Податкові наслідки для підприємства в разі ліквідації банку
Банк, в якому обслуговується підприємство, ліквідується. У цьому банку на поточному рахунку підприємства залишилася певна сума коштів у національній валюті, яку, найімовірніше, не вдасться одержати внаслідок недостатності майна банку. Чи можна вважати такі кошти безнадійною заборгованістю та включити їх до валових витрат?
(м. Київ)
За правилами, установленими
ст. 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III (далі — Закон № 2121), із дня прийняття НБУ рішення про відкликання ліцензії або власником банку рішення про його ліквідацію ліквідатор опубліковує оголошення про відкриття ліквідаційної процедури в газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».Протягом
одного місяця з дня опублікування такого оголошення кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.Після закінчення цього строку ліквідатор
припиняє прийняття вимог кредиторів (ст. 93 Закону № 2121).Ліквідатор протягом трьох місяців із дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення, а також включає вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, до відповідного переліку (реєстру).
Вимоги, заявлені після закінчення строку, установленого для їх подання, не розглядаються та вважаються
погашеними. Також погашеними вважаються вимоги, не задоволені у зв’язку з недостатністю майна (ст. 96 Закону № 2121).Отже, щоб мати можливість претендувати на отримання коштів, що зберігаються на поточному рахунку в банку, підприємство має заявити ліквідатору про свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури.
Якщо такі дії не виконати або виконати із запізненням, на отримання грошей від банку-боржника можна не розраховувати — вимоги вважатимуться погашеними.
Тепер власне про те, як учиняти із сумою заборгованості в податковому обліку.
Згідно з
п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток у підприємства є можливість включити до складу своїх валових витрат суми безнадійної заборгованості в частині, не віднесеній на валові витрати, якщо відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного результату.Щоб скористатися цією нормою, потрібно знати, що є безнадійною заборгованістю. Відповідно до
п. 1.25 Закону про податок на прибуток безнадійною вважається, зокрема, заборгованість, що виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами в порядку, установленому законом, або при їх ліквідації (знятті з реєстрації як суб’єктів підприємницької діяльності).Тут слід звернути увагу на такий нюанс. Згідно зі
ст. 96 Закону № 2121 вимоги кредитора, не задоволені у зв’язку з недостатністю майна, вважаються погашеними. Водночас Закон про податок на прибуток як один з критеріїв визнання заборгованості безнадійною згадує про непогашену заборгованість, а така заборгованість у розумінні Закону № 2121, повторюємо, вважається погашеною. Тим самим у цьому випадку маємо розбіжність термінології в цих двох законах. Тобто заборгованість, непокрита внаслідок недостатності майна ліквідованого банку, яка в Законі № 2121 розцінюється як погашена, для податкового обліку вважається непогашеною безнадійною заборгованістю. Отже, у податковому обліку платник податків має право застосувати до неї відповідні правила оподаткування безнадійної заборгованості, установлені п.п. 5.2.8 Закону про податок на прибуток, якщо, звісно, своєчасно заявив про свої вимоги ліквідатору.Майте на увазі таке. Про те, що заборгованість виявиться непогашеною, достовірно стане відомо лише
після закінчення процедури ліквідації банку — з моменту внесення запису про це до Державного реєстру банків після затвердження звіту ліквідатора (ст. 98 Закону № 2121). Отже, саме ця подія і буде важливою для оподаткування, оскільки вона визначає заборгованість боржника як безнадійну і саме на дату такої події підприємство зможе збільшити свої валові витрати.До відома: процедуру ліквідації банку згідно зі
ст. 88 Закону № 2121 має бути завершено не пізніше трьох років із дня відкликання банківської ліцензії. Але НБУ має право подовжити цю процедуру на строк до одного року, а процедуру ліквідації системоутворюючих банків — на строк до двох років.Якщо кредитор
не вжив жодних заходів щодо стягнення заборгованості з боржника, який ліквідується, то заборгованість, що залишилася непогашеною, він не матиме права розглядати як безнадійну, адже вона залишається непогашеною не внаслідок недостатності майна боржника, а з іншої причини — через бездіяльність кредитора. Не слід у такому разі чекати і закінчення строків позовної давності, оскільки згідно зі ст. 609 ЦКУ з ліквідацією юридичної особи зобов’язання припиняється. Це означає, що сумам, що «зависли» на поточному рахунку в ліквідованому банку, дорога до валових витрат закрита.
Наталя Білова, економіст-аналітик
