Щорічні відпустки та їх тривалість
Зовсім мало залишилося до початку літа — найочікуванішої пори року. Саме влітку вважають за краще відпочивати більшість наших співгромадян, а отже, «відпускна» тема актуальна як ніколи. Однак не в усіх ця пора року асоціюється з відпочинком — у бухгалтерів обсяг роботи збільшується, адже потрібно відправити у відпустки та виплатити відпускні працівникам підприємства. Щоб полегшити клопітку бухгалтерську працю, в сьогоднішньому номері нашої газети розглянемо всі питання, пов’язані з наданням щорічних відпусток. У межах цієї статті йтиметься про те, які види щорічних відпусток передбачені чинним законодавством, хто має право на щорічні відпустки, а також яка їх тривалість.
Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Усі питання, що стосуються надання працівникам щорічної відпустки, регулюються нормами
КЗпП, Закону про відпустки, а також окремими підзаконними нормативно-правовими актами. Спираючись на положення цих документів, почнемо розгляд «відпускної» теми з питання про те, які є види щорічних відпусток.
Види щорічних відпусток
Згідно зі
ст. 4 Закону про відпустки встановлено такі види щорічних відпусток:— основна відпустка (
ст. 6 Закону про відпустки);— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (
ст. 7 Закону про відпустки);— додаткова відпустка за особливий характер праці (
ст. 8 Закону про відпустки);— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до
останнього абзацу ст. 4 Закону про відпустки законодавством, колективним договором, трудовим договором або контрактом можуть установлюватися інші види відпусток. Отже, роботодавцю надається право встановлювати додаткові відпустки, крім передбачених законодавством. При цьому відповідні положення має бути передбачено у трудовому договорі (контракті), укладеному з працівником (див. лист Мінпраці від 06.07.2001 р. № 010-720).
Особи, які мають право на щорічну відпустку
Згідно зі
ст. 2 Закону про відпустки право на відпустку мають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні та перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями, а також працюють за трудовими договорами у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності.Таким чином,
усі особи, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, мають право на щорічну основну відпустку.Щорічна додаткова
відпустка надається працівникам тільки за особливі характер та умови праці. Інформацію про те, хто має право претендувати на щорічну додаткову відпустку, наведемо в таблиці.
Вид щорічної додаткової відпустки | Особи, які мають право на додаткову щорічну відпустку | Примітка |
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки) | Працівники за Списком № 1290-1, працівники, професії та посади яких не передбачені у Списку № 1290-1, але які окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, зазначеними в ньому*
| Віднесення робіт до категорії зі шкідливими умовами праці здійснюється на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці, порядок проведення якої затверджено постановою КМУ від 01.08.92 р. № 442. Правила надання додаткової відпустки регулює Порядок № 16 |
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки) | Працівники, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я надається працівникам, зазначеним у Списку № 1290-2
| Правила надання додаткової відпустки регулює Порядок № 16
|
Працівники з ненормованим робочим днем згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором** | Надається відповідно до Рекомендацій № 7
| |
* Працівники, які в результаті встановлення неповного робочого дня працюють менше половини тривалості робочого дня, установленої для відповідних виробництв, професій, посад, не мають права на щорічну додаткову відпустку за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10 на с. 44). ** Згідно з п. 2 Рекомендацій № 7 ненормований робочий день не застосовується для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, отже, такі працівники не можуть претендувати на щорічну додаткову відпустку за цією підставою. Працівники, яким установлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, також не користуються правом на додаткову відпустку за особливий характер праці. Водночас для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, застосування ненормованого робочого дня можливе, тобто вони мають право претендувати на додаткову відпустку за особливий характер праці. Це підтверджує Мінпраці в листі від 07.05.2002 р. № 010-430 див. на с. 47. |
Слід зауважити, що за наявності декількох підстав для надання працівнику щорічної додаткової відпустки (підстави, передбачені
ст. 7 і ч. 1 та 2 ст. 8 Закону про відпустки) такий працівник може скористатися тільки однією з них на власний вибір. Виняток становлять окремі категорії працівників відповідно до Списку № 1290-1 та Списку № 1290-2, які мають право на щорічні додаткові відпустки за декількома підставами. Водночас, зазначене обмеження не поширюється на інші види додаткових відпусток, можливість надання яких передбачено абзацом п’ятим п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки.Звертаємо увагу: особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, не мають права претендувати
на відпустку, оскільки в цьому випадку відносини між такими особами та підприємством регулюються не трудовим, а цивільним законодавством.
Стаж роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки
Стаж роботи, що дає право на щорічну основну та додаткову відпустки визначають відповідно до
ст. 82 КЗпП та ст. 9 Закону про відпустки.До стажу роботи, що дає
право на щорічну основну відпустку, зараховується:—
час фактичної роботи (у тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;—
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);—
час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;—
час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата в порядку, визначеному ст. 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хворіла на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення нею шістнадцятирічного віку;—
час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;—
час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;— інші періоди роботи, передбачені законодавством.
З вищенаведеного випливає, що не включається до стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку
:— період перебування в частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— період перебування у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хворіє на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення нею шістнадцятирічного віку.
Зауважимо, що в період перебування у відпустці для догляду за дитиною за бажанням жінки або батька дитини, бабусі, дідуся чи інших родичів, які фактично доглядають дитину, особи, яка всиновила або взяла під опіку дитину, одного із прийомних батьків вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома (
ч. 4 ст. 18 Закону про відпустки).Таким чином, якщо жінка (батько дитини, бабуся, дідусь або інші родичі, які фактично доглядають дитину, або особа, яка усиновила або взяла під опіку дитину, один із прийомних батьків) виходить на роботу на умовах неповного робочого часу в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, період роботи жінки або інших зазначених осіб на умовах неповного робочого часу зараховується до стажу, що дає право на щорічну відпустку. Це підтверджується в
листі Мінпраці від 06.06.2007 р. № 179/13/116-07.До стажу роботи, що дає
право на щорічну додаткову відпустку, зараховується:—
час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня , установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;—
час щорічних основної та додаткової відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;—
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.У зв’язку з тим, що до стажу роботи, який дає право на щорічну додаткову відпустку, включається тільки час фактичної зайнятості в таких умовах, до нього не зараховується, наприклад, час перебування працівника на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати тощо.
Якщо працівник, переведений на підприємство з іншого підприємства, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткову відпустки і не отримав за них грошову компенсацію, то відповідно до
ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткову відпустки, зараховується також час, за який він не використав ці відпустки на попередньому місці роботи. Отже, якщо працівника прийнято на роботу на підприємство за переведенням і він не використав повністю або частково щорічну та додаткову відпустки на попередньому місці роботи, компенсацію за які було перераховано на рахунок цього підприємства, то він має право на використання щорічної відпустки повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві, тобто в будь-який час після прийняття на роботу.
Тривалість щорічних основної та додаткової відпусток
Тривалість щорічних відпусток визначена
Законом про відпустки, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами. Вона встановлюється в календарних днях і не залежить від режимів та графіків роботи підприємства (ст. 5 Закону про відпустки). Робота на умовах неповного робочого часу (неповного робочого дня або неповного робочого тижня) не впливає на тривалість щорічних відпусток.Відповідно до
ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки при визначенні тривалості щорічної основної та додаткової відпусток святкові та неробочі дні не враховуються.Отже, якщо на період
щорічної основної або додаткової відпустки припадають святкові або неробочі дні, тривалість відпустки збільшується на кількість таких днів. При цьому оплата святкових і неробочих днів не провадиться.Святкові та неробочі дні встановлено
ст. 73 КЗпП:1 січня
— Новий рік;7 січня
— Різдво Христове;8 березня
— Міжнародний жіночий день;1 і 2 травня
— День міжнародної солідарності трудящих;9 травня
— День перемоги;28 червня
— День Конституції України;24 серпня
— День незалежності України;один день (неділя) —
Пасха (у 2009 році — 19 квітня, у 2010 році — 4 квітня);один день (неділя) —
Трійця (у 2009 році — 7 червня, у 2010 році — 23 травня).Таким чином, на сьогодні кількість святкових і неробочих днів дорівнює 10.
Приклад 1.
Працівнику підприємства надано щорічну основну відпустку з 26 квітня 2010 року на 24 календарні дні.На період щорічної основної відпустки працівника припадають святкові (неробочі) дні — 1, 2 травня (День міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День Перемоги). Отже, тривалість відпустки збільшується на три дні, тобто працівник перебуватиме у відпустці з 26.04.2010 р. по 22.05.2010 р. включно (27 календарних днів). При цьому оплаті підлягають тільки 24 дні відпустки, 3 дні, на які подовжується відпустка, не оплачуються.
1. Тривалість щорічної основної відпустки
, що надається працівникам за відпрацьований робочий рік, має бути не менше ніж 24 календарні дні. При цьому тривалість відпрацьованого робочого року обчислюється із дня укладення трудового договору. Зауважимо, що 24 календарні дні — це мінімальна тривалість основної відпустки за відпрацьований рік, установлена ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки.Разом із тим, окремі категорії працівників мають право на щорічну основну відпустку більшої тривалості. Триваліші строки основної відпустки встановлено як самим
Законом про відпустки, так і іншими нормативно-правовими актами. Тривалість щорічної основної відпустки для окремих категорій працівників наведемо в таблиці.
Тривалість щорічної основної відпустки для окремих категорій працівників
№ з/п | Категорія працівників | Тривалість щорічної основної відпустки | Підстава |
1 | 2 | 3 | 4 |
1 | Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів, рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалини | 24 календарні дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів | Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки |
Згідно із роз’ясненнями Мінпраці, які надані в листі від 15.07.2009 р. № 178/13/116-09 див. на с. 46, формулювання «за кожні два відпрацьовані роки» означає, що час виконання робіт, зазначених у ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки, повинно підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі та незалежно від того, на одному чи на декількох підприємствах виконувалися ці роботи. При цьому слід мати на увазі, що стаж роботи, який дає право на збільшення тривалості щорічної основної відпустки, має обчислюватися з дати набуття чинності Законом про відпустки (з 01.01.97 р.) | |||
2 | Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів | 24 календарні дні зі збільшенням на 4 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше | Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки |
3 | Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче | 28 календарних днів незалежно від стажу роботи | |
4 | Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (за Списком № 570)
| 28 календарних днів | Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки |
5 | Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин | 30 календарних днів | Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки |
6 | Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин | 24 календарні дні зі збільшенням за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не більше 28 календарних днів | |
7 | Інваліди I і II груп | 30 календарних днів | Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки |
8 | Інваліди III групи | 26 календарних днів | |
9 | Особи віком до 18 років | 31 календарний день | Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки |
На нашу думку, відпустка тривалістю 31 календарний день надається за період роботи працівника, поки йому не виповнилося 18 років. Наприклад, неповнолітнього працівника прийнято на підприємство 23.03.2009 р. Працівнику виповнилося 18 років 30.11.2009 р.. Щорічна основна відпустка за перший рік роботи (з 23.03.2009 р. по 22.03.2010 р.) надається йому з 06.04.2010 р. У цьому випадку за період з 23.03.2009 р. по 29.11.2009 р. тривалість щорічної відпустки визначатиметься з розрахунку 31 календарного дня, а за період з 30.11.2009 р. по 22.03.2010 р. — з розрахунку 24 календарних днів. | |||
10 | Тимчасові, а також сезонні працівники за Списком № 278
| Пропорційно відпрацьованому часу | Ч. 9 ст. 6 Закону про відпустки |
11 | Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники | До 56 календарних днів | Ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки, Порядок № 346 |
12 | Помічники вихователів дошкільних навчальних закладів | 28 календарних днів | П. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III |
13 | Державні службовці | 30 календарних днів (якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості) | Ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII |
14 | Посадові особи органів місцевого самоврядування | Ч. 5 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III | |
15 | Прокурори і слідчі прокуратури | 30 календарних днів | Ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII |
16 | Судді | 30 робочих днів | Ч. 5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. № 2862-XII |
Згідно з роз’ясненнями Мінпраці, наведеними в листі від 12.02.97 р. № 10/2-493, перерахунок тривалості відпустки, установленої в робочих днях, у календарні дні здійснюється шляхом множення тривалості відпустки в робочих днях (30) на 7/6. Отже, тривалість відпустки в цьому випадку становить 35 календарних днів. | |||
17 | Посадові особи митних органів (залежно від вислуги років): — менше 10 років | 30 діб (календарних днів) | П. 37 Положення про порядок та умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою КМУ від 09.02.93 р. № 97 |
— від 10 до 15 років | 35 діб (календарних днів) | ||
— від 15 до 20 років | 40 діб (календарних днів) | ||
— від 20 років і більше | 45 діб (календарних днів) | ||
Посадовим особам митних органів додатково до їх відпусток надається час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і назад, що не перевищує 15 діб. | |||
18 | Медичні працівники, заражені вірусом імунодефіциту людини або хворі на СНІД унаслідок виконання професійних обов’язків | 56 календарних днів з використанням у літній або інший зручний час | Ст. 27 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12.12.91 р. № 1972-XII |
19 | Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на активні форми туберкульозу, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять | Не менше 36 календарних днів | Ч. 2 і 3 ст. 23 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III |
20 | Працівники протитуберкульозних закладів, які захворіли на туберкульоз унаслідок виконання службових обов’язків | 45 календарних днів з використанням у літній або інший зручний час | |
21 | Військовослужбовці строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи | Не менше 30 календарних днів (без урахування часу проїзду) | Ст. 25 Закону № 796 |
22 | Працівники, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення (пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу): — у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення | 44* календарні дні (загальна тривалість не повинна перевищувати 56** календарних днів) | Ст. 47 Закону № 796 |
— у зоні гарантованого добровільного відселення | 37* календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 49** календарних днів) | Ст. 47 Закону № 796 | |
| — у зоні посиленого радіологічного контролю | 30* календарних днів (загальна тривалість не повинна перевищувати 42** календарних днів) | Ст. 47 Закону № 796 |
Тривалість відпустки в цьому випадку розраховується пропорційно відпрацьованому на цих територіях часу. Наприклад, якщо працівник відпрацював на території з посиленим радіологічним контролем 6 місяців на рік, то тривалість відпустки, яку має бути йому надано відповідно до Закону № 796, становить 30 : 12 х 6 = 15 днів. Решта 6 місяців роботи нададуть працівнику право на отримання відпустки звичайної тривалості відповідно до Закону про відпустки. Припустимо, тривалість цієї відпустки 24 : 12 х 6 = 12 днів. Отже, загальна тривалість відпустки працівника за відпрацьований рік становитиме 27 днів (15 + 12).Різниця між тривалістю відпустки, що надається працівнику згідно із Законом № 796, та тривалістю щорічної відпустки відповідно до Закону про відпустки та інших законів України відшкодовується підприємствам за рахунок коштів бюджету управліннями праці та соціального захисту населення. Така компенсація здійснюється в порядку, передбаченому Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою КМУ від 20.09.2005 р. № 936. | |||
23 | Журналісти | 36 календарних днів | Ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р. № 540/97-ВР |
24 | Військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби (залежно від вислуги років): — до 10 років | 30 календарних днів | Ст. 101 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII |
| — від 10 до 15 років | 35 календарних днів | |
| — від 15 до 20 років | 40 календарних днів | |
| — понад 20 років | 45 календарних днів | |
* Без урахування додаткової відпустки. За працівниками, які отримують відпустку більшої тривалості, її тривалість зберігається. ** Загальна тривалість основної та додаткової відпусток (якщо працівник має право на додаткову відпустку). |
2. Тривалість щорічної додаткової відпустки.
До додаткових щорічних відпусток належать відпустки, визначені ст. 7 і 8 Закону про відпустки, а також іншими законодавчими актами.Як уже зазначалося,
щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці надається працівникам за Списком № 1290-1. Цим документом установлюється максимальна тривалість додаткової відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці залежно від виробництв, цехів, професій та посад працівників.Конкретна тривалість
відпустки працівникам за Списком № 1290-1 установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці* та часу зайнятості працівників у цих умовах. При цьому до розрахунку часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховуються тільки ті дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня. Розрахунок має здійснюватися від нормальної або скороченої тривалості робочого дня, визначеної законодавством для певного виду виробництв, професій, посад. У разі невиконання цієї умови щорічна додаткова відпустка не надається (див. лист Мінпраці від 22.03.2010 р. № 49/0/010/80-10 на с. 44).* Показники та критерії умов праці, за якими надають щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, затверджені спільним наказом МОЗ та Мінпраці від 31.12.1997 р. № 383/55.
Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки
окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, установлена Списком № 1290-2. Конкретна її тривалість, як і тривалість відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці, установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах. Причому, як і у попередньому випадку, до розрахунку часу, що дає право на додаткову відпустку, зараховуються тільки дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня. На це звертають увагу фахівці Мінпраці в листі від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07.Якщо на підприємстві мають місце випадки, коли працівники виконують роботу на різних виробництвах, у цехах, за професіями та посадами, за роботу в яких згідно зі
списками № 1290-1 і № 1290-2 надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи робиться окремо за кожним видом робіт, професій та посад. При цьому тривалість відпустки визначається пропорційно фактично відпрацьованому в цих умовах часу.Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день
надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі або посаді, яка дає право на цю відпустку, і її тривалість також застерігається в колективному договорі.Наведемо в таблиці інформацію про види додаткових щорічних відпусток для окремих категорій працівників та їх тривалість.
Тривалість щорічної додаткової відпустки для окремих категорій працівників
№ з/п | Категорія працівників | Тривалість щорічної додаткової відпустки | Норма законодавчого акта |
1 | 2 | 3 | 4 |
1 | Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком № 1290-1
| До 35 календарних днів | Ч. 1 ст. 7 Закону про відпустки |
2 | Окремі категорії працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, за Списком № 1290-2, у тому числі:
| До 35 календарних днів | П. 1 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки |
| — працівники, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах | До 4 календарних днів | П. 58 розділу XXII «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 1290-2 |
3 | Працівники з ненормованим робочим днем | До 7 календарних днів | П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону про відпустки, Рекомендації № 7 |
4 | Державні службовці, які мають стаж роботи в державних органах: — 10 років | 5 календарних днів | Ст. 35 Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-XII, постанова КМУ«Про порядок і умови надання державним службовцем, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 р. № 250 |
— 11 років | 7 календарних днів | ||
— 12 років | 9 календарних днів | ||
— 13 років | 11 календарних днів | ||
— 14 років | 13 календарних днів | ||
— 15 років і більше | 15 календарних днів | ||
5 | Посадові особи органів місцевого самоврядування, які мають стаж роботи в цих органах: — 10 років | 5 календарних днів | Ч. 6 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III, постанова КМУ «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 р. № 250 |
| — 11 років | 7 календарних днів | |
| — 12 років | 9 календарних днів | |
| — 13 років | 11 календарних днів | |
| — 14 років | 13 календарних днів | |
| — 15 років і більше | 15 календарних днів | |
6 | Одному із батьків дитини-інваліда або особі, яка його замінює | До 5 календарних днів | Ч. 2 ст. 26 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-III |
7 | Судді, які мають стаж роботи понад 10 років | 15 календарних днів | Ч. 5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.92 р. № 2862-XII |
8 | Атестовані працівники прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури більше: — 10 років | 5 календарних днів | Ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.91 р. № 1789-XII |
— 15 років | 10 календарних днів | ||
— 20 років | 15 календарних днів |
Загальна тривалість щорічної основної та додаткової відпусток не може перевищувати
59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки)Далі розглянемо порядок надання щорічної відпустки та його особливості, а також порядок оформлення щорічних відпусток.