Витрати комісіонера за договором комісії
При виконанні комісійного доручення у комісіонера, як правило, виникає чимало витрат. Це можуть бути витрати на транспортування товару, на рекламу товару з метою його реалізації, пошук контрагентів, на організацію діяльності самого комісіонера, штрафні санкції за порушення законодавства тощо. Які з них комісіонеру повинен відшкодувати комітент — про це ідеться в статті.
Олена ПОПОВА, арбітражний керуючий, юрист, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»
Згідно зі
ст. 1024 ЦКУ комісіонер має право на відшкодування витрат, понесених ним у зв’язку з виконання своїх зобов’язань за договором комісії.Є декілька основних правил, від яких слід відштовхуватися при розгляді питання, чи підлягають відшкодуванню комітентом ті чи інші витрати комісіонера:
1. За загальним правилом, комісіонер має право на відшкодування понесених ним витрат у зв’язку з виконанням договору комісії. Таке
відшкодування здійснюється понад комісійну винагороду, оскільки відшкодування витрат комісіонера не є формою оплати послуг, що ним надаються, а є лише формою компенсації сум, фактично витрачених на виконання доручення.2. Сторони договору можуть включити до нього умову, згідно з якою комітент не відшкодовує комісіонеру понесені ним витрати
. У цьому випадку комісіонер може претендувати на встановлення в договорі більш високого розміру комісійної винагороди.3. Комісіонер має право на відшкодування витрат навіть у випадку, якщо він не виконав дане комітентом доручення, але за наявності достатніх доказів того, що ним було зроблено все від нього залежне з метою виконання договору і доручення було не виконане з незалежних від нього причин.
4. У разі виникнення спору між комітентом та комісіонером щодо того, чи повинні відшкодовуватися ті чи інші витрати комісіонера, визначальним буде таке: обґрунтування комісіонером зв’язку понесених витрат з виконанням договору комісії, наскільки ті чи інші витрати були необхідні для виконання комісійного доручення; чи передбачали сторони договору перелік можливих витрат та необхідність погодження з комісіонером додаткових витрат; діяв комісіонер згідно з вказівками комітента чи відхилився від них; чи було виконано комісійне доручення; чи було спричинено невиконання комісійного доручення в разі його невиконання обставинами, незалежними від комісіонера.
Безумовно, оптимальним є варіант, коли сторони включають до договору пункт з переліком витрат, які комісіонеру необхідно буде понести при виконанні комісійного доручення, та прямо вказують на обов’язок комітента їх відшкодувати. Додатково до договору можна включити умову, згідно з якою при виникненні необхідності понести витрати, які прямо договором не передбачені, комісіонер запитує в комітента його згоду на такі витрати, наприклад, у телефонному режимі або режимі електронного листування (оскільки інший спосіб може бути невиправдано затягнутий у часі і не дозволить комісіонеру діяти оперативно) з наступним письмовим підтвердженням комітентом його готовності відшкодувати такі витрати.
Тепер зупинимося докладніше на тому, які ж витрати може понести комісіонер при виконанні комісійного доручення, і які з них підлягають компенсації за рахунок комітента.
Витрати на транспортування, навантаження/розвантаження товару
Досить поширена ситуація — у межах договору комісії здійснюється продаж певного товару, який необхідно перевезти зі складу комітента на склад або торговельну точку комісіонера. Найчастіше витрати з транспортування відразу оплачуються комітентом.
Якщо ж транспортування оплатив комісіонер, його витрати підлягають відшкодуванню комітентом.Але може виникнути й така ситуація, коли в договорі відсутні спеціальні вказівки щодо транспортування товару. У цьому випадку комісіонер може здійснити транспортування, навантаження/розвантаження товару за свій рахунок. При цьому він також матиме право на відшкодування понесених ним витрат, оскільки в цій ситуації вони є абсолютно виправданими і були необхідні для виконання комісійного доручення.
Однак транспортні витрати можуть виникати не тільки в описаному випадку. Наприклад, вони можуть бути пов’язані з доставкою товару покупцю. Чи відшкодовуватимуться вони в такому разі? Залежить від конкретної ситуації.
Наприклад, комісіонер з метою найбільш вигідної реалізації товару перевіз його до торговельних точок, розташованих в іншому регіоні. Якщо в договорі комісії не було застереження щодо території виконання договору, такі витрати комісіонера підлягатимуть відшкодуванню комітентом як спрямовані на належне виконання комісійного доручення, якщо комісіонер зможе обґрунтувати, що без такого транспортування товар не можна було реалізувати на умовах, передбачених договором комісії.
Інша справа, якщо комісіонер відхилився від вказівок комітента, поніс значні витрати та реалізував товар на невигідних умовах або взагалі не реалізував, тоді про відшкодування цих витрат не може бути й мови.
Витрати на укладення правочину з третіми особами
Згідно зі
ст. 1014 ЦКУ комісіонер при виконанні доручення повинен дотримуватися вказівок комітента, а якщо їх немає в договорі, то відповідно до звичаїв ділового обороту або згідно з вимогами, які зазвичай висуваються.Це означає, що
комісіонер має здійснювати тільки ті правочини, які зазначені в договорі. Але на практиці, на жаль, сторони не завжди достатньо серйозно ставляться до складання договорів, іноді не включаючи до них перелік конкретних правочинів, які може укласти комісіонер у межах договору комісії. Більше того, часто на стадії укладення договору визначити такий перелік наперед неможливо.Отже, якщо в договорі чітко не прописано всі правочини, які має право здійснювати комісіонер, це дає йому свободу дій. Укладаючи договори з третіми особами, комісіонер насамперед повинен виходити з необхідності та доцільності конкретного правочину для належного виконання доручення і того, чи зможе він у подальшому обґрунтувати це в разі заперечень з боку комітента.
Але в деяких ситуаціях комісіонеру доведеться понести витрати за укладеними ним правочинами самостійно. Якщо, наприклад, комісіонер укладає угоду тільки для своєї особистої зручності й у принципі не було гострої необхідності в її укладенні, то і витрати за цим правочином він має нести «зі своєї кишені».
Але що ж є необхідністю? Законодавство, на жаль, не визначає критерії віднесення правочину до необхідних для виконання комісійного доручення. Поняття необхідності суто оціночне.
Тому, щоб уникнути спорів між комітентом та комісіонером про необхідність того чи іншого правочину, слід ретельно врегулювати всі питання в договорі.
Витрати на укладення договору субкомісії
Згідно зі
ст. 1015 ЦКУ комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою, але тільки з відома комітента. І лише у виняткових випадках комісіонер може укласти зазначений договір без згоди комісіонера, якщо цього потребують інтереси останнього.У договорі комісії може міститися вказівка комітента на укладення договору субкомісії. Тому, якщо договором комісії було передбачено укладення договору субкомісії, то витрати, пов’язані з його укладенням та виконанням, покладаються на комітента за першим договором комісії та підлягають відшкодуванню.
Якщо ж у договорі комісії відсутні особливі вказівки щодо субкомісії, і комісіонер на свій власний розсуд укладає цей договір, повідомивши про це комітента, останній (комітент) у такому разі може схвалити або не схвалити цей правочин. Від цього залежатиме, чи буде ним відшкодовано витрати за таким правочином. У будь-якому разі виконання доручення комітент вимагатиме від комісіонера, а не від субкомісіонера. Тому, якщо комісіонеру зручно або вигідно передоручити виконання обов’язків за договором комісії іншій особі, то і платити за це також повинен він сам.
Витрати зі зберігання майна комітента
Згідно зі
ст. 1021 ЦКУ комісіонер зобов’язаний забезпечити збереження майна комітента. У разі втрати, нестачі, пошкодження майна комісіонер відповідає за це перед комітентом.За загальним правилом,
витрати зі зберігання майна не відшкодовуються комітентом. Але спеціальними нормативними актами або договором може бути встановлено інше.Наприклад, згідно з
п. 5.7 Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх економічних зв’язків України від 13.03.95 р. № 37, при поверненні комітенту нереалізованих товарів, витрати на їх зберігання відшкодовуються комісіонеру. При поверненні комітенту антикваріату, витворів мистецтва та унікальних речей, що не були реалізовані, витрати на зберігання цих товарів визначаються за погодженням сторін. Якщо ж товар було повернено комітенту з недоліками, то витрати на його зберігання не відшкодовуються комісіонеру.
Витрати на підвищення попиту на товари/послуги на ринку
Цей вид витрат може виникнути при виконанні доручення комітента з реалізації певного товару/послуги. Наприклад, для реалізації товару на більш вигідних умовах комісіонер провів рекламну кампанію: дав оголошення в газетах, по радіо, телебаченню тощо. Чи буде йому відшкодовано такі витрати?
Знову ж таки, усе залежить від змісту конкретного договору. Якщо в договорі комісіонеру дано доручення на здійснення рекламної кампанії товару, то спору виникнути не повинно — витрати на її проведення підлягають відшкодуванню комітентом. Якщо ж у договорі цей момент не врегульовано, то відшкодування залежатиме від того, чи зможе комісіонер навести достатнє обґрунтування необхідності такої рекламної кампанії, від кінцевого результату (належного або неналежного виконання доручення) і того, які обставини спричинили невиконання комісійного доручення, якщо цей факт має місце.
Наприклад, якщо комісіонер витратив гроші на рекламу і в результаті продав товар на більш вигідних умовах, то він може висувати до комітента вимоги щодо відшкодування витрат на рекламу.
Якщо ж комісіонер, якому не доручалося за договором проведення рекламної кампанії, усе ж таки її провів, витративши на це певну кількість грошей, але продати товар йому або взагалі не вдалося, або вдалося, але на невигідних умовах, то в такому разі комітент не зобов’язаний відшкодовувати йому понесені витрати, оскільки він сам при цьому залишився зі збитком.
Витрати, пов’язані з організацією діяльності комісіонера
До цієї категорії витрат можна віднести виплату заробітної плати працівникам, витрати на оренду офісних приміщень, комунальні платежі, придбання канцелярського приладдя, отримання дозвільної документації тощо.
Ці види витрат комісіонера не можна віднести до витрат, пов’язаних з безпосереднім виконанням доручення. У договорі комісії комітент навряд чи доручить комісіонеру здійснювати виплати заробітної плати його працівникам або платити орендну плату за офіс або отримувати ліцензію на здійснення торгівлі певними товарами.
Це «особисті» витрати комісіонера, спрямовані, так би мовити, на забезпечення його «життєдіяльності». Без певних дозвільних документів, оренди офісного приміщення, оплати праці працівників, комісіонер взагалі не міг би надавати комісійні послуги. Тому зазначені витрати несе комісіонер. Вони можуть покриватися з комісійної винагороди чи іншого прибутку комісіонера.
Спірним є питання про відшкодування вартості телефонних переговорів комісіонера з контрагентами в межах договору комісії. Є думка, що оскільки телефонні переговори ведуться на виконання конкретного комісійного доручення, то їх вартість повинна відшкодовуватися комітентом. Але, вважаємо, якщо умови щодо відшкодування зазначених витрат не визначено в договорі, цей вид витрат також має бути віднесено на витрати комісіонера із забезпечення його «життєдіяльності».
Витрати зі сплати штрафних санкцій
Не виключені ситуації, коли комісіонер при виконанні договору комісії порушує вимоги законодавства, унаслідок чого він змушений сплачувати штрафні санкції, передбачені законом або договорами з третіми особами.
Безумовно, автоматично такі штрафні санкції витратами, пов’язаними з виконанням договору комісії, не стають. Усе залежатиме від того, з чиєї вини було допущено порушення законодавства або умов договору з контрагентами комісіонера.
Суди, як правило, відмовляють у задоволенні вимог комісіонера про відшкодування сум сплачених на користь держави або третіх осіб штрафних санкцій, оскільки вважають, що такі суми не можуть вважатися витратами, які пов’язані з виконанням договору комісії.
Звісно, не можна не погодитися з думкою судів, що ці витрати не є необхідними для виконання договору комісії. Але стосовно того, що вони не пов’язані з виконанням договору, на наш погляд, можна поспорити.
Якщо комісіонер зможе обґрунтувати, що порушення ним вимог законодавства або зобов’язань за договором з третьою особою відбулося з вини комітента (він несвоєчасно надав необхідну документацію, прострочив передачу товару тощо), такі витрати має бути відшкодовано комісіонеру комітентом. Якщо ж порушення відбулося з вини комісіонера, то штрафні санкції, сплачені ним, не підлягають відшкодуванню.
Передача отриманого за договором і підстави для відшкодування витрат комісіонера
Згідно з положеннями
ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер зобов’язаний подати комітенту звіт та передати йому все отримане за договором комісії.Таким чином, комісіонер має передати комітенту різного роду майно (речі, гроші, майнові права — залежно від конкретного договору). Придбаний товар передається разом з
оригіналами документів на нього.Якщо за договором комісії отримувалися майнові права (наприклад, цінні папери, право користування майном тощо), то
передачі підлягають оригінали всіх документів, що посвідчують це майнове право.Підставою для відшкодування витрат є звіт комісіонера, де докладно розписані дії, які комісіонер здійснював на виконання комісійного доручення, та витрати, понесені ним.
Підсумовуючи, перефразуємо відому приказку, адже «не все те витрати, що відшкодовується». Тому щоб уникнути виникнення «невідшкодовуваних» витрат, насамперед, необхідно уважно підійти до складання договору комісії. Сподіваємося, стаття допоможе в цьому.
