Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці може надаватись працівникам, яким неповний робочий час встановлено лише шляхом зменшення тривалості робочого тижня
Лист Міністерства праці та соціальної політики України, державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 07.05.2002 р. № 010-430
(витяг)
Питання 1:
Як правильно застосовувати Рекомендації, затверджені наказом Мінпраці України від 10.10.97 р. № 7 щодо надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці? Чи мають право на цю відпустку працівники, які працюють неповний робочий тиждень, але при цьому для них встановлено певне коло обов’язків, які вони повинні виконувати за час своєї роботи протягом робочого тижня?Відповідь 1:
Відповідно до статті 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником підприємства як при прийнятті на роботу, так і згодом, може бути встановлений неповний робочий час. При цьому зменшення встановленої норми тривалості робочого часу може бути проведене шляхом скорочення тривалості роботи протягом тижня чи протягом робочого дня або поєднанням цих двох складових. Конкретна норма неповного робочого часу зазначається у наказі керівника підприємства із зазначенням конкретних днів та годин роботи.Відповідно до пункту 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також і колом обов’язків та обсягом виконуваних робіт.Відповідно до пункту 2 вищеназваних Рекомендацій ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботах з неповним робочим днем. При цьому не визначено будь-яких винятків залежно від часу зайнятості в таких умовах чи підстав установлення такого режиму роботи.
Таким чином, працівники, яким
установлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого дня або шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, не користуються правом одержання додаткової відпустки за особливий характер роботи, а саме за роботу в умовах неповного робочого дня.Працівники, яким неповний робочий час встановлено
лише шляхом зменшення тривалості робочого тижня, користуються правом одержання додаткової відпустки за особливий характер роботи, а саме за роботу в умовах неповного робочого дня, виходячи з конкретного кола обов’язків та обсягу виконуваної ними роботи.Наприклад: 1.
Працівник був прийнятий на посаду бухгалтера підприємства на 0,5 посадового окладу (20 робочих годин на тиждень). При цьому робочий час йому може бути встановлений шляхом зменшення тривалості робочого дня, тобто по 4 години протягом 5 робочих днів тижня, або шляхом встановлення неповного робочого дня та неповного робочого тижня, тобто 2 робочі дні по 8 годин та 1 робочий день 4 години. В обох цих випадках працівник не має права на додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня.2
. Працівник був прийнятий на посаду бухгалтера на 0,6 посадового окладу (24 робочих години на тиждень). При цьому робочий час йому може бути встановлений протягом неповного робочого тижня, тобто по 8 годин протягом 3 робочих днів, або шляхом поєднання неповного робочого тижня та неповного робочого дня, тобто 2 робочих дні по 8 годин та два робочих дні по 4 години. У першому випадку встановлення неповного робочого часу, тобто лише шляхом неповного робочого тижня, працівник має право на додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня. У другому випадку встановлення неповного робочого часу, тобто шляхом поєднання неповного робочого тижня з неповним робочим днем, працівник не має права на додаткову відпустку за роботу в умовах ненормованого робочого дня.
Заступник директора Державного департаменту нагляду
за додержанням законодавства про працю
В. Лось
