Початок
Попередній фрагмент
7. Щодо місця проведення розрахунків
Вищий адміністративний суд України (постанови від 20 січня 2009 року № К-6165/07 та від 7 квітня 2009 року № К-11912/07) зазначає наступне.
Статтею 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків визначено як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до частини 4 пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 833 від 15.06.2006 р., забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб’єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Згідно з пунктом 4.5 Порядку № 614 унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через реєстратор розрахункових операцій з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов’язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у спірному випадку є торговий зал магазину позивача, у якому знаходиться прилавок та холодильник, адже Закон № 265/95-ВР не обмежує поняття місця проведення розрахунків яким-небудь предметом, а встановлює певні ознаки такого місця проведення розрахунків, а саме, що це
місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари та зберігаються отримані за реалізовані товари готівкові кошти. Саме в торговому залі позивача здійснювались розрахунки і зберігались грошові кошти.
коментар редакції
Не зберігайте гроші в холодильнику:
його можуть прирівняти до місця розрахунків
Дійсно, Законом про РРО передбачено покарання за невідповідність грошових коштів в місці проведення розрахунків тій сумі, що проведена через РРО. І тут виникає запитання, що
вважати місцем проведення розрахунків: скриньку РРО, робоче місце касира, його кишені, сумку чи все приміщення торговельної точки?Слід зауважити, що
законодавство такі межі не встановлює . Тому при перевірці, виявивши в межах торговельної точки «зайві» гроші, податківці фіксують це порушення з накладенням штрафу в п’ятикратному розмірі від виявленої невідповідності.У цьому випадку гроші знаходилися в холодильнику. Звісно, логіка підказує, що це місце не може бути пов’язане з місцем розрахунку. Однак саме в цій конкретній судовій справі був не правий продавець: він скористався цими грошима для видачі здачі при контрольній купівлі. І це дозволило податківцям вважати місцем розрахунку всю торговельну точку з усіма полицями, шафами, холодильниками. Суди підтримали цю позицію. І посилання постраждалого СПД на те, що це були гроші іншого торговця, не подіяли. Адже згідно з ч. 4 п. 23 Порядку ведення торговельної діяльності № 883 у місці проведення розрахунків забороняється зберігати готівку, що не належить суб’єкту господарювання, а, як не крути, у цій ситуації продавець здійснив розрахунок з холодильника.
Водночас було б несправедливо абсолютно в усіх випадках усі полиці, шухляди (крім скриньки РРО, звісно), сейфи, особисті речі, що знаходяться в межах торговельного залу, вважати місцем проведення розрахунку. Для цього
суб’єкт господарювання у своїх внутрішніх документах (наприклад, у наказі) повинен визначити (описати) межі місця розрахунків. Сподіваємося, що такий захід дозволить схилити суд на бік СПД, якщо спір з перевіряючими виникне. Докладніше про цю проблему читайте у статті «Особисті гроші працівника поряд з касою: чим це може загрожувати підприємству?»// «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 29, с. 37.
Наталія Яновська
