Міністерства та відомства України
Про затвердження Примірного порядку укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників та форм примірних договорів суб’єкта господарювання з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією, що здійснюють навчання, та з працівником
Наказ від 10 серпня 2010 року № 232
(витяг)
З метою сприяння роботодавцям у підвищенні ефективності використання коштів, затрачених на професійне навчання працівників, посилення відповідальності працівників за свій професійний рівень та мотивації щодо його підвищення
наказую:1.
Затвердити такі, що додаються:Примірний порядок
укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (далі — Порядок);примірний договір
суб’єкта господарювання з навчальним закладом підприємством, установою, організацією, які здійснюють навчання (форма № 1);примірний договір
суб’єкта господарювання з працівником (форма № 2).2.
Рекомендувати суб’єктам господарювання при укладанні договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників застосовувати Порядок та форми договорів, затверджених пунктом 1 цього наказу.3.
Надіслати цей наказ заінтересованим центральним органам виконавчої влади, сторонам соціального діалогу та регіональним органам праці та соціального захисту населення для подальшого доведення їх до підприємств, установ та організацій для використання в практичній роботі — до 1 вересня 2010 року.<…>
Міністр В. Надрага
Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.08.2010 № 232
Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників
1. Загальні положення
1.1. Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання
договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (далі — Порядок) розроблений відповідно до Конституції України, Кодексу законів про працю України, Цивільного кодексу України, Концепції розвитку системи підвищення кваліфікації працівників на період до 2010 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 р. № 158-р, інших нормативно-правових актів і визначає примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (далі — договір) з навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють навчання, та працівниками, які направляються на навчання.1.2. Терміни, що використовуються в цьому Порядку, застосовуються у значеннях, наведених у Кодексі законів про працю України, Господарському кодексі України, законах України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про організації роботодавців», «Про професійні спілки та гарантії діяльності», «Про охорону праці», Положенні про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. № 127/151, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 6 квітня 2001 р. за № 315/5506, інших нормативно-правових актах.
1.3. Порядок рекомендується до використання суб’єктами господарювання незалежно від їх організаційної форми та форм власності.
1.4. Витрати, пов’язані з професійним навчанням працівників, здійснюються роботодавцем за рахунок власних коштів. Для фінансування відповідно до законодавства можуть залучатися кошти організацій роботодавців, а також кошти спонсорів, міжнародної технічної допомоги та із інших джерел.
1.5. Укладання договорів суб’єктами господарювання державної форми власності за бюджетні кошти здійснюється відповідно до законодавства щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.
1.6. Працівник після закінчення професійного навчання виконує роботу (постійно або періодично в залежності від виробничих потреб), визначену роботодавцем, відповідно до набутої кваліфікації з оплатою праці, не нижчою, ніж до навчання.
1.7. Роботодавець має право відповідно до положень колективного договору визначати додаткові умови направлення працівника на навчання, зокрема мінімальний термін роботи на підприємстві після закінчення навчання за набутою в ході навчання професією чи спеціальністю.
2. Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів з навчальними закладами, підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють навчання
2.1. Договір укладається суб’єктами господарювання з навчальними закладами,
підприємствами, установами, організаціями, які здійснюють навчання, відповідно до примірної форми договору (форма № 1), з урахуванням умов, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.2.2.
Істотними умовами договору мають бути:дата і місце його укладання;
повна і точна назва сторін, що його укладають, та їх представників, повноваження, на підставі яких вони діють;
предмет договору;
кількість осіб, що направляється на навчання;
назва професії (напряму, спеціальності), форма навчання;
термін навчання;
вартість навчання;
порядок розрахунків між сторонами;
обов’язки сторін;
відповідальність сторін за невиконання договору;
порядок унесення змін та розірвання договору;
строк дії договору;
місцезнаходження юридичної особи;
інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
підписи сторін, що укладають договір, завірені печатками.
2.3. Договір уважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх пунктів і належно його оформили.
2.4.
До договору обов’язково додаються:кошторис, в якому визначається розмір витрат на професійне навчання;
навчальний план і програми, затверджені та погоджені в установленому порядку;
графік направлення працівників на навчання;
графік фінансування навчання працівників.
2.5. Усі зміни до договору оформляються додатковою угодою, що є невід’ємною частиною договору, і погоджуються сторонами в установленому порядку.
2.6. Навчання у навчальному закладі, на підприємстві, установі, організації, які здійснюють навчання, проводиться за направленням, що видається працівникові роботодавцем (додаток 1).
2.7. Навчальний заклад, підприємство, установа, організація, які здійснюють навчання, протягом 5 днів з початку навчального процесу направляє роботодавцю підтвердження про прийом працівника на навчання (відривний корінець направлення) та копію наказу про його зарахування на навчання.
2.8. Договір укладається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу після підписання керівниками суб’єкта господарювання та навчального закладу, підприємства, установи, організації, які здійснюють навчання. Один примірник зберігається у суб’єкта господарювання, другий — у навчальному закладі, підприємстві, установі, організації, які здійснюють навчання.
3. Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів з працівниками
3.1. Договір укладається суб’єктами господарювання з працівниками відповідно до примірної форми договору, що додається (форма № 2), з урахуванням умов, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
3.2.
Істотними умовами договору мають бути:дата і місце його укладання;
повна і точна назва сторін, що його укладають;
назва професії (спеціальності), форма та термін навчання;
місце навчання;
предмет договору;
обов’язки сторін;
відповідальність сторін;
порядок внесення змін та розірвання договору;
строк дії договору;
місцезнаходження юридичної особи та місце проживання фізичної особи;
інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
підписи сторін;
печатка суб’єкта господарювання.
3.3. У разі припинення професійного навчання без поважної причини працівник повинен відшкодувати суб’єкту господарювання всі витрати на його навчання.
3.4.
До договору обов’язково додаються:кошторис, в якому визначається розмір витрат на професійне навчання працівника;
графік направлення працівників на навчання.
3.5. У разі порушення працівником в односторонньому порядку без поважних причин умов договору працівник повинен відшкодувати суб’єкту господарювання всі витрати на його навчання.
Відшкодування витрат не проводиться, якщо причинами порушення умов договору є:
неможливість виконання після закінчення навчання роботи відповідно до набутої професії та кваліфікації за станом здоров’я;
сімейні обставини, що відповідно до законодавства потребують звільнення працівника чи припинення ним навчання;
зміна місця проживання;
призов на строкову військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;
погіршення умов праці з вини суб’єкта господарювання.
3.6. Працівникам, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, роботодавцем здійснюються виплати, передбачені чинним законодавством та колективним договором.
3.7. Договір уважається укладеним, якщо сторони досягли згоди в усіх пунктах і належно його оформили.
3.8. Договір укладається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу після підписання керівником суб’єкта господарювання та працівником. Один примірник зберігається у суб’єкта господарювання, другий — у працівника, який направлений на професійне навчання.
Начальник Управління політики зайнятості та трудової міграції В. Єрасов
коментар редакції
Професійне навчання працівників: порядок, що рекомендовано Мінпраці
Порядок, що коментується, затверджено Мінпраці з метою сприяння роботодавцям, які стикаються з низкою організаційних питань при організації навчання своїх працівників. Їх виникнення багато в чому зумовлене відсутністю належної правової бази, до якої можна було б звернутися при укладенні договору
про підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників. Річ у тім, що різні аспекти зазначених відносин регулюються відразу декількома нормативними актами, вимоги яких необхідно врахувати роботодавцю. Це і Цивільний кодекс України, і Кодекс законів про працю, і закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», а також Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затверджене наказом Мінпраці і Міносвіти від 26.03.2001 р. № 127/151, Положення про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затверджене наказом Мінпраці та Міносвіти від 27.12.2006 р. № 500/861, тощо.Насамперед звернемо увагу, що
Примірний порядок укладання суб’єктами господарювання договорів щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників (далі — Примірний порядок) має рекомендаційний характер. Запропоновані ним форми примірних договорів суб’єкта господарювання з навчальним закладом, підприємством, установою, організацією, які здійснюють навчання, та з працівником також можуть застосовуватися виключно за бажанням самого суб’єкта господарювання.Звернутися до них роботодавець може, коли йдеться про необхідність отримання працівником освіти з видачею про це документа державного зразка. Тому договір має бути укладено із суб’єктом, який має ліцензію на надання відповідних освітніх послуг. Такі послуги можуть полягати в наданні
первинної професійної підготовки (професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робочої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня), перепідготовки (навчанні, спрямованому на опанування іншої професії працівниками, які отримали первинну професійну підготовку), підвищенні кваліфікації (професійно-технічному навчанні працівників, яке дає можливість розширити та поглибити раніше отримані професійні знання, уміння та навички на рівні вимог виробництва та сфери послуг).Крім того, первинна професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації працівників можуть також здійснюватися в межах професійного навчання кадрів
на виробництві (п.п. 3.1 Положення про професійне навчання кадрів на виробництві) також з обов’язковою видачею відповідного документа державного зразка.Зауважимо, що не потрапляють під ознаки освітніх послуг, що ліцензуються, навчання та перевірка знань з питань охорони праці, обов’язок проведення яких покладено на роботодавця відповідно до ч. 7 ст. 153 КЗпП і ст. 18 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 р. № 2694-XII. Підтверджується це і Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. № 15, який передбачає необхідність отримання відповідного дозволу Держгірпромнагляду або його територіальних органів на проведення навчання з питань охорони праці (п. 1.4), а не ліцензії на надання освітніх послуг. Навчання з питань охорони праці не передбачає і видачу документа державного зразка, а підтверджується в установлених випадках видачею посвідчення. Тому
Примірний порядок, що коментується, на проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці не поширюється.Слід визнати, що затверджений Мінпраці документ спрямований на вирішення низки проблемних питань, що виникають на практиці.
Так, п. 1.7 Примірного порядку передбачає, що роботодавець має право відповідно до положень колективного договору встановлювати
додаткові умови направлення працівника на навчання, зокрема мінімальний строк роботи на підприємстві після закінчення навчання за набутою професією або спеціальністю. Зауважимо, що це право було в роботодавців і раніше, однак вказівка на нього в нормативно-правовому акті повинна внести більшу визначеність у відносини між працівником та роботодавцем. Установлення роботодавцем мінімального строку роботи на підприємстві за набутою професією або спеціальністю дозволить уникнути проблем з податковим обліком витрат на навчання працівника. Таке застереження, зокрема, важливе як для отримання можливості віднести витрати на навчання працівника до валових (див. п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток), так і для того, щоб уникнути необхідності сплати ПДФО (абзац другий п.п. 4.3.20 Закону № 889). Докладніше про особливості податкового обліку витрат на навчання працівників див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 71, с. 18.У разі порушення працівником обов’язку відпрацювати визначений мінімальний період на підприємстві після закінчення навчання
без поважних причин роботодавець може вимагати від такої особи відшкодувати витрати на її навчання. Орієнтовний перелік причин, які можуть вважатися поважними, наведено в п. 3.5 Примірного порядку. Серед них, зокрема, названо зміну місця проживання працівника, погіршення умов праці з вини суб’єкта господарювання тощо. У будь-якому разі наявність зазначених обставин у випадку спору між працівником та роботодавцем доведеться доказувати.Договір про підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників може укладатись як при навчанні без відриву від виробництва, так і з відривом.
На наш погляд, скористатися Примірним порядком можуть і роботодавці, які мають намір оплатити
навчання особи, яка ще не перебуває з підприємством у трудових відносинах, обумовивши при цьому, що після закінчення навчання з такою особою буде укладено трудовий договір. У зв’язку з цим нагадаємо, що згідно з п.п. 5.4.2 Закону про податок на прибуток до валових включаються витрати платника податків на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах осіб, які не перебувають із таким платником податків у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та набуття спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.Укладення передбачених документом, що коментується, договорів, безумовно, не звільняє роботодавця від виконання вимог нормативно-правових актів, що зокрема стосуються гарантій та компенсацій працівникам, які навчаються. Так, працівникам, які навчаються з відривом від виробництва, гарантується збереження місця роботи (ст. 122 КЗпП) та виплачуються середня заробітна плата на час навчання; вартість проїзду працівника до місця навчання і назад; добові за кожний день перебування в дорозі в розмірі, установленому законодавством для службових відряджень; забезпечення на час навчання житлом, а в разі його відсутності — відшкодування витрат на проживання в порядку, установленому для службових відряджень. Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва, надаються додаткові оплачувані відпустки, а також оплачується 50 % вартості проїзду до вищого навчального закладу і назад (1 раз на рік).
Слід зауважити, що запропонованою в документі, що коментується,
формою примірного договору суб’єкта господарювання з навчальним закладом суб’єкту господарювання навряд чи вдасться скористатися, оскільки наразі залишається чинним Типовий договір про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами, затверджений наказом Міносвіти від 11.03.2002 р. № 183, який є обов’язковим для навчальних закладів. У п. 1 приміток до цього наказу зазначено, що такий договір може бути укладено сторонами на користь третіх осіб. Коли договір укладається на користь третьої особи, ця особа також підписує договір із зазначенням у ньому своїх реквізитів. Такою «третьою особою» може бути як працівник підприємства, так і особа, яка не перебуває з підприємством у трудових відносинах.Крім того, Міносвіти звертає увагу на те, що до договору обов’язково має бути включено розділ про відповідальність навчальних закладів за якість освітніх послуг, стан фінансових розрахунків у разі припинення відносин з їх надання (див. наказ Міносвіти від 27.03.2007 р. № 236). І ще одне: на думку Міносвіти, договір на надання освітніх послуг повинен укладатись на кожний освітньо-кваліфікаційний рівень окремо (наприклад, окремо на отримання рівня бакалавра і окремо — рівня спеціаліста).
Олена Уварова
