Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Деякі особливості визначення бази обкладення єдиним податком

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Липень, 2010/№ 52
Друк
Стаття

Деякі особливості визначення бази обкладення єдиним податком

 

Українські суб’єкти підприємницької діяльності вже давно змогли оцінити переваги спрощеної системи оподаткування та розрахувати ефект від сплати єдиного податку. Однак у процесі діяльності в них коли-не-коли виникають деякі запитання. Часто вони стосуються обчислення бази обкладення єдиним податком, тим більше, що з цього приводу відносно окремих ситуацій у працівників податкового відомства існує своя думка. Розгляду цих окремих ситуацій і присвячено цю статтю.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Що розуміється під виручкою єдиноподатника?

Почнемо з того, що в юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, базою обкладення єдиним податком є

виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Це випливає зі ст. 3 Указу № 727.

При цьому під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно зі

ст. 1 Указу № 727 розуміється сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) до каси за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Це означає, що платники єдиного податку з метою визначення виручки застосовують касовий метод, при якому враховуються всі надходження коштів на розрахунковий рахунок або (та) до каси.

Нагадуємо, що підприємства, які застосовують ставку єдиного податку в розмірі 6 %, повинні включати до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і

суми ПДВ. Це пов’язано з тим, що на підставі ст. 3 Указу № 727 єдиним податком за ставкою 6 % обкладається виручка без урахування лише акцизного збору. На це вказано також у п. 6 Порядку № 477 та розділі 2 Узагальнюючого податкового роз’яснення № 224 (див. с. 41 цього номера).

Далі розглянемо деякі особливості обчислення бази обкладення єдиним податком.

 

Підприємство — платник єдиного податку надає послуги нерезиденту на території його країни. Відповідно до законодавства цієї країни при виплаті доходу українському підприємству утримується податок. У результаті на поточний рахунок підприємства-єдиноподатника надходить сума за вирахуванням утриманого податку. Яку суму слід включати до бази обкладення єдиним податком — зазначену в договорі або за вирахуванням утриманого податку?

Як відомо, єдиний податок сплачується суб’єктом малого підприємництва з

виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто із суми грошових коштів, що фактично надійшли на поточний рахунок або (та) до каси.

У ситуації, що розглядається, у зв’язку з особливостями податкової системи країни, на території якої надаються послуги замовнику-нерезиденту українським суб’єктом малого підприємництва, на поточний рахунок останнього надходить не вся сума оплати за договором (тобто не вся сума виручки), а

за вирахуванням утриманого податку.

Якщо підходити формально, з позиції

ст. 1 Указу № 727, то за таких обставин до бази обкладення єдиним податком слід уключити тільки суму коштів, яка фактично надійшла на поточний рахунок підприємства, тобто за вирахуванням утриманого нерезидентом податку, адже єдиноподатники, як зазначалося вище, з метою визначення виручки застосовують касовий метод.

Проте податківці в цьому випадку, можливо, забажають бачити як об’єкт оподаткування виручку

в повному обсязі, до утримання з неї податку.

Це пов’язане з тим, що згідно з

частиною першою ст. 903 ЦКУ якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, установлених договором. Тому саме сума, зафіксована в договорі про надання послуг, і буде виручкою виконавця-резидента та служитиме для нього об’єктом обкладення єдиним податком (у тому числі й у разі утримання замовником-нерезидентом податку, унаслідок чого на свій поточний рахунок виконавець фактично отримає зменшену суму коштів).

Сума ж податку, утримана замовником з належних виконавцю коштів, є, власне, не чим іншим, як

витратами виконавця. Цю суму логічно відобразити в рядку 7 Книги обліку доходів та витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

 

Підприємство перейшло із загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку за ставкою 10 %. На поточний рахунок отримано кошти за послуги, надані ще до моменту переходу. У той період підприємство за першою подією (підписанням акта виконаних робіт) збільшило на цю суму валовий дохід. Чи потрібно тепер отримані кошти включати до виручки та обкладати єдиним податком?

У цьому випадку підприємство, керуючись

п.п. 11.3.1 Закону про податок на прибуток, відобразило валовий дохід на дату першої з подій — на дату фактичного надання послуг та відповідно сплатило з цієї суми податок на прибуток. Кошти ж, отримані в оплату цих послуг уже в період роботи на єдиному податку, формально підпадають під визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) згідно з Указом № 727. Разом із тим, якщо підприємство сплатить із цієї суми, крім податку на прибуток, ще й єдиний податок, це призведе до подвійного оподаткування, що недопустимо.

Таким чином, у цілях уникнення подвійного оподаткування суми коштів, що надійшли підприємству на поточний рахунок після переходу на єдиний податок,

не повинні включатися до бази обкладення єдиним податком на тій підставі, що їх уже раніше було включено до валового доходу та з них було сплачено податок на прибуток.

З необкладенням єдиним податком отриманих коштів у такій ситуації згодна і ДПАУ, про що свідчить

лист від 12.05.2000 р. № 6502/7/15-1317. Однак у ньому є застереження, що суму таких коштів має бути письмово підтверджено державним органом за місцем реєстрації суб’єкта малого підприємництва.

До речі, Держкомпідприємництва також зазначає, що обкладати єдиним податком отримані суми

не потрібно, але ні про яке письмове підтвердження факту сплати податків при цьому не згадує (див. лист від 24.10.2001 р. № 1-221/6346).

 

Підприємство — платник єдиного податку на підставі договору з нерезидентом перерахувало йому передоплату за товар в іноземній валюті. Однак пізніше з певних причин договір було розірвано, поставка товару не відбулася та передоплату було повернено. У зв’язку з розірванням договору в бухгалтерському обліку підприємства утворилася додатна курсова різниця. Чи включаються до бази обкладення єдиним податком така курсова різниця та повернена передоплата?

Почнемо із запитання про

повернення передоплати. Відповідно до консультації податківців, опублікованої в журналі «Вісник податкової служби України», 2010, № 3, с. 38, якщо контрагенти з якихось причин до початку відвантаження товару розривають договір, переходу права власності на такий товар до покупця не відбувається. Тому повернена платнику єдиного податку сума передоплати за цей товар, перерахована ним за договором, до бази обкладення єдиним податком не включається. Абсолютно справедливий висновок.

Тепер про

курсову різницю. При розірванні зовнішньоекономічного договору в бухгалтерському обліку дебіторська заборгованість нерезидента з товарної перетворюється на грошову (з позиції П(С)БО 21 — на монетарну). Курсові різниці за такою заборгованістю розраховуються у двох випадках:

— на дату розірвання договору;

— на дату отримання іноземної валюти.

Якщо ці події припадають на різні звітні періоди, курсова різниця за дебіторською заборгованістю розраховується ще й на дату складання фінансової звітності (тобто на останній день звітного кварталу).

Для розрахунку курсових різниць використовується курс НБУ, установлений на відповідну дату. При зростанні курсу НБУ виникає

додатна курсова різниця, яка включається до доходів звітного періоду (Дт 371 — Кт 714).

Думка податківців щодо такої додатної курсової різниці зводиться до такого: для платника єдиного податку така курсова різниця вважається

доходом та повинна включатися до бази обкладення єдиним податком (див., зокрема, лист від 24.05.2006 р. № 5799/6/15-0416 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 71 та консультації, опубліковані в журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 12, с. 32; 2010, № 3, с. 38).

Свою точку зору працівники ДПАУ аргументують тим, що у Книзі обліку доходів та витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, для цієї мети передбачено спеціальну графу — графу 5.

Із цією позицією ми не згодні та вважаємо, що хоча у графі 5 Книги й передбачено необхідність відображення всіх позареалізаційних доходів та виручки від іншої реалізації, для розрахунку єдиного податку повинні використовуватися тільки ті дані цієї графи, які відображають

виручку від іншої реалізації, а саме від реалізації цінних паперів, МШП, матеріалів, палива та орендної плати.

Суми ж позареалізаційних доходів, зокрема,

суми додатної курсової різниці, що утворилася, єдиним податком обкладатися не повинні. Адже курсові різниці не є для підприємства продукцією (товарами, роботами, послугами), виручка від реалізації яких включається до бази обкладення єдиним податком. Крім того, виникнення таких курсових різниць у бухгалтерському обліку єдиноподатника не призводить до збільшення суми коштів на його поточному рахунку або в касі, а отже, для збільшення бази обкладення єдиним податком у цьому випадку підстав немає.

 

Підприємство-єдиноподатник отримало від покупця передоплату за товар. У встановлений строк товар не було відвантажено. На вимогу покупця в цьому ж звітному періоді договір розірвано, а суму передоплати повернено покупцю. Як відображається надходження та повернення передоплати у платника єдиного податку?

У цьому випадку надходження передоплати від покупця та її повернення відбулися

в одному звітному періоді, тому отриману суму не потрібно включати до бази обкладення єдиним податком. вона ніяк не відобразиться в Розрахунку сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою (далі — Розрахунок). Такий висновок випливає з консультації працівників податкового відомства, опублікованої в журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 44, с. 25.

Інша справа, якщо ці дві події припадають на

різні звітні періоди. За таких обставин ДПАУ в листі від 27.04.2006 р. № 4795/6/15-0416 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 71) пропонує включити суми отриманої передоплати до бази обкладення єдиним податком у тому звітному періоді, в якому відбулося зарахування таких коштів на поточний рахунок або до каси єдиноподатники. А повернення передоплати у зв’язку з розірванням договору вона радить відобразити в рядку 7 Розрахунку (сюди потрапить не власне сума поверненої передоплати, а сума єдиного податку з неї зі знаком «мінус») або відкоригувати раніше відображену суму єдиного податку через уточнюючий розрахунок за формою, наведеною в додатку до Порядку № 98.

 

Чи включається до бази обкладення єдиним податком отримана суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою поворотна та безповоротна фінансова допомога?

Податківці вважають, що суми поворотної та безповоротної фінансової допомоги (у тому числі отриманої від фізичних осіб) відображаються у графі 5 «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» Книги обліку доходів та витрат суб’єкта малого підприємництва — юридичної особи, який застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, та

включаються до бази обкладення єдиним податком на підставі Порядку № 477. Про це йдеться, зокрема, у листах ДПАУ від 27.06.2000 р. № 8921/7/15-1317, від 06.09.2006 р. № 9948/6/15-0416 та в п. 2.3 Узагальнюючого податкового роз’яснення № 224 (див. на с. 41 цього номера).

Із цією позицією ми не згодні. Та й Держкомпідприємництва в

листах від 28.09.2004 р. № 6634, від 28.10.2004 р. № 7489, від 26.04.2005 р. № 3163 і від 12.12.2006 р. № 8939, від 13.09.2006 р. № 6645 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 92 зазначає, що поворотна і безповоротна фінансова допомога не включається до бази обкладення єдиним податком, оскільки не відповідає критеріям виручки. Крім того, поворотну допомогу має бути повернено позикодавцю в повному обсязі й тому вона не може бути віднесена до доходів платника єдиного податку.

Додатковим аргументом на користь цього висновку є й те, що ні

Порядок № 477, ні Порядок № 98 не можуть змінювати підхід до формування бази оподаткування, установлений Указом № 727.

 

Чи включаються до бази обкладення єдиним податком суми коштів, помилково зарахованих на поточний рахунок підприємства?

Згідно з роз’ясненнями ДПАУ, викладеними в

листі від 27.04.2006 р. № 4795/6/15-0416 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 71), суми коштів, що помилково надійшли на поточний рахунок платника єдиного податку (за наявності відповідного письмового пояснення установи банку про помилкове зарахування коштів), не є його власністю і не можуть вважатися виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Якщо зарахування та повернення таких помилкових коштів відбулися в

одному звітному періоді, вони не включаються до бази обкладення єдиним податком.

А от якщо ці дві події припадають на

різні звітні періоди, ДПАУ наполягає на включенні їх до бази обкладення єдиним податком у звітному періоді, в якому було здійснено помилкове зарахування коштів на поточний рахунок. У разі повернення цих коштів в одному із наступних періодів податківці пропонують відобразити їх у рядку 7 Розрахунку або відкоригувати раніше відображені податкові зобов’язання з єдиного податку шляхом подання уточнюючого розрахунку. Нагадаємо, що в рядку 7 має бути записана не власне сума помилки, а сума єдиного податку з неї (у цьому випадку зі знаком «мінус»).

Однак, на наш погляд, для обкладення єдиним податком помилково зарахованих на поточний рахунок сум немає підстав, адже вони не є власністю єдиноподатника-одержувача і не повинні фігурувати в рядках 2 і 4 Розрахунку. Аналогічної думки дотримується й Держкомпідприємництва в

листі від 28.10.2004 р. № 7488.

 

Підприємство — платник єдиного податку реалізує покупцям продукцію у зворотній тарі. Покупці сплачують продавцю заставну вартість цієї тари. Після повернення порожньої тари її заставна вартість повертається покупцю. Який порядок обкладення єдиним податком таких коштів?

Вище зазначалося, що для визначення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) платник єдиного податку застосовує

касовий метод.

У зв’язку з цим у цілях обкладення єдиним податком ДПАУ зобов’язує суб’єктів малого підприємництва враховувати всі надходження коштів на поточний рахунок або (та) до каси від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), суми позареалізаційних доходів, виручку від іншої реалізації,

включаючи кошти, що надійшли на поточний рахунок або (та) до каси підприємства за тару (див. п. 2.2 Узагальнюючого податкового роз’яснення № 224 на с. 41 цього номера та консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2009, № 12, с. 33).

Свою позицію податківці мотивують тим, що згідно з

Порядком № 98 у рядку 4 Розрахунку відображається загальна сума грошових коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) до каси суб’єкта малого підприємництва з урахуванням коштів, отриманих від реалізації основних фондів.

У майбутніх податкових періодах, коли покупець

поверне продавцю-єдиноподатнику заставну тару, а продавець, у свою чергу, поверне покупцю суму застави, ДПАУ пропонує відкоригувати податкові зобов’язання з єдиного податку (з дотриманням строків давності). При цьому можна скористатися одним із двох способів, передбачених п. 5.1 Закону № 2181 та п. 13 Порядку № 98:

— або відобразити суму повернених покупцю коштів за повернену тару в

рядку 7 Розрахунку (тут має бути записана не власне повернена заставна вартість тари, а обчислена від неї сума єдиного податку зі знаком «мінус»);

— або подати

уточнюючий розрахунок, у рядку 1 якого вказати повернену суму зі знаком «мінус».

Зауважимо, що запропонована ДПАУ схема оподаткування грошової застави справедлива щодо тари, яка має лише

родові ознаки (наприклад, дерев’яні ящики, паперові мішки, скляні пляшки тощо), коли допускається повернення не тих самих предметів, які були отримані від постачальника, а інших, можливо навіть придбаних у третіх осіб з метою виконання договірних зобов’язань з повернення тари. У цьому випадку відбувається перехід права власності на тару від постачальника до одержувача, оскільки останній має право в повному обсязі не лише володіти та користуватися, а й розпоряджатися зазначеною тарою.

А от для тари, визначеної

індивідуальними ознаками (наприклад, спеціалізовані або універсальні контейнери, тара-устаткування, номерні кеги тощо), ситуація з оподаткуванням має бути дещо іншою. При здійсненні операцій із такою зворотною тарою постачальник товару, затареного в зазначену тару, як правило, намагається отримати назад саме той екземпляр, який ним було надано раніше. У цьому випадку тара згідно з договором (контрактом) визначається як зворотна, а право власності на неї залишається за постачальником.

Ця тара, на думку Держкомпідприємництва, викладену в

листі від 03.12.2003 р. № 7041 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 38), не є предметом купівлі-продажу, оскільки операція з її передачі не супроводжується переходом права власності на неї. У зв’язку з цим отримання грошових коштів під заставу цієї зворотної тари не супроводжується операцією з її продажу. Отже, грошова застава не вважається виручкою від реалізації продукції (товару), тому не може бути об’єктом обкладення єдиним податком.

Щоправда, якщо тару не буде повернено постачальнику-єдиноподатнику протягом трьох років, то після їх закінчення (після спливу строку позовної давності) йому все ж доведеться включити суму отриманої раніше грошової застави до бази для обчислення єдиного податку.

Докладніше це питання розглянуто у статті «

Оподаткування операцій із тарою: податок на прибуток та єдиний податок» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 38).

 

Чи слід включати до бази обкладення єдиним податком вартість безоплатно отриманих основних фондів?

Вартість безоплатно отриманих основних фондів

не включається до бази обкладення єдиним податком, оскільки платник єдиного податку в цьому випадку отримує у власність майно (основні фонди), а не кошти на розрахунковий рахунок або до каси (див. консультацію фахівців ДПАУ в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 86, с. 62).

 

Підприємство-єдиноподатник планує внести до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю — платника єдиного податку внесок у вигляді товарно-матеріальних цінностей та основних фондів. Які наслідки такого внесення для сторін з точки зору Указу № 727?

Для інвестора-єдиноподатника

єдино можливою формою внеску до статутного фонду емітента є грошова форма. Це пов’язане з тим, що платники єдиного податку згідно зі ст. 1 Указу № 727 досить жорстко обмежені щодо розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги) — вони не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового розрахунків грошовими коштами. Адже об’єктом оподаткування в таких юридичних осіб, як зазначено вище, є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), фактично отримана на розрахунковий рахунок або (та) до каси. Тобто Указ № 727 забороняє проведення підприємствами — платниками єдиного податку бартерних операцій.

Операція з унесення майна, зокрема ТМЦ та основних фондів, до статутного фонду юридичної особи прирівнюється до його

продажу. При цьому емітент розраховується з інвестором-єдиноподатником не грошовими коштами, а шляхом передачі корпоративних прав. Цю операцію навряд чи можна розглядати як безготівковий або готівковий розрахунок коштами, оскільки на поточний рахунок або до каси підприємства грошові кошти в такому разі не надходять. Тобто ця операція має бартерний характер, а отже, суперечить Указу № 727.

А от з платником єдиного податку — емітентом ситуація простіша: на цей випадок обмеження, установлені

Указом № 727, не поширюються, адже заборона на «негрошовий» внесок стосується тільки передачі майна, а тут, навпаки, майно буде отримано.

Отже, вклад до статутного фонду єдиноподатника може бути внесено як грошовими коштами, так і майном, причому без будь-яких податкових наслідків для одержувача.

Згодні з цим і представники податкового відомства, які роз’яснюють у консультації, опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 41, с. 46, що оскільки операція з унесення до статутного фонду єдиноподатника об’єкта основних фондів для цілей застосування

Указу № 727 не є продажем і при цьому не передбачається розрахунок за відвантажену продукцію, вона не підпадає під обмеження, що стосується способів розрахунків, установлене ст. 1 цього Указу.

 

Які наслідки перевищення підприємством — платником єдиного податку граничного річного обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 1 млн грн. Як оподатковується в такому разі сума перевищення та який порядок переходу на загальну систему оподаткування?

Як відомо,

ст. 1 Указу № 727 передбачає можливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності юридичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн грн.

Особи, які порушили хоча б одну з цих умов, повинні згідно зі

ст. 5 Указу № 727 відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на загальну систему оподаткування з початку наступного звітного періоду (кварталу).

Таким чином, якщо, наприклад, сума виручки єдиноподатника — юридичної особи з початку року перевищила 1 млн грн.

у липні 2010 року (тобто в ІІІ кварталі), то підприємство має право продовжувати працювати із застосуванням спрощеної системи до кінця III кварталу 2010 року.

У такому разі в Розрахунку за ІІІ квартал 2010 року платник зобов’язаний зазначити

фактично отриману суму виручки, що підлягає обкладенню єдиним податком, подати такий Розрахунок до 20 жовтня 2010 року, сплатити відповідну суму єдиного податку з усієї суми виручки. А в IV кварталі 2010 року він має повернути до податкового органу Свідоцтво про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою та з 1 жовтня почати застосовувати загальну систему оподаткування.

За правилом, установленим

п. 8 Порядку № 476, для переходу на загальну систему оподаткування платнику-порушнику слід подати до податкового органу відповідну заяву не пізніше ніж за 15 днів до закінчення поточного звітного періоду (кварталу), тобто кварталу, в якому допущено перевищення.

Утім, на наш погляд, у разі перевищення граничного обсягу виручки заява про перехід з єдиного податку на загальну систему може бути подана і пізніше встановленого строку, адже таке перевищення може «вискочити» буквально в останні дні кварталу, тому податковий орган не повинен відмовити в переході.

Крім необхідності переходу на загальну систему оподаткування, перевищення суми виручки жодними іншими санкціями єдиноподатнику не загрожує, але тепер йому доведеться виконати низку вимог законодавства, серед яких, зокрема,

реєстрація платником ПДВ.

Оскільки в цій ситуації підприємство перевищило граничні єдиноподаткові обсяги виручки (1 млн грн.), воно

підпадає під критерії обов’язкової ПДВ-реєстрації за підставою, застереженою в п.п. 2.3.1 Закону про ПДВ, — у зв’язку з перевищенням 300-тисячного обсягу операцій з поставки товарів (послуг).

Особливості цієї перехідної ситуації обумовлені

п. 12 Положення № 79, згідно з яким у разі відмови від застосування спрощеної системи оподаткування з особливим порядком нарахування та сплати ПДВ, відмінним від установленого Законом про ПДВ, особа реєструється платником ПДВ у порядку, передбаченому Законом про ПДВ та Положенням № 79.

Так, для реєстрації платником ПДВ підприємству потрібно подати (надіслати) до податкового органу реєстраційну

заяву платника податку на додану вартість (за формою № 1-ПДВ згідно з додатком 1 до Положення № 79) у строки, установлені п.п. 12.1 Положення № 79. Нагадаємо: згідно з абзацом «б» цього підпункту юридичні особи, які перевищили на спрощеній системі оподаткування граничні річні обсяги виручки, подають таку заяву в такі строки (залежно від моменту перевищення виручки):

не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на загальну систему оподаткування — якщо перевищення відбулося в першому чи в другому місяці останнього кварталу роботи на єдиному податку;

не пізніше 20-го календарного дня після закінчення останнього кварталу роботи на єдиному податку — якщо перевищення відбулося у третьому місяці останнього кварталу роботи на єдиному податку.

У десятиденний строк із дня отримання заяви податковий орган зобов’язаний видати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (за

формою № 2-ПДВ згідно з додатком 2 до Положення № 79).

При цьому датою реєстрації особи платником ПДВ вважатиметься дата внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість, вона зазначається у Свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість. З моменту ПДВ-реєстрації особа набуває всіх прав платника ПДВ та має право виписувати податкові накладні, формувати податковий кредит, а також вести ПДВ-облік та подавати ПДВ-звітність у порядку, установленому законодавством.

Такими є окремі особливості обчислення виручки від реалізації підприємством, що застосовує спрощену систему оподаткування, про які слід пам’ятати при складанні Розрахунку.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі