Додаток
до листа ДПА України від 6 липня 2009 р. № 14060/7/15-0217
Оглядовий лист з податку на прибуток підприємств
(витяг)
<…>
2. Консолідована сплата податку на прибуток
2.1. Порядок переходу на консолідовану сплату податку на прибуток
Відповідно до Закону платниками податку на прибуток є, зокрема, з числа резидентів — суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами, а також їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі — філії), що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади (п.п. 2.1.1 та абзац перший п.п. 2.1.3 Закону).
Водночас абзацом другим п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону передбачено, що платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.
Вказаним підпунктом Закону також встановлено, що вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом Державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.
Таким чином, на сьогодні платник податку, який має філії (крім страховика), може сплачувати податок з прибутку за
двома порядками:загальний порядок
сплати, тобто сплата податку на прибуток кожним платником самостійно. Це означає, що платник податку — юридична особа сплачує податок на прибуток до бюджету за своїм місцезнаходженням; платники податку — філії сплачують податок на прибуток до бюджетів за своїм місцезнаходженням;сплата консолідованого податку на прибуток
. Це означає, що платник податку, який має філії, веде загальний податковий облік і обчислює загальну суму податку на прибуток, та сплачує його до бюджетів за місцезнаходженням філій, а також до бюджету за своїм місцезнаходженням.Отже,
платник податку, який має філії, повинен повідомити самостійно до 1 липня року, що передує звітному, за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх філій про вибір порядку сплати податку на прибуток у майбутньому податковому році при прийнятті рішення про консолідовану сплату податку або при переході на сплату податку на прибуток на загальних підставах.Якщо платник податку у попередніх податкових періодах прийняв рішення про сплату консолідованого податку, про що було повідомлено податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій, а у поточному році обрав загальний порядок сплати податку на наступний податковий рік, то
про зміну порядку сплати податку він має повідомити податкові органи. Якщо платник податку на прибуток прийняв рішення залишитися в наступному податковому році на сплаті консолідованого податку, то надсилати повідомлення до податкових органів немає необхідності*.* Лист ДПАУ «Щодо повідомлення про порядок сплати» від 07.12.2005 р. № 24356/7/15-0517.
2.2. Про податковий облік деяких операцій між головним підприємством та його відокремленими підрозділами
Відповідно до підпункту 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон) платниками цього податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Платниками цього податку є також філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі — філії), зазначені у підпункті 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Проте якщо філія розташована на території
тієї ж територіальної громади, що й юридична особа (головне підприємство), така філія не є самостійним платником податку. У даному випадку головне підприємство та його філія розглядаються як єдиний платник податку — відповідно, головне підприємство сплачує податок, виходячи із загального результату діяльності самого підприємства та його філії.Отже, якщо філії розташовані на території
іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади, то такі філії є платниками податку на прибуток. В такому випадку згідно із Законом сплата податку можлива за двома варіантами: або філія платить податок самостійно, або її юридична особа переходить на сплату консолідованого податку (порядок сплати якого передбачено п.п. 2.1.3 п. 2.1 ст. 2 Закону).Якщо головне підприємство та його філії сплачують податок на прибуток окремо, то вони розглядаються як окремі платники
. У цьому випадку до філії будуть застосовуватися всі положення законодавства про податок на прибуток (ведення обліку валових доходів і витрат, нарахування амортизації, ведення обліку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей, складання декларації про прибуток тощо).Слід зауважити, що якщо юридична особа приймає рішення про консолідовану сплату податку, то такий порядок сплати застосовується всіма філіями разом із головним підприємством цієї юридичної особи, а не деякими з них.
Щодо податкового обліку операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг) між головним підприємством та його філіям, що розташовані на території іншої, ніж головне підприємство, територіальної громади
.Відповідно до пункту 1.31 ст. 1 Закону продаж товарів — будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Згідно із статтями 2 та 318 Цивільного кодексу України суб’єктами права власності є, зокрема, фізичні та юридичні особи. При цьому статтею 95 цього ж Кодексу встановлено, що філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Відповідно до підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону до складу валового доходу не включаються суми безповоротної фінансової допомоги та вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Отже,
оскільки філії не є юридичними особами і при безоплатній передачі товарів (робіт, послуг) від головного підприємства філії або від філії головному підприємству власником цих товарів (робіт, послуг) залишається юридична особа — головне підприємство, то вказана операція не призводить до виникнення валових доходів та валових витрат ні у головного підприємства, ні у філії*.* Лист ДПАУ «Про податковий облік деяких операцій між головним підприємством та його відокремленими підрозділами» від 17.04.2009 р. № 8166/7/15-0217.
<…>
