Теми статей
Обрати теми

Порядок надання та оформлення щорічних відпусток

Редакція ПБО
Стаття

Порядок надання та оформлення щорічних відпусток

 

На продовження «відпускної» теми в цій статті розглянемо порядок надання та оформлення щорічних відпусток, а також передбачені чинним законодавством особливості використання цього виду відпусток.

Лілія КАЛАШНИКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Загальні правила надання щорічної відпустки

Щорічна основна відпустка повної тривалості надається працівникам

за відпрацьований робочий рік, обчислення якого починається з дня укладення трудового договору з працівником (ст. 6 Закону про відпустки). Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Право працівника на

щорічну основну і додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.

При цьому згідно з

ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки щорічна відпустка повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи може бути надана:

— жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— інвалідам;

— особам віком до вісімнадцяти років;

— чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;

— особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби їх було прийнято на роботу протягом трьох місяців, без урахування часу переїзду до місця проживання;

— сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

— працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

— працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково основну відпустку та не отримали за неї грошову компенсацію;

— працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

— батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Таким чином,

Закон про відпустки надає роботодавцю право розширити наведений перелік категорій працівників, яким щорічна відпустка повної тривалості надається до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на цьому підприємстві. Для цього відповідні положення необхідно внести до колективного або індивідуального трудового договору з працівником.

Привілеєм користуються також

працівники, діти яких віком до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості. Для них передбачена можливість отримання щорічної відпустки або її частини (не менше 12 календарних днів) для супроводу дитини до місця розташування навчального закладу і назад, незалежно від того, відпрацював працівник на підприємстві шість календарних місяців після прийняття на роботу чи ні. За наявності двох та більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводу кожної дитини.

Працівникам, які не належать до пільгових категорій, але бажають скористатися правом на щорічну відпустку до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві, тривалість такої відпустки визначається

пропорційно відпрацьованому часу. Порядок визначення тривалості відпустки в цьому випадку такий:

1) визначається

стаж роботи , що дає право на відпустку в календарних днях без урахування святкових і неробочих днів, установлених ст. 73 КЗпП.

2) розраховується

кількість календарних днів щорічної відпустки , які припадають на кожний календарний день періоду, фактично відпрацьованого працівником, з урахуванням того, що відпустка повної тривалості надається за повний відпрацьований рік (365 (у високосному році — 366) календарних днів).

За умови, що повна тривалість щорічної відпустки становить 24 календарні дні, тривалість відпустки, що припадає на один календарний день стажу, який дає право на відпустку, визначається так:

24 : (365 (366) - 10),

де 24 — кількість календарних днів відпустки;

365 (366) — кількість календарних днів у році;

10 — кількість святкових і неробочих днів згідно зі

ст. 73 КЗпП;

3) визначається

кількість належних працівнику днів щорічної відпустки шляхом множення стажу роботи працівника на цьому підприємстві (у днях) на тривалість відпустки за один день роботи.

Приклад 1.

Працівника прийнято на підприємство 11.01.2010 р. У травні 2010 року він подав заяву з проханням надати йому щорічну відпустку з 31.05.2010 р. Тривалість основних щорічних відпусток, що надаються працівникам підприємства за відпрацьований робочий рік, становить 24 календарні дні.

У зв’язку з тим, що працівник відпрацював на підприємстві менше шести місяців, тривалість його відпустки визначається пропорційно відпрацьованому часу так:

1. Визначаємо стаж роботи на підприємстві, що дає право на щорічну відпустку (з 11.01.2010 р. по 30.05.2010 р. включно):

січень — 21 к. дн.;

лютий — 28 к. дн.;

березень — 31 к. дн.;

квітень — 30 к. дн.;

травень — 30 к. дн.

Усього — 140 к. дн.

Отримана кількість календарних днів зменшується на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на період з 11.01.2010 р. по 30.05.2010 р.: 1 день у березні 2010 року (8 березня), 1 день у квітні 2010 року (4 квітня), 4 дні у травні 2010 року (1, 2, 9, 23 травня) — усього 6 календарних днів:

140 к. дн. - 6 к. дн. = 134 к. дн.

Розраховуємо кількість днів відпустки, що припадає на кожний календарний день періоду, фактично відпрацьованого працівником:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 к. дн.) = 0,0676.

Визначаємо кількість днів відпустки, які може бути надано працівнику:

134 к. дн. х 0,0676 = 9 к. дн.

Щорічна відпустка за другий і подальші роки роботи може бути надана працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Слід мати на увазі, що окремим категоріям працівників за їх бажанням щорічна відпустка надається

в будь-який зручний для них час . Відповідно до ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки до таких пільгових категорій належать:

— особи віком до 18 років;

— інваліди;

— жінки перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

— жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

— дружини (чоловіки) військовослужбовців;

— ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

— ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється дія

Закону № 3551;

— батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу;

— в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, згідно з чинним законодавством право на використання чергової відпустки в будь-який зручний час мають:

— особи, віднесені до 1 — 2 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (

п. 22 ч. 1 ст. 20 та п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону  796);

— один із батьків (особа, яка замінює батьків) дитини, якій установлено інвалідність у зв’язку з Чорнобильською катастрофою (

п. 3 ч. 3 ст. 30 Закону № 796);

— ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани державної пожежної охорони, ветерани служби цивільного захисту, ветерани Державної служби спеціальному зв’язку та захисту інформації України (

п. 13 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів внутрішніх справ та деяких інших осіб і їх соціальний захист» від 24.03.98 р. № 203/98-ВР).

Зауважимо, що це не вичерпний перелік пільгових категорій працівників, які мають право використовувати щорічну відпустку в будь-який зручний час.

Законом про відпустки

передбачено особливості надання щорічних відпусток для окремих категорій працівників.

Так, згідно з

ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, фахівцям навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості в перший та наступні робочі роки надаються в період літніх канікул незалежно від часу їх прийняття на роботу. Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку № 346 зазначена пільга при наданні щорічної відпустки поширюється також на керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ та закладів.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва,

щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою (ч. 15 ст. 10 Закону про відпустки).

Відповідно до

ч. 16 ст. 10 Закону про відпустки працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються

в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу (ч. 17 ст. 10 Закону про відпустки).

 

Порядок оформлення щорічних відпусток

Першим етапом процедури оформлення відпусток є

складання графіка відпусток.

Відповідно до

ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки графік відпусток затверджується власником підприємства за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Зауважимо, що строк затвердження такого графіка може бути встановлений підприємством самостійно в колективному договорі. Як правило, графік надання відпусток

складається щорічно на початку календарного року.

При складанні графіка необхідно враховувати як особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку, так і інтереси роботодавця. При цьому слід пам’ятати, що окремим категоріям працівників відпустка надається в будь-який зручний для них час (див. розділ «Загальні правила надання щорічних відпусток»).

Графік надання відпусток педагогічним працівникам складається з урахуванням можливості проведення регулярних консультацій учнів, складання іспитів, які перенесено на осінь.

Затверджений графік відпусток доводиться

до відома працівників підприємства під підпис.

Форму графіка надання відпусток законодавством не встановлено, тому на кожному підприємстві розробляється своя форма, зручна для використання.

Якщо працівник з будь-яких причин бажає змінити період вибуття у відпустку, затверджену в графіці відпусток, то він повинен у заяві на ім’я керівника підприємства вказати такі причини та бажаний період вибуття у відпустку. Після погодження бажаного періоду відпустки з безпосереднім керівником працівника та затвердження заяви працівника керівником підприємства зміни вносяться до графіка відпусток.

Дотримання затвердженого графіка є обов’язковим як для роботодавця, так і для працівників.

Роботодавець повинен повідомити працівника

про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну, склавши письмове повідомлення довільної форми про дату початку відпустки або ознайомивши працівника з наказом про надання йому відпустки.

Якщо адміністрація підприємства порушить умову про письмове повідомлення працівника про дату початку відпустки, то працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, що прямо передбачено

п. 1 ч. 1 ст. 80 КЗпП та п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки.

Підставою для надання щорічної відпустки є

наказ (розпорядження) про надання відпустки, виданий на підставі графіка надання відпусток.

Отже,

другим етапом процедури документального оформлення відпусток є складання такого наказу. Типову форму наказу (форму № П-3) затверджено наказом № 489. Оскільки ця норма має рекомендаційний характер, на практиці часто застосовують спрощену форму наказу.

Наказ складається у двох примірниках, один з яких залишається у відділі кадрів, другий — передається до бухгалтерії підприємства. Працівника необхідно ознайомити з наказом під підпис.

На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки:

— відділ кадрів вносить необхідні дані до розділу V «ВІДПУСТКИ» особової картки працівника (типова форма № П-2 «Особова картка працівника», затверджена

наказом № 495/656);

— бухгалтерія провадить розрахунок відпускних.

Зауважимо: якщо на підприємстві графік відпустки не складається, підставою для надання відпустки є заява працівника, в якій зазначається бажана дата початку відпустки та її тривалість. Заява працівника про надання відпустки, погоджена з його безпосереднім керівником та підписана керівником підприємства, є підставою для видання наказу про надання відпустки.

Тепер перейдемо до розгляду особливостей використання працівниками щорічних відпусток.

 

Перенесення щорічної відпустки

Можливість перенесення щорічної відпустки передбачена

ст. 11 Закону про відпустки. Ініціатором перенесення відпустки може бути як працівник, так і роботодавець.

З ініціативи роботодавця

як виняток щорічну відпустку може бути перенесено на інший період у разі, якщо надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальному режимі роботи підприємства. При цьому має бути в обов’язковому порядку дотримано такі умови:

— працівник повинен дати

письмову згоду на перенесення відпустки;

— перенесення має бути

погоджене з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;

частину відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використано працівником у поточному робочому році.

На

вимогу працівника щорічну відпустку має бути перенесено на інший період в обов’язковому порядку у випадку:

порушення роботодавцем строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;

несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час відпустки.

Щорічну відпустку має бути перенесено на інший період або продовжено у випадку:

— тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку;

— виконання працівником державних або громадських зобов’язань, якщо відповідно до законодавства він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

— настання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

— збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

При перенесенні щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за погодженням між працівником та роботодавцем.

Якщо причини, унаслідок яких відпустку було перенесено на інший період, настали під час перебування працівника у відпустці, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, що її перервали, або за угодою сторін переноситься на інший період. Причому невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Приклад 2.

Відповідно до затвердженого графіка відпусток працівнику підприємства надано щорічну відпустку з 31.05.2010 р. тривалістю 24 календарні дні. Під час перебування в щорічній відпустці працівник захворів. Згідно з наданим листком непрацездатності період хвороби становив 4 календарні дні (з 07.06.2010 р. по 10.06.2010 р. включно).

У цій ситуації працівник може або продовжити свою відпустку на 4 календарні дні, про що він має повідомити роботодавця, або за погодженням з роботодавцем перенести частину відпустки (17 календарних днів), що залишилася, на інший період.

На підставі заяви працівника про перенесення або продовження щорічної відпустки у перелічених випадках, завізованої безпосереднім керівником працівника та підписаної керівником підприємства, видається наказ про перенесення або продовження відпустки.

 

Поділ відпустки на частини

Відповідно до

ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки на прохання працівника щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Виходячи з положень цієї норми

Закону про відпустки, можна зробити два висновки:

1) поділ відпустки здійснюється

на прохання працівника та з відома роботодавця, оскільки остаточне рішення про надання працівнику відпустки приймає роботодавець. Річ у тім, що з метою недопущення втрат робочого часу, зважаючи на виробничі обставини, він може і не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, а також може запропонувати свої умови поділу відпустки або не поділити її взагалі (див. лист Мінпраці від 26.02.2008 р. № 87/13/84-08 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 28).

2)

Законом про відпустки не встановлено, що спочатку працівником має бути використано основну безперервну частину щорічної відпустки тривалістю 14 і більше календарних днів. Отже, працівник (за погодженням із роботодавцем) має право сам визначити кількість частин, на які він має намір поділити відпустку, та послідовність їх використання.

Невикористану частину щорічної відпустки

має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, з будь-якого дня тижня, незалежно від того, в який із днів тижня закінчилася попередня використана її частина.

Наприклад, свою щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні працівник підприємства з відома роботодавця може поділити на три частини:

— тривалістю 5 календарних днів з 17 травня 2010 року;

— тривалістю 14 календарних днів з 14 червня 2010 року;

— тривалістю 5 календарних днів з 30 серпня 2010 року.

На практиці часто трапляються випадки, коли власник підприємства відмовляє працівнику в наданні щорічної відпустки повної тривалості, надаючи лише її частину, наприклад, 14 календарних днів.

Із цього приводу зазначимо таке. Відповідно до

ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки, забороняється:

ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд;

ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років;

ненадання працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами або з особливим характером праці.

За порушення вимог законодавства про працю

, у тому числі за невиконання зазначених вимог, ч. 1 ст. 41 КпАП передбачене накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій у розмірі від 510 до 1700 грн.

При цьому якщо на підприємстві з якихось причин склалася ситуація, коли працівникам відпустки не надавалися взагалі або надавалися частково, то роботодавець повинен пам’ятати, що законодавством не передбачено строк давності, після якого працівник втрачав би право на щорічну відпустку. Крім того, не передбачено заборону на надання підряд декількох щорічних відпусток, не використаних у попередні роки.

Таким чином, якщо працівник з будь-яких причин не використав відпустки за декілька попередніх років, він має право їх використовувати в повному обсязі. У разі звільнення працівника, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток (

ст. 24 Закону про відпустки).

 

Відкликання з відпустки

Можливість відкликання працівника з відпустки передбачено

ст. 79 КЗпП та ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки.

Згідно із зазначеними нормами чинного законодавства

відкликання із щорічної (основної та додаткової) відпустки допускається тільки для таких цілей:

— відвернення стихійного лиха;

— відвернення виробничої аварії;

— негайне усунення наслідків стихійного лиха і виробничої аварії;

— відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства;

— інші випадки, передбачені законодавством. Зокрема, це стосується держслужбовців, яких може бути відкликано із щорічної основної або додаткової відпустки за рішенням керівника (

ч. 3 ст. 20 Закону № 3723).

Звертаємо увагу: наведений перелік підстав для відкликання працівника з відпустки є вичерпним.

Крім того, слід мати на увазі, що власник підприємства може відкликати працівника з відпустки при настанні перелічених обставин тільки в разі виконання таких умов:

працівник має бути згоден на відкликання з відпустки. При цьому свою згоду на відкликання він повинен підтвердити письмово. Винятком із цього правила є держслужбовці, яких може бути відкликано з відпустки без їх згоди за рішенням керівника;

основна безперервна частина відпустки (до відкликання з відпустки або після нього) має становити не менше 14 календарних днів;

невикористану у зв’язку з відкликанням частину щорічної відпустки має бути надано працівнику після закінчення дії причин, що спричинили відкликання з відпустки, або за угодою між працівником та роботодавцем перенесено на інший період.

Відкликання працівника з відпустки оформляється наказом (розпорядженням) керівника підприємства із зазначенням строку надання невикористаної у зв’язку з відкликанням частини щорічної відпустки.

Відповідно до

ч. 3 ст. 12 Закону про відпустки при відкликанні працівника із щорічної відпустки його працю оплачують з урахуванням суми, яку було нараховано на оплату невикористаної частини відпустки.

Отже, якщо працівника було відкликано із щорічної відпустки, бухгалтер має вчинити такі дії:

1) за дні, коли працівник фактично працював, у тому числі у зв’язку з відкликанням із відпустки, нарахувати заробітну плату;

2) здійснити перерахунок відпускних (сума відпускних, нарахованих за невикористані у зв’язку з відкликанням дні відпустки, сторнується)

Якщо відпустку перенесено на інший період, при наданні працівнику в подальшому невикористаних днів щорічної відпустки

середню заробітну плату за ці дні необхідно буде розраховувати заново. Аналогічні роз’яснення було надано Мінпраці в листі від 09.06.2004 р. № 18-311-1 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 58).

Приклад 3.

Працівнику надано щорічну відпустку з 05.05.2010 р. на 24 календарні дні. Нарахована сума відпускних становить 1622,64 грн. (67,61 грн. х 24 к. дн.). Оклад працівника — 2000,00 грн. У зв’язку з необхідністю усунення виробничої аварії працівника було відкликано з відпустки 20.05.2010 р. За угодою між працівником та роботодавцем частину невикористаної у зв’язку з відкликанням відпустки (10 календарних днів)перенесено на інший період.

У зв’язку з відкликанням працівника з відпустки необхідно здійснити перерахунок відпускних.

Розрахуємо суму відпускних за невикористані дні відпустки:

67,61 х 10 = 676,10 (грн.).

Сума заробітної плати за відпрацьовані дні травня 2010 року:

2000 : 17 х 7 = 823,53 (грн.),

де 17 — кількість робочих днів у травні 2010 року;

7 — кількість відпрацьованих працівником днів у травні 2010 року.

Таким чином, фонд оплати праці працівника за травень 2010 року становитиме:

1622,64 + 823,53 - 676,10 = 1770,07 (грн.).

 

Право на відпустку в разі звільнення та звільнення працівника у відпустці

Право працівників на отримання відпустки в разі звільнення передбачено

ст. 3 Закону про відпустки. Так, за бажанням працівника, у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористана відпустка з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому випадку буде останній день відпустки.

Отже, при звільненні працівник має право на отримання невикористаної частини щорічної відпустки, тривалість якої визначається пропорційно часу, відпрацьованому в році, за який надається відпустка.

Приклад 4.

Працівника прийнято на підприємство 29.07.2009 р. З 01.02.2010 р. працівник перебував у щорічній відпустці тривалістю 14 календарних днів. У травні 2010 року працівник подав заяву про звільнення 31.05.2010 р. за власним бажанням (ст. 38 КЗпП).

У цій ситуації працівнику до звільнення може бути надано невикористану щорічну відпустку за період роботи з 29.07.2009 р. по 31.05.2010 р.

Тривалість відпустки розраховується так:

1) визначається стаж роботи на підприємстві, що дає право на відпустку (з 29.07.2009 р. по 31.05.2010 р. включно):

3 к. дн. + 31 к. дн. + 30 к. дн. + 31 к. дн. +  30 к. дн. + 31 к. дн. + 31 к. дн. + 28 к. дн. +  31 к. дн. + 30 к. дн. + 31 к. дн. = 307 к. дн.

Отримана кількість календарних днів зменшується на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на цей період:

307 к. дн. - 9 к. дн. = 298 к. дн.;

2) розраховується кількість днів відпустки, яка фактично припадає на кожний календарний день фактично відпрацьованого періоду:

24 к. дн. : (365 к. дн. - 10 до. дн) = 0,0676;

3) визначається кількість днів відпустки, яку може бути надано працівнику:

298 к. дн. х 0,0676 = 20 к. дн.

Оскільки 14 календарних днів працівником уже було використано, йому може бути надано до звільнення частину щорічної відпустки тривалістю 6 календарних днів (20 к. дн. - 14 к. дн.).

Невикористана частина щорічної відпустки може бути надана

за бажанням працівника і в разі його звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Причому, якщо час перебування в такій відпустці повністю або частково перевищує строк дії трудового договору, то дія такого договору подовжується до закінчення відпустки (ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки).

Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період перебування працівника у відпустці не допускається

. Це прямо передбачено ч. 3 ст. 40 КЗпП. Виняток з цього правила становлять випадки звільнення при повній ліквідації підприємства, установи, організації. Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 правило про недопустимість звільнення працівника в період перебування у відпустці стосується як випадків звільнення, передбачених ст. 40 і 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору можна розглядати як звільнення з ініціативи власника (наприклад, звільнення за результатами випробування за ст. 28 КЗпП).

 

Утримання надмірно виданих відпускних при звільненні

На практиці трапляються ситуації, коли працівник звільняється до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості. У такому разі у працівника перед підприємством утворюється заборгованість на суму відпускних, наданих йому в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Відповідно до

ч. 1 ст. 22 Закону про відпустки для покриття такої заборгованості роботодавець повинен здійснити утримання із заробітної плати працівника відповідної суми за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Однак слід мати на увазі, що у випадках, визначених

ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки, утримання із заробітної плати сум відпускних, наданих у рахунок невідпрацьованої частини робочого року не здійснюється. До них належать:

— призов або прийняття (вступ) на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

— переведення працівника за його згодою на інше підприємство або перехід на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

— відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;

— зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

— виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи;

— нез’явлення на роботу понад чотири місяці підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

— направлення на навчання;

— вихід на пенсію.

Звертаємо увагу: утримання із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки також не здійснюється в разі смерті працівника

.

Розібравшись з порядком надання та оформлення щорічних відпусток, перейдемо до розгляду питань, що найбільше цікавлять бухгалтерів, а саме: до порядку розрахунку та обліку сум відпускних.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі