Дублікат податкової накладної є підставою для відображення податкового кредиту з ПДВ

В обраному У обране
Друк
Редакція ПБО
Податки & бухоблік Січень, 2010/№ 4
Стаття

Дублікат податкової накладної є підставою для відображення податкового кредиту з ПДВ

 

Суть спору

Усі платники ПДВ добре знають, що право покупцю на відображення податкового кредиту з ПДВ дає тільки

належно оформлена податкова накладна (у виняткових випадках — її замінники: належно оформлений товарний чек, інший платіжний або розрахунковий документ із зазначенням загальної суми платежу, суми податку та податкового номера постачальника).

Проте трапляється, що отримана податкова накладна втрачається або з будь-яких причин стає непридатною. Як діяти в такому разі? Чи означає це, що з податковим кредитом слід розпрощатися назавжди?

У цьому випадку підприємство вирішило не позбавляти себе законного права на податковий кредит та підтвердити його

дублікатом податкової накладної.

Однак працівники податкової служби, які прийшли на перевірку, не визнали дублікат податкової накладної документом, який дає право покупцю на податковий кредит. У результаті відображені на його підставі суми ПДВ було виключено з податкового кредиту і до підприємства застосовано штрафні санкції.

Свою правоту підприємству довелося відстоювати в суді.

 

Позиція податкового органу

Перевіривши правильність формування податкового кредиту, податковий орган визнав порушенням норм

п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ те, що підприємство включило до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені оригіналами податкових накладних.

На думку перевіряючих, відображати податковий кредит на підставі документа, що замінює оригінал податкової накладної із позначкою «Дублікат», підприємство не мало права, оскільки жодним із профільних нормативних документів можливість складання такої податкової накладної, навіть у разі втрати оригінала, не передбачено.

Єдиний вихід, що пропонується податківцями в ситуаціях з відсутністю податкових накладних, — подати до податкової інспекції заяву зі скаргою на постачальника згідно з

п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ. Такі дії дадуть реальну можливість збільшити податковий кредит. Тих, хто цю можливість не використовує, але не відмовляється від податкового кредиту, очікують штрафні санкції.

Хоча слід зазначити, що в цьому випадку норму

п.п. 7.2.6 застосувати неможливо.

 

Вирішення справи судом

Ознайомившись з матеріалами справи, ВАСУ дійшов висновку, що податковий орган безпідставно застосував до підприємства штрафні санкції за порушення ПДВ-законодавства.

На думку суду, єдиний випадок неправомірного включення сум ПДВ до податкового кредиту — це

відсутність податкової накладної або ВМД у принципі. А в ситуації, що розглядається, доказом правомірності відображення підприємством спірних сум ПДВ у складі податкового кредиту є дублікати податкових накладних, видані на їх підтвердження.

До того ж ані в

п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ, на який посилаються податківці, ані в Порядку № 165 немає заборони на видачу постачальником дубліката наявної в нього податкової накладної покупцю.

Отже, претензії податківців до підприємства

неправомірні, адже в нього є відповідні податкові накладні (з позначкою «Дублікат»), видані продавцем, і вони є доказом правомірності включення сум ПДВ до податкового кредиту.

 

Думка редакції

Відомо, що згідно з

п.п. 7.2.3 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. При цьому оригінал податкової накладної передається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (послуг).

Такий оригінал податкової накладної видається постачальником товарів

на вимогу покупця. Про це прямо зазначено в п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ та п. 6.1 Порядку № 165. Причому покупець зобов’язаний зберігати зазначений документ разом із розрахунковими, платіжними документами з придбання товарів (послуг) у порядку та протягом строку, установленого для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань зі сплати податків (п. 6.1 Порядку № 165).

Дійсно, ані

Закон про ПДВ, ані Порядок № 165 не обумовлюють можливість надання постачальником ще одного примірника податкової накладної (наприклад, з позначкою «Дублікат») у разі втрати оригінала покупцем. Тому постачальник, точно кажучи, не зобов’язаний виконувати прохання покупця та виписувати для нього ще один примірник податкової накладної з позначкою «Дублікат».

Разом із тим чинне ПДВ-законодавство не містить і норм щодо прямої заборони на відновлення загубленої податкової накладної. А отже, ідучи назустріч покупцю, свідомий постачальник може видати дублікат накладної.

Таким чином,

дублікат податкової накладної як документ, що підтверджує право покупця на податковий кредит, має той самий статус, що і сама податкова накладна. Будь-яких вимог до виписування дубліката немає, тобто це та сама податкова накладна, тільки заново складена. При її оформленні у верхньому кутку слід проставити позначку «Дублікат», а на зворотному боці вказати причини та дату оформлення.

На продовження теми зауважимо: якби постачальник відмовився виконати прохання покупця про видачу дубліката податкової накладної, останній не зміг би скористатися нормами

п.п. 7.2.6 Закону про ПДВ та подати заяву зі скаргою на постачальника. Річ у тім, що згідно з цим підпунктом додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою можна тільки, якщо постачальник відмовився надати податкову накладну (тут ідеться про її перший примірник, тобто оригінал) або порушив порядок її заповнення. У ситуації, що розглядається, не відбувається ні того, ні іншого.

Отже, домовленість з постачальником про видачу дубліката податкової накладної в разі її втрати — найвірніший шлях до збереження податкового кредиту. Тим більше, коли в цьому питанні є підтримка суду.

 

Матеріал підготувала Наталя Білова,
 економіст-аналітик

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 19 червня 2007 року

 

Вищий адміністративний суд України <...>

встановив:

Суб’єктом підприємницької діяльності — фізичною особою гр. С. подано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції <...> від 10.02.2005 <...> про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість <...>.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 12.04.2005, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2005, <...> позов задоволено частково <...>.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», <...>.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних доводів та мотивів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства протягом 2003 — 2004 років відповідачем складено акт від 08.02.2005 <...>, в якому зазначено виявлення завищення позивачем за період перевірки <...> податкового кредиту, у зв’язку з чим йому донараховано <...> 19432 грн. 13 коп. податку на додану вартість.

<...>

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними. При цьому необхідно зазначити, що

єдиним випадком неможливості такого включення є відсутність податкової накладної чи митної декларації взагалі, що не має місця в даному випадку, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, доказом правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми 8952 грн. 17 коп. є дублікати податкових накладних на її підтвердження.

В положеннях п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 (з послідуючими змінами та доповненнями),

відсутня заборона продавцю видавати дублікат копії наявної у нього податкової накладної покупцю.

<...>

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив :

1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції <...> без задоволення <...>.

Оформи передплату та читай все Передплатити журнал

Схоже, що ви використовуєте блокувальник реклами :(

Щоб користуватися всіма функціями сайту, додайте нас у винятку!

Як відключити
Завантажуйте наш мобільний додаток iFactor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Закрити
icon-block
Заважає реклама?
Ви маєте можливість її відключити!
Бажаєте побачити, як сайт буде виглядати без реклами?
Вимкнути на 10 секунд