Витрати на придбання телефонного апарата після 01.01.2003 р. збільшують балансову вартість 4 групи
Лист Державної податкової адміністрації України від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116
Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
У разі, якщо підприємство орендує приміщення та при цьому несе витрати щодо встановлення телефону та підключення його до ліній зв’язку, то відповідно до п.п. 8.8.1 ст. 8 Закону в разі, коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов’язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично проведених поліпшень такого об’єкта. При цьому орендарем не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди) за винятком вартості фактично приведених його поліпшень при застосуванні пункту 8.7 цього Закону.
Таким чином,
витрати на проектування, прокладення кабелю та підключення його до ліній зв’язку відносяться до збільшення балансової вартості першої групи основних фондів, вартість телефонного апарата — другої або четвертої групи основних фондів і підлягають амортизації за ставками, передбаченими для відповідної групи основних фондів.Якщо витрати
на придбання телефону мали місце до 01.01.2003 р. (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 № 349-IV), то зазначені витрати відносяться до основних фондів другої групи. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 № 349-IV (далі починаючи з 2003 року у складі основних фондів з’явилась 4 група). Отже, враховуючи другий абзац пункту 15 Перехідних положень Закону № 349-IV, якщо основні фонди придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку), тобто після 01.01.2003 р., такі витрати включаються до 4 групи основних фондів.Що стосується відображення витрат на одержання телефонного номера
, то у бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» до нематеріальних активів відносяться активи, що не мають матеріальної форми, що можуть бути ідентифіковані й утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду понад один рік для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.У податковому обліку під терміном «Нематеріальний актив» маються на увазі об’єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права власності платника податку.
Таким чином, оскільки придбання телефонного номера відповідає всім вищезазначеним критеріям,
витрати на одержання телефонного номера можна визнати об’єктом права власності орендаря та віднести до нематеріальних активів.У податковому обліку для нематеріальних активів передбачено лінійний метод амортизації, відповідно до підпункту 8.3.9 пункту 8.3 статті 8 Закону, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками, виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку, самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 разів безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.
Заступник голови ДПА Ю. Гриб
