Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Ресурсне, біржове, пільгове: завершуємо огляд Закону № 2275

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Червень, 2010/№ 50
Друк
Стаття

Ресурсне, біржове, пільгове: завершуємо огляд Закону № 2275

 

Після «просіювання» Закону № 2275 через сито попередніх публікацій цього тематичного номера мало що залишилося для завершальної статті. Проте сподіваємося, що для багатьох наших читачів ця стаття буде, як говорять англійці, останньою у списку, але не останньою за значенням, і кожен, хто ознайомиться з нею, знайде щось корисне для своєї повсякденної роботи.

Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua

 

Безумовно, найважливіше з того, що залишилося, — це зміни, що стосуються ресурсних платежів. Тим часом, незважаючи на досить значний обсяг зазначених змін (див.

п. 11 розд. I та п. 9 розд. II Закону № 2275), більшість із них — радше псевдоновації, ніж дійсно нововведення, яких слід очікувати платникам податків у зв’язку з прийняттям Закону № 2275 з таким самим острахом, як нововведень з ПДВ та з податку на прибуток або щодо перевірок (відповідні статті про це див. на с. 38 та с. 31 сьогоднішнього номера). До того ж, практично всі ресурсні зміни запрацюють тільки з 1 січня 2011 року, а до того часу все залишається по-старому.

Проте зовсім розслаблятися не варто. Краще навпаки, зібратися та, поки є час, завчасно ознайомитися з прийдешніми змінами. Отже, почнемо.

 

Індексація нормативів ресурсних платежів

Про перші прояви тенденції до розбалансування єдиного механізму індексації нормативів усіх ресурсних платежів ми почали говорити досить давно (див. редакційний коментар до

листів ДПАУ від 17.01.2007 р. № 619/7/15-0817, від 26.01.2007 р. № 1367/7/15-0817, від 17.01.2007 р. № 620/7/15-0817 і від 22.01.2007 р. № 984/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 12, с. 49).

Стисло нагадаємо суть проблеми. Уніфіковану методику індексації ресурсних платежів, зокрема, платежів за користування надрами для видобування корисних копалин та збору за спеціальне водокористування, свого часу було встановлено

постановою № 1735. Її суть полягала в необхідності починаючи з 1 січня 2004 року використовувати як коефіцієнт щорічної індексації нормативів перелічених ресурсних зборів та платежів коефіцієнт індексу цін виробників промислової продукції за попередній рік. Якщо цей індекс за попередній рік не перевищував 100 %, індексація в поточному році не проводилася. Базовими значеннями нормативів вважалися величини кожного з них станом на 31.12.2003 р., а для нововведених нормативів — на 31 грудня року їх запровадження.

Водночас, починаючи з 2007 року застосування

постанови № 1735 на практиці фактично припинилося, хоча формально вона залишається чинною і дотепер. Це пов’язано з періодичними змінами податкового законодавства, що містяться в законах про держбюджет на черговий рік, а також у відомих законах № 398 і № 309 (останній з них див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 47). У результаті Кабмін тим чи іншим чином було позбавлено повноважень установлювати нові нормативи ресурсних платежів — вони запроваджувалися зазначеними законами разом з коефіцієнтами їх індексації, які жодного відношення до величини індексу цін виробників промислової продукції за відповідний рік не мали.

На сьогодні ситуація з нормативами ресурсних зборів (платежів) після набуття чинності

Законом про держбюджет-2010 виглядає так:

— з 30 квітня 2010 року згідно зі

ст. 9 цього Закону в поточному році до базових нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, визначених у додатку № 1 до Закону № 309, які є абсолютними величинами, слід застосовувати добуток коефіцієнта 1,439, що діяв у 2009 році, та коефіцієнта 1,143 (докладно див. редакційний коментар до листа ДПАУ від 19.05.2010 р. № 9775/7/15-0917 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 43);

— із цієї ж дати при обчисленні

податкових зобов’язань зі збору за спеціальне водокористування платники повинні застосовувати нормативи цього збору згідно з додатком № 2 до Закону № 309 із застосуванням коефіцієнтів 1,439 і 1,143 (див. лист ДПАУ від 07.05.2010 р. № 9040/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 41, с. 4).

Як бачимо, індексація нормативів цих двох ресурсних зборів (платежів) хоча і відхилилася від єдиної методики її проведення, свого часу запропонованої

постановою № 1735, але зрештою все одно стала проводитися з використанням тих самих коефіцієнтів.

Дещо осторонь від згаданої методики опинився збір

за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету: збільшення його нормативів у зв’язку зі зростанням інфляції також періодично проводилося, але коефіцієнти такого збільшення відрізнялися від коефіцієнтів, наведених вище. Сьогодні до нормативів зазначеного збору, які наведено в додатку до Порядку № 115 , слід застосовувати коефіцієнт 3,19 (подробиці — у тому ж редакційному коментарі до листа ДПАУ від 19.05.2010 р. № 9775/7/15-0917, про який ішлося раніше).

Як випливає з

п.п. 1 п. 11 розд. I Закону № 2275, законодавець, судячи з усього, вирішив, що настав час привести до спільного знаменника індексацію нормативів усіх трьох ресурсних зборів (платежів), щодо яких ми зробили стислий історичний екскурс. Із цією метою розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 309 було доповнено пунктом 82, в якому відтепер міститься новий порядок такої індексації.

Наведемо

формулу для щорічного проведення наростаючим підсумком індексації нормативів платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, визначених в абсолютних значеннях, нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод:

Ні = Нб х дІ

,

де

Ніпроіндексований норматив платежу (збору) у поточному році, гривень за 1 куб. метр (1 тонну, 1 кілограм, 1 грам, 1 карат, 1 тоннаж-добу експлуатації, 1 місце-добу експлуатації);

Нб

базовий норматив платежу (збору), гривень за 1 куб. метр (1 тонну, 1 кілограм, 1 грам, 1 карат, 1 тоннаж-добу експлуатації, 1 місце-добу експлуатації);

дІ

добуток індексів цін виробників промислової продукції за попередні роки починаючи з 2010 року, а для нововведених нормативів платежу (збору) — починаючи з року їх уведення, десятковим дробом із точністю до чотирьох знаків;

І

— офіційно оприлюднений індекс цін виробників промислової продукції за попередній рік, відсотків.

Як і раніше, якщо цей індекс за попередній рік не перевищить 100 %, такий індекс у поточному році слід застосовувати зі значенням, яке дорівнює 100 %, що формально означає відсутність необхідності у проведенні індексації.

Заслуговує на увагу визначення законодавцем

нормативів, які слід вважати базовими при проведенні індексації.

Так,

для платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, визначених в абсолютних значеннях, та збору за спеціальне водокористування такими є нормативи, установлені відповідно в додатках № 1 і № 2 до Закону № 309 із застосуванням коефіцієнта 1,6448* та округлені до кількості знаків, скільки містила його початкова величина, зазначена в додатках № 1 і № 2.

* Зауважимо, що коефіцієнт 1,6448 є добутком коефіцієнтів 1,439 (що діяв у 2009 році) і 1,143 (що діє в поточному році), про які було зазначено вище.

Щодо

збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, базовими будуть нормативи, визначені в додатку до Порядку № 115 із застосуванням коефіцієнта 3,19 та округлені до кількості знаків, скільки містила його початкова величина, зазначена у згаданому додатку.

Звертаємо увагу: згідно з

п. 1 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 2275 новий порядок індексації починає діяти з 1 січня 2011 року. Саме тому як базові Законом визначено не минулорічні нормативи, а нормативи поточного року.

І на завершення цього розділу відповімо на запитання, яке, напевно, спало на думку кожному, хто дочитав статтю до цього місця: а як же бути з нормативами цих платежів (зборів) до кінця 2010 року? Чи очікує нас чергова їх зміна та, як наслідок, необхідність вигадувати все нові й нові прийоми для заповнення безнадійно застарілих звітних форм?

Якнайшвидше заспокоїмо читачів: відповідно до

п. 9 розд. II «Прикінцеві положення» Закону № 2275 усі зазначені нормативи визначаються так, як і раніше, тобто згідно із Законом про держбюджет-2010. Інакше кажучи, жодних революцій у цьому плані до кінця року не очікується, а орієнтиром для правильного обчислення платежів (зборів) та заповнення звітності щодо них будуть роз’яснення ДПАУ, видані після прийняття держбюджетного закону на поточний рік (їх реквізити та посилання на наше видання, в якому їх було опубліковано, наведено раніше).

Приємна новина, чи не так? Проте без ложки дьогтю в цій частині

Закону № 2275 також не обійшлося. Про це — у наступному розділі.

 

«Губит людей не пиво, губит людей вода…»

Ні, пиво теж, звісно, згубне для здоров’я, але з дещо інших причин, наприклад, унаслідок підвищення

Законом № 2275 ставок акцизного збору на нього (див. про це у статті на с. 35 сьогоднішнього номера). Ну та грець із ним, із цим пивом…

Поговоримо про інше: звичайна бутильована вода, а також усі інші напої, в яких вода — основний компонент (до речі, і пиво теж), можуть незабаром значно зрости в ціні. Пояснюється це

істотним (у 7,2 раза) підвищенням з 1 липня 2010 року нормативів спецводозбору за використання води, що входить виключно до складу напоїв. Тепер за 1 куб. м використаної поверхневої води виробники напоїв сплачуватимуть 21,60 грн., а за 1 куб. м підземної — 25,20 грн. замість 3,00 грн. і 3,50 грн. відповідно.

Єдине послаблення

Закону № 2275, про яке зазначено в п. 9 розд. II «Прикінцеві положення»: до встановлених цим Законом нормативів спецводозбору за воду, використану для виробництва напоїв, коефіцієнт 1,143, передбачений ст. 9 Закону про держбюджет-2010, не застосовується. Очевидно, це слід розуміти так, що і коефіцієнт 1,439 , який діяв торік, до цих нормативів також не має жодного відношення (хоча, ще раз підкреслимо, до решти нормативів спецводозбору обидва наведені коефіцієнти слід застосовувати з 30 квітня і до кінця поточного року).

Нагадаємо, що згідно з

Класифікатором ДК 016-97, розділ 15 якого «Продукція харчової промисловості» визначає групу 15.9 «Напої», такими серед інших є:

напої спиртні дистильовані (віскі, ром, джин, горілка тощо);

вина всіх видів;

пиво;

води мінеральні та напої безалкогольні.

Щодо

звітності зі спецводозбору за I півріччя цього року, то все поки що має залишитися без змін, тобто так, як це передбачалося після набуття чинності Законом про держбюджет-2010. Однак, як це «без змін», ДПАУ досі не сказала — обидва її листи, присвячені адмініструванню спецводозбору в поточному році (від 11.02.2010 р. № 2689/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 17 та від 07.05.2010 р. № 9040/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 41, с. 4), питань складання звітності не стосувалися.

Тим часом у редакційному коментарі до першого з

листів ми вказували на вже наявні на той час недоліки чинної форми Податкового розрахунку збору за спеціальне водокористування в частині використання води, у тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, що входять до складу напоїв.

Очевидно, що після збільшення

Законом № 2275 нормативів цього збору для виробників напоїв існуюча звітність стає ще менш придатною до практичного застосування. Однак, ураховуючи, що нові нормативи вперше «запрацюють» тільки при обчисленні збору за 9 місяців, у ДПАУ є ще досить часу, щоб визначитися зі своїм баченням цієї проблеми. Звісно ж, ми обов’язково повідомимо про відповідні роз’яснення податківців на шпальтах нашого видання.

 

«Біржовій» оптимізації податків — надійний заслін!

Змінами, унесеними

Законом № 2275 до Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-XII , установлено, що речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються партією, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи не можуть бути предметом біржової торгівлі. Зазначене обмеження не поширюється на майно, що відчужується з податкової застави, та на майно, конфісковане згідно із законом.

Наведено також визначення термінів «партія», «вживані товари» та «нові транспортні засоби» (див.

п. 2 розд. I Закону № 2275 ). При цьому для тлумачення терміна «капітальний актив» (факту введення його в експлуатацію) запропоновано керуватися Законом про податок на прибуток.

Такі нововведення

Закону № 2275 мають, щонайменше, дві мети. По-перше, вони спрямовані на запобігання ухиленню від оподаткування власників транспортних засобів — фізичних осіб, які у зв’язку із забороною залучення послуг товарної біржі для оформлення правочинів з купівлі-продажу автомобілів відтепер будуть змушені реєструвати такі правочини у нотаріусів. При цьому Законом про ПДФО нотаріуса, на відміну від товарної біржі, прямо названо податковим агентом, у тому числі й щодо правочинів з продажу транспортних засобів. Це, безумовно, збільшить надходження до бюджету податку, який сплачується при продажу зазначеного майна.

Нагадаємо, що порядок оподаткування операцій з продажу таких об’єктів рухомого майна, як

легковий автомобіль, мотоцикл, моторолер або моторний (парусний) човен урегульовано п. 12.2 Закону про ПДФО, відповідно до якого при здійсненні другого і подальших протягом звітного податкового року продажів одного з перелічених об’єктів продавці — фізичні особи повинні сплатити податок з доходів за ставкою 15 %. Водночас за умови здійснення такої операції не частіше одного разу протягом звітного податкового року, а також сплати (перерахування) суми держмита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного правочину до доходів продавця від зазначених операцій застосовується ставка ПДФО в розмірі 1 % від вартості такого об’єкта рухомого майна.

Друга, не менш очевидна мета новацій, що запроваджуються

п. 2 розд. I Закону № 2275, полягає в тому, що вони ставлять заслін перед спробами продажу капітальних активів підприємств (нерухомості, устаткування, транспортних засобів тощо) за заниженими цінами за допомогою застосування п.п. 1.20.4 Закону про податок на прибуток. Як відомо, відповідно до цієї норми зазначеного Закону ціна товарів, отримана при їх продажу з використанням, зокрема, біржової пропозиції, вважається звичайною ціною.

Про можливість обґрунтування звичайних цін у такий спосіб ми писали у статті «Звичайні ціни: основні нюанси застосування» («Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 86). Там же було наведено і умовний числовий приклад, який доцільно повторити у зв’язку з викладеним.

Приклад.

Підприємство в жовтні 2009 року продало на біржі вантажний автомобіль, що обліковувався на балансі як товар, за 24000 грн. (без ПДВ — 20000 грн.; ПДВ 20 % — 4000 грн.). При цьому ринкова ціна такого транспортного засобу становить у середньому 48000 грн. (без ПДВ — 40000 грн.; ПДВ 20 % — 8000 грн.).

У результаті проведеної через біржу операції валовий дохід підприємства до набуття чинності

Законом № 2275 слід було збільшити на 20000 грн., незважаючи на середньоринкову ціну автомобіля в 40000 грн. без ПДВ. Податкові ж зобов’язання з ПДВ у такого підприємства зростали всього на 4000 грн., хоча при продажу цього авто традиційним способом за ті самі гроші звичайною вважалася б середньоринкова ціна, а податкові зобов’язання, обчислені з неї відповідно до п. 4.1 Закону про ПДВ, становили б 8000 грн. Не заперечуватимемо, що вигода бюджету від усунення біржової шпарини в умовах розглянутого прикладу більш ніж очевидна.

 

Дещо про пільги

Навряд чи хтось, прочитавши майже до кінця сьогоднішній тематичний номер та відчувши украй фіскальну спрямованість

Закону № 2275, міг подумати, що ним надаються податкові пільги. На жаль, з обіцяними податковими канікулами малому бізнесу або з чимось на кшталт цього доведеться почекати. Зазначений Закон усього лише коригує попередню редакцію ч. 2 ст. 1 Закону про систему оподаткування, в якій ішлося про право Верховної Ради Автономної Республіки Крим та сільських, селищних, міських рад установлювати додаткові пільги з оподаткування в межах сум, що надходять до їх бюджетів.

У новій редакції цієї норми уточнюється, що перелічені органи місцевого самоврядування можуть установлювати додаткові пільги з оподаткування

місцевими податками і зборами, земельним податком та податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Надання таких пільг не може порушувати принципи рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, як це передбачено ст. 3 Закону про систему оподаткування.

Зауважимо, що відповідні норми про право місцевих рад установлювати пільги з деяких податків давно вже прописано у профільних законодавчих актах — Декреті № 56-93 (ч. 2 ст. 18), Законі № 2535 (ч 3 ст. 12) («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 6) та Законі № 1963 (ч. 3 ст. 4). Зараз же таке право та перелік податків, щодо яких це право можна реалізувати, прямо застережено в ч. 2 ст. 1 Закону про систему оподаткування.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі