Теми статей
Обрати теми

Податковий спір підприємства в суді. Пеня у сфері ЗЕД — адмінгоспсанкція, а не податкове зобов’язання: огляд судової практики

Редакція ПБО
Стаття

Пеня у сфері ЗЕД — адмінгоспсанкція, а не податкове зобов’язання: огляд судової практики

 

Від того, як кваліфікувати пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності — як податкове зобов’язання чи як адміністративно-господарську санкцію, залежать строки та механізм застосування цієї штрафної санкції. Пропонуємо розглянути, як вирішують це питання вищі судові інстанції України.

Юрій КУЛИК, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік »

 

Документи статті:

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

КАСУ

— Кодекс адміністративного судочинства України від 03.07.2005 р. № 2747-IV.

Закон № 185

— Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР.

Закон № 509

— Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 р. № 509-XII.

Закон № 1251

— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Iнструкція № 110

— Iнструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110.

 

Адмінгоспсанкція та податкове зобов’язання: аналіз положень законодавства

Згідно із

Законом № 2181 податкове зобов’язання — це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Це поняття дещо конкретизовано в

Iнструкції № 110, в якій, зокрема, вказано, що під відповідною сумою коштів слід розуміти податки, збори, обов’язкові платежі, неподаткові доходи (відповідно до законодавчих актів, контроль за виконанням яких покладено на органи державної податкової служби України), штрафні (фінансові) санкції, у т. ч. пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Нагадаємо,

механізм визначення та стягнення податкового зобов’язання, встановлений Законом № 2181, передбачає таку процедуру: 1) узгодження розміру податкового зобов’язання; 2) набуття узгодженим податковим зобов’язанням, у разі його непогашення добровільно у встановлений законом термін, статусу податкового боргу; 3) направлення платнику податку податкових вимог щодо погашення податкового боргу; 4) застосування до активів платника податку податкової застави та адміністративного арешту; 5) звернення податкового органу до суду з позовом про погашення податкового боргу шляхом звернення стягнення на майно боржника.

Набуття податковим зобов’язанням статусу податкового боргу загрожує платнику податків застосуванням до нього не тільки спеціального порядку стягнення, але й значних санкцій. Не є секретом, що іноді єдиним способом, який дозволяє уникнути сплати податкового боргу, стає сплив строків давності. Відповідно до

ст. 15 Закону № 2181 стягнути податковий борг податковий орган може упродовж 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов’язання. В свою чергу, такий самий строк у 1095 календарних днів має податковий орган на те, щоб самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, коли це віднесено до його компетенції, а саме: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання; г) згідно із законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов’язкового платежу), є контролюючий орган.

У той же час, у

ГКУ передбачено поняття адміністративно-господарської санкції як заходу організаційно-правового або майнового характеру, що спрямований на припинення правопорушення з боку суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, який може бути застосований до суб’єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Порядок та особливості застосування адміністративно-господарських санкцій установлено нормами

ГКУ та іншими законодавчими актами. Одне з таких правил: згідно зі ст. 250 ГКУ застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарської санкції можливе лише протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня його здійснення. Як бачимо, строки є відчутно коротшими порівняно із строками, передбаченими Законом № 2181.

Закон № 185

, як ми знаємо, передбачає відповідальність у вигляді пені за порушення встановлених ним строків розрахунків за експортними договорами або строків поставки товару за імпортними. Вказана штрафна санкція є податковим зобов’язанням чи адміністративно-господарською санкцією?

 

Позиція податківців

ДПАУ наполегливо відстоює точку зору, згідно з якою пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності має статус податкового зобов’язання. Відповідно, на цій позиції ґрунтується і практика податківців на місцях.

Так, востаннє свою думку з питання, що розглядається, ДПАУ висловила у

листі від 15.10.2009 р. № 10517/6/22-5015 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 95, с. 40). У ньому на підставі аналізу преамбули Закону № 2181 та окремих приписів ГКУ зроблено, зокрема, висновок, що застосування та стягнення податковими органами штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД є сферою податкових відносин, на які положення ГКУ, у тому числі ті, що встановлюють строки застосування адміністративно-господарських санкцій, не поширюються.

 

Практика Верховного Суду України

Правова позиція, відповідно до якої

пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не може вважатися податковим зобов’язанням суб’єкта господарювання і не може стягуватись за податковими повідомленнями-рішеннями, висловлюється ВСУ вже достатньо давно (див, наприклад, постанови від 20.02.2007 р. у справі № 21-877во06, від 18.09.2007 р. у справі № 21-988во06).

Окремої уваги заслуговує

постанова ВСУ від 28.03.2008 р. у справі № 21-2343во07. Тим більше, що на неї у згаданому вище листі від 15.10.2009 р. № 10517/6/22-5015 послалася ДПАУ як на таку, що підтримує її позицію стосовно нерозповсюдження строків, установлених ст. 250 ГКУ, на випадки стягнення пені у сфері ЗЕД. Проте у цій справі відмова ВСУ від застосування строків, передбачених для стягнення адмінгоспсанкцій, не була пов’язана з тим, що суд визнав пеню у сфері ЗЕД податковим зобов’язанням. Неможливість застосування строку в один рік з моменту вчинення порушення ВСУ обґрунтував тим, що порушення є триваючим. У цьому разі відраховувати передбачений ст. 250 ГКУ річний строк слід з моменту завершення порушення, тобто після того, як виручка за експортним контрактом буде зарахована на рахунок суб’єкта господарювання або буде поставлено товар за імпортним.

 

Практика Вищого адміністративного суду України

Наявність позитивних для суб’єктів господарювання рішень ВСУ — вже достатня підстава почувати себе впевнено у спорі з податківцями в питанні про порядок стягнення пені у сфері ЗЕД. Проте рішення ВСУ, як ми побачили, є одиничними. Тому для того, щоб озброїтись додатковими аргументами, звернемося до практики ВАСУ.

Почнемо з рішень ВАСУ, в яких суд визнає правомірним стягнення пені у сфері ЗЕД в порядку, передбаченому

Законом № 2181. Так, в ухвалі від 13.09.2006 р. у справі № к-14887/06 з посиланням на те, що Закон № 2181 установлює, зокрема, порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, ВАСУ визнав правомірним прийняття органом ДПС податкового повідомлення-рішення про стягнення передбаченої Законом № 185 пені. В ухвалі ВАСУ від 17.04.2007 р. у справі № К-37878/06 зроблено висновок, що термін «податкове зобов’язання», який використовується в Законі № 2181, має більш широке значення, ніж зобов’язання зі сплати податків і зборів, види яких визначені Законом № 1251. Відтак, на думку колегії суддів, застосування ст. 250 ГКУ при визначенні строків застосування штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності є помилковим.

I, нарешті, в

ухвалі від 25.12.2007 р. у справі № К-37877/06, яка і була, власне, покладена в основу листа ДПАУ від 15.10.2009 р. № 10517/6/22-5015, ВАСУ визнав правильним висновок, що санкції за порушення вимог валютного законодавства не є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні норм ГКУ, а тому відсутні підстави для застосування строків, передбачених ст. 250 вказаного Кодексу.

Iнших рішень не на користь суб’єктів господарювання з питання сплати пені у сфері ЗЕД у практиці ВАСУ ми не знайшли. А тому перейдемо до розгляду позитивних рішень, кількість яких є значно більшою. Зупинимося на найбільш цікавих з точки зору наведених аргументів рішеннях ВАСУ.

Так, у

постанові від 12.10.2006 р. у справі № к-11279/06 ВАСУ дійшов висновку, що пеня за порушення встановлених ст. 1, 2 Закону № 185 строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції. Крім того, ВАСУ сформулював ще одну важливу правову позицію: з огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій у разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку повинно відбуватись в межах строків, установлених ст. 250 ГКУ.

Крім того, ВАСУ вказав на неможливість застосування передбаченого

Законом № 2181 механізму стягнення у зв’язку з тим, що момент перебігу встановленого ним строку давності так чи інакше пов’язаний з граничним строком подання податкової декларації або днем її фактичного подання. Ця умова щодо пені у сфері ЗЕД не може бути реалізована.

Слід також звернути увагу на

ухвалу ВАСУ від 09.04.2009 р. у справі № К-29643/06. У ній на користь правової позиції, відповідно до якої пеня у сфері ЗЕД має стягуватися із дотриманням вимог щодо застосування адміністративно-господарських санкцій, наведено такі аргументи.

Види та перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, встановлені

ст. 14 і 15 Закону № 1251. Податкове зобов’язання стосується обов’язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податок, збір (обов’язковий платіж), встановлені Законом № 1251 , тоді як пеня за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (поставки) за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією за порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.

Такої ж думки щодо юридичної сутності пені за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності та неправомірності поширення дії

Закону № 2181 на порядок її нарахування та сплати дотримувався ВАСУ у постанові від 31.01.2007 р. у справі № К-7348/06, ухвалах від 29.05.2007 р. у справі № К-21475/06, від 02.12.2009 р. у справі № К-9375/07, від 27.01.2009 р. у справі № К-7679/07 (К-9976/07), від 03.06.2009 р. у справі № К-27359/06 та в інших своїх рішеннях. ВАСУ, керуючись такою позицією, зокрема, вказує на неправомірність встановлення 10-денного строку для сплати пені у сфері ЗЕД, визнання суми пені податковим боргом і, у разі несплати у встановлені терміни, неправомірність застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми як податкового боргу в порядку, встановленому Законом № 2181, неправомірність вжиття заходів з продажу активів, неправомірність нарахування пені та штрафних санкцій у разі її несвоєчасної сплати.

 

Висновки

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що попри намагання ДПАУ надати пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД статус податкового зобов’язання і поширити на неї порядок стягнення, передбачений

Законом № 2181, судова практика йде іншим шляхом. Правова позиція як Верховного Суду України, так і Вищого адміністративного суду, свідчить, що суди визнають пеню у сфері ЗЕД адміністративно-господарською санкцією, визначення якої наведено в ст. 238 ГКУ. Отже, стягнення суми пені має відбуватися із дотриманням відповідних строків: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

При цьому суб’єктам господарювання слід мати на увазі декілька моментів, на які в своїй практиці звертають увагу суди.

По-перше, примусове стягнення пені у сфері ЗЕД є можливим

лише за рішенням суду. Таким чином, визначити суму штрафної санкції і звернутися з відповідною вимогою про її сплату до суб’єкта господарювання податковий орган повинен до того, як сплине рік з моменту порушення встановлених Законом № 185 строків, але не пізніше ніж через шість місяців з моменту проведення перевірки, під час якої таке порушення було виявлено.

По-друге, з моменту завершення строку добровільного виконання вимоги податкового органу про сплату пені у сфері ЗЕД і до звернення податківцями до адміністративного суду з відповідним позовом має пройти не більше одного року. Цей строк передбачено ст. 99 КАСУ.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі