Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Облік торговельного обладнання

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2010/№ 80
Друк
Стаття

Облік торговельного обладнання

 

Звичний інтер’єр супермаркетів та магазинів сьогодні знайомий уже кожному. Прилавки, стелажі, скляні вітрини та стійки є невід’ємним атрибутом будь-яких торговельних площ. Про те, як бухгалтеру облікувати весь цей торговельний арсенал, зараз і поговоримо.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Як передбачає

п. 11 Порядку № 833 , суб’єкт господарювання самостійно вирішує питання забезпечення торговельної точки холодильним, підйомно-транспортним, ваговимірювальним та іншим обладнанням, необхідним торговельним інвентарем, а також РРО (згідно із законодавством та нормативними документами). Детальніше з переліками необхідного торговельного оснащення можна ознайомитися у Правилах роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185, та Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 104 . Так, скажімо, при продажу хлібобулочних виробів знадобляться закриті шафи, стаціонарні й пересувні стелажі, столи для нарізання хліба, хліборізки, а також ножі, щипці, лопатки для самостійного відбору покупцями товару, покривала і чохли із тканини для накриття продукції тощо. А, наприклад, торгувати швейними та трикотажними виробами можна, обладнавши приміщення полицями, стелажами, стендами для розміщення товарів, відкритими пристінними або острівними гірками, примірювальними кабінками із дзеркалами тощо.

Щодо

обліку «торговельних» основних засобів, то він, по суті, нічим не відрізняється від загальноприйнятого: бухгалтерський облік тут регулюють ті самі правила П(С)БО 7, а податковий — положення ст. 8 Закону про податок на прибуток. Та все ж зупинимося на ньому докладніше.

 

Бухгалтерський облік

Нагадаємо: у бухгалтерському обліку згідно з

п. 4 П(С)БО 7 до основних засобів (ОЗ) відносять матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Отже, для зарахування об’єктів до складу ОЗ важливим є строк їх служби більше 1 року (або операційного циклу).

При цьому

з метою розмежування в бухобліку МНМА (малоцінних необоротних матеріальних активів — по суті, недорогих основних засобів) від ОЗ торговельне підприємство (так само, як й інші суб’єкти господарювання) має право встановити вартісний критерій (п. 5.2 П(С)БО 7);
його зазвичай застерігають у наказі про облікову політику підприємства. Для зближення з податковим обліком він може прийматися таким, що дорівнює 1000 грн. (або встановлюватися в будь-якому іншому розмірі — 500 грн., 1500 грн. тощо).

Якщо ж на торговельне підприємство надходить обладнання, очікуваний строк використання якого

менше 1 року (незалежно від вартості), то в бухобліку його зараховують до складу МШП (малоцінних та швидкозношуваних предметів). Такі предмети є запасами, їх облік ведуть за правилами П(С)БО 9.

Таким чином, при розмежуванні об’єктів торговельного обладнання в бухобліку керуються такими критеріями (див. таблицю):

 

Розподіл об’єктів торговельного обладнання в бухобліку

Об’єкти

Характеристика

Основні засоби

ОЗ

рах. 10

Матцінності, строк служби яких більше 1 року (операційного циклу, якщо він довший за рік), а вартість перевищує встановлений підприємством вартісний критерій, що розмежовує в бухобліку ОЗ і МНМА (до складу ОЗ підприємство торгівлі включає: стелажі, прилавки, вітрини, торговельне, холодильне, вагове обладнання, РРО, підмітальні, прибиральні, нарізальні машини та інші об’єкти)

Бухоблік ведеться згідно з П(С)БО 7

МНМА

рах. 112

Матцінності, строк служби яких більше 1 року (операційного циклу, якщо він довше за рік) та вартість яких не перевищує встановленого підприємством вартісного критерію, що розмежовує в бухобліку ОЗ і МНМА (тобто МНМА, по суті, — це недорогі ОЗ).
(до МНМА в торгівлі, як правило, включають недорогі стенди, стелажі, манекени, сканери штрих-кодів, візки, кошики тощо)

Запаси

МШП

рах. 22

Матцінності, строк служби яких не перевищує 1 року (операційного циклу, якщо він довше за рік) незалежно від вартості (до МШП в торгівлі зазвичай потрапляють рукавички, фартухи, спецодяг, посуд, ножі, мітли, обробні дошки, підноси, калькулятори та інший недовговічний торговельний інвентар)

Бухоблік ведеться згідно з П(С)БО 9

 

Як бачимо, важливим для обліку критерієм є

строк служби (корисного використання) об’єктів. Його підприємство встановлює самостійно, виходячи з очікуваного (передбачуваного) строку використання предметів у господарській діяльності (п. 24 Методрекомендацій № 561). Визначити його також іноді допомагає супровідна техдокументація на об’єкт, яка обумовлює строки служби та гарантійні строки.

Згідно з

п. 5 П(С)БО 7 в облікових цілях основні засоби (однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання об’єкти) об’єднують у такі групи:

 

Групи ОЗ у бухобліку

Основні засоби

Інші необоротні матеріальні активи

9 груп:
— (рах. 101) земельні ділянки;
— (рах. 102) капітальні витрати на поліпшення земель;
— (рах. 103) будинки, споруди та передавальні пристрої;
— (рах. 104) машини та обладнання;
— (рах. 105) транспортні засоби;
— (рах. 106) інструменти, прилади, інвентар (меблі);
— (рах. 107) тварини;
— (рах. 108) багаторічні насадження;
— (рах. 109) інші основні засоби

7 груп:
— (рах. 111) бібліотечні фонди;
— (рах. 112) МНМА;
— (рах. 113) тимчасові (нетитульні) споруди;
— (рах.114) природні ресурси;
— (рах. 115) інвентарна тара;
— (рах. 116) предмети прокату;
— (рах. 117) інші необоротні матеріальні активи

 

Як правило, у підприємства торгівлі торговельне обладнання здебільшого потраплятиме до груп: машини та обладнання (рах. 104), інструменти, прилади, інвентар (меблі) (рах. 106) та МНМА (рах. 112).

Основні засоби, що надходять на торговельне підприємство, зараховуються на баланс

за первісною вартістю, під якою згідно з п. 4 П(С)БО 7 розуміють історичну (фактичну) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів. Згідно з п. 8 П(С)БО 7 первісна вартість об’єкта ОЗ у бухгалтерському обліку формується з таких витрат:

— сум, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

— реєстраційних зборів, державного мита та аналогічних платежів, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

— сум ввізного мита;

— сум непрямих податків, пов’язаних з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

— витрат зі страхування ризиків доставки основних засобів;

— витрат на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

— інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Згідно з

п. 8 П(С)БО 7 фінансові витрати (витрати на сплату відсотків за кредитом) до первісної вартості ОЗ, що придбаваються, не включаються (за винятком випадку, коли обліковою політикою підприємства передбачена капіталізація фінансових витрат у зв’язку зі створенням кваліфікаційного активу, п. 4 П(С)БО 31; див. про це також статтю «Облікова політика-2010: головне» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 1 — 2).

Амортизацію щодо торговельного обладнання в бухобліку підприємство торгівлі нараховує за загальними правилами, із застосуванням таких загальновідомих, обумовлених

п. 26 П(С)БО 7, методів (п. 18 Методрекомендацій № 145):

— прямолінійного;

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивного;

— виробничого.

Підприємство може також застосовувати норми і методи нарахування амортизації, установлені податковим законодавством (податкові методи, див. про це

лист Мінфіну України від 02.04.2009 р. № 31-34000-10-16/9446 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 57, с. 36).

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання цього обладнання. Докладніше про нарахування бухгалтерської амортизації йшлося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 50 та у спецвипусках 2009, № 10 і 2008, № 9, статті «Операції з основними засобами (фондами): бухгалтерсько-податкові питання» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 72; про амортизацію див. також

лист Мінфіну України від 02.11.2009 р. № 31-34000-20-23-5535/5708 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 95.

 

Податковий облік

У цілях оподаткування витрати на придбання торговельного обладнання (залежно від його вартості та строку служби) можуть підлягати податковій амортизації (якщо обладнання є основними фондами) або включатися до валових витрат (якщо об’єкти, що придбавалися, визнаються запасами).

Нагадаємо: у податковому обліку

основними фондами (ОФ) вважаються матеріальні цінності, які призначаються платником податків для використання в його господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1 Закону про податок на прибуток). Таким чином, у податковому обліку об’єкт зараховується до складу ОФ (а отже, витрати на його придбання амортизуватимуться) за умови:

— використання в госпдіяльності;

— вартості понад 1000 грн. (із такою граничною сумою в 1000 грн. платники ПДВ порівнюють вартість придбаного об’єкта «без ПДВ», а неплатники — вартість об’єкта «з ПДВ»;

лист ДПАУ від 05.11.2004 р. № 21546/7/11-1117);

— очікуваного строку використання більше 365 днів.

При цьому балансова вартість ОФ, що придбаваються, формується з вартості їх придбання з урахуванням транспортних та страхових платежів, а також інших витрат, пов’язаних з таким придбанням, без урахування ПДВ, якщо підприємство зареєстроване його платником (

п.п. 8.4.1 Закону про податок на прибуток).

Якщо ж витрати на придбання торговельного обладнання

не перевищують 1000 грн., то в податковому обліку вони включаються до валових витрат та беруть участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про податок на прибуток. Як правило, до цієї категорії потрапляє так звана «податкова малоцінка» (матеріальні цінності зі строком служби більше 1 року, але вартістю нижче 1000 грн., які зазвичай у бухгалтерському обліку є основними засобами, однак для податкового обліку виявляються «валововитратними» запасами, що перераховуються за п. 5.9). Причому, як роз’яснювали податківці, перерахунок за п. 5.9 таких ТМЦ здійснюється з урахуванням методу амортизації, що застосовується до них у бухобліку (тобто «вибувають» такі об’єкти в сумі нарахованої щодо них бухоблікової амортизації; лист ДПАУ від 29.01.2007 р. № 1564/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 11; консультація в рубриці «Думка фахівців офіційних органів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 81; докладніше про податкову малоцінку див. також статтю «Операції з податковою малоцінкою: бухгалтерсько-податкові питання» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 88).

Зауважимо: як товари (запаси) — тобто з відображенням валових витрат (на підставі

п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток) та перерахунком за п. 5.9 (і відповідно відображенням при цьому в бухобліку у складі товарних запасів на рахунку 28 «Товари»*) — обліковуються підприємством торгівлі і демонстраційні товари, виставлені в торговельному залі. Як роз’яснювалося в листі ДПА в м. Києві від 12.07.2006 р. № 533/10/31-106 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44, с. 42), виставлені на огляд покупців зразки товарів не можуть вважатися основними фондами. Якщо ж у результаті демонстрації такі товари втратять свої первісні якості та їх не можна буде продати за встановленою ціною, то підприємство має право щодо них провести уцінку згідно з Положенням про уцінку № 120 (нагадаємо, що на податковий облік та балансову вартість товарів при проведенні перерахунку за п. 5.9 уцінка, що проводиться, при цьому ніяк не вплине, тобто коригувати валові витрати та податковий кредит з ПДВ за товарами, що уцінюються, в такому разі не потрібно; докладніше про це див. матеріал «Залежався товар: проведіть уцінку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 38).

* Щоправда, якщо підприємство первісно не планує в подальшому продавати ці товари, то в бухобліку їх доцільніше розглядати як об’єкти основних засобів.

Але повернемося до основних фондів. Згідно з

п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток у податковому обліку ОФ розподіляють на такі чотири групи (розглянемо їх з урахуванням торговельних нюансів):

 

Розподіл «торговельних» ОФ на групи в податковому обліку

Група ОФ

Склад групи

1

2

Група 1
2 % (1,25 %)*

— будівлі, споруди, їх структурні компоненти
та передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
— вартість капітального поліпшення землі

До цієї групи в торгівлі потрапляють:
— будівлі магазинів, супермаркетів, торговельних точок;
— складські приміщення;
— прилегла територія, асфальтові майданчики, під’їзні шляхи, стоянки (листи Мінфіну України від 06.10.2006 р. № 31-34000-30-25/20896 та від 15.12.2006 р. № 31-34000-20-23/27008, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 37, с. 31)

Група 2
10 % (6,25 %)

автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього;
— меблі;
— побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти; — інше конторське (офісне) обладнання, пристрої та приладдя до них

До цієї групи на підприємстві торгівлі, зокрема, належать:
— вантажний і легковий автотранспорт;
— меблі: двобічні та пристінні стелажі, стенди, стійки для зберігання товарів, барні стійки, камери схову, прилавки, вітрини, вітрини-акваріуми та прилавки-акваріуми для продажу живої риби, столи для оброблення та нарізування продукції, робочі місця касирів (касові вузли та бокси);
— побутові електроприлади: мікрохвильові печі, міксери, електроножі, кавоварки, електрочайники, телевізори, кондиціонери (щоправда, можливий альтернативний варіант, коли витрати на встановлення кондиціонера з прокладанням теплових магістралей розглядають як поліпшення торговельного приміщення, тобто поліпшення ОФ групи 1, докладніше про це див. статтю «Поліпшення чи об’єкт: проблеми класифікації основних фондів» //
«Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44, с. 32);
— офісне обладнання: ксерокси, копіювально-розмножувальна техніка, калькулятори та обладнання для обробки грошей (купюролічильна та ультрафіолетова машини (детектор валют), вартістю понад 1000 грн.; лист ДПАУ від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316)

Група 3
6 % (3,75 %)

Будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4

До цієї групи, на наш погляд, у торгівлі включають:
— спеціальне (промислове) холодильне устаткування, холодильні прилавки та установки, морозильну техніку**;
— промислові пилососи, підмітальні, прибиральні машини**;
— навантажувачі;
— ваги (механічні та електронні);
— промислові (не побутові) печі-гриль, пончикові апарати, чебуречниці, електропечі**;
— нарізувальні машини (сирорізки, овочерізки), електроножі;
— рекламні щити, призматрони (п. 27 листа ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 // «Податки
та бухгалтерський облік», 2006, № 83, с. 27)

Група 4

15 %

— електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друкування інформації;
— інші інформаційні системи;
— комп’ютерні програми;
— телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів)

До цієї групи включають:
— РРО (у тому числі пов’язані з комп’ютером, терміналом та Інтернетом — комп’ютерно-касові системи, POS-термінали; лист ДПАУ від 27.09.2004 р. № 484/4/23-2114);
— торговельні автомати (вважаються РРО згідно зі ст. 2 Закону про РРО; лист ДПАУ від 27.09.2004 р. № 484/4/23-2114);
— банкомати (лист ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44);
— платіжні термінали, імпринтери (як машини для автоматичної обробки інформації);
— телефонні апарати (лист ДПАУ від 25.09.2003 р. № 8049/6/15-1116), рації

* Тут відповідно наводяться нові (а в дужках — старі) норми податкової амортизації.

** Зауважимо, що побутові холодильник, пилосос, плити кухонні разом з мікрохвильовою піччю (тобто як побутові електроприлади) потрапляють до групи 2 ОФ, докладніше про це — далі.

 

На деяких об’єктах торговельного обладнання зупинимося докладніше.

 

Група 2

Стелажі, вітрини, столи, стенди, прилавки (меблі)

. Такі об’єкти в податковому обліку підлягають зарахуванню до групи 2 ОФ як меблі , оскільки згідно з Класифікатором продукції та послуг (ДК 016-97) до меблів (код 36), зокрема, належать:

— меблі конторські та магазинні металеві (код 36.12.11), що, у свою чергу, включають: столи, шафи, шафи-бари, полиці, вітрини, стелажі;

— меблі магазинні дерев’яні (код 36.12.13): прилавки, лотки, стелажі, гірки, секції, підставки, подіуми, секції замкнутих зон у середині торговельного залу тощо;

— стільці та сидіння (код 36.11).

До речі, аналогічні позиції можна зустріти і в

Класифікаторі ОФ (ДК 013-97) (нагадаємо: про можливість його застосування в частині, що не суперечить Закону про податок на прибуток, зазначалося, наприклад, у листі ДПАУ від 16.04.2004 р. № 2914/6/15-1116; докладніше про це див. статтю «Основні засоби та основні фонди: класифікація об’єктів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44, с. 13), в якому також серед об’єктів групи 2 поміщені:

— меблі офісні та магазинні металеві (код 220105);

— меблі офісні та магазинні дерев’яні (код 220106);

— стільці та сидіння (код 220101).

Це підтверджує належність таких об’єктів до другої групи основних фондів.

Мікрохвильові печі, телевізори, кавоварки, електрочайники (побутові електроприлади)

. Телевізори в торговельних залах, що транслюють зазвичай рекламні ролики (і розміщені переважно біля кас); мікрохвильові печі для розігрівання продукції, що відпускається покупцям; кавоварки та електрочайники, які використовуються в кафетеріях магазинів та супермаркетів, — усі ці об’єкти (як побутові прилади) потрапляють у податковому обліку до групи 2 ОФ. У свою чергу, зауважимо, що у Класифікаторі продукції та послуг (ДК 016-97) вони об’єднані в окрему групу «Прилади побутові» (код 29.7), куди, зокрема, входять побутові:

— холодильники, морозильники і вентилятори (код 29.71.11);

— посудомийні машини (код 29.71.12);

— пилососи, міксери, соковижималки, точильні пристрої для ножів (код 29.71.21);

— кавоварки, електрочайники, тостери, фритюрниці (код 29.71.24);

— мікрохвильові печі (код 29.71.27);

— плити кухонні, електропечі, грилі та ростери (код 29.71.28), газові печі (код 29.72.11).

Також до групи 2 ОФ зараховують і кондиціонери (у цьому випадку маються на увазі непромислові системи кондиціонування; докладніше про встановлення кондиціонера див. матеріал «Створюємо комфортні умови праці для своїх працівників» // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 60).

Окремо (як електричне та електронне обладнання) зазначено:

— телевізори (код 32.30.2);.

— магнітофони (код 32.30.32) і відеомагнітофони (код 32.30.33).

Отже, місце всім переліченим об’єктам у податковому обліку — у групі 2 ОФ.

Купюролічильна та ультрафіолетова машини (детектор валют), ксерокси (офісне обладнання).

Ще однією складовою електричного та електронного обладнання згідно з Класифікатором продукції та послуг (ДК 016-97) є копіювально-розмножувальне та інше конторське обладнання (коди 30.01, 30.01.2). До нього належать: друкарські машинки, калькулятори, ксерокси, апарати для нанесення захисних покриттів на документи, апарати для знищення документів, машини для сортування, підраховування та пакування монет тощо. Зауважимо: про те, що купюролічильна та ультрафіолетова машини (детектор валют) — як обладнання для обробки (перерахування, сортування, пакування, контролю справжності) грошей, вартістю, зазвичай, понад 1000 грн. (код 30.01.23.700), — зараховуються до складу групи 2 ОФ, зазначалося й у листі ДПАУ від 15.10.2003 р. № 8558/6/15-1316.

 

Група 3

Промислове холодильне обладнання і прилавки, морозильна техніка

. Як уже зазначалося, згідно з п.п. 8.2.2 Закону про податок на прибуток до групи 2 ОФ потрапляють побутові електроприлади. Інша доля у промислового обладнання. Так, у Класифікаторі продукції та послуг (ДК 016-97) промислове холодильне і морозильне обладнання, а також холодильні вітрини і прилавки для зберігання заморожених харчових продуктів включено (за кодом 29.23.13) до розділу 29 «Машини та устаткування». Тому, вважаємо, місце їм у податковому обліку у складі інших ОФ — у групі 3 . До речі, схожу позицію «Машини для обробки харчових продуктів, напоїв, тютюну тощо» (код 310599) можна зустріти і в Класифікаторі ОФ (ДК 013-97), що також говорить «за» третю групу основних фондів.

Промислові пилососи, підмітальні машини

. Також до розділу 29 «Машини та устаткування» належать машини спеціального призначення (код 29.56.25), куди потрапляють промислові (не побутові) пилососи та промислові натирачі. Тому в податковому обліку їх також включають до групи 3 ОФ.

Навантажувачі.

До розділу 29 «Машини та устаткування» (як машини загального призначення — підіймальне обладнання) включено і автонавантажувачі самохідні (код 29.22.15), до яких, у свою чергу, належать: внутрішньозаводські самохідні автонавантажувачі, оснащені підіймальним або вантажно-розвантажувальним обладнанням; транспортні засоби вантажні, самохідні, не обладнані підіймальними пристроями, що використовуються на заводах, складах, портах, аеропортах тощо для перевезення вантажів на короткі відстані; автонавантажувачі самохідні з електродвигуном/без електродвигуна з висотою підіймання 1 м і більше.

Таким чином, на відміну від автотранспорту, який зараховується в податковому обліку до групи 2 основних фондів (та включений у

Класифікаторі продукції та послуг (ДК 016-97) до розділу «Транспортне обладнання», куди, зокрема, належать автомобілі (код 34.1), корпуси та причепи автомобілів (код 34.2)), автонавантажувачі до цього розділу не потрапляють, а отже, місце їм у групі 3 ОФ.

Вагове обладнання

. Згідно з Класифікатором продукції та послуг (ДК 016-97) до розділу 29 «Машини та устаткування» також включено устаткування для зважування (код 29.24.2). При цьому до устаткування для зважування автоматичного (код 29.24.23) належать у тому числі ваги контрольні, сортувальні, магазинні. Отже, вагове обладнання — також елемент групи 3 ОФ. Щоправда, зробимо одне застереження: у вік сучасних технологій досить «просунуті» (електронні, підключені до РРО) вагові установки — як програмно-технічний комплекс, наділений фіскальними функціями — можуть усе ж сукупно з РРО розцінюватися як об’єкти ОФ групи 4.

Промислові печі, електропечі, пончикові апарати, чебуречниці

. Такі об’єкти в Класифікаторі продукції та послуг (ДК 016-97), вважаємо, відповідають таким позиціям:

— печі хлібопекарські та кондитерські електричні (код 29.21.13.300);

— машини і апарати пекарські (код 29.53.15), уключаючи апарати для великих кухонь (ресторанів) та устаткування для кафетеріїв;

— устаткування (непобутове) для варіння та підігрівання їжі (код 29.53.15.750).

Оскільки всі вони, як і попередні об’єкти, потрапляють до розділу 29 «Машин та устаткування», у податковому обліку їх зараховують до

групи 3 ОФ.

Нарізувальні машини (сирорізки, овочерізки), електроножі

. Такі об’єкти, на наш погляд, можна розглядати як «інструменти ручні із вмонтованим електродвигуном» (код 8467 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності — УКТЗЕД). Зауважимо: про те, що такі предмети не потрапляють під «побутові» електроприлади, ішлося, зокрема, у примітках до групи 85 УКТЗЕД. А отже, місце їм також у групі 3 ОФ.

Рекламні щити, призматрони.

Як роз’яснювалося в п. 27 листа ДПАУ від 07.09.2006 р. № 16636/7/31-3017 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 83, с. 27), призматрони — рекламні конструкції з автоматично змінними площинами — класифікуються як об’єкти групи 3 ОФ. При цьому в листі з посиланням на Класифікатор ОФ (ДК 013-97) зазначалося, що такі об’єкти потрапляють під позицію «Інші основні фонди, ніде не класифіковані» (код 340199).

 

Група 4

РРО, комп’ютерно-касові системи, торговельні автомати

. Про те, що РРО належить до групи 4 ОФ, зазначалося в листі ДПАУ від 27.09.2004 р. № 484/4/23-2114. У зв’язку з цим залишається нагадати досить широке визначення цього поняття. Так, згідно зі ст. 2 Закону про РРО РРО — це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції та який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). При цьому до РРО належать:

— електронний контрольно-касовий апарат;

— електронний контрольно-касовий реєстратор;

— комп’ютерно-касова система;

— електронний таксометр;

— автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Отже, усі ці об’єкти потрапляють до групи 4 ОФ.

Додамо, що в

Класифікаторі продукції та послуг (ДК 016-97) касові апарати (код 30.01.13.500) можна зустріти (як електричне і електронне устаткування) у розділі 30 «Машин конторські та електронно-обчислювальні», а торговельні автомати (код 29.24.33) — у розділі 29 «Машини та устаткування». Попутно нагадаємо, що особливості торгівлі з використанням торговельних автоматів розглядалися у статті «Торговельні автомати: встановлюємо та ведемо облік» // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 8, с. 14.

Банкомати

. До групи 4 ОФ у податковому обліку включають і банкомати, на що зверталася увага в листі ДПАУ від 14.03.2008 р. № 4956/7/15-0517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44.

Платіжні термінали, імпринтери.

Також до групи 4 ОФ потрапляють платіжні термінали та імпринтери, вартістю, зазвичай, понад 1000 грн.

Додамо: про розподіл об’єктів за групами та розподіл ОФ після прийняття

Закону № 1957 на нові та старі йшлося в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 44, присвяченому класифікації основних фондів.

Придбаваючи торговельне обладнання, суму вхідного ПДВ підприємство — платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту за умови використання обладнання в оподатковуваній діяльності (

п.п. 7.4.1 Закону про ПДВ).

До того ж, дотримуючись загальних правил оподаткування, витрати з підтримання торговельного обладнання в робочому стані (техобслуговування) відносяться на валові витрати на підставі п.п. 5.2.1 Закону про податок на прибуток, а витрати на його ремонти та поліпшення відображаються в податковому обліку в порядку, обумовленому п.п. 8.7.1 Закону про податок на прибуток (докладніше про техобслуговування та ремонти див. тематичний номер газети «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 34).

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі