Класифікація деяких видів основних фондів з урахуванням думки державних органів
Не секрет, що при віднесенні того чи іншого об’єкта матеріальних цінностей до певної групи основних фондів платнику податків слід орієнтуватися не тільки на відповідні нормативні документи, а й на роз’яснення з цього приводу державних органів, зокрема, ДПАУ, Мінфіну, судів тощо. Докладніше про це — у цій статті.
Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Комп’ютерні програми
Згідно з
п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі мобільні), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів), відносять до основних фондів групи 4. При цьому термін «комп’ютерна програма» розуміється у значенні, наведеному в Законі про авторське право.Отже, вартість комп’ютерної програми збільшує балансову вартість основних фондів
групи 4 на початок кварталу, наступного за кварталом її оприбуткування (незалежно від часу введення в експлуатацію), якщо дотримуються такі критерії, перелічені в п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток:— комп’ютерна програма призначена для використання в господарській діяльності платника податків;
— строк використання комп’ютерної програми перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію;
— вартість комп’ютерної програми становить понад 1000 грн.
На це звертає увагу ДПАУ в
п. 4 листа від 31.07.2008 р. № 354/4/17-0214 (див. с. 39 цього номера).Щодо комп’ютерної програми вартістю
менше 1000 грн., то в зазначеному листі податківці стверджують, що вона не відповідає визначенню основних фондів, наведеному в Законі про податок на прибуток, та визнається нематеріальним активом. Вони вважають, що витрати на придбання такого нематеріального активу не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації із застосуванням лінійного методу відповідно до п.п. 8.3.9 цього Закону.Якщо ж платник податку отримує право користування комп’ютерною програмою, ДПАУ розглядає платежі за таке право як
роялті (див. лист ДПАУ від 22.02.2010 р. № 1824/5/15-0516 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 30).У бухгалтерському обліку комп’ютерні програми відносяться до нематеріальних активів (див.
лист Міністерства фінансів України від 17.04.2007 р. № 31-34000-10-10/7860).Докладніше питання обліку комп’ютерних програм розглянуті в статті «
Комп’ютерна програма: ви запитували — ми відповідаємо» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 83).
Проводова комп’ютерна мережа
У податковому обліку витрати на спорудження проводової комп’ютерної мережі, а саме: на проектування, прокладення кабелю, монтаж розеток, установлення роз’ємів з урахуванням вартості матеріалів (пасивного обладнання) повинні відображатися за правилами, встановленими
п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток. Тобто частина витрат на прокладення лінії, що «вписується» у 10 % ремонтний ліміт, потрапляє до валових витрат, а сума перевищення відноситься на збільшення балансової вартості приміщення (об’єкта основних фондів групи 1) на початок наступного розрахункового кварталу.Щоправда, податківці з цього приводу мають іншу думку. Посилаючись на
Класифікатор ДК 013-97, відповідно до якого до коду 130207 віднесено «Лінії зв’язку і передач локальні та допоміжні споруди», що входять до класифікаційної групи 130200 «Будівлі та споруди ліній зв’язку і передач (телевізійні, радіо, телеграфні, телефонні та інші)», вони стверджують, що витрати на підключення комп’ютерів до локальної мережі є витратами на створення передавальних пристроїв. Тому їх слід відносити до основних фондів групи 1 та амортизувати згідно з нормами для цієї групи (див. лист № 16636/7/31-3017). І хоча в більш пізньому листі ДПАУ від 25.05.2009 р. № 10811/7/15-0217 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 84) уже немає посилання на Класифікатор ДК 013-97, позиція цього відомства з цього питання не змінилася: телекомунікаційні мережі належать до передавальних пристроїв та є об’єктом основних фондів групи 1 .Такий висновок податківців не можна назвати коректним. Річ у тім, що згідно з
п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 р. № 1442, передавальні пристрої — це земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові і газові мережі, лінії зв’язку тощо). Зрозуміло, що локальна комп’ютерна мережа або телекомунікаційна мережа, розташовані усередині будівлі, земельним поліпшенням не є, тому не повинні відноситися до передавальних пристроїв.До речі, кілька слів щодо застосування
Класифікатора ДК 013-97. Міністерство фінансів України в листі від 17.11.2003 р. № 31-04200-04-5/5570 для визначення складу машин та устаткування рекомендує використовувати цей Класифікатор. А от Держкомстат дотримується протилежної думки, вважаючи, що цей Класифікатор не може застосовуватися при вирішенні питання щодо віднесення матеріальних активів до тієї чи іншої групи основних фондів, а для цього слід керуватися прямими нормами п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток (див. лист від 03.12.2007 р. № 03/7-8/872 на с. 41 цього номера).ДПАУ ж у
листі від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116 вказує, що Класифікатор ДК 013-97 слід застосовувати з урахуванням чинних норм Закону про податок на прибуток. Тобто якщо виникають протиріччя між вказівками Класифікатора та Закону про податок на прибуток , то пріоритет мають норми Закону про податок на прибуток. Зауважимо, що у своїх консультаціях представники головного податкового органу активно використовують Класифікатор ДК 013-97.З деталями обліку витрат на спорудження проводових комп’ютерних мереж можна ознайомитися у статті «
Об’єднуємо комп’ютери в мережу» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 83). А подробиці щодо відображення витрат на телефонізацію приміщення див. у статті « Обліковуємо витрати на встановлення телефону» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 56.
Міні-АТС
Податківці вимагають класифікувати придбання та встановлення міні-АТС як придбання основних фондів
групи 1. Відповідно і всі витрати, пов’язані з таким придбанням, на їх думку, слід відносити на збільшення балансової вартості об’єкта основних фондів групи 1 (див., зокрема, лист від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 40 цього номера та консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 21, с. 20).До речі, такого підходу головний податковий орган послідовно дотримується щодо будь-якого телекомунікаційного обладнання, будь то комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення, обладнання для підключення до мережі Інтернет, телефонна станція, телевізійні мережі для передачі відеозображення (див., наприклад,
лист № 16636/7/31-3017 , лист від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 40 цього номера, консультацію представників податкового відомства, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 25, с. 24, лист ДПАУ від 18.06.2004 р. № 4894/6/15-1316).На наш погляд, правильнішим буде віднесення витрат на придбання міні-АТС
до складу групи 4 основних фондів. При цьому оскільки відповідно до п.п. 8.4.1 Закону про податок на прибуток балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості придбання основних фондів з урахуванням транспортних та страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, то витрати на транспортування, монтаж та первісне програмування міні-АТС також підлягають амортизації у складі балансової вартості групи 4.Підтримку своєї позиції знаходимо в
ухвалі ВАСУ від 01.02.2007 р. (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 53), а також у листі Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики від 03.04.2009 р. № 04-27/470 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 14).Так, ВАСУ констатує, що в питанні віднесення до певної групи самого об’єкта основних фондів — телефонної станції та витрат, супутніх підключенню такого об’єкта, необхідно орієнтуватися
на відповідну техдокументацію. Отже, якщо з техдокументації випливає, що всі кабелі та роботи з проектування, прокладання кабелю та монтажу такого обладнання нерозривно пов’язані з цим обладнанням і не можуть бути відокремлені від нього, але можуть бути без пошкодження демонтовані разом з цим обладнанням для подальшої сумісної автономної експлуатації, тоді понесені витрати збільшать балансову вартість тієї групи основних фондів, до якої належить сам об’єкт основних фондів (у цьому випадку — до групи 4).А Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики у згаданому
листі стверджує: комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення (ДБЖ), міні-АТС та інше комунікаційне обладнання слід уключати до групи 4 (до 1 січня 2003 року — до групи 2) основних фондів, а не до групи 1, на чому наполягає ДПАУ. Ключовими факторами для віднесення комунікаційного обладнання до групи 4 є його мобільність, можливість відключення в одному приміщенні та переустановлення до іншого, простота монтажу (демонтажу). Якщо ж витрати на придбання зазначеного обладнання пов’язані безпосередньо з будівлею (включені до кошторисної вартості будівлі) або таке обладнання є окремою спорудою, безперечним стає його віднесення до групи 1.Докладніше питання класифікації комунікаційного обладнання розглянуто у статтях «
Облік комп’ютерного «заліза» та « Створення мини-АТС» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 83 і 93 відповідно).
Телефонний номер
З точки зору ДПАУ, витрати на отримання телефонного номера (з отриманням права абонента розпоряджатися телефонним номером, у тому числі з можливістю продажу такого права, та
якщо це право має вартісний вираз) у податковому та в бухгалтерському обліку визнаються об’єктом права власності абонента та розглядаються як нематеріальні активи (див. лист від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 на с. 43 цього номера).У податковому обліку нематеріальні активи підлягають амортизації за лінійним методом протягом строку корисного використання, але не більше 10 років (див.
п.п. 8.3.9 Закону про податок на прибуток).Однак думка податкової служби щодо класифікації витрат на отримання телефонного номера не беззаперечна. Нагадаємо: відповідно до
п. 3 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005 р. № 720, під абонентським номером розуміється номер, який присвоюється абоненту оператором телекомунікацій на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг для ідентифікації в телекомунікаційній мережі кінцевого обладнання (тобто телефонного апарату), підключеного до цієї мережі.Отже, телефонний номер насправді не має для абонента матеріального втілення. Підприємство користується ним тільки споживаючи послуги зв’язку. Тому говорити при цьому, що абонент
має право на телефонний номер, не зовсім коректно. Адже згідно із Законом № 1280 абонент може користуватися телефонним номером тільки:— у період дії договору з оператором. А такий договір цілком може бути розірвано (і номер передано іншому користувачу) з низки причин (наприклад, за несплату або у зв’язку з порушенням правил користування телекомунікаційними послугами). До того ж оператор має повне право у певних випадках змінити абонентський номер без згоди абонента;
— у період дії ліцензії оператора. Адже номерний ресурс виділяє оператору Національна комісія з питань регулювання зв’язку України на час дії його ліцензії. Такий номерний ресурс може бути вилучено в оператора в разі анулювання ліцензії або визнання її недійсною.
У цій ситуації витрати на отримання телефонного номера доцільніше було б уключати до складу валових витрат підприємства на підставі
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Утім, вибір тут за платником податків.
Телефонний апарат
Телефонний апарат, очікуваний строк служби якого перевищує 365 календарних днів, у податковому обліку:
— визнається об’єктом
основних фондів, якщо його вартість перевищує 1000 грн.;— відображається в порядку, передбаченому для обліку
запасів, якщо його вартість не перевищує 1000 грн. При цьому вартість такого матеріального активу бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток.Про це йдеться в
листі ДПАУ від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116 на с. 43 цього номера.Телефонний апарат слід обліковувати у
групі 4 основних фондів (п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток).Реєстратори розрахункових операцій
Реєстратор розрахункових операцій, який планується використовувати в господарській діяльності платника податків протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів (із дати введення в експлуатацію), та вартість якого перевищує 1000 грн., відноситься до
основних фондів групи 4 (див. лист ДПАУ від 27.09.2004 р. № 484/4/23-2114).
Банкомати
Із урахуванням норм
п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток банківські автомати самообслуговування (банкомати) повинні обліковуватися у групі 4 основних фондів (див. лист ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 40 цього номера).
Калькулятори та обладнання для обробки грошей
ДПАУ вважає, що калькулятори і обладнання для обробки грошей (обладнання і пристосування для перерахунку, сортування, упаковки, контролю достовірності грошей) вартістю понад 1000 грн. слід відносити до
групи 2 основних фондів як електромеханічні прилади, інструменти та інше конторське (офісне) обладнання (див. лист від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316).
Гральні автомати з грошовим або майновим виграшем
Гральні автомати з грошовим або майновим виграшем належать до
групи 3 основних фондів (див. лист ДПАУ від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116).
Вивіска на будівлі з назвою підприємства
Згідно з
п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток основні фонди груп 1, 2 і 4 містять конкретний перелік видів основних фондів, а до групи 3 належать будь-які основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.Оскільки за своїми характеристиками основні фонди груп 1, 2 і 4 не включають вивіски на будівлях із назвою підприємства, їх слід віднести до основних фондів
групи 3 (див. лист ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 на с. 40 цього номера та консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 21, с. 20).
Призматрони
Призматрони — рекламні конструкції з автоматично змінними площинами, призначені для використання в господарській діяльності підприємства протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, вартістю понад 1000 грн., класифікуються як
об’єкти основних фондів групи 3 та амортизуються за нормами, установленими для цієї групи (див. лист № 16636/7/31-3017 та консультацію працівників податкового відомства, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 32, с. 47).
Залізничні колії, дороги, вулиці, автостради
У
листах ДПАУ від 10.02.2006 р. № 1191/6/15-0316 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 15) та від 05.06.2009 р. № 11875/7/23-5017 зазначається, що залізничні колії, елементами яких є земляне полотно, верхня будова та штучні споруди, належать до групи 1 основних фондів.Дороги, вулиці, автостради
для цілей обліку є елементами тієї самої класифікаційної групи, що й будинки та споруди, тому згідно з Інструкцією № 291 вони повинні обліковуватися як основні засоби. Таке роз’яснення з посиланням на Класифікатор ДК 013-97 дано Міністерством фінансів України у листах від 06.10.2006 р. № 31-34000-30-25/20896 та від 15.12.2006 р. № 31-34000-20-23/27008 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 37). У цих листах, зокрема, зазначено, що дороги, вулиці, автостради відображаються на субрахунку 103 «Будинки та споруди», оскільки асфальтове покриття прилеглої до виробничої споруди території можна розглядати як результат заходів, що призвели до зміни якісних характеристик земельної ділянки.Крім того, згідно з
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507, дороги для технологічного автотранспорту промислових підприємств (код ДК БС2112.3), майдани, тротуари та пішохідні зони (код ДК БС 2112.5), шляхи, вулиці, дороги та інші дорожні споруди (код ДК БС 2112.9) віднесено до інженерних споруд. Відповідає асфальтове покриття (дороги для технологічного автотранспорту, майданчики, тротуари та пішохідні зони, дороги та інші дорожні споруди) і критеріям визнання об’єктом основних засобів.У податковому обліку дороги, вулиці, автостради належать до об’єктів основних фондів
групи 1.
Паливно-роздавальна колонка на АЗС, міні-електростанція
Працівники ДПАУ в консультації, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 44, с. 27, роблять висновок: згідно з
Класифікатором ДК 013-97 двигуни, генератори та трансформатори електричні (код 310800) належать до групи 3 основних фондів, а будівлі та споруди автомобільного транспорту (крім надземних естакад) (код 120100) — до групи 1.Отже, якщо паливно-роздавальна колонка розглядається як структурний компонент АЗС, то вона вважається об’єктом основних фондів
групи 1. В іншому випадку, ураховуючи технічні характеристики, паливно-роздавальна колонка, як і міні-електростанція, відноситься до групи 3 основних фондів.
Екструзійна лінія для виробництва поліпропіленових труб
Відповідно до
п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток екструзійна лінія для виробництва поліпропіленових труб належить до основних фондів групи 3 як будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4 (див. консультацію працівників податкового відомства, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 37, с. 14).
Кондиціонер, душова кабінка, холодильник, мікрохвильова піч, чайник, кавоварка, обігрівач, пилосос
Кондиціонер
, встановлений у виробничому приміщенні або в офісі, вартістю понад 1000 грн., є об’єктом основних фондів та підлягає амортизації у складі основних фондів групи 2.Разом із тим майже завжди встановлення кондиціонера пов’язане з проведенням робіт із прокладення теплової магістралі. Такі роботи, на нашу думку, можна розглядати як поліпшення основних фондів
групи 1 — приміщень або будівель, в яких встановлюється кондиціонер. У цих умовах згідно з п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток понесені витрати з прокладення магістралей у межах 10 % ремонтного ліміту потраплять до валових витрат, а сума перевищення збільшить балансову вартість відповідного об’єкта основних фондів групи 1.Використання
душової кабінки як у виробничому, так і в офісному приміщенні є одним із необхідних заходів щодо охорони праці і зрозуміло пов’язане з господарською діяльністю підприємства. Адже витрати на обладнання санітарно-побутових приміщень у податковому обліку згідно з абзацом дев’ятим п. 1 Переліку № 994 належать до заходів щодо приведення основних фондів у відповідність до вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Тому душова кабінка вартістю понад 1000 грн., установлена в санітарно-побутовому приміщенні виробничої дільниці або офісу підприємства, є об’єктом основних фондів та підлягає амортизації у складі основних фондів групи 3.На жаль, думка податкових органів з приводу об’єктів, які поліпшують умови праці працівників, неоднозначна. Так, у
листі від 14.01.2002 р. № 256/6/15-1216 ДПАУ дозволила платникам податків амортизувати такі прилади, як холодильник, мікрохвильова піч, чайник за правилами ст. 8 Закону про податок на прибуток, але за умови, що ці прилади використовуються в управлінських або виробничих приміщеннях для створення належних умов праці працівників-охоронців (для зберігання та підігрівання їжі під час несення служби).Хоча ДПА в м. Києві в
листі від 20.06.2003 р. № 655/10/31-105 не погодилась з можливістю віднесення кондиціонера та обігрівача до складу валових витрат (виробничих основних фондів). А ДПА в Харківській області в листі від 15.06.2006 р. № 2303/10/15-220 вказала, що витрати на придбання мікрохвильової печі для бухгалтерії підприємства не пов’язані з його госпдіяльністю та не можуть відображатися у складі валових витрат, оскільки не передбачені Переліком № 994.Неоднозначну консультацію на цю тему (яка виглядає також як заборонна) опубліковано й у журналі «Вісник податкової служби України», 2007, № 42.
А от суди з цього питання підтримують позицію платника податків: експлуатація апаратом управління підприємства електроприладів, що забезпечують його діяльність (
кавоварка, обігрівач, електрочайник, телевізор, відеоплеєр, холодильник тощо), безпосередньо пов’язана з господарською діяльністю, тому підприємство має право зменшити оподатковуваний прибуток звітного періоду на суму витрат на придбання перелічених електроприладів (див., зокрема, постанову ВГСУ від 03.08.2005 р. № 25/289 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44, ухвали ВАСУ від 15.01.2008 р. і від 13.01.2009 р. № К-10567/07 на с. 44 цього номера).Щодо
пилососа, то його використання спрямовано на забезпечення гігієни та безпеки праці. Такі заходи здійснюються з дотриманням вимог Інструкції № 658-66, у п. 30 якої зазначено, що прибирання робочих приміщень від пилу має проводитися мокрим способом або пневматичним способом: стаціонарними та пересувними установками пилососів. А отже, пилосос, як пристосування для уловлювання пилу, виконує функцію, пов’язану з охороною праці, і витрати на його придбання відповідно до п. 1 Переліку № 994 мають валововитратний статус.Вважаємо, що в податковому обліку витрати на придбання таких цінностей, як мікрохвильова піч, холодильник, кавоварка, обігрівач, електрочайник, телевізор, відеоплеєр, фотокамера, вентилятор, пилосос обліковуються:
— у порядку, встановленому для обліку запасів, тобто у складі валових витрат (на підставі
п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток), беручи участь у перерахунку за п. 5.9, якщо їх вартість менше 1000 грн.;— у складі основних фондів (як правило, у складі
групи 2 — як побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти) з відповідним нарахуванням податкової амортизації, якщо їх вартість перевищує 1000 грн.Хоча майте на увазі:
промисловий холодильник та холодильний прилавок вартістю понад 1000 грн., установлені в торговельному залі або, наприклад, на відкритому літньому майданчику, прилеглому до кафе, слід відносити до групи 3 основних фондів.Детальніше порядок обліку витрат на придбання зазначених матеріальних цінностей розглянуто у статтях
«Мікрохвильова піч в обліку підприємства» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 23), «Чи можна амортизувати кондиціонер у податковому обліку» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 1 — 2), «Душова кабінка — повноправний об’єкт основних фондів будівельного підприємства» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 80), «Проблемні» валові витрати: аргументи «за» (ТТН, ТМЦ до CФ, витрати на фірмовий одяг, мікрохвильовку, мобільний зв’язок тощо)» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 86) та « Створюємо комфортні умови праці для своїх працівників» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 60).
Кулер
У ситуації, коли кулер придбано підприємством з метою споживання працівниками питної води в офісі, понесені витрати представники податкових органів розглядають як
не пов’язані з господарською діяльністю, що не дає права підприємству віднести такі витрати до складу валових (якщо вартість кулера менше 1000 грн.) або амортизувати їх (якщо вартість кулера перевищує 1000 грн.). Про це йдеться в консультації податківців, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 12, с. 29.Водночас, на наш погляд, до кулера слід було б застосовувати той самий порядок обліку, що й до холодильника, мікрохвильової печі, чайника, які використовуються в управлінських або виробничих приміщеннях для створення належних умов праці працівників. Але тут податківці, як бачимо, проти. Хіба що підприємство вирішить відстояти своє право в суді, апелюючи до досить ліберального
листа ДПАУ від 14.01.2002 р. № 256/6/15-1216 та постанови ВГСУ від 03.08.2005 р. № 25/289.
Тимчасові нетитульні споруди
Згідно з
п. 3.1.14.6 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету з будівництва, архітектури та житлової політики від 27.08.2000 р. № 174, до нетитульних тимчасових будівель, споруд, приладдя та обладнання належать:— приоб’єктні контори та комори виконробів і майстрів;
— складські приміщення та навіси при об’єкті будівництва;
— душові, кубові, неканалізовані вбиральні та приміщення для обігрівання робітників;
— настили;
— стрем’янки;
— драбини;
— перехідні містки;
— ходові дошки;
— огорожі при розплануванні будівлі;
— пристрої з техніки безпеки;
— інвентарні уніфіковані засоби підмощування типу колисок, вишок, інвентарних майданчиків, помостів тощо;
— паркани і огорожі (крім спеціальних і архітектурно оформлених);
— запобіжні козирки, укриття при виконанні буропідривних робіт;
— тимчасові розводки від магістральних і розвідних мереж електроенергії; води, пари, газу і повітря в межах робочої зони (території в межах до 25 м від периметра будівель або від лінійних споруд);
— витрати, пов’язані з використанням будівель і споруд, що будуються та існують на будівельних майданчиках, замість будівництва згаданих вище нетитульних тимчасових будівель і споруд.
На нашу думку, тимчасові нетитульні споруди слід відносити до
групи 3 основних фондів.Однак позиція податківців з цього приводу дещо інша: з посиланням на
Класифікатор ДК 013-97 вони зазначають, що тимчасові нетитульні споруди повинні відноситися до групи 1 основних фондів (див., зокрема, листи ДПАУ від 23.02.2004 р. № 1299/16/15-1116 та ДПА в м. Києві від 14.09.2004 р. № 4660/10/31-105).Вважаємо такий висновок неправильним, оскільки саме «тимчасовість» перелічених споруд робить їх відображення у складі основних фондів групи 1 некоректним.
Докладніше порядок обліку тимчасових нетитульних споруд викладено у статті «
Нетитульні (тимчасові) споруди» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 43).
Будівельний вагончик, мотоцикл, трактор, комбайн
ДПАУ роз’яснює: якщо
будівельний вагончик зареєстрований як транспортний засіб (виконує спеціальні робочі функції), то він відноситься до основних фондів групи 2, якщо ж такий вагончик як транспортний засіб не зареєстровано, він обліковується як об’єкт основних фондів групи 3 (див. консультацію, опубліковану в журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 17, с. 37).Щодо
мотоцикла, то його в податковому обліку слід віднести до групи 3 основних фондів. І це незважаючи на те, що у Класифікаторі ДК 013-97 мотоцикли включено до групи 2 основних фондів (код КОФ 211000). Річ у тім, що Класифікатор слід застосовувати в частині, що не суперечить Закону про податок на прибуток. У цьому випадку основоположними є норми Закону про податок на прибуток, що дозволяють відносити до групи 2 тільки автомобільний транспорт. А оскільки мотоцикл згідно зі ст. 1 Закону № 2344 автотранспортним засобом не є, його місце у групі 3 основних фондів.З тієї ж причини до
групи 3 потрапляють трактор та комбайн. Нагадаємо, що в Класифікаторі ДК 013-97 трактори садово-городні (код КОФ 310101) та трактори гусеничні (код КОФ 310404) віднесено до підгрупи «Машини й обладнання» та включено до групи 2 основних фондів, а комбайни приписано до групи 3 основних фондів (код КОФ 310108 «Машини для збору зерна, фруктів та овочів»).
Собаки
Собака, вартість якого перевищує 1000 грн., повністю відповідає ознакам об’єкта основних фондів
групи 3 і має амортизуватися за правилами, установленими ст. 8 Закону про податок на прибуток.Відповідно до
Класифікатора ДК 013-97 службові собаки відносяться до інших основних фондів, ніде не класифікованих (група 3 основних фондів), за кодом КОФ 340113 «Тварини зоопарків, цирків, службові собаки», що не суперечить п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток. Виходячи з цього можна з великою часткою ймовірності припустити, що ДПАУ поділяє такий підхід до податкового обліку собак.Подробиці обліку витрат на придбання та утримання собак див. у статті
«До мене, Мухтаре, або Як урахувати витрати на утримання службових собак» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 79.Сподіваємося, що надана нами інформація допоможе вам правильно класифікувати придбані (створені) об’єкти основних фондів і ваш облік буде завжди на висоті.
