Щодо відмови у видачі торгових патентів
Лист Державної податкової адміністрації України від 15.01.2010 р. № 228/6/15-0116
(витяг)
Частиною другою ст. 2 Закону України від 23.03.96 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (зі змінами та доповненнями, далі — Закон № 98/96-ВР) встановлено, що торговий патент придбавається суб’єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види діяльності, зазначені у частині першій ст. 1 цього Закону. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до частини четвертої цієї статті.
У частині четвертій ст. 2 Закону № 98/96-ВР визначено перелік реквізитів, що повинна містити заявка на придбання торгового патенту, до яких відноситься, зокрема, довідка органу, що погодив місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу, із зазначенням цього місця.
Форму заявки
для придбання торгового патенту затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р. № 1077 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів» (далі — Положення), яка включає більш широкий спектр відомостей, ніж визначено вищезазначеним Законом, зокрема реквізити документів, що засвідчують право власності (оренди) або дозвіл на розташування пунктів торгівлі, обмінних пунктів тощо, які згідно з Положенням посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані звіряти з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється заявка.З метою видачі відповідної форми бланків торгових патентів, затверджених наказом ДПА України від 13.03.98 р. № 107 «Про затвердження форм бланків торгових патентів та змін до Порядку заповнення бланків торгових патентів», зареєстрованим у Мін’юсті України 24.03.98 р. за № 195/2635, працівники податкових органів при заповненні реквізитів та видачі торгового патенту звіряють вид підприємницької діяльності, зазначений у поданій заявці, з наявністю підтвердного документа на право здійснення такого виду діяльності.
Слід зауважити, що
основними законодавчими актами, які регулюють порядок патентування окремих видів підприємницької діяльності, є Закон № 98/96 та вищезазначені нормативні акти.Враховуючи викладене, Державна податкова адміністрація України не вбачає підстав для невиконання вимог зазначених законодавчих та нормативних актів, а тому
у разі коли суб’єкт господарювання їх не виконує, податковий орган вправі відмовити у видачі торгового патенту.
Заступник голови О. Любченко
коментар редакції
Отримання торгового патенту:
які документи може вимагати податковий орган?
Необхідність у роз’ясненні викликано, на жаль, уже досить звичною обставиною: підзаконний акт висуває до суб’єктів господарювання низку додаткових вимог порівняно із законом, що регулює ці питання. Запитання традиційно полягає в тому, чи підлягає застосуванню такий підзаконний акт у частині, в якій він виходить за встановлені законом межі.
У цьому випадку йдеться про Положення про виготовлення, зберігання та реалізацію торгових патентів, затверджене постановою Кабміну від 13.07.98 р. № 1077 (далі — Положення № 1077), що вимагає включати до заявки на придбання торгового патенту відомості, які не передбачені Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР (далі — Закон про патентування).
Нагадаємо, згідно із Законом про патентування підставою для придбання торгового патенту є заявка, що містить такі реквізити: найменування суб’єкта підприємницької діяльності; витяг з установчих документів про юридичну адресу суб’єкта підприємницької діяльності, а в разі, якщо патент отримується для структурного (відокремленого) підрозділу, — довідку органу, який погодив місцезнаходження такого підрозділу, із зазначенням цього місця; вид підприємницької діяльності, здійснення якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа про повну або часткову оплату вартості торгового патенту (ч. 2, 4 ст. 2 Закону про патентування). При цьому прямо застережено, що
встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту не допускається.Водночас Положення № 1077 до переліку відомостей, які необхідно вказувати в заяві, додатково до зазначених у Законі включає реквізити документів, що посвідчують право власності (оренди), або дозволу на розміщення пунктів торгівлі, та передбачає, що посадові особи податкових органів зобов’язані звіряти зазначені в заявці відомості з оригіналами документів, на підставі яких вона заповнюється.
ДПАУ, як і слід було очікувати, визнає обов’язковість дотримання наведених приписів Положення № 1077. Більше того, вона вказує а правомірність вимог податкових органів про необхідність пред’явлення суб’єктом господарювання документа, що підтверджує його право на здійснення виду підприємницької діяльності, який зазначено в заявці.
Фактично це означає, що, крім заявки та витягу з установчих документів про юридичну адресу суб’єкта підприємницької діяльності (або довідки про погодження місцезнаходження підрозділу суб’єкта господарювання), пред’явлення яких вимагає Закон про патентування, суб’єкт господарювання вимушений також
пред’явити податковому органу низку додаткових документів. В іншому разі йому відмовлять у видачі торгового патенту.У зв’язку з цим слід звернути увагу на таке.
Відмова податкового органу у видачі торгового патенту
на тій підставі, що суб’єктом господарювання не було надано документи або до заяви не включено відомості, не передбачені ст. 2 Закону про патентування, можна оскаржити. Імовірність того, що такий спір буде вирішено на користь суб’єкта господарювання, як свідчить аналіз судової практики, досить висока (див. ухвали ВАСУ від 26.05.2009 р. № К-3248/07, від 23.07.2009 р. № К-11411/07, від 22.04.2008 р. № К-38961/06, від 15.07.2008 р. № К-38853/06, від 19.01.2010 р. № К-10720/08). Як додатковий аргумент можна використовувати позицію Держкомпідприємництва щодо неправомірності таких вимог податківців, яка неодноразово ним висловлювалася (див. листи від 28.08.2008 р. № 7426, від 14.12.2007 р. № 940, від 13.08.2007 р. № 5988). Інша справа, що кожний суб’єкт господарювання має для себе вирішити, наскільки неприйнятною для нього є вимога про надання додаткових документів при отриманні торгового патенту. На наш погляд, ціна такої принциповості (за наявності документів, що вимагаються) у цьому випадку все ж не є співмірною кількості часу та зусиль, необхідних для встановлення неправоти податківців у ситуації, що розглядається.
Олена Уварова
