Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Право. Чи потрібно подавати декларацію про доходи фізособі — засновнику госптовариства?

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2010/№ 46
Друк
Відповідь на запитання

Чи потрібно подавати декларацію про доходи фізособі — засновнику госптовариства?

 

Чи обов’язково фізичній особі — засновнику декларувати внески до статутного фонду? Чи діє ст. 86 Господарського кодексу України, що передбачає необхідність декларування доходів і майна фізособи? Які штрафні санкції передбачено за неподання такої декларації?

(м. Донецьк)

 

Спершу нагадаємо зміст норми, щодо якої поставлено запитання.

Згідно з ч. 3 ст. 86 ГКУ фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) в установленому порядку, а майновий стан засновників-громадян має бути підтверджено декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.

Насамперед слід відповісти на запитання про те, з якою метою було передбачено цей обов’язок. У тій же ч. 3 ст. 86 ГКУ встановлено заборону використання для формування статутного фонду госптовариства бюджетних коштів, коштів, отриманих у кредит та під заставу, крім випадків, установлених законом для банків та інших фінансових установ, а також випадків, передбачених Законом України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» протягом строку його дії.

Тому в цілому зі змісту ч. 3 ст. 86 ГКУ можна зробити висновок, що необхідність перевірки фінансового стану засновників-юросіб та підтвердження майнового стану засновників-фізосіб передбачено як механізм, за допомогою якого можна встановити, чи не формується статутний фонд за допомогою бюджетних коштів, коштів, отриманих у кредит та під заставу. Саме на цю мету вказують податкові органи, подаючи позови з вимогою зобов’язати фізичних осіб — засновників задекларувати доходи з посиланням на ст. 18 Закону № 889. Відповідно до неї річна декларація про майновий стан та доходи (податкова декларація) подається платником податків, зобов’язаним подавати таку декларацію відповідно до норм цього Закону чи інших законів. Таким «іншим» законом податкові органи вважають ГКУ (див., наприклад, роз’яснення на сайті ДПА у Волинській області http://www.vl-sta.gov.ua/article/2076.html). При цьому завірити декларацію з метою реалізації ч. 3 ст. 86 ГКУ податковий орган повинен шляхом проставляння відбитку печатки та підпису керівника (уповноваженої особи) податкового органу (див. лист ДПАУ від 01.10.2007 р. № 4781/П/17-0715).

Однак суди у задоволенні подібних вимог податківців відмовляють за такими підставами:

1) ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII (далі — Закон № 509), ні Закон № 889 таким повноваженням, як звернення до суду з вимогою зобов’язати платника податків подати декларацію про доходи і майно, податкові органи не наділяє (див., наприклад, постанови Запорізького адміністративного окружного суду від 30.09.2009 р. № 2а-4911/09/0870, Дніпропетровського адміністративного окружного суду від 10.08.2009 р. № 2-а-8379/09/0470, Окружного адміністративного суду АРК від 05.10.2009 р. № 2а-5165/09/6/0170, ухвалу Харківського апеляційного адмінсуду від 28.10.2009 р. № 2-а-40050/09/2070); більше того, до компетенції податкових органів не входить здійснення контролю за формуванням статутних фондів господарських товариств (ухвала ВАСУ від 14.06.2006 р. № К-7214/06);

2) обов’язок подання декларації про доходи і майно передбачено ГКУ, який спрямований на регулювання господарських відносин, а отже, передбачені ним обов’язки на податкові правовідносини поширюватися не можуть;

3) якщо фізична особа виконала передбачені

Законом № 889 обов’язки (нею було подано річну податкову декларацію або в разі, коли цей обов’язок вважається виконаним, оскільки фізособа одержувала доходи виключно від податкових агентів), зобов’язати її подавати додаткову звітність про доходи немає підстав (постанова Дніпропетровського окружного адмінсуду від 01.12.2009 р. № 2-а-11124/09/0470);

4) фізична особа — засновник госптовариства не охоплюється визначенням платника податків, яке наведено в

Законі № 889, а тому на неї не може поширюватися обов’язок подання податкової декларації в порядку, передбаченому цим Законом; крім того, Закон № 889 указує на необхідність подання декларації про майновий стан і доходи, а ст. 86 ГКУ — декларації про доходи і майно, тобто назви документів не збігаються; чинне ж законодавство передбачає порядок подання та відповідальність за неподання або несвоєчасне подання саме декларації про майновий стан і доходи, а не декларації про доходи і майно (див. постанову Окружного адмінсуду АРК від 19.02.2010 р. № 2а-10959/09/8/0170);

5) те, що податкові органи розглядають обов’язок фізичної особи — засновника задекларувати свій майновий стан як можливість проконтролювати, чи здійснюється внесок до статутного фонду з доходів фізосіб, які задекларовано та з яких було сплачено податок, суди також вважають неправомірним, адже податкові органи не мають повноважень визначати рівень доходів фізособи за її витратами, оскільки

непрямі методи визначення доходів фізичної особи законодавством не передбачені (постанова Окружного адмінсуду АРК від 19.02.2010 р. № 2а-10959/09/8/0170).

Від себе додамо, що

ГКУ, вказуючи на необхідність підтвердження спроможності фізособи-засновника зробити внесок, говорить про те, що декларація має бути завірена податковим органом, а не подана йому. Тому навіть якщо орієнтуватися на буквальний зміст ч. 3 ст. 86 ГКУ , виходить, що податковий орган у цій ситуації виконує суто технічну функцію, і повноважень вимагати подання йому декларації в нього немає.

Не може вимагати декларацію про доходи і майно й державний реєстратор

, оскільки у ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон № 755) закріплено вичерпний перелік документів, які має бути подано для здійснення державної реєстрації юридичної особи (див. лист Держкомпідприємництва від 30.08.2004 р. № 5865). Будь-який документ, що підтверджує майновий стан засновників, у цьому переліку не названо (див. також постанову Окружного адмінсуду АРК від 19.02.2010 р. № 2а-10959/09/8/0170).

Необхідно також відповісти на запитання: чи може невиконання вимог

ст. 86 ГКУ стати підставою для примусової ліквідації господарського товариства ? Спершу пригадаємо, хто може стати ініціатором такої ліквідації (див. «Ліквідація госптовариства за рішенням суду: огляд судової практики» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 94, с. 37):

— у виключному переліку повноважень

держреєстратора, який наведено в ч. 1 ст. 6 Закону № 755, такі повноваження не названо;

учасники госптовариства мають право звернутися до суду з вимогою про ліквідацію госптовариства (ч. 2 ст. 110 ЦКУ), однак суди задовольняють подібні вимоги при одночасній наявності таких умов: 1) на момент розгляду справи установчі документи госптовариства не відповідають вимогам законодавства; 2) порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можна усунути; 3) відповідні положення установчих документів порушують права або інтереси позивача, що охороняються законом (див. п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р.); у ситуації, що нами розглядається, ці умови відсутні;

— згідно з

п. 17 ст. 11 Закону № 509 органи державної податкової служби мають право звертатися в передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Однак непідтвердження майнового стану засновників-громадян шляхом подання декларації про їх доходи і майно, завіреної відповідним податковим органом, серед можливих підстав ініціювання податківцями ліквідації госптовариства законодавством не називається;

органи прокуратури, покликані здійснювати нагляд за дотриманням законодавства та при виявленні порушень вживати заходів щодо їх усунення.

Як показав аналіз законодавства, при створенні госптовариства декларація про доходи і майно фізособи-засновника ні податковим органам, ні державному реєстратору подаватися не повинна. Отже, ідея встановлення цього обов’язку була в тому, щоб на руках у засновника залишився документ, який підтверджує його спроможність зробити внесок до статутного фонду.

Практика свідчить, що створення господарських товариств відбувається без отримання таких документів. У зв’язку з цим є загроза, що органи прокуратури можуть намагатися обґрунтувати, що в такій ситуації є

підстави для ліквідації господарського товариства. Однак якщо звернутися до вичерпного переліку підстав примусової ліквідації юросіб, то єдиною близькою за змістом підставою можна вважати таку — при створенні юрособи допущено порушення, які не можна усунути. Суди украй обережно ставляться до можливості її застосування, намагаючись використовувати будь-яку можливість для усунення допущених порушень. Тому неподання фізичною особою — засновником декларації про доходи і майно, завіреної відповідним податковим органом, як неусувне порушення ними не розглядатиметься. Більше того, суди дотримуються позиції, що ця підстава ліквідації може застосовуватися виключно у випадках, коли допущене порушення могло стати підставою для відмови в реєстрації юрособи. А подання засновником — фізичною особою декларації про його доходи і майно, завіреної відповідним податковим органом, як уже зазначалося, при держреєстрації юрособи не потрібне.

Крім того, не слід забувати, що ліквідація є одним із видів адміністративно-господарських санкцій, а отже, можливість звернення до суду уповноважених на це держорганів з вимогою ліквідувати товариство обмежена передбаченими

ст. 250 ГКУ строками. Нагадаємо: відповідно до неї адмінгоспсанкції може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік із дня порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил провадження господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. На жаль, прикладів застосування судами цієї норми у справах про примусову ліквідацію юросіб немає, тому говорити про те, як складеться практика, зарано.

У цілому, можна зробити висновок, що чинне законодавство не тільки

не передбачає механізму виконання засновниками-громадянами обов’язку підтвердити майновий стан декларацією про їх доходи і майно, а й не встановлює будь-яких негативних наслідків його невиконання.

 

Олена Уварова, юрист

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі