Теми статей
Обрати теми

Щодо розрахунку виплат з тимчасової непрацездатності, якщо на підприємстві був простій

Редакція ПБО
Лист від 16.04.2010 р. № 108/18/99-10

Щодо розрахунку виплат з тимчасової непрацездатності, якщо на підприємстві був простій

Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.04.2010 р. № 108/18/99-10

(витяг)

 

<…>

Повідомляємо, що Мінпраці відкликаний з місць застосування та скасований за вимогою Міністерства юстиції України лист від 05.06.2009 р. № 138/18/99-09, яким була надана відповідь щодо конкретних випадків, і він не є нормативно-правовим актом.

1.

При здійсненні розрахунків допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах слід користуватися нормами чинного законодавства.

Незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі — Закон № 2240). Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до пункту 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, шляхом ділення нарахованої заробітної плати на кількість фактично відпрацьованих робочих днів згідно з графіком роботи підприємства (працівника).

Згідно з пунктами 3 та 4 Порядку розрахунковим періодом для застрахованої особи є останні шість календарних місяців (з 1 до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (у тому числі тимчасова втрата працездатності), протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески.

Обчислення страхових виплат відповідно до пункту 14 цього Порядку здійснюється виходячи з середньоденної заробітної плати за відпрацьований час.

Отже, зважаючи на вищевикладене,

умовою для оплати листків непрацездатності є наявність у розрахунковому періоді застрахованої особи заробітної плати (заробітку), за винятком коли у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком) або якщо страховий випадок настав у перший день роботи.

2.

Стосовно посилання <…> на вимогу фахівців Фонду про наявність наказу щодо простою та розмірів його оплати, то повідомляємо, що умови режиму роботи підприємства та оплата праці працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП). Порушення вимог абзацу першого статті 113 КЗпП щодо оплати часу простою не з вини працівника тягне за собою порушення трудових прав працівників, їх соціального захисту у разі тимчасової непрацездатності та унеможливлює здійснення розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, передбаченого Законом № 2240 та Порядком, оскільки відсутній заробіток, а допомога по тимчасовій непрацездатності згідно зі ст. 35 Закону № 2240 надається застрахованій особі як компенсація втраченого заробітку.

Відповідальність за порушення трудових прав працівників та їх соціальний захист несе роботодавець.

<…>

 

Заступник директора Департаменту соціального партнерства
 і загальнообов’язкового державного соціального страхування
 О. Постоюк



коментар редакції

Простої не з вини працівника:
включати чи не включати — от у чому питання

У листі, що коментується, Мінпраці повідомляє про відкликання та скасування свого листа від 05.06.2009 р. № 138/18/99-09 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 50), в якому було надано роз’яснення щодо оплати листків непрацездатності в разі, якщо на підприємстві мав місце простій. На цей крок Мінпраці зважилося під тиском Мін’юсту, який у листі від 23.10.2009 р. № 13681-0-33-09-21 назвав вимоги, висунуті у відкликаному листі такими, що не відповідають чинному законодавству.

Нагадаємо історію питання. У листі від 25.06.2004 р. № 20-338 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 98) Мінпраці зазначало, що період, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, не повинен включатися до розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних. На підставі цих роз’яснень ні період простою, ні суму оплати простою (2/3 тарифної ставки (посадового окладу), установленої працівникові, як і інші виплати за невідпрацьований час (наприклад, відпускні), не включали до розрахунку середньої зарплати.

Однозначний висновок про невключення до розрахунку періоду простою не з вини працівника та його оплати випливав з листа Мінпраці від 02.04.2007 р. № 211/020/153-07 (див. «Податки та бухгалтерський облік, 2009, № 91).

Однак у 2009 році Мінпраці змінило свою позицію щодо обліку часу та оплати простоїв у розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних. У листі від 19.03.2009 р. № 51/18/99-09 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 33, с. 7) зазначено, що період простою, а також сума його оплати мають брати участь у розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняного. Такий підхід призводить до зменшення середньої зарплати, і, відповідно, суми лікарняних, оскільки оплата за час простою здійснюється виходячи з 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) працівника. У нині відкликаному листі від 05.06.2009 р. № 138/18/99-09, продовжуючи наполягати на тому ж, Мінпраці вирішило обмежити й суму лікарняних 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) в разі, якщо непрацездатність настала в період простою.

Незважаючи на те що Мін’юст звертався до Мінпраці з пропозицією переглянути обидва листи, видані у 2009 році, на сьогодні відкликано тільки лист від 05.06.2009 р. № 138/18/99-09.

У зв’язку з цим однозначно можна стверджувати, що Мінпраці відмовилося від своєї незаконної вимоги обмежити розмір лікарняного 2/3 тарифної ставки (посадового окладу). Що ж до питання включення періоду простою та його оплати до розрахунку середньої зарплати для визначення суми лікарняних, воно залишилося відкритим.

Водночас у п. 1 листа, що коментується, посилаючись на Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат із загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджений постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266, Мінпраці зазначає, що розрахунок лікарняних здійснюється

виходячи із середньоденної зарплати за відпрацьований час, що розраховується шляхом ділення нарахованої зарплати на кількість фактично відпрацьованих робочих днів згідно із графіком роботи підприємства (працівника).

Із цього напрошується висновок: час простою не з вини працівника та його оплата (як і інші виплати за невідпрацьований час) не повинні брати участь у розрахунку середньої зарплати для оплати лікарняних. Адже оплата часу простою не з вини працівника відноситься до виплат

за невідпрацьований час (п.п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5), а дні простою не є фактично відпрацьованими.

Звертаємо увагу на те, що

в розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми допомоги по вагітності та пологах беруть участь і час простою, і оплата періоду простою (лист Мінпраці від 01.02.2010 р. № 1000/0/14-10/18 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 15). Річ у тім, що після зміни з 15.12.2009 р. порядку розрахунку допомоги по вагітності та пологах, до розрахунку середньої зарплати включаються виплати як за відпрацьований, так і за невідпрацьований час. Нагадаємо, що зараз декретні розраховуються шляхом помноження суми середньоденної зарплати на кількість календарних днів, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами.

Треба зазначити, що, не встигнувши скасувати свою незаконну вимогу щодо обмеження суми лікарняних, Мінпраці встановлює нові правила, які не відповідають нормам чинного законодавства, — якщо роботодавець, порушуючи вимогу ст. 113 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р., не оплачує працівникам дні простою, то листок непрацездатності таким працівникам теж не може бути оплачено. Аргументи такі: допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі як компенсація втраченого заробітку, а в цьому випадку заробіток відсутній, тобто компенсувати нічого.

Ми з цим у корені не погоджуємося. Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III застрахована особа при настанні тимчасової непрацездатності має право на допомогу по тимчасовій непрацездатності. При цьому в переліку причин для відмови в наданні допомоги відсутнє незбереження роботодавцем 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) за період простою не з вини працівника. Тому хворий працівник — застрахована особа не повинен постраждати через недбайливого роботодавця, який порушив законодавство про працю.

 

Катерина Скрипкіна

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі