вартість по вантажно-митній декларації). Крім того, СПД Р. В. М. мав відшкодувати ВАТ «К» понесені ним витрати у розмірі 469,22 грн., в т. ч. податок на додану вартість у розмірі 78,20 грн.

04.05.2005 р. сторони на підставі ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 601 Цивільного кодексу України провели зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 46921,56 грн., про що склали Акт, за змістом якого в результаті проведеного зарахування сторони належним чином виконали свої грошові зобов’язання, зокрема частково припинилось грошове зобов’язання по договору поставки від 16.08.2004 р. на суму у розмірі 46452,34 грн. Залишок невиконаного грошового зобов’язання за договором поставки, станом на 05.05.2004 р. становив 2247,66 грн.

03.06.2005 р. між сторонами проведено

зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 2247,66 грн., про що складено Акт, за змістом якого в результаті проведеного зарахування грошове зобов’язання з оплати вартості поставленого в квітні 2005 р. товару виконане належним чином і в повному обсязі.

Таким чином,

судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано належні докази підтверджуючі правомірність віднесення до бюджетного відшкодування суми, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Підпунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що бюджетне відшкодування — це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: згідно з п. «а»

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з п. «б» залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням зазначеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку податок на додану вартість надмірно сплачений постачальнику товарів (робіт, послуг), а Закон України «Про податок на додану вартість»

не містить положень про те, що у разі надмірної сплати такого податку постачальнику (у формі відмінній від грошової) отримувачу такого товару податок на додану вартість з бюджету не відшкодовується. При цьому, на думку судової колегії, форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування. Для виникнення такого права має значення саме факт сплати податку (понесення витрат), а не форма такої оплати.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку <...>.

На підставі викладеного, керуючись ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу <...> об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі