Підготовка автомобіля до зими: податково-бухгалтерські нюанси
Поки стоять відносно теплі дні, здається, що до зими ще так далеко. Однак усе йде своєю чергою і капризи природи вже не за горами. А, як відомо, вологість, дощ, сніг, мороз, ожеледь — не кращі союзники автомобіля. Вони можуть стати причиною виходу з ладу будь-якої системи чи механізму в найнесподіваніший момент. Особливо це стосується авто, при експлуатації яких у зимовий сезон виявляються дрібні неполадки. Щоб почуватися в безпеці, потрібно заздалегідь підготувати машину до зими, здійснивши певні витрати на її техобслуговування, заміну шин, акумуляторних батарей тощо. Про порядок відображення цих витрат в податковому та бухгалтерському обліку підприємства йтиметься в цій статті.
Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Підготовка автомобіля до зими — обов’язок підприємства
На власників транспортних засобів або осіб, які їх експлуатують,
ст. 36 Закону про дорожній рух покладено обов’язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі проведення робіт з їх технічного обслуговування та ремонту згідно з нормативами, установленими виробниками відповідних транспортних засобів.З метою підтримання дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки підприємство згідно з
Положенням № 102 проводить комплекс заходів, що включають, зокрема:— щоденне обслуговування;
— перше технічне обслуговування (ТО-1);
— друге технічне обслуговування (ТО-2);
—
сезонне технічне обслуговування (здійснюється двічі на рік (навесні та восени) разом з черговим ТО-2).Як бачимо, проведення робіт з підготовки автомобіля до використання в осінньо-зимовий період — не просто право, а й обов’язок підприємства.
Порядок проведення сезонного технічного обслуговування автомобіля
Відповідно до
п. 1.3 Положення № 102 під сезонним технічним обслуговуванням розуміється технічне обслуговування, яке виконується для підготовки автомобіля до використання в осінньо-зимових чи весняно-літніх умовах.Хоча сезонне техобслуговування і входить до комплексу заходів з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів (
п. 3.1 Положення № 102), воно, нарівні з щоденним та технічним обслуговуванням, не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожнього транспортного засобу (п. 3.8 Положення № 102).Перелік робіт із сезонного технічного обслуговування автомобіля, який загалом не є вичерпним і може доповнюватися, наведено в
додатку В до Положення № 102. Він уключає:1) промивання системи охолодження двигуна, паливного бака та продування трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (кузова) та пускового підігрівача;
2) перевірку стану та дії кранів системи охолодження і зливних пристроїв у системах живлення та гальм;
3) зняття акумуляторної батареї для підзаряджування та коригування густини електроліту;
4) зняття карбюратора і паливного насоса, промивання та перевірку стану та їх роботи на стенді (восени);
5) зняття паливного насоса високого тиску, промивання та перевірку стану і роботи на стенді (восени);
6) зняття переривника-розподільника, очищення, перевірку його стану та, за необхідності, регулювання на стенді;
7) зняття генератора і стартера, очищення, продування внутрішньої порожнини, заміну зношених деталей та змащення підшипників;
8) заміну оливи в обладнанні спидометра, перевірку правильності пломбування спідометра і його приводу;
9) перевірку справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащування двигуна;
10) перевірку працездатності шторок радіатора, ущільнювачів дверей, вікон, установлення (зняття) чохлів утеплення;
11) здійснення сезонної заміни олив відповідно до хіммотологічної карти.
Виконувати технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів згідно зі
ст. 22 Закону про автотранспорт можуть суб’єкти господарювання, які мають:— власні або орендовані
засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам;—
персонал необхідного рівня професійної кваліфікації, який здійснює технічне обслуговування та ремонт відповідно до видів цих робіт;—
виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам.Таким чином, якщо в підприємства є відповідні фахівці, обладнання та умови, воно може провести підготовку автомобіля до зимового сезону
самостійно. На практиці ж для виконання таких операцій частіше вдаються до послуг сторонніх організацій, зокрема, станцій технічного обслуговування (СТО).Буває, що в ході проведення сезонного технічного обслуговування виявляються якісь несправності транспортного засобу, у зв’язку з чим виникає необхідність у його ремонті. Такий ремонт слід розглядати
окремо від сезонного технічного обслуговування.Щоб бухгалтерська служба підприємства могла відрізнити заходи щодо технічного обслуговування автомобіля від його ремонту та відобразити витрати на них в обліку залежно від цільової спрямованості, слід потурбуватися про розмежування цих витрат у відповідних підтверджуючих документах.
Якщо підприємство для проведення робіт із сезонного технічного обслуговування автомобіля скористалося послугами СТО, у наявності має бути цілий пакет документів, виписаних відповідно до вимог
ст. 25 Закону про автотранспорт та п. 26 Правил № 792. До таких документів належать:— договір про технічне обслуговування транспортного засобу;
— акт передачі-прийняття транспортного засобу (його складових) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту;
— наряд-замовлення, підписаний, з одного боку, контролером якості виконавця, що засвідчує повноту виконання, оплату, надання послуг та гарантійні зобов’язання (підпис має бути завірено печаткою), а з іншого боку — замовником;
— документ, що підтверджує оплату робіт;
— рахунок-фактура;
— податкова накладна (якщо СТО — платник ПДВ).
Порядок відображення в обліку витрат на сезонне технічне обслуговування автомобілів
У
податковому обліку витрати на сезонне технічне обслуговування транспортних засобів включаються до складу валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Причому в цьому випадку не має значення, щодо якого автомобіля здійснено витрати — вантажного чи легкового. Єдина умова — використання такого транспортного засобу в господарській діяльності платника податків.Господарська спрямованість понесених витрат дає можливість відобразити «вхідний» ПДВ за ними
у складі податкового кредиту за наявності податкової накладної або іншого документа, що її замінює.У
бухгалтерському обліку витрати на сезонне технічне обслуговування автомобіля відносяться до витрат звітного періоду як витрати на підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані відповідно до п. 15 П(С)БО 7 та залежно від функціонального призначення транспортного засобу відображаються на рахунках 23, 91, 92, 93 або 94.Розглянемо докладніше облікові нюанси деяких операцій із сезонного технічного обслуговування автомобіля.
Порядок відображення в обліку витрат на заміну автомобільної оливи (масла)
Заміну масла зазвичай здійснюють у прив’язці не до сезону, а до пробігу автомобіля. Рекомендації щодо строків заміни масла наводяться в заводських інструкціях з експлуатації транспортного засобу та в сервісних книжках. Як правило, його міняють у середньому раз на півроку, тому зробити це цілком можна напередодні зими.
Нагадаємо: заміну автомобільних олив (масел)
як операцію із сезонного технічного обслуговування автомобіля передбачено п. 11 додатка В до Положення № 102.Таким чином, витрати підприємства на заміну (доливання) масла в агрегатах дорожнього транспортного засобу,
у тому числі вартість самого масла, вважаються витратами на його технічне обслуговування.У
податковому обліку ці витрати згідно з п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток уключаються до валових витрат платника податків за умови використання транспорту в господарській діяльності. Однак це справедливо лише для вантажних автомобілів. Щодо легкових автомобілів діють інші правила.Як відомо,
абзацом п’ятим п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток установлено 50 % обмеження щодо включення до складу валових витрат ПММ, спожитих легковими автомобілями.А масла і мастила віднесено
ДСТУ 3437-96 «Нафтопродукти. Терміни і визначення» саме до ПММ (див. листи Держкомпідприємництва від 21.06.2004 р. № 4123 і ДПАУ від 10.02.2005 р. № 819/Д/31-0015 // «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 94).Крім того,
УКТ ЗЕД уключає паливо, масла та мастила до групи 27 «Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні матеріали; воски мінеральні» — коди 2707, 2710.Таким чином, вартість масла, придбаного для заміни в агрегатах легкового автомобіля, має бути відображена у складі валових витрат
лише в межах 50 %. При цьому вартість таких ПММ (у розмірі 50 %) братиме участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток до моменту видачі їх зі складу для потреб підприємства.Утім, якщо сезонне технічне обслуговування легкового авто проводиться на СТО і в акті виконаних робіт в рядку «заміна масла» вартість самого масла окремо не наводиться, а включається до загальної вартості послуг з її заміни, то до валових витрат потрапляє
вся зазначена в документі сума як вартість сезонного технічного обслуговування автомобіля. Якщо ж розподіл за видами робіт та спожитих матеріалів є, до валових витрат вартість послуг потрапить окремо в розмірі 100 %, а вартість масла — окремо в розмірі 50 %.З
ПДВ простіше. Суми цього податку, сплачені при придбанні масла для всіх категорій автомобілів (як вантажних, так і легкових), на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ уключаються до складу податкового кредиту без обмежень.У
бухгалтерському обліку витрати на заміну масла включаються до складу витрат звітного періоду як витрати на підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані.Приклад 1.
Підприємство провело сезонне технічне обслуговування легкового автомобіля, що обслуговує апарат управління. У тому числі було здійснено заміну моторного масла.Ці роботи виконані на СТО. Загальна вартість технічного обслуговування — 960 грн. (без ПДВ — 800 грн.; ПДВ 20 % — 160 грн.), у тому числі згідно з актом виконаних робіт:
—
вартість робіт — 780 грн. (без ПДВ — 650 грн.; ПДВ 20 % — 130 грн.);—
вартість моторного масла — 180 грн. (без ПДВ — 150 грн.; ПДВ 20 % — 30 грн.).У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:
Таблиця 1
Облік витрат на сезонне технічне обслуговування автомобіля (у тому числі заміну масла)
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума,грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВВ | |||
| 1 | Виконано роботи із сезонного технічного обслуговування автомобіля | 800 | 92 | 631 | — | 725 (800 - 75)* |
| * Вартість моторного масла включається до складу валових витрат тільки в сумі 75 грн. (150 х 50 % : 100 %). | ||||||
| 2 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі вартості виконаних робіт | 160 | 641/ПДВ | 631 | — | — |
| 3 | Оплачено роботи з сезонного технічного обслуговування автомобіля | 960 | 631 | 311 | — | — |
| 4 | Віднесено на фінансовий результат вартість робіт із сезонного технічного обслуговування автомобіля | 800 | 791 | 92 | — | — |
Порядок відображення в обліку витрат на заміну антифризу
Усі витратні матеріали, у тому числі антифриз та гідравлічні рідини в приводі гальм та зчеплення, мають свій строк служби. Тому з часом виникає необхідність у заміні цих матеріалів, приурочити яку можна саме до сезонного технічного обслуговування автомобіля.
Заливка антифризу є одним із видів робіт, зазначених в
п. 1 додатка В до Положення № 102. Так, промивання системи охолодження, до якої заливається антифриз, уключає, зокрема злив відпрацьованої рідини (вода, антифриз тощо) та заливку нової.Нагадаємо, що термін «антифриз» походить від грецького «анти», тобто «проти», і англійського «freese» — «замерзати» і розшифровується як водний розчин деяких речовин (етиленгліколя, гліцерину, неорганічних солей тощо), що не замерзає при низьких температурах. Антифриз застосовується в системах охолодження автомобілів, авіаційних і тракторних двигунів при температурі навколишнього повітря від -75о до 0о С.
Термін «антифриз» тотожний поняттю «тосол», що походить від скороченого «ТОС» — «Технологія органічного синтезу» (найменування відділу ДержНДІОХТ, що створив антифриз) та «ОЛ» — закінчення, характерного для спиртів (етанол, бутанол, метанол). А згідно з роз’ясненнями Держкомпідприємництва, викладеними в
листі від 21.06.2004 р. № 4123, тосол відповідно до ГОСТ 21150-87 і 28084-89 та УКТ ЗЕД належить до нафтопродуктів, тобто до ПММ.У
податковому обліку вартість антифризу, використаного для охолодження двигуна вантажного автомобіля, можна повністю включити до валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток за правилом першої події за умови, що ці роботи проведено в межах господарської діяльності платника податків.Щодо
легкового автомобіля слід діяти з урахуванням норм п.п. 5.4.10 Закону про податок на прибуток, що обмежують валововитратність витрат на ПММ для таких транспортних засобів 50 %.У
бухгалтерському обліку придбаний антифриз включають до складу запасів та обліковують на субрахунку 203 «Паливо». При використанні цього виду витратних матеріалів для установлених цілей його вартість списується на витрати звітного періоду як витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта основних засобів у робочому стані (п. 15 П(С)БО 7).Приклад 2.
Підприємство придбало антифриз Liqui Moly KFS 2001 plus (концентрат) обсягом 5 л за 360 грн. (без ПДВ — 300 грн.; ПДВ 20 % — 60 грн.). Придбану рідину використано для заливки до системи охолодження двигуна легкового автомобіля, що обслуговує апарат управління.У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:
Таблиця 2
Облік витрат на заміну антифризу
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума,грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВВ | |||
| 1 | Перераховано постачальнику передоплату за антифриз | 300 | 371 | 311 | — | 150 |
| 2 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі суми передоплати | 60 | 641/ПДВ | 644 | — | — |
| 3 | Оприбутковано придбаний антифриз | 300 | 203 | 631 | — | — * |
| * Вартість придбаного антифризу бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток у розмірі 150 грн. | ||||||
| 4 | Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ при оприбуткуванні антифризу | 60 | 644 | 631 | — | — |
| 5 | Здійснено залік заборгованостей | 360 | 631 | 371 | — | — |
| 6 | Використано антифриз для заливки до системи охолодження двигуна автомобіля | 300 | 92 | 203 | — | — |
| 7 | Віднесено на фінансовий результат вартість використаного антифризу | 300 | 791 | 92 | — | — |
Порядок відображення в обліку витрат на заміну літніх шин на зимові
Як людині не рекомендується ходити по снігу і льоду в літньому взутті, так і автомобілю не слід в таку погоду їздити на літній гумі. Небажано взимку пересуватися і на всесезонних шинах — тих, що маркуються індексами AS (All Seasons — «Усі сезони») або AW (Any Weather — «Будь-яка погода»).
Для зими призначено шини з маркуваннями M + S (Mud + Snow — «Грязь + Сніг»), Winter («Зима») або W. Ці написи іноді супроводжуються піктограмами у вигляді сніжинки чи хмаринки.
Новий автомобіль зазвичай комплектується літніми або всесезонними шинами. Шини ж із зимовим рисунком протектора придбавають окремо.
Відповідно до
п. 3.19 Положення № 102 операції із заміни шин не вважаються одним із видів реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення автомобіля.Сезонна заміна шин належить до
технічного обслуговування автомобіля як операція з підтримання його працездатності в дорожніх умовах, що змінилися (див. п. 1.3 Положення № 102).Придбання зимових шин.
У податковому обліку вартість придбаних шин та вартість їх заміни відносять до валових витрат згідно з п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Підтвердження тому знаходимо і в досить давньому, але такому, що не втратив своєї актуальності, листі ДПАУ від 11.11.99 р. № 9365/4/15-1216.У
бухгалтерському обліку відображення операцій з установлення зимових та демонтажу літніх шин залежить від того, як такі шини значаться на підприємстві:— у складі вартості автомобіля;
— окремо у вартості запасів або ж тільки в аналітиці (якщо такі шини вже експлуатувалися та їх вартість було віднесено на витрати в момент введення в експлуатацію).
Відповідно цей порядок впливає і на перерахунок за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток.Автомобільні шини, що знаходяться на колесах і в запасі при автомобілі, які враховано
в ціні автомобіля та включено до його інвентарної вартості, обліковуються у складі основних засобів. За ними ведеться лише аналітичний облік (окремо щодо кожної шини). Перерахунок за п. 5.9 Закону про податок на прибуток у цьому випадку не зачіпається, оскільки шини в цій ситуації не є запасами.Щодо обліку шин, які значаться
окремо від автомобіля (тобто у складі запасів), існує дві точки зору.Перша точка зору.
Якщо підприємство придбаває нові зимові шини, то воно відносить їх до складу запасів та обліковує на субрахунку 207 «Запасні частини». При передачі шин зі складу для встановлення на автомобіль їх вартість списують на витрати звітного періоду як витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта основних засобів у робочому стані (п. 15 П(С)БО 7) і в подальшому ведуть аналітичний облік за місцями їх зберігання та в розрізі матеріально відповідальних осіб.При цьому вартість придбаних шин бере участь у перерахунку за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток доти, доки їх не буде встановлено на автомобіль.Друга точка зору.
Згідно з цією версією шини обліковуються на субрахунку 207 «Запасні частини» до моменту їх списання через непридатність , і тільки тоді вартість шин потрапить до витрат, а не в момент установлення на авто. Прихильники цієї позиції зазначають, що згідно з Інструкцією № 291 на субрахунку 207 ведеться облік у тому числі автомобільних шин у запасі та обороті. Із цього випливає, що для обліку шин у запасі та обороті (на авто в експлуатації) до субрахунку 207 слід відкрити окремі субрахунки третього і четвертого порядку або аналітичні рахунки, наприклад, відповідно 207/1 і 207/2.Виходячи з цієї позиції вартість шин повинна перераховуватися за
п. 5.9 протягом усього строку їх експлуатації до самого зносу, а не лише до моменту списання зі складу у зв’язку з установленням на автомобіль. До речі, такий висновок можна зробити, зокрема, з консультації працівників податкового відомства, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 18, де зазначено: витрати, пов’язані із заміною на дорожньо-транспортний засіб шин, строк експлуатації яких закінчився згідно з нормами експлуатаційного пробігу, уключаються до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток за умови використання цього транспортного засобу в госпдіяльності.Ми дотримуємося думки, що перераховувати вартість шин за
п. 5.9 до самого зносу не потрібно, і далі у статті виходитимемо саме з цього.Щодо
ПДВ, то при придбанні автошин у підприємства виникає право на податковий кредит на підставі п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ.Що робити з літніми шинами.
Подальша доля літніх шин залежатиме від ступеня їх зношеності. Шини, придатні для подальшої експлуатації, повинні повертатися на склад, щоб дочекатися весни (тобто наступного сезонного техобслуговування), а непридатні має бути списано.Повернення шин на склад ніяк не зачіпає перерахунок за
п. 5.9 Закону про податок на прибуток, оскільки їх вартість було виключено зі складу запасів у момент установлення на автомобіль. У зв’язку з цим жодних коригувань у податковому обліку проводити не потрібно.У бухгалтерському обліку повернені на склад літні шини не відновлюються у складі запасів, оскільки їх вартість уже було віднесено на витрати в момент передачі в експлуатацію. Їх повернення буде відображено тільки в аналітичному обліку.
Якщо ви вирішили списати старі шини, то повинні пам’ятати про таке. Незважаючи на те що витрати на заміну автошин відносяться до складу валових витрат, списувати їх, коли заманеться, не можна. У цьому питанні потрібно керуватися
Експлуатаційними нормами середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 20.05.2006 р. № 488 (далі — Експлуатаційні норми № 488). Ці Норми застосовуються для списання пневматичних шин, що виробили свій ресурс, зокрема, якщо їх фактичний пробіг досяг установлених норм.Наприклад, шини для автомобіля Skoda Octavia розміром 195/65R15 моделей Hidra Grip торговельної марки Goodyear можна замінити новими при експлуатаційному пробігу 70 тис. км.
Для обліку пробігу автомобільних шин доцільно використовувати або сервісну книжку самого автомобіля, або картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини (
додаток 5 до п. 7.1 Експлуатаційних норм № 488).Якщо виникає необхідність заміни та списання шин, що не пройшли норму пробігу, унаслідок їх
пошкодження, то податківці висловлювали думку, що така заміна повинна відноситися до ремонту автомобіля та відображатися в податковому обліку за ремонтними правилами.Крім того, слід урахувати позицію працівників податкового відомства і щодо передчасного списання шин, які зносилися до досягнення нормативного пробігу, наприклад, у результаті інтенсивної експлуатації. Найчастіше контролери не вважають таку причину достатньою підставою для списання шин, у зв’язку з чим наполягають на виключенні з валових витрат частини їх вартості, визначеної пропорційно непройденому пробігу. Те саме і з податковим кредитом з ПДВ.
Роботи із заміни шин.
Як відомо, шини, що встановлюються на автомобіль, має бути відбалансовано. Крім того, потрібно виставити кути розвалу та сходження коліс. Якщо кути встановлення коліс не відрегульовано, машину «вестиме» то в один, то в інший бік. Це небезпечно, особливо при русі по слизькій дорозі та в інших несприятливих умовах. Крім того, гума автомобіля зношуватиметься нерівномірно, немов би «зрізатиметься» вздовж однієї кромки колеса.За відсутності на підприємстві технічної служби операція з регулювання розвал-сходження може провадитися у спеціальній майстерні або на СТО.
Вартість цих робіт у податковому обліку
включається до валових витрат підприємства на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток, а в бухгалтерському — до складу витрат звітного періоду.Приклад 3.
Підприємство придбало комплект зимових шин вартістю 3120 грн. (без ПДВ — 2600 грн.; ПДВ 20 % — 520 грн.) для заміни літніх шин на автомобілі, що використовується апаратом управління.Заміну шин здійснено на СТО. Вартість послуг із заміни шин — 120 грн. (без ПДВ — 100 грн.; ПДВ 20 % — 20 грн.).
У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:
Таблиця 3
Облік витрат на заміну шин
| № з/п | Зміст господарської операції | Сума,грн. | Бухгалтерський облік | Податковий облік | ||
| Дт | Кт | ВД | ВВ | |||
| 1 | Перераховано постачальнику передоплату за комплект зимових шин | 3120 | 371 | 311 | — | 2600 |
| 2 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі суми передоплати | 520 | 641/ПДВ | 644 | — | — |
| 3 | Оприбутковано придбані шини | 2600 | 207 | 631 | — | — * |
| * Вартість придбаних шин бере участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. | ||||||
| 4 | Списано раніше відображену суму податкового кредиту з ПДВ при оприбуткуванні антифризу | 520 | 644 | 631 | — | — |
| 5 | Здійснено залік заборгованостей | 3120 | 631 | 371 | — | — |
| 6 | Передано зі складу зимові шини для встановлення на автомобіль замість літніх | 2600 | 92 | 207 | — | — |
| 7 | Надано послуги із заміни шин | 100 | 92 | 631 | — | 100 |
| 8 | Відображено суму податкового кредиту з ПДВ у складі вартості послуг із заміни шин | 20 | 641/ПДВ | 631 | — | — |
| 9 | Оплачено послуги із заміни шин | 120 | 631 | 311 | — | — |
| 10 | Віднесено на фінансовий результат: | |||||
| — вартість зимових шин | 2600 | 791 | 92 | — | — | |
| — вартість послуг із заміни шин | 100 | 791 | 92 | — | — | |
Порядок відображення в обліку витрат на заміну акумуляторних батарей
Заміна акумуляторних батарей згідно з
Положенням № 102 не належить ні до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення транспортних засобів (п. 3.19), ні до їх технічного обслуговування.Така операція — не що інше, як один із різновидів робіт, необхідних для підтримання автомобіля в робочому стані.
У
податковому обліку витрати на придбання акумуляторів, призначених для використання в госпдіяльності підприємства, уключаються до його валових витрат (без будь-яких обмежень за видами транспортних засобів) згідно з п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток. Такі матеріальні цінності беруть участь у перерахунку за п. 5.9 цього Закону, а акумулятори, передані в експлуатацію (установлені на транспортні засоби замість тих, що вийшли з ладу), виключаються із зазначеного перерахунку.Господарська спрямованість придбання дає право на відображення «вхідного» ПДВ у складі податкового кредиту на підставі
п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ.Однак для правильного формування валових витрат та податкового кредиту слід ураховувати, що акумуляторна батарея після встановлення на автомобіль повинна відпрацювати певний строк, установлений
Експлуатаційними нормами № 488.Дані обліку та обороту кожної акумуляторної батареї відображаються в картці обліку наробітку та відстежування обігу акумуляторної батареї, форму якої наведено в
додатку 12 до Правил експлуатування акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 02.07.2008 р. № 795.Якщо виникає необхідність списання акумуляторів до закінчення нормативного строку їх служби, то, судячи з позиції податківців на місцях, таке списання може бути розцінено як безпідставне. У зв’язку з цим підприємству, найімовірніше, доведеться виключити з валових витрат частину вартості акумуляторної батареї, визначену пропорційно недопрацьованому строку служби. Така ж доля спіткає і податковий кредит з ПДВ.
У
бухгалтерському обліку витрати на заміну акумуляторних батарей відображаються залежно від функціонального призначення автомобіля у складі загальновиробничих, адміністративних витрат, витрат на збут або інших операційних витрат.Установлення акумулятора на автомобіль відображається записами: Дт 23, 91, 92, 93, 94 — 207.
Повернення на склад акумуляторів, що не підлягають подальшій експлуатації, здійснюється з метою їх
утилізації шляхом передання спеціалізованому підприємству.
Порядок списання ПММ у зимових умовах
При визначенні нормативних витрат ПММ та з метою їх списання використовуються
Норми № 43. Ці Норми можна застосовувати тільки щодо моделей автомобілів, інформацію про які наведено в таблицях додатків А і Б до Норм.Найчастіше підприємствами застосовується така норма витрат ПММ на автомобільному транспорті, як
базова лінійна норма на пробіг автомобіля (на 100 км) .Базове значення норм витрат палива може підвищуватися або знижуватися з урахуванням дорожніх, кліматичних та інших експлуатаційних факторів
шляхом застосування до цих норм коригуючих коефіцієнтів (п. 3 Норм № 43).Підприємствам надано право
самостійно на підставі наказу (розпорядження) керівника встановлювати конкретні величини коефіцієнтів у визначених межах та строк їх дії (п. 1.3 Норм № 43).Одночасно можуть застосовуватися декілька коефіцієнтів. При цьому згідно з
п. 3.3 Норм № 43 загальний (сумарний) коефіцієнт визначається як арифметична сума всіх коефіцієнтів, що застосовуються.Для легкових автомобілів та автобусів нормативні витрати палива розраховуються за формулою, приведеною в
п. 4.1 Норм № 43:Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х K
S),де Qн — нормативна витрата палива, літри (м3);
Hs — базова лінійна норма витрати палива, л/100 км (м3/100 км);
S — пробіг автомобіля, км;
K
S — сумарний коригуючий коефіцієнт, %.Підвищуючий коефіцієнт при роботі в зимових умовах.
Зокрема, п.п. 3.1.1 Норм № 43 передбачено, що норми витрат палива при роботі в зимових умовах підвищуються залежно від фактичної температури повітря так:— від 0°С до -10°С — до 5 %;
— від -10°С до -20°С — від 5 до 10 %;
— від -20°С і нижче — від 10 до 15 %.
При цьому надбавка до норм застосовується після встановлення протягом трьох днів на 8 годину ранку температури в межах передбаченого діапазону з першого дня встановлення температури або за рішенням керівника може переглядатися щодня.
Тобто підприємство може застосовувати або
фіксоване значення надбавки з першого дня встановлення мінусової температури у відповідному діапазоні, або така надбавка за рішенням керівника підприємства може переглядатися щодня залежно від фактичних потреб.За нестабільних погодних умов із значними коливаннями температури Державна адміністрація автомобільного транспорту України в
листі від 10.03.2009 р. № 1022-09/07/19-09 (див. с. 47 цього номера) рекомендує користуватися варіантом щоденного встановлення значення коригуючого підвищуючого коефіцієнта залежно від фактичної температури повітря.А от при значному
підвищенні температури порівняно з температурою на день запровадження на підприємстві надбавки за роботу в зимових умовах зникає необхідність у застосуванні відповідного коефіцієнта, у всякому разі на рівні раніше встановленого. Так зазначає Міністерство транспорту та зв’язку України в листі від 10.11.2009 р. № 5391-01/07/19-09 на с. 47 цього номера. Це відомство роз’яснює, що при частих змінах температури і особливо в разі її частих коливань біля нуля з постійним підвищенням до плюсового значення доцільно або взагалі не використовувати таку надбавку, або переглядати її щодня залежно від температури повітря та збільшення потреби в паливі. Використання набавки за роботу в зимових умовах при плюсовій температурі Мінтранс вважає необґрунтованим.Підвищуючі коефіцієнти у зв’язку з використанням незалежних обігрівачів та систем обігріву повітря в салонах автомобілів.
Зимовий період пов’язаний з використанням незалежних обігрівачів та систем обігріву повітря в салонах автомобілів. Норми витрат палива незалежними обігрівачами на одну годину їх роботи наведено в додатку Г до Норм № 43.Згідно з
п. 1.8 Норм № 43 користування обігрівачами допускається при температурі навколишнього середовища від 0 до + 10°С — до 50 % тривалості роботи автомобіля на лінії, при температурі нижче 0°С — від 50 до 100 % тривалості роботи автомобіля. Витрати палива на роботу обігрівача враховуються в загальних нормативних витратах палива відповідно до формули, наведеної в п. 4.2 Норм № 43:Qн = 0,01 х Hs х S х (1 + 0,01 х K
S) + Нон х Тон,де Нон — норма витрати палива на роботу незалежного обігрівача (
додаток Г до Норм № 43), л/год;Тон — тривалість роботи обігрівача (розраховується залежно від тривалості роботи автомобіля на лінії та температури навколишнього середовища), годин.
За відсутності в
додатку Г до Норм № 43 норми на роботу незалежного обігрівача застосовується коригуючий коефіцієнт, наведений у п.п. 3.1.13 цих Норм.Так, у разі використання
автономних систем обігріву залежно від фактичної температури повітря в холодну пору року застосовується такий коригуючий коефіцієнт (п.п. 3.1.13.3 Норм № 43):— від 0°С до + 10°С — до 5 %;
— нижче 0°С — від 5 до 10 %.
У разі використання
установки «клімат-контроль» при температурі нижче 0°С застосовується коригуючий коефіцієнт від 5 до 10 % (п.п. 3.1.13.2 Норм № 43).Приклад 4.
На балансі підприємства значиться автомобіль Mersedes-Benz S320, що використовується апаратом управління. Норма витрат ПММ для цього транспортного засобу відповідно до Норм № 43 — 14,1 л/100 км.Згідно з наказом керівника до базової лінійної норми витрат палива застосовуються такі коригуючі коефіцієнти:
—
у зв’язку з роботою в умовах міста з населенням від 0,5 до 1,0 млн осіб — 10 %;—
у зв’язку з роботою в зимових умовах — 10 % при показаннях температури повітря від -10°С до -20 °С;—
у зв’язку з використанням автономної системи обігріву — 5 % при температурі повітря нижче 0°С.Температура повітря в день роботи автомобіля — -12°С.
За даними подорожнього листа, пробіг автомобіля за зміну склав 150 км.
У ситуації, що розглядається, сумарний коригуючий коефіцієнт
KS становить 25 % (10 % + 10 % + 5 %).Розрахуємо нормативну витрату палива згідно з подорожнім листом за формулою, наведеною в п. 4.1 Норм № 43:
Qн
= 0,01 х Hs х S (1 + 0,01 х KS) = 0,01 х 14,1 л/км х 150 км х (1 + 0,01 х 25 %) = 26,44 л.Порядок визначення температури повітря та її документальне підтвердження.
Як ми вже з’ясували, застосування всіх згаданих вище коригуючих коефіцієнтів та визначення додаткових витрат палива на роботу автомобілів та обігрівачів салонів у холодну пору роки залежать від температури повітря.У
п.п. 3.1.1 Норм № 43 зазначено, що температура повітря визначається одним із двох способів:1) за відомостями
територіального підрозділу Державної служби гідрометеорології ;2) за результатами
власних вимірів, оформлених належним чином.На наш погляд, температурні показники доцільно щодня фіксувати в журналі обліку температур, який можна вести в довільній формі, а також у подорожніх листах.
Якщо підприємство нехтує документальним підтвердженням температурних даних, то, за роз’ясненнями Головного контрольно-ревізійного управління України, застосування коригуючих підвищуючих коефіцієнтів, що зумовлює використання палива в підвищених обсягах,
є неправомірним та призводить до наднормативного списання палива (див. лист від 11.08.2010 р. № 02-14/1232 на с. 46 цього номера). З цього випливає, що вартість такого наднормативно списаного палива доведеться виключити з валових витрат. Крім того, пропорційно цій сумі потрібно буде відкоригувати раніше відображений податковий кредит з ПДВ.Ось такі податково-бухгалтерські моменти потрібно враховувати при підготовці автомобіля до зими. Якщо ви виконаєте ці рекомендації, ваша машина навіть у найхолодніші та непогожі дні почуватиметься чудово. І ви разом із нею!
