Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Доходи фермерів: порядок оподаткування

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Липень, 2010/№ 59
Друк
Стаття

Доходи фермерів: порядок оподаткування

 

Приводом для написання цієї статті став лист фермерського господарства (платника ФСП) із запитанням про те, в якому порядку має розподілятися отриманий господарством прибуток між його членами та який порядок оподаткування таких виплат. Спробуємо розібратися.

Анатолій БОБРО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті:

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Закон про госптовариства

— Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.

Закон № 973

— Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. № 973-IV.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР).

Закон про ФСП

— Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.98 р. № 320-XIV.

Закон № 889

— Закон України «Про податок з фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон № 1058

— Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Закон № 400

— Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР.

Закон № 2213

— Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Інструкція № 21-1

— Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління ПФУ від 19.12.2003 р. № 21-1.

Інструкція № 36

— Інструкція про порядок перерахування, обліку і витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 12.07.2007 р. № 36.

Методрекомендації № 189

— Методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затверджені наказом Мінагрополітики України від 02.07.2001 р. № 189.

 

Порядок розподілу прибутку між членами фермерського господарства

Основним актом, що регулює діяльність фермерських господарств в Україні, є

Закон № 973. Згідно з ним фермерське господарство (далі — ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які висловили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону (ст. 1 Закону № 973).

До складу майна ФГ (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті госпдіяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які

передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону № 973).

При цьому

членами ФГ, як зазначено в ч. 1 ст. 3 Закону № 973, можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). Відразу застережемо: відносини фермерського господарства з його членами, в основі яких лежить їх особиста трудова участь, не є трудовими в розумінні законодавства про працю і регулюються виключно статутом без підпорядкування трудовому законодавству, а тому дохід, що ним виплачується, не може вважатися заробітною платою .

Це не виключає того, що в разі виробничої необхідності ФГ може залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Ці відносини вже будуть традиційними трудовими з підпорядкуванням вимогам законодавства України про працю.

Як бачимо, імперативних норм небагато, вирішення більшої частини питань, пов’язаних із діяльністю ФГ, віднесено до компетенції його членів. Найсуттєвіші з них має бути із самого початку обумовлено у статуті. Так, згідно з

ч. 4 ст. 1 Закону № 973 у статуті ФГ, зокрема, має бути зазначено порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до ФГ та виходу з нього, а також інші положення, що не суперечать законодавству України. Перелік питань, які має бути передбачено статутом ФГ, можна доповнити з посиланням на ст. 57 ГКУ, що висуває загальні вимоги до змісту установчих документів будь-якого суб’єкта господарювання. Відповідно до неї у статуті також має бути передбачено порядок розподілу доходів та витрат. На необхідність включення цієї інформації до статуту фермерського господарства спеціально звертає увагу Держкомпідприємництва (див. лист від 28.12.2009 р. № 16241).

Отже, із викладеного можна зробити такі попередні висновки:

по-перше

, усі члени фермерського господарства беруть трудову участь у його діяльності, метою якої є отримання прибутку; при цьому їх відносини з ФГ не є трудовими та здійснюються на умовах, передбачених статутом;

по-друге

, у ФГ формується складений капітал, однак, на відміну від господарських товариств, унесення майнового вкладу до складеного капіталу не є умовою членства у ФГ; членом ФГ може стати особа, яка не робила такого внеску;

по-третє

, імперативних норм, що стосуються порядку розподілу прибутку ФГ, законодавство не містить (знову ж таки — на відміну від госптовариств, в яких розподіл прибутку здійснюється пропорційно частці у статутному капиталі*), залишаючи це питання на розсуд членів ФГ.

* Так, ст. 10 Закону про госптовариства встановлено, що учасники господарських товариств мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та отримувати його частину (дивіденди). Право на отримання частини прибутку (дивідендів)

пропорційно частині кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Основним критерієм розподілу прибутку між членами фермерського господарства традиційно вважається ступінь трудової участі в діяльності господарства**. Однак при цьому законодавство не обмежує ФГ у використанні й інших підстав розподілу прибутку між членами ФГ. Такою підставою може бути і майновий внесок до складеного капіталу господарства. На практиці часто фермерські господарства намагаються використовувати змішані критерії розподілу прибутку, які враховували б і участь члена господарства у формуванні складеного капіталу господарства (якщо таке було), і його трудову участь у його діяльності.

** Це знайшло відображення і в Методрекомендаціях № 189, відповідно до п. 7.12 яких

дохід фермерського господарства розподіляється між його членами пропорційно трудовому вкладу кожного з них та використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань згідно з чинним законодавством.

 

Чи є виплати фермерам дивідендами?

Виплату розподіленого прибутку членам фермерських господарств податківці на місцях, як правило, схильні вважати дивідендами. Та й самі господарства часто називають їх так само. Проте ні в раніше чинному

Законі України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.91 р. № 2009-XII, ні в нині чинному Законі № 973, що прийшов йому на зміну, доходи членів фермерських господарств не названо дивідендами. Та й накази та листи міністерств і відомств, у тому числі й ДПАУ, не використовують цей термін для характеристики виплат членам ФГ. Водночас відповідь на запитання, чи можна вважати виплати членам фермерських господарств дивідендами, принципово важливе для цілей оподаткування. Ціна питання — так званий податок на дивіденди.

Як відомо,

п. 4 ст. 9 Закону про ФСП установлено, що для сільгосптоваровиробників — платників ФСП призупинено дію деяких законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування, у тому числі і Закону про податок на прибуток, за винятком пунктів 7.7, 7.8, 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 і 13.8. Пункт 7.8, що увійшов до переліку винятків, регламентує саме порядок оподаткування дивідендів. Отже, у питанні дивідендних виплат платник ФСП зобов’язаний керуватися Законом про податок на прибуток.

Дивіденд

, згідно з визначенням цього терміна в п. 1.9 Закону про податок на прибуток, — це платіж, який здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Як випливає з наведеного визначення, виплата дивідендів здійснюється на користь

власників корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів). У чому ж суть корпоративних прав?

Корпоративні права

право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), уключаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону про податок на прибуток).

Звідси випливає, що

отримання власниками корпоративного права доходу у вигляді дивідендів не пов’язане з будь-якими їх активними (підприємницькими) діями, а зумовлено участю у формуванні статутного фонду. Можна сказати, що корпоративні права зумовлюють отримання так званого пасивного доходу у вигляді дивідендів, які, по суті, є платою за користування емітентом корпоративних прав внесками власників таких прав до статутного фонду (капіталу) підприємства.

У свою чергу,

Закон № 973 не ставить право члена фермерського господарства на отримання частини його прибутку в залежність від вкладу до складеного капіталу. Водночас, як уже зазначалося, таку залежність при визначенні у статуті порядку розподілу прибутку фермерського господарства можуть передбачити самі його члени.

Отже, якщо статутом передбачено розподіл прибутку між усіма членами ФГ, наприклад, за критерієм їх трудового вкладу, незалежно від факту здійснення (або нездійснення) ними внесків до складеного капіталу, то такі виплати

дивідендами вважатися не можуть. Однак якщо фермерське господарство передбачило у статуті спосіб розподілу прибутку, за якого члени господарства мають право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з них у складеному капіталі, у цій частині такі виплати слід вважати дивідендами.

Підсумуємо. Якщо прибуток між членами ФГ розподіляється виключно за критерієм їх

трудового внеску в діяльність господарства, то в цьому випадку, на наш погляд, дивідендних виплат не відбувається. Члени ФГ отримують активні доходи, тобто доходи від їх трудової участі в підприємницькій діяльності ФГ. Такі виплати самі податківці пропонують іменувати доходами, що виплачуються юрособою у зв’язку з розподілом чистого прибутку (див. лист ДПАУ від 25.04.2006 р. № 7720/7/17-0717).

Якщо ж статутом передбачено, що розподіл прибутку (повністю або частково) між членами ФГ здійснюється пропорційно їх

внескам до складеного капіталу, то в цій частині виплати слід вважати дивідендами.

Проілюструємо викладене на прикладі. Допустимо, ФГ складається з 10 членів, з яких тільки троє брали участь у формуванні складеного капіталу господарства (їх частки відповідно становлять 20 %, 35 % і 45 %). Господарство за підсумками року отримало прибуток у розмірі 100 тис. грн. Статутом передбачено такий порядок розподілу отриманого прибутку: 50 % розподіляються порівну між усіма членами ФГ, решта 50 % розподіляються тільки між членами, які брали участь у формуванні складеного фонду, пропорційно їх внескам.

Простий розрахунок (100000 х 50 % : 10) показує, що в цьому випадку кожний із членів фермерського господарства отримає по 5000 грн.

доходу, отриманого при розподілі прибутку фермерського господарства. Крім того, три члени ФГ додатково отримають відповідно 10000 грн. (50000 х 20 %), 17500 грн. (50000 х 35 %) і 22500 грн. (50000 х 45 %), тобто з розрахунку розміру їх внесків. Ці доходи слід вважати дивідендами.

Щоб уникнути можливих спорів з контролюючими органами про характер виплат на користь членів ФГ, усі документи, які оформляються, повинні однозначно вказувати на наявність або відсутність зв’язку такої виплати з внеском члена фермерського господарства до складеного капіталу.

 

Оподаткування виплат членам ФГ

Отже,

якщо виплати членам ФГ мають статус дивідендів, при визначенні порядку їх оподаткування слід керуватися п. 7.8 Закону про податок на прибуток. Відповідно до нього ФГ зобов’язане нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок податку на прибуток за ставкою 25 % від суми дивідендів. Причому сума дивідендів не зменшується на суму авансового внеску, тобто внесок нараховується «зверху». Сплатити авансовий внесок необхідно до або одночасно з виплатою дивідендів (абзац перший п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток). Оскільки платники ФСП не є платниками податку на прибуток, то для них сплата податку на дивіденди фактично є додатковим податковим навантаженням.

Із нюансів розрахунку та сплати податку на дивіденди слід зазначити принаймні три.

Перший. Якщо дивіденди виплачуються в негрошовій формі, авансовий внесок слід нараховувати виходячи з вартості такої виплати, розрахованої за

звичайними цінами (абзац другий п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток).

Другий полягає у вельми небезневинному за своїми наслідками

абзаці шостому п.п. 7.8.2 Закону про податок на прибуток: якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то при його виплаті необхідно сплатити авансовий внесок податку на прибуток незалежно від того, чи є особа платником податку. Виходить, що для цілей оподаткування зовсім не обов’язково, щоб виплати дійсно були дивідендами, досить назвати їх так у розпорядчому документі на виплату. Отже, фермерському господарству слід бути уважним у формулюванні назви виду платежу. Але варто зауважити, що ця норма наразі залишається практично мертвою.

І третій, щодо випадків,

коли податок на дивіденди сплачувати не потрібно:

— згідно з

п.п. 7.8.5 Закону про податок на прибуток авансовий внесок не справляється в разі виплати дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що така виплата ніяким чином не змінює пропорції (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді підприємства;

— податок на дивіденди сплачувати не потрібно, якщо дивіденди виплачуються за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус

привілейованих чи інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право). Підпункт 7.8.7 Закону про податок на прибуток звільняє такі дивіденди від обкладення авансовим внеском та приписує оподатковувати їх як зарплату.

Докладніше про загальні правила виплати та оподаткування дивідендів див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 10.

Якщо виплати членам ФГ не мають статусу дивідендів, то податкові наслідки, що супроводжують виплату дивідендів, не настають, тобто авансовий внесок не сплачується.

 

Податок з доходів фізичних осіб

Підпунктом 4.2.12 ст. 4 Закону № 889

установлено, що до загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті. Оскільки дохід членів ФГ не значиться в неоподатковуваних доходах, отже, він підлягає оподаткуванню. Як й інші види доходів, зазначений дохід обкладається ПДФО за ставкою 15 %.

При цьому слід пам’ятати, що:

— до таких доходів

не може застосовуватися п. 3.5 Закону № 889 щодо зменшення оподатковуваного доходу на суми страхових внесків до пенсійного фонду та фондів соцстрахування, оскільки це не зарплата;

— при утриманні ПДФО з тієї ж причини

не застосовується і п. 6.1 Закону № 889 про зменшення оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги.

Виплати таких доходів відображаються в податковому розрахунку за ф. № 1ДФ з ознакою доходу «14».

Згідно з

п. 3.4 Закону № 889 при нарахуванні доходів членам ФГ у будь-яких негрошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт 1,176471.

Що ж до оподаткування доходу у вигляді дивідендів

, то тут, крім того, необхідно керуватися і прямо приписаним п. 9.3 Закону № 889, яким, зокрема, встановлено:

податковим агентом платника ПДФО при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених в п.п. 4.3.17 цього Закону, є емітент корпоративних прав або за його дорученням — інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату). До речі, згаданий п.п. 4.3.17 Закону № 889 передбачає єдиний випадок, коли сума дивідендів не включається до оподатковуваного доходу і відповідно з неї не утримується ПДФО, а саме в разі, якщо дивіденди нараховуються у вигляді акцій (часток, паїв) за умови, що таке нарахування ніяк не змінює пропорції (частки) участі всіх акціонерів (вкладників) у статутному фонді емітента;

— емітент корпоративних прав на будь-якій системі оподаткування (уключаючи єдиноподатників та

платників ФСП), зобов’язаний утримувати ПДФО із суми дивідендів;

податок утримується саме за фактом нарахування дивідендів, а не їх виплати;

— для оподаткування дивідендів застосовується загальна

ставка 15 %;

— відповідно до

п.п. 9.3.3 Закону № 889 резидент — емітент корпоративних прав зобов’язаний подати Податковий розрахунок резидента, який виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб, протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем нарахування дивідендів. Форму цього Податкового розрахунку затверджено наказом ДПАУ від 04.12.2003 р. № 586 та викладено в новій редакції згідно з наказом ДПАУ від 03.10.2007 р. № 560. Нагадаємо, що Податковий розрахунок має статус податкової декларації, а отже, його подання з порушенням установлених строків може спричинити штрафні санкції згідно із Законом № 2181.

Крім Податкового розрахунку, сума нарахованих дивідендів, а також утримана з них сума податку відображаються у формі № 1ДФ. Дивіденди відображаються у формі № 1ДФ з такими ознаками доходів: «12» — обкладені податком з доходів суми дивідендів і «34» — не обкладені податком з доходів суми дивідендів (згідно з

п.п. 4.3.17 Закону № 889);

строк сплати ПДФО із суми дивідендів — за загальними правилами, установленими п.п. 8.1.2 Закону № 889.

 

Пенсійні внески — обов’язково

Згідно зі

ст. 34 Закону № 973 члени ФГ та особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та пенсійному забезпеченню в порядку, установленому законом. Так, Законом № 1058 установлено, зокрема, що:

— члени фермерських господарств (у тому числі ФГ, які є платниками ФСП) підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню (

п. 2 ст. 11);

— фермерські господарства (у тому числі ФСПшники) для їх членів вважаються роботодавцями (

п. 1 ст. 14);

— для членів ФГ страхові внески нараховуються на суми розподіленого між ними доходу, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб (

п. 1 ст. 19).

Аналогічні норми містяться в

пп. 2.1.1, 2.2.2 та п. 4.5 Інструкції № 21-1.

Визначений дохід ФГ розподіляється між членами господарства пропорційно трудовому внеску кожного з них та використовується для визначення заробітку,

утримань та відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством (п. 7.12 Методрекомендацій № 189).

Зауважимо, що з

Законі № 400 про ставки нарахувань та утримань щодо доходів членів ФГ не згадується. Як ми розуміємо, керуватися слід п. 4.4 Інструкції № 21-1, який приписує, зокрема, що для платників, зазначених у п.п. 2.2.2 (де згадані члени фермерських господарств, у тому числі ФГ — платників ФСП), пенсійні внески встановлюються в розмірі 2 % від суми доходу, що обкладається ПДФО.

Доходи членів ФГ є об’єктом не тільки для утримання, а й для нарахування роботодавцями пенсійних внесків за ставкою

33,2 % (згідно з п. 4.1 та п.п. 2.1.1 Інструкції № 21-1). Такої ж думки дотримуються і податківці у статті «Сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України» (див. «Вісник податкової служби України», 2008, № 24, с. 2).

Звіт

про нараховані та утримані внески подається за формою згідно з додатком 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФУ 05.11.2009 р. № 26-1. Форма зазначеного Звіту прямо передбачає взяття до розрахунку розподілених між членами ФГ доходів.

До речі, звертаємо увагу, що

з 01.01.2010 р. сільгосппідприємства — платники ФСП застосовують загальну ставку пенсійних внесків (33,2 %). Сьогодні вже немає жодних спеціальних (знижених) ставок, що діяли у 2005 — 2009 роках. Утім, оскільки зазначені доходи фермерів, повторюємо, не є заробітною платою, а члени фермерських господарств — не наймані працівники, то згідно з п.п. 5 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 спецставка до таких доходів навіть у період її дії не могла бути застосована.

 

Соцстрахівські внески — добровільно

Оскільки дохід членів ФГ не належить до фонду оплати праці, він не є базою для нарахування соцстрахівських внесків в обов’язковому порядку. Для отримання права на матеріальне забезпечення та соціальні послуги члени ФГ

можуть брати участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах.

Ставку внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування для осіб, які беруть участь у такому страхуванні на добровільних засадах, установлено

п. 3 ст. 1 Закону № 2213 в розмірі 4,1 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

1,9 % — до ФСС з ТВП

;

2,2 % — до ФСС на випадок безробіття

.

Пунктом 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці України від 18.12.2000 р. № 339,

продубльовано ту саму законодавчу норму: для осіб, які беруть участь у страхуванні на випадок безробіття на добровільних засадах, внески нараховуються у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Про

добровільність страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань членами фермерських господарств прямо йдеться в п. 11 Закону України від 23.09.99 р. № 1105-XIV, а також у п. 2.5 Інструкції № 36.

Для добровільно застрахованих осіб розміри страхових внесків обчислюються у відсотках від мінімальної заробітної плати в розрахунку на календарний рік (

п. 4.10 Інструкції № 36). Внески підлягають сплаті в передбаченому п. 4.12 Інструкції № 36 порядку:

перший внесок у розмірі однієї четвертої частини мінімальної заробітної плати, установленої на день сплати страхового внеску, одночасно з укладенням із робочими органами виконавчої дирекції Фонду Договору. При цьому до Договору додається платіжний документ, який підтверджує сплату страхового внеску до Фонду;

наступний внесок сплачується кожні три місяці в розмірі однієї четвертої частини мінімальної заробітної плати, установленої на день сплати страхового внеску, у строк, установлений Договором та в повідомленні про взяття на облік, але не пізніше трьох місяців із дня сплати попереднього страхового внеску.

Про добровільність сплати ФГ соцстрахівських внесків зазначається також у

листах:

Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 24.10.2008 р. № 70-13/Р-176з-248, від 20.12.2005 р. № 07-35-2255, від 28.04.2005 р. № 07-35-619;

Державного центру зайнятості Мінпраці України від 28.04.2005 р. № ДЦ-09-2165/0/6-05, від 23.03.2001 р. № ДЦ-05-901 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2001, № 40).

Це основні нюанси, про які повинні пам’ятати фермерські господарства, виплачуючи дохід своїм членам.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі