Попередній фрагмент
2. Щодо забезпечення застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу товарів згідно кредитних договорів
Вищий адміністративний суд України (постанова від 22 липня 2010 року), задовольняючи скаргу <…> ОДПІ у справі № К-11728/09 за позовом ТОВ <…>, зокрема, зазначив наступне.
ТОВ <…> реалізує побутову техніку фізичним особам у кредит через мережу своїх магазинів. Відпуск товарів фізичним особам проводиться на підставі кредитних договорів, які оформляються на кожну покупку окремо. При цьому товариством при продажу товарів згідно кредитних договорів не забезпечено застосування реєстраторів розрахункових операцій та друкування відповідних розрахункових документів встановленої форми.
За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265/95-ВР, реєстратор розрахункових операцій — пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Зміст наведеної правової норми свідчить на користь того, що реєстратор розрахункових операцій призначений не тільки для реєстрації розрахункових операцій, а й для реєстрації кількості проданих товарів.
Зважаючи на сферу застосування реєстраторів розрахункових операцій, Вищий адміністративний суд України погоджується з позицією податкового органу про наявність
обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій з метою обліку кількості реалізованих товарів, який не залежить від способу здійснення розрахунків.
коментар редакції
Продаж у кредит за безготівковим розрахунком: ВАСУ за застосування РРО
З цим висновком листа ми категорично не згодні. Таке враження, що податківці покарали всіх реальних порушників, ухильників, і тепер взялися за сумлінних суб’єктів господарювання, вигадуючи для них пастки шляхом маніпуляції та перекручування законодавчих норм, в обхід всякої логіки та здорового глузду.
Отже, суд
робить висновок, що продаж у кредит до надходження готівки має проводитися через РРО. Увага! Їх аргумент — це визначення РРО, де зазначено: це пристрій, який призначений для реєстрації розрахункових операцій та/або реєстрації кількості товарів. Ось саме це «або» висмикнули з контексту закону, умовчавши про інші норми, які просто волають, що РРО застосовується тільки там, де гроші, готівкові або безготівкові (але не будь-які безготівкові, а тільки з використанням платіжних карток, чеків тощо, окремий випадок — це АЗС, але про них в іншій частині листа).Визначення РРО не можна окремо розглядати від:
1)
ст. 1 Закону про РРО, де зазначено, що РРО застосовуються тільки тими СПД, які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо). У нашому ж випадку немає готівки, а також немає розрахунку в безготівковій формі з такими засобами розрахунку, як платіжна картка тощо;2) п. 1 ст. 3 Закону про РРО
, де вказано, що суб’єкти підприємництва, які здійснюють готівкові та/або безготівкові розрахунки при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції через РРО на повну суму придбання (надання послуги) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операції. Однак важливо, що ця вимога стосується тільки розрахункових операцій, і жодного слова тут немає про операцію з реєстрації кількості товарів.Щодо визначення поняття «розрахункова операція», то це «..приймання від покупця
готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг)…» (ст. 2 Закону про РРО). У нашому випадку немає ні грошей, ні платіжної картки, ні чогось на кшталт цього, що приймається від покупця за місцем реалізації товару, тобто продаж у кредит без отримання грошей (або платіжної картки чи подібних їй засобів), не підпадає під термін «розрахункова операція»;3)
п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, де зазначено, що реєстрація продажу товару через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією . А у нас, як не крути, розрахункової операції немає;4)
п. 11 ст. 3 Закону про РРО, де вимога про облік кількості тісно прив’язана саме до розрахункової операції. А у нас не розрахункова операція;5) пп. 1, 6 ст. 17 Закону про РРО
передбачено штрафи за незастосування РРО, необлікування кількості товару, що продається, саме при виконанні розрахункової операції;6)
п. 12 ст. 9 Закону про РРО, де зазначено, що РРО не застосовується, якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).Про останню норму поговоримо докладніше, тим більше, що саме її як аргумент відкинув суд у справі, до якої апелює ДПАУ в цьому розділі листа, що коментується. Для цього розповімо про суть спору:
роздрібне підприємство відвантажувало продавцям товари (побутова техніка) на підставі кредитного договору з подальшою оплатою за безготівковим розрахунком. Суд стверджує, що правила п. 12 ст. 9 Закону про РРО поширюються тільки на оптові підприємства, а роздрібні навіть при безготівковій оплаті від покупця повинні застосовувати РРО.Така позиція зводить нанівець саму суть Закону про РРО — контроль за готівковими коштами (або безготівковими, але в їх особливій формі — платіжні картки, чеки, жетони тощо). Адже не дарма в цій нормі немає вичерпного переліку, в якому б фігурувала одна оптова торгівля, там зазначено «тощо». А продаж з оплатою за безготівковим розрахунком роздрібним підприємством і є це «тощо». На жаль, суд не звернув увагу на невинятковість опту для цієї норми. До речі, ДПАУ, підтримуючи таке обґрунтування суду, у своєму листі від 06.07.2009 р. № 14083/7/23-7017/57 припускала, що торгувати без РРО за безготівковим розрахунком можуть не тільки оптові торговці, на її думку, це можуть робити, наприклад, продавці стоматологічних послуг, послуг за проживання в гуртожитку, електроенергії та супутніх послуг (пп. 2.2.24, 2.2.26, 2.2.40 листа).
Якщо визнати позицію суду (проводити через РРО просто факт відвантаження товарів) правильною, то виходить, що будь-яке відвантаження без грошей потребує реєстрації через РРО, навіть безоплатна роздача товару в роздробі, наприклад, повітряних кульок з рекламною метою. До речі, недавнє переслідування податківцями аптек за безоплатні рецепти, що не проводяться через РРО, завершилося перемогою аптек (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 63, с. 12). Хотілося б, щоб здоровий глузд узяв гору і в цій ситуації!
Наталія Яновська
Наступний фрагмент
