Початок
Попередній фрагмент
4. Підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за операціями з придбання послуг за відсутності належної податкової накладної на момент проведення перевірки
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (пункт 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону).
Як свідчить аналіз судової практики, при розгляді цієї категорії спорів ускладнення виникають під час вирішення питань про підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування за операціями з придбання послуг неналежно оформленою податковою накладною, вантажною митною декларацією чи за відсутності цих документів на момент проведення перевірки, але наданих суду під час розгляду справи.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до наведеного судам слід ураховувати, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні податкові накладні, вантажні митні декларації, які підтверджують правомірність віднесення певних сум до податкового кредиту, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.
Разом із тим, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді.
Незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25 жовтня 2007 року, постановленій у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В» до <…> об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
Зокрема, це питання вирішувалося судами під час розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М» до Державної податкової інспекції у м. <…> про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Суди першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи правомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, підтвердженого податковими накладними, які заповнені з порушенням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», виходили з вимог підпункту 7.2.3 цього пункту, визнаючи, що
надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.Із такою позицією погодився Вищий адміністративний суд України (ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 березня 2008 року), зазначивши, що надані податкові накладні є таким документом, які містять відомості про продавця товару, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
коментар редакції
Податковий кредит має своєчасно підтверджуватися податковою
накладною, при цьому незначні помилки в ній допустимі
Уже тривалий час податкова накладна є підтвердженням нарахування продавцем податкових зобов’язань з ПДВ, а для покупця — підставою для відображення податкового кредиту, і, зрозуміло, вона має бути складена за певними правилами. Платники податків знають це, але, на жаль, не завжди дотримуються цих правил, що часто призводить до виникнення претензій з боку податкових органів при перевірці. Іноді з’ясувати, на чиєму боці правда, може тільки суд.
Якщо, наприклад, предметом судового розгляду стала
відсутність у платника податків на момент проведення перевірки податковим органом податкових накладних, ВМД чи інших документів (належно оформлених товарних чеків, інших платіжних або розрахункових документів, що свідчать про прийняття платежу постачальником від одержувача товарів (послуг), із зазначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника), що підтверджують право на податковий кредит з ПДВ, то тут на підтримку суду розраховувати не доводиться.У Довідці, що коментується, ВАСУ констатує:
документи, що підтверджують податковий кредит, у платника податків на момент перевірки його податковим органом мають бути наявними. Надання ж їх після перевірки, уже при розгляді справи в суді, суб’єкту господарювання не допоможе — усе має бути зроблено своєчасно.Це важко заперечити, адже в абзаці другому п.п. 7.4.5 Закону про ПДВ чітко зазначено: суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або ВМД (іншими подібними документами) на момент перевірки податковим органом,
не включаються до податкового кредиту платника ПДВ.Проте вихід із ситуації є: ВАСУ пропонує отримані
після перевірки підтверджуючі документи врахувати в наступному податковому періоді (мабуть, мається на увазі період отримання податкової накладної).Благо, сьогодні проблем з відображенням у складі податкового кредиту податкових накладних, виписаних в одному звітному податковому періоді, а отриманих в іншому, немає (див. розпорядження КМУ «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120» від 19.05.2010 р. № 1071-р // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43).
У судах також часто розглядаються спори, пов’язані з
допущенням у податкових накладних деяких помилок.Зрозуміло, помилки бувають різні: одні безперечно позбавляють підприємство права на податковий кредит з ПДВ, що підтверджують, зокрема, листи ВГСУ від 23.11.2001 р. № 01-8/1271 та від 14.02.2002 р. № 01-8/157, а з приводу інших (незначних недоліків) претензії податківців можуть бути
безпідставними.До розряду незначних помилок потрапляють, наприклад, відсутність порядкового номера, одиниці виміру, адреси покупця, неправильний індивідуальний податковий номер покупця, неповна назва товару та інші друкарські помилки.
Свого часу щодо законності податкових накладних із дрібними огріхами судді вже висловили свою думку (див. постанову ВСУ від 06.12.2005 р. у справі № 21-105сво05 // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 44; постанову ВГСУ від 09.09.2004 р. у справі № 5/3258-12/433 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 84; ухвалу ВАСУ від 17.04.2007 р. // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 53).
Тоді було зроблено висновок, що подібні помилки
не роблять податкові накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, а також не завдають державі шкоди та не позбавляють покупця права на податковий кредит. Податкові накладні із дрібними неточностями, на думку судів, цілком законні, оскільки дозволяють ідентифікувати контрагентів платника ПДВ, а також служать достовірним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій та сплати податку на додану вартість.Та й Держкомпідприємництва вважає: якщо податкова накладна містить всі реквізити, визначені в п.п. 7.2.1 Закону про ПДВ, то навіть допущена описка, яка не впливає на розмір податкового кредиту, не призводить до втрати покупцем права на податковий кредит (див. лист від 16.07.2003 р. № 4229 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 68).
У Довідці, що коментується, ВАСУ ще раз підкреслює: якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми ПДВ, раніше включені до складу податкового кредиту,
відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим цими податковими накладними, навіть якщо вони заповнені з незначними недоліками. Головне, щоб ці недоліки не заважали ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, а податкові накладні містили, зокрема, інформацію про придбані товари (послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.
Наталя Білова
Наступний фрагмент
