Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Податковий кодекс: знайомимося з проектом

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2010/№ 81
Друк
Стаття

Податковий кодекс: знайомимося з проектом

 

На підході новий доопрацьований проект Податкового кодексу № 7101-I, який, хтозна, можливо, у переважній своїй частині втілиться у життя та стане основним податковим документом у майбутньому. А тому сьогодні, щоб бути в курсі, зробимо огляд запланованих нововведень законодавства та подивимося, що приготував проект підприємництву.

Людмила СОЛОШЕНКО, Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, Лілія УШАКОВА, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор», Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

 

Документи статті

Проект Податкового кодексу

— проект Податкового кодексу України від 21.09.2010 р. № 7101-I.

Кодекс про надра

— Кодекс України про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР.

Закон № 1264

— Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264-XII.

Закон № 2181

— Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Закон № 2275

— Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 р. № 2275-VI.

Закон № 2535

— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-XII.

Закон № 889

— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV.

Закон про держбюджет-2010

— Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI.

Закон про податок на прибуток

— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про патентування

— Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 98/96-ВР.

Закон про систему оподаткування

— Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХII.

Порядок № 264

— Порядок справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 264.

П(С)БО 7

— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.

 

Загальні положення

У цілому система оподаткування з прийняттям

Податкового кодексу, звісно, стане іншою. Так, кількість податків планується зменшити майже вдвічі: тільки з місцевих намічається відмінити 12 податків і зборів, залишивши лише 4 (податку на рекламу, комунального податку, ринкового збору більше не буде, зате з’явиться податок на нерухомість). При цьому знижуються базові ставки з основних податкових платежів. У результаті — як стверджують розробники проекту — ми отримуємо практично найнижчий ПДВ та податок на прибуток в Європі, що сукупно з пільгами, що надаються, має залучити інвесторів та покращити інвестиційний клімат в Україні. Крім того, запроваджується диференційована ставка ПДФО (для великих доходів — велика ставка у 17 %). Встановлюються загальні правила заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов’язань, проведення перевірок, оскарження рішень контролюючих органів, обліку платників податків, а також відповідальність, що загрожує за порушення.

З прийняттям

Податкового кодексу втратять чинність «профільні» законодавчі акти, уключаючи базові: Закон № 2181 та Закон про систему оподаткування (п. 2 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту). Отже, розглянемо найважливіше у майбутніх змінах, зауваживши, що з супутньою термінологією і визначенням понять можна ознайомитися у ст. 14 проекту.

 

Адміністрування податків і зборів

Перша оцінка кожному новому законодавчому акту, коли ще немає можливості провести аналіз практики його застосування, ґрунтується на порівнянні такого нового акта з його попередниками. Тим більше це справедливо, якщо йдеться про кодифікований акт. Основне запитання, на яке при цьому необхідно відповісти: чи допоможе новий нормативно-правовий акт вирішенню тих практичних проблем, що виникали при застосуванні старого законодавства? Аналізуючи у світлі цього критерію

проект Податкового кодексу в частині, що стосується адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів), слід звернути увагу на таке:

1.

Податкові органи мають отримати низку нових повноважень, які можуть ними реалізовуватися при здійсненні наглядових заходів. Серед них — можливість проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку здійснення готівкових розрахунків та застосування РРО.

2.

Великі та середні підприємства будуть зобов’язані подавати податкову звітність в електронній формі. При цьому передбачено, що послуги з подання звітності за допомогою мережі Інтернет та забезпечення засобами електронного цифрового підпису здійснюються на безоплатній основі.

3.

Проект Податкового кодексу надає податковим органам право проводити планові та позапланові перевірки. Звичний для суб’єктів господарювання розподіл. Позачергові перевірки , які стали одним із найбільш дискусійних нововведень цього року (див. «Перевірки податкових органів» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 50, с. 31) та правомірність проведення яких відразу викликала сумніви, не передбачено. Питання, що мали перевірятися в ході позачергових перевірок, згідно з проектом Кодексу стануть предметом позапланових виїзних та контрольних перевірок.

Як і за чинним законодавством, перевірки податкових органів поділяються на

виїзні та невиїзні.

Щодо невиїзних, то серед них у

проекті Податкового кодексу названо:

документальні невиїзні, що проводяться за згодою платника податків, отриманою в установленому Кабміном порядку, у приміщенні контролюючого органу з повідомленням платника податків про проведення такої перевірки. Перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу і платник податків може бути присутнім при її проведенні;

камеральні перевірки, що, як і зараз, мають проводитися виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. Така перевірка проходить у приміщенні контролюючого органу без спеціального повідомлення платника податків та без спеціального рішення керівника такого органу.

4. Серед нововведень, які стосуються порядку проведення виїзних перевірок, відзначимо, що

періодичність проведення планових перевірок повинна буде визначатися залежно від ступеня ризику в діяльності платника податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Планові перевірки платників податків з незначним ступенем ризику можуть проводитися не частіше ніж один раз на три календарні роки, із середнім — не частіше ніж один раз на два календарні роки, з високим — не частіше ніж один раз на календарний рік. При цьому тривалість планових виїзних перевірок не повинна перевищувати 20 робочих днів з можливістю продовження не більше ніж на 10 робочих днів (за чинним законодавством 30 робочих днів з можливим продовженням ще на 15), щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів з можливістю продовження на 5 робочих днів (наразі законодавство передбачає тривалість у 20 робочих днів із продовженням за необхідності ще на 10 робочих днів).

У решті передбачений

проектом Податкового кодексу порядок проведення планових перевірок аналогічний установленому чинним законодавством.

Зауважимо, що у платників податків

до 01.06.2011 р. буде строк для того щоб адаптуватися до нових вимог, передбачених Податковим кодексом: якщо він набере чинності з 01.01.2011 р., то дотримання його приписів до зазначеної дати в ході планових перевірок не перевірятиметься.

Щодо

позапланових перевірок, то звертає на себе увагу значно розширений перелік підстав для їх проведення. Так, порівняно з чинним законодавством його доповнено такими підставами, як:

— подання платником податків органу державної податкової служби уточнюючого розрахунку з відповідного податку за період, який перевірявся податковим органом; при цьому окремо обумовлено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання такого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом;

— подання скарги щодо платника податків про ненадання ним податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної в разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом п’яти робочих днів із дня його отримання;

— відображення від’ємного значення об’єкта оподаткування платником податку на прибуток підприємств протягом чотирьох базових звітних періодів підряд у податковій звітності;

— отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати, інших виплат, що підлягають оподаткуванню.

5.

Окремо врегульовано порядок проведення податковими органами перевірок щодо дотримання неподаткового законодавства, тобто дотримання вимог до порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Такі перевірки названо

контрольними, вони здійснюються без попереднього повідомлення суб’єкта господарювання. Вимоги до їх проведення має бути встановлено Кабміном. При цьому тривалість контрольних перевірок не повинна перевищувати 10 днів із можливістю продовження максимум на 5 днів.

Слід зауважити, що низка дискусійних запитань, які виникали на практиці, у

проекті Податкового кодексу отримали досить обґрунтоване вирішення. Наприклад, закріплено припис, згідно з яким, якщо платник податків після закінчення перевірки надає документи, які не було надано під час перевірки, то вони не можуть бути підставою для скасування прийнятого за результатами такої перевірки рішення в адміністративному порядку, однак можуть стати підставою для оскарження рішення податківців у суді.

Проектом

також встановлено правило про те, що незалежно від того, чи здійснювалася платником податків у звітному періоді господарська діяльність, він зобов’язаний подати податкову звітність. Це правило діяло і раніше, однак окремо сформульовано не було і виводилося з низки законодавчих приписів.

Також слід звернути увагу на те, що

податковий розрахунок за формою № 1ДФ набуде статусу податкової декларації.

Досить істотні зміни передбачено й щодо

притягнення платників податків до фінансової відповідальності. При цьому Прикінцевими та перехідними положеннями проекту встановлено істотне послаблення: штрафні санкції за порушення податкового законодавства, допущені в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, не повинні перевищувати 1 грн. за кожне порушення.

Як бачимо, є низка досить істотних змін, які потребують детального та глибокого аналізу у випадку, якщо вони набудуть статусу законодавчих приписів.

 

Податок на прибуток

У

проекті Податкового кодексу податку на прибуток присвячено розділ III.

Платники.

Як і раніше, платниками податку на прибуток будуть: із резидентів — суб’єкти господарювання — юрособи та їх відокремлені підрозділи, а також неприбуткові установи та організації (з оподатковуваної діяльності); із нерезидентів — юрособи, які одержують доходи з України та постійні представництва нерезидентів. До того ж тепер платниками податку на прибуток стануть і ті юрособи, що зараз перебувають на єдиному податку. Для них єдиного податку більше не буде (він залишиться тільки для підприємців-фізосіб).

Об’єкт оподаткування.

При цьому проектом Податкового кодексу кардинально перекроєний та принципово змінений загальноприйнятий підхід до порядку визначення об’єкта оподаткування. Тепер він максимально наближений до бухобліку (хоча повної відповідності, як і раніше, не буде). Так, на зміну «валовим» доходам і витратам прийдуть просто «доходи» і «витрати», а оподатковуваний прибуток визначатиметься шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та на суму інших витрат звітного періоду.

Причому доходи (що, у свою чергу, складаються з доходів від операційної діяльності та інших доходів) та витрати (знову ж таки «операційні» та «інші») відповідно відображатимуться за

бухобліковими правилами — у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів (тому отримані передоплати та аванси доходи не збільшують (п.п. 136.1.1 проекту), а перераховані оплати до витрат не включаються (п.п. 139.1.3 проекту), якщо законодавством, звісно, не застерігається інше). Тобто працюватиме так званий метод нарахувань, коли незалежно від руху грошових коштів доходи відображають у періоді їх виникнення, а витрати — у періоді їх понесення (а за товарами, роботами, послугами, що реалізуються, — одночасно з виникненням доходів від їх продажу). А отже, від звичного правила першої події доведеться відвикати. Відповідно перерахунку на кшталт п. 5.9 Закону про податок на прибуток також більше не передбачається.

При цьому основна складова операційних витрат — собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг — за аналогією з бухобліковими правилами формуватиметься з:

— прямих матеріальних витрат;

— прямих витрат на оплату праці;

— амортизації;

— вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з їх виробництвом (наданням);

— інших прямих витрат.

Проте планується, що

до складу «податкових» витрат не можна буде віднести, зокрема, витрати з придбання товарів (робіт, послуг) у фізосіб-єдиноподатників (крім витрат з придбання робіт, послуг у підприємців-єдиноподатників, які здійснюють діяльність у сфері інформатизації, п.п. 139.1.12 проекту ); витрати з придбання в нерезидентів консалтингових, маркетингових, рекламних, інжинірингових робіт, послуг (крім їх придбання у постійних представництв — платників податку на прибуток, п.п. 139.1.13 проекту), а також витрати на виплату роялті на користь нерезидентів (за винятком виплат роялті на користь постійних представництв, що сплачують податок на прибуток) та осіб, які звільнені від сплати податку на прибуток або які сплачують його за іншими ставками (п.п. 140.1.2 проекту).

Амортизація.

На зміну поняттю «основні фонди» у податковому обліку прийде бухобліковий термін «основні засоби» (вартісний критерій у 1000 грн. для зарахування об’єктів до складу ОЗ при цьому збережеться, п.п. 14.1.139 проекту ). «Податкова» класифікація основних засобів також буде побудована в дусі бухоблікового П(С)БО 7 — із запровадженням пооб’єктного (а не групового, як зараз, наприклад, для груп 2— 4 ОФ) обліку, виділенням 16 (узятих із бухгалтерського обліку) груп основних засобів та встановленням для кожної групи мінімально допустимого строку корисного використання (який залежно від групи може становити від 2 до 20 років). При цьому перевести сьогоднішні об’єкти з існуючих 4 груп до майбутніх 16 у перехідний період допоможе проведена за підсумками року інвентаризація (п. 10 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу). Про звичні «податкові» норми амортизації (як і про «податковий» розподіл об’єктів на «старі» та «нові») доведеться забути, адже амортизуватися ОЗ віднині в податковому обліку будуть (з урахуванням строку корисного використання об’єкта) із застосуванням «бухоблікових» методів:

— прямолінійного;

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивного;

— виробничого.

Причому квартальна сума «податкової» амортизації (за кожним об’єктом) визначатиметься як сума амортвідрахувань, нарахованих за об’єктом за 3 місяці розрахункового кварталу.

10 % ремонтний ліміт також при цьому планується застосовувати пооб’єктно (уключаючи до «податкових» витрат витрати на ремонти (поліпшення) об’єкта ОЗ у розмірі 10 % від його вартості, що амортизується, на початок звітного року).

Ставка податку.

Із приємних моментів — передбачається поетапне (п. 10 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу) зниження ставки податку (до 16 %), а саме:

— з 2011 року —

19 % ;

— з 2013 року — 18 %;

— з 2015 року — 17 %;

— з 2016 року — 16 %.

При цьому звітні податкові періоди залишаться ті самі: календарні квартал, півріччя, три квартали та рік.

Обіцяні податкові канікули.

Строком на 5 років (з 2011 року по 2016 рік) запроваджується нульова ставка податку на прибуток (ставка 0 %) для малого бізнесу — таких платників податків:

— «

новачків» (тобто суб’єктів господарювання, створених після 01.01.2011 р.);

— уже діючих платників податків, у яких за останні 3 роки (або за весь період діяльності, якщо він менше 3 років)

щорічний обсяг доходів не перевищував 3 млн грн., а середньооблікова кількість працівників не перевищувала 20 осіб;

юросіб-єдиноподатників (які були зареєстровані такими до набуття чинності Податковим кодексом), у яких за останній календарний рік обсяг виручки становив до 1 млн грн., а середньооблікова кількість працівників — до 50 осіб.

Однак у разі якщо: (а) буде перевищено допустимі межі (протягом року доходи перевищать 3 млн грн. та/або середньооблікова кількість працівників виявиться більше 20 осіб) та/або (б) нарахована найманому працівнику підприємства місячна заробітна плата виявиться менше 2 мінімальних зарплат, то перелічені особи вимушені будуть

перейти з «пільгової» ставки 0 % на звичайну ставку податку на прибуток.

Щоправда, слід мати на увазі, що

скористатися такою «нульовою» пільгою зможуть знову ж таки не всі суб’єкти господарювання (тобто ставка 0 % первісно розрахована не на всіх «малюків»). Так, застосувати нульову ставку, зокрема, не зможуть платники податків, що здійснюють (п. 154.6 проекту):

— діяльність у сфері розваг;

— виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;

— виробництво, оптову та роздрібну торгівлю ПММ;

— оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі;

— роздрібну торгівлю «секонд-хенд»;

— виробництво продукції з давальницької сировини;

— ЗЕД-діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);

— фінансову діяльність;

— діяльність з обміну валют;

— операції з нерухомістю, орендою;

— охоронну діяльність;

— діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку, інжинірингу;

— а також новостворені суб’єкти господарювання — утворені (після набуття чинності

Податковим кодексом) шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації.

Крім цього, низку пільг установлює

п. 11 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу, що, зокрема, передбачає до 2020 року звільнення від оподаткування прибутку:

— виробників

біопалива від продажу біопалива;

— суб’єктів господарювання від надання

готельних послуг у готелях «п’ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», якщо такі готелі (у тому числі побудовані або реконструйовані) було введено в експлуатацію до 1 вересня 2012 року;

— підприємств

легкої промисловості (крім тих, що працюють на давальницькій сировині);

— підприємств

суднобудівної та літакобудівної галузей;

— а також

видавництв та підприємств поліграфії (строком на 4 роки).

Інші моменти.

Щодо загальних облікових підходів, то тут планується зберегти ведення окремого обліку (розмежування) доходів та витрат за патентованою та іншою діяльністю, можливість сплати консолідованого податку на прибуток платниками, що мають філії, а також перенесення збитків (при цьому прямо, як і раніше, застерігається, що не приймати декларації з «мінусом» податківці не мають права, п. 150.2 проекту; щоправда, водночас декларування збитків протягом 4 послідовних податкових періодів може загрожувати платнику податків позаплановою перевіркою, п. 150.3 проекту). Що стосується оподаткування доходів нерезидентів, то і тут переважно все залишиться без змін.

Також планується (

п.п. 140.1.3 проекту) зняти обмеження для витрат з навчання (сьогодні, нагадаємо, межа — 3 % ФОП звітного періоду) та для витрат на рекламу.

При цьому окремими положеннями у

проекті регулюється оподаткування операцій особливого виду: валютних операцій (облік наближено до бухгалтерського), операцій із пов’язаними особами (як і раніше, з орієнтиром на звичайні ціни, але що визначаються вже за правилами ст. 39 проекту ), дивідендів (передбачається, зокрема, що авансовий внесок не сплачуватиметься при виплаті дивідендів фізособам), операцій з цінними паперами (також у розрізі видів цінних паперів із можливістю «внутрішньовидового» перенесення збитків), спільної діяльності, реорганізації тощо.

 

ПДВ

У цілому,

проект Податкового кодексу (в якому ПДВ присвячено розділ V) зберіг існуючі принципи та підходи до справляння ПДВ. Щоправда, із звітних періодів тепер залишиться тільки місяць (квартального періоду з ПДВ — для платників з невеликими обсягами — більше не буде).

Ставка податку.

Із позитивних моментів — планується зниження ставки ПДВ з 20 до 17 % з 1 січня 2014 року (до того часу ПДВ, як і раніше, сплачуватиметься за ставкою 20 %; п. 7 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу).

ПДВ-новації.

Із новацій планується запровадити Єдиний реєстр податкових накладних (для «дорогих» податкових накладних, сума відображеного ПДВ в яких більша: з 01.10.2011 р. — 1 млн грн., з 01.04.2011 р. — 500 тис. грн., з 01.07.2011 р. — 100 тис. грн., з 01.01.2012 р. — 10 тис. грн.), де реєструватимуться податкові накладні, що виписуються, та без реєстрації в якому покупцю не можна буде відобразити податковий кредит за ПН. Порядок його ведення повинен буде визначити КМУ (п. 201.10, п. 7 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу). Для решти податкових накладних (з меншими сумами ПДВ) реєстрація в Єдиному реєстрі не передбачається.

Окремо встановлюються «

граничні» строки відображення податкового кредиту за податковими накладними. Так, дозволено (п. 198.6 проекту Податкового кодексу):

— звичайним платникам, які не включили своєчасно до податкового кредиту отримані ПН, зробити це протягом 12 місяців із дати виписування ПН;

— платникам, які застосовують касовий метод, уключати до податкового кредиту ПН, отримані протягом 1 місяця з дати списання коштів із банківського рахунка.

Щодо

податкових зобов’язань, то виявивши розбіжності з даними контрагентів (на підставі поданих «електронних» Реєстрів), податківці тепер повідомлятимуть платників податків про виявлені невідповідності. При цьому платник податків у 10-денний строк із дня отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування до нього за це штрафних санкцій (п. 201.6 проекту).

Також планується дещо перетворити

розподіл вхідного ПДВ за п.п. 7.4.3, що існує сьогодні (який проводиться, нагадаємо, у разі одночасного використання придбаних товарів/послуг частково в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях; у проекті йому присвячено окрему ст. 199). Після набуття чинності Податковим кодексом розподіляти вхідний ПДВ протягом усього поточного року потрібно буде із застосуванням єдиного коефіцієнта (розрахованого, у свою чергу, за підсумками попереднього календарного року). А в кінці року — провести уточнення (перерахунок) такого розподілу (з урахуванням фактичних обсягів операцій), відобразивши його результати в декларації за останній податковий період у звітному році.

Автоматичне відшкодування ПДВ.

Для окремих («сумлінних») категорій платників податків (які одночасно відповідають при цьому певним умовам: не беруть участі в судових процедурах банкрутства, здійснюють операції, оподатковувані за нульовою ставкою, виплачують середній заробіток у 2 рази вище мінімального тощо) додалася можливість отримання автоматичного бюджетного відшкодування (у прискореному режимі) — за підсумками виключно камеральної перевірки, що проводиться у 20-денний строк із граничного строку подання звітності та з передачею податковим органом у 3-денний строк після її закінчення висновку Держказначейству із зазначенням суми, що відшкодовується автоматично (пп. 14.1.18, 200.18 проекту). У свою чергу, протягом наступних 3 днів Держказначейство зобов’язане зарахувати платнику податків відшкодовувану суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок. Наскільки широкому колу платників-відшкодуванців удасться скористатися цим на практиці — покаже час.

При цьому у

п. 7 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення» проекту Податкового кодексу планується: зберегти спецсільгоспрежим до кінця 2014 року, а також установити низку ПДВ-пільг, зокрема, для суб’єктів літакобудування, видавничої діяльності, кінематографії тощо.

 

Єдиний податок

У

проекті Податкового кодексу (глава 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими») єдиний податок (ЄП) збережено тільки для фізосіб-підприємців. А от для юросіб такого «спрощеного» режиму оподаткування більше не буде (вони стануть платниками податку на прибуток, з можливістю, щоправда, у разі відповідності певним умовам обрання ставки податку на прибуток 0 %, див. про це вище розділ «Податок на прибуток»). При цьому проект Податкового кодексу не лише ужорсточив вимоги до єдиноподатників, а й збільшив ставки єдиного податку, а також запровадив заборони на вельми популярні види діяльності.

Критерії перебування на ЄП.

Отже, тепер стати єдиноподатниками зможуть фізособи, у яких за рік, що передує переходу на ЄП:

— обсяг доходу не перевищив

300 тис. грн. (за підсумками року цей показник підлягає щорічній індексації на річний індекс споживчих цін — тобто передбачається щорічне коригування на індекс інфляції, п. 291.6 проекту);

— кількість найманих працівників (уключаючи членів сім’ї фізособи-підприємця) — не перевищує

2 осіб .

Для бажаючих залишатися на єдиному податку важливо щорічно дотримуватись цих критеріїв, не виходячи за їх розміри (інакше в разі перевищення «граничних» доходів сума перевищення оподатковуватиметься за ставкою 15 % і з наступного кварталу підприємцю-єдиноподатнику потрібно буде перейти на загальну систему оподаткування, не маючи при цьому можливості повернутися на єдиний податок весь наступний календарний рік).

Водночас

у перехідний період (при виборі підприємцями єдиного податку на 2011 рік) працюватимуть старі критерії та застосовуватиметься колишній граничний річний обсяг виручки в 500 тис. грн. (п. 16 р. XIX «Прикінцеві та перехідні положення»).

Ставки ЄП.

Ставки єдиного податку затверджують щорічно місцеві виконкоми залежно від виду діяльності в таких розмірах:

— при здійсненні діяльності на території населених пунктів із чисельністю населення понад 150 тис. осіб —

від 200 до 600 грн. на місяць;

— при здійсненні діяльності на території решти населених пунктів — від

20 до 200 грн. на місяць;

— при здійсненні діяльності у сфері інформатизації —

1000 грн. на місяць.

При здійсненні декількох видів діяльності єдиний податок сплачується за більшою зі ставок. У разі здійсненні діяльності не за місцем реєстрації або на всій території України ставка єдиного податку становить

1500 грн. на місяць. Ставки податку щорічно індексуються (на індекс споживчих цін). При цьому нульової ставки єдиного податку (про яку так багато говорилося) у цьому проекті Податкового кодексу для підприємців уже не передбачається.

Порядок

авансової сплати єдиного податку — щомісячно по 20 число (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата, — при цьому збережеться.

Податки, від яких звільняються спрощенці.

У проекті планується, що єдиноподатники не будуть платниками лише таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

ПДФО (у частині доходів, які отримані підприємцем-спрощенцем у результаті провадження підприємницької діяльності та оподаткування яких відбувається за єдиним податком);

ПДВ з операцій поставки товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України;

— збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (судячи з

проекту Податкового кодексу, так тепер називатиметься плата за торгові патенти, що перекочувала до розряду місцевих податків і зборів).

А от «нарахування» та «утримання» ЄСВ (єдиного соціального внеску) доведеться здійснювати на загальних підставах за новими правилами (див.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 67). Тому зарплата найманих працівників у єдиноподатників обкладатиметься і «зверху» і «знизу» — жодних винятків, як і «пенсійних» заліків, більше не передбачається.

Заборонені для ЄП види діяльності.

Згідно із запланованими нововведеннями багато видів діяльності виявляться закритими для підприємців. Так, фізичні особи — підприємці на єдиному податку не зможуть здійснювати такі види діяльності (усього 26 видів, п. 291.2 проекту Податкового кодексу):

1) діяльність у сфері розваг — проведення лотерей та розважальних ігор, участь у яких не передбачає отримання учасниками грошових або майнових призів (виграшів), зокрема

більярд, кегельбан, боулінг, настільні ігри, дитячі відеоігри тощо;

2) виробництво та

роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);

3) виробництво та роздрібний продаж

пально-мастильних матеріалів;

4) видобуток, виробництво та інші види

діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення;

5) видобуток та реалізацію корисних копалин;

6)

фінансову діяльність;

7)

операції з нерухомим майном;

8)

оптову торгівлю і посередництво в торгівлі (нагадуємо, що оптом вважається будь-який, навіть одиничний продаж товарів або послуг суб’єкту господарювання);

9) діяльність з наданням послуг у сфері телерадіомовлення;

10)

діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності автомобільних пасажирських перевезень та діяльності автомобільного вантажного транспорту);

11)

зовнішньоекономічна діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації;

12) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;

13) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

14)

діяльність у сфері права;

15) діяльність

у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

16) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

17) діяльність з

консультування з питань комерційної діяльності та управління;

18) діяльність

з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління;

19)

рекламну діяльність;

20) технічні випробування та дослідження;

21)

підбір та забезпечення персоналом;

22) діяльність

з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування та антикваріату;

23)

роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням;

24)

роздрібну торгівлю уживаними товарами, товарами «секонд-хенд»;

25)

роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;

26)

роздрібну торгівлю через торговельні автомати.

Крім того, з інших

заборон (ст. 300 проекту Податкового кодексу):

— забороняється перебувати на єдиному податку підприємцям, які одержують

більшу частину свого доходу (за 3, 6, 9 або 12 місяців) від одного замовника (клієнта) (за винятком підприємців, які надають послуги, пов’язані з розробленням, постачанням та оновленням програмного забезпечення, віддаленої підтримки програм та обладнання, надають послуги у сфері інформатизації);

— забороняється

працювати поряд з єдиноподатником, узявши в нього частину приміщення в оренду (тобто в єдиноподатника, скажімо, уже не вийде здати в оренду частину свого приміщення, наприклад, підприємцю на загальній системі для того, щоб він продавав алкоголь поряд з єдиноподатником, який торгує продуктами харчування);

— забороняється бартер, векселі, взаємозалік (розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) повинні відбуватися виключно

в грошовій формі — готівковим або безготівковим способом).

У разі порушення цих умов підприємцю потрібно буде перейти на загальну систему оподаткування. При цьому дохід, отриманий від діяльності, не зазначеної у Свідоцтві або дохід, отриманий «негрошовим» способом за реалізовані товари (роботи, послуги), оподатковуватиметься за ставкою 15 %.

Умови — обмеження спрощеної системи, що вводяться в такий спосіб, звуження кола потенційних єдиноподатників та підвищення ставок продемонструють, наскільки затребуваною та популярною спрощена система виявиться в майбутньому.

 

Податок на доходи фізичних осіб

База оподаткування.

Базу обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) розширено, зокрема, шляхом уключення до складу загального оподатковуваного доходу платників податку доходів у вигляді:

процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (крім процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад (депозитний) до небанківських фінансових установ або на депозитний (ощадний) сертифікат, загальна місячна сума яких не перевищує двократного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, з урахуванням кількості місяців, за які згідно з договором нараховується такий дохід, та процентів на поточні банківські рахунки (у тому числі карткові), за якими на користь фізичних осіб здійснюються виключно виплати заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальних допомог та інших, передбачених законом соціальних виплат);

процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці (крім процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, загальна місячна сума яких не перевищує двократного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, з урахуванням кількості місяців, за які згідно з договором нараховується такий дохід);

виграшів у державну лотерею.

Право виплати

неоподатковуваної допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів його роботодавця у разі наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, матимуть усі роботодавці, незалежно від того, чи є вони платниками податку на прибуток. Нагадаємо, що сьогодні така допомога надається тільки підприємствами, які є платниками податку на прибуток, за рахунок коштів, що залишаються після обкладення податком на прибуток (за рахунок та в межах свого чистого прибутку).

Проект Податкового кодексу

не містить норми, згідно з якою платники податку (батько чи мати), які виховують трьох і більше дітей, мають право на невключення до оподатковуваного доходу цільової благодійної допомоги, наданої резидентами — юридичними або фізичними особами. Тоді як сьогодні для таких платників передбачена зазначена пільга.

Податковий кредит.

Проект Податкового кодексу
не містить поняття «податковий кредит». Замість нього платники податку матимуть право на податкову знижку, хоча сенс залишився тим самим і норми, що регулюють право платника на отримання податкової знижки, у проекті Податкового кодексу практично збігаються з нормами Закону № 889, які регулюють сьогодні право платника на отримання податкового кредиту.

Ставки податку.

Оподаткування доходів платників податку у формі заробітної плати, винагород за договорами цивільно-правового характеру, виграшів у державну та недержавну грошову лотерею, виграшів гравців (учасників), отриманих від організаторів азартних ігор, здійснюватиметься за прогресивною шкалою:

— за ставкою

15 % — із суми доходів, що не перевищують десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року;

— за ставкою

17 % — із суми перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Ставка податку становитиме

30 % бази оподаткування для доходів, нарахованих як виграш або приз (крім виграшів у державну та недержавну грошову лотерею, виграшів гравців (учасників), одержаних від організаторів азартних ігор) на користь резидентів або нерезидентів.

Оподаткування доходів у вигляді

дивідендів, процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, процентів на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, процентів (дисконту), отриманих власником облігацій від їх емітента, здійснюватиметься за ставкою 5 %.

Оподаткування доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників, працівників шахтобудівних підприємств, здійснюватиметься за ставкою

10 %, за умови, що вони зайняті на підземних роботах повний робочий день і 50 % і більше робочого часу на рік.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

При наданні платнику податку доходу в негрошовій формі або виплаті готівкою з каси податковий агент буде зобов’язаний сплатити (перерахувати) податок до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання). Сьогодні роботодавці перераховують ПДФО тільки після виплати або в разі, якщо такий дохід було нараховано, але не виплачено у строк, передбачений законом для місячного податкового періоду.

Податкові соціальні пільги.

Як і сьогодні, розмір «звичайної» ПСП дорівнюватиме 50 % розміру однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), установленої законом на 1 січня звітного податкового року. Право на податкову соціальну пільгу в розмірі 100 % «звичайної» ПСП у розрахунку на кожну дитину матимуть платники податку, які утримують двох і більше дітей віком до 18 років. Сьогодні працівники, які мають двох дітей, можуть претендувати на ПСП тільки на загальних підставах. Однак для платників податків, які утримують трьох і більше дітей до 18 років, цією нормою проекту Податкового кодексу істотно знижено розмір ПСП (з 200 % (п.п. «е» п.п. 6.1.3 Закону № 889) до 100 % у проекті Податкового кодексу).

Як виняток, платник податку, який утримує двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів) та має відповідно право на ПСП за двома підставами, матиме право на

підсумовування ПСП.

У

проекті Податкового кодексу відсутня норма, що діє сьогодні, згідно з якою втрачається право на застосування ПСП вдовами (вдівцями), які виховують дітей до 18 років, з місяця, коли такі особи одружуються або підпадають під опіку інших осіб. Згідно з проектом Податкового кодексу ця категорія платників податків зможе претендувати на застосування ПСП до кінця року, в якому дитині виповниться 18 років, або, в разі її смерті до досягнення зазначеного віку, — до кінця року, в якому померла дитина.

 

Податок на транспортні засоби

Найрадикальніша пропозиція

проекту Податкового кодексу щодо транспортного податку полягає в тому, що такий податок має сплачуватися тільки при першій реєстрації транспортного засобу в Україні, тобто всього один раз. Отже, скасовується щорічна сплата податку за транспортні засоби, які перебувають на балансі на початок року, а також щорічна звітність за ним. Хоча звітність до податкової інспекції все ж подавати доведеться — теж одноразово, у десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів.

При цьому залишаються в силі економічні механізми, які діють сьогодні та роблять украй невигідною першу реєстрацію в Україні транспортних засобів старше 8 років. Для цього

проектом Податкового кодексу встановлено такі коефіцієнти для ставок транспортного податку:

для нових транспортних засобів — 1;

— для транспортних засобів, що

використовувалися до 8 років, — 2;

— для транспортних засобів, що

використовувалися більше 8 років, — 40.

Серед інших нововведень документа варто згадати про

індексацію ставок податку, яка проводитиметься щорічно наростаючим підсумком відповідно до рівня інфляції. Як коефіцієнт для такої індексації проект Податкового кодексу називає індекс споживчих цін (індекс інфляції), установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Досить дивне формулювання, хоча не виключено, що це наслідок чиєїсь помилки або навіть нерозуміння того, що індекс споживчих цін законом про держбюджет не встановлюється. Принаймні сьогодні.

Не можна не відзначити, що істотно

спростилося визначення об’єкта обкладення транспортним податком. Тепер оподатковуватимуться (причому без конкретизації кодів за УКТ ЗЕД, як було раніше):

колісні транспортні засоби (за деякими винятками);

судна;

літаки і вертольоти (також за деякими винятками).

Не є об’єктом оподаткування транспортні засоби

, які використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані (товарна позиція 8709 згідно з УКТ ЗЕД), транспортні засоби швидкої медичної допомоги, машини і механізми для сільськогосподарських робіт (товарні позиції 8432 і 8433 згідно з УКТ ЗЕД) та деякі інші.

 

Плата за землю

Згідно з

проектом Податкового кодексу плата за землю загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку й орендної плати за землі державної та комунальної форм власності.

Не переказуючи весь зміст розділу, присвяченого платі за землю, зупинимося фрагментарно на тих відмінностях, які різко контрастують з існуючою методологією її справляння.

1.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами іншим суб’єктам земельний податок за площі, надані в оренду, розраховуватиметься від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря. Як бачимо, ДПАУ все-таки вдалося протягти свою ідею про періодичний перерахунок земельного податку орендодавцем, який по черзі здає в оренду землю або будівлі орендарям з різними видами діяльності. Однак, як зазначену норму буде реалізовано на практиці, поки що сказати складно — краще дочекатися відповідних роз’яснень податківців та Держкомзему.

2. Відома наразі вимога

ч. 5 ст. 12 Закону № 2535 про необхідність сплати земельного податку на загальних підставах землекористувачами, які мають відповідні пільги щодо цього податку, але здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, згідно з проектом Податкового кодексу не поширюється на бюджетні установи в разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.

3. Як і раніше, платники земельного податку

самостійно обчислюють його суму щорічно станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають до органів ДПС за місцезнаходженням земельних ділянок податковий розрахунок земельного податку за встановленою формою з розбиттям річної суми рівними частинами за місяцями . Подання зазначеного річного розрахунку звільняє платника податків від обов’язку щомісячного декларування податку. Новація проекту Податкового кодексу полягає в тому, що якщо піти альтернативним шляхом, тобто щомісячно подавати нову звітну податкову декларацію, то подання річної декларації стає вже не обов’язковою. Вважаємо таку новелу надзвичайно корисною для платників податків — землекористувачів та, якщо вона залишиться в остаточному варіанті тексту документа, рекомендуватимемо її застосовувати. На перший погляд це збільшить трудомісткість (12 місячних декларацій після кожного місяця замість однієї річної наперед), проте такий спосіб знімає цілу низку запитань та непорозумінь, пов’язаних з уточненням земельного податку та виправленням самостійно виявлених помилок при його розрахунку.

4. Щодо декларування податкових зобов’язань за

нововідведеними земельними ділянками або за новоукладеними договорами оренди землі, то зараз воно здійснюється протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку. Як випливає з проекту Податкового кодексу, граничний термін подання декларації у зазначених випадках — 20 число місяця, наступного за звітним. Однак поки що залишається незрозумілим, яку (річну чи місячну) податкову декларацію потрібно подати. За наявності свободи вибору ми б також рекомендували платникам податків користуватися способом, описаним у попередньому пункті.

5. Деякі норми

проекту Податкового кодексу наводять нас на думку, що тепер обов’язок зі сплати земельного податку за земельну ділянку під будинком та довкола нього (так звану прибудинкову територію) намагаються покласти на фізичних та юридичних осіб, які є співвласниками багатоквартирного житлового будинку (на відміну від нині чинного порядку, коли такий податок повинен сплачуватися особою, яка здійснює експлуатацію або управління будинком, тобто ЖЕКом, ОСББ тощо)

6. Урегульовано питання щодо

моменту початку сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, під час переходу права власності на такі будівлі, споруди (їх частини). Зазначений податок сплачуватиметься на загальних підставах із дати держреєстрації права власності на нерухоме майно.

7. Установлено також

обов’язок власника нежитлового приміщення (його частини) у багатоквартирному житловому будинку або приміщення, переведеного у нежитлове у зв’язку з отриманням його у власність, сплачувати земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, з дати держреєстрації права власності на нерухоме майно.

8. Відбулися певні зміни і в механізмі індексації грошової оцінки землі. Як коефіцієнт для такої індексації

проект Податкового кодексу називає індекс споживчих цін, установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено

, також щорічно уточнюються на зазначений вище коефіцієнт індексації, причому при проведенні такої індексації базовими пропонується вважати ставки податку, переписані з нинішньої редакції ч. 2 ст. 7 Закону № 2535. Водночас не можна не відзначити, що зазначеним Законом разом із Законом про держбюджет-2010 у поточному році передбачалася індексація таких ставок на коефіцієнт 3,2, а розробники Податкового кодексу цей нюанс не врахували. У результаті такої помилки може виявитися, що ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, на початок наступного року будуть у 3,2 раза нижче, ніж зараз.

9. І останнє. Теж неможливо пояснити, але це факт — у

проекті Податкового кодексу відсутні вимоги, аналогічні тим, які наразі містяться в ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 8 Закону № 2535. Ідеться про припис у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди приймати за базу для розрахунку земельного податку за землі населених пунктів та землі поза населеними пунктами, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення, величину, яка не може бути меншою за ціну земельної ділянки, зазначену в такій угоді. Знову ж таки не можемо гарантувати, що зазначену норму не буде реанімовано в остаточній редакції Кодексу.

 

Екологічний податок

Саме так у

проекті Податкового кодексу називається збір за забруднення навколишнього природного середовища, у зв’язку з чим відповідних змін зазнає базовий Закон № 1264. Однак однією тільки зміною назви тут не обійшлося — з’явилися досить серйозні зміни порядку справляння цього податку. І насамперед — це запровадження так званих податкових агентів, добре знайомих нам, зокрема, при сплаті податку з доходів фізосіб.

Роль податкових агентів, загалом, очевидна. З метою поліпшення адміністрування того чи іншого податку вони здійснюють утримання та перерахування його до бюджету замість осіб, які згідно із законодавством є платниками такого податку, подають відповідну звітність до контролюючого органу, а також несуть відповідальність за певні порушення.

Як відомо,

збір за забруднення навколишнього природного середовища зараз справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення;

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

розміщення відходів;

утворення радіоактивних відходів (уключаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (докладніше про чинний порядок та нюанси справляння збору за забруднення можна прочитати в тематичному випуску газети «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 28).

Так-от,

проектом Податкового кодексу передбачається перекласти на податкових агентів обов’язок утримувати та перераховувати до бюджету тільки той екологічний податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення в разі використання палива. Проте здійснювати таке утримання та перерахування слід уже при реалізації такого палива, що принципово відрізняється від чинного на сьогодні порядку, коли екозбір за викиди пересувними джерелами забруднення сплачується тільки після фактичного використання палива і тими суб’єктами, які експлуатують такі джерела.

Статус податкових агентів матимуть

суб’єкти господарювання, які:

— здійснюють

оптову торгівлю паливом;

— здійснюють

роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане в оптових торговців).

Очевидно, що при такому підході сам факт використання (спалювання) палива відходить на другий план, оскільки

екологічним податком обкладатиметься кожний перший продаж палива (оптовий чи роздрібний).

Резюмуючи викладене, зазначимо, що шляхом запровадження інституту податкових агентів кількість реальних платників екологічного податку різко скоротиться, оскільки зараз питома вага платників екозбору за пересувні джерела забруднення в загальній кількості платників збору за забруднення є найбільшою.

До речі, визначення терміна «

пересувне джерело забруднення» у проекті Податкового кодексу залишилося без змін — ним названо транспортний засіб, рух якого супроводжується викидом в атмосферу забруднюючих речовин. Однак ми більш ніж упевнені, що ДПАУ не забуде повернутися до колишньої (розширювальної) практики тлумачення цього терміна і знову вимагатиме сплати екологічного податку за будь-які машини, механізми, пристосування, пристрої тощо, що працюють від енергії спалюваного палива (наприклад, бензопили, газонокосарки, пересувні дизель-генератори тощо).

В інших питаннях правила обчислення, перерахування та подання звітності з екологічного податку залишилися практично без змін. Водночас варто відзначити такі особливості, які звертають на себе увагу навіть при оглядовому ознайомленні з документом:

— застосування для індексації ставок екологічного податку того ж

індексу споживчих цін (індексу інфляції), установленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, про який згадувалося при обговоренні транспортного податку;

відмова від принципу наростаючого підсумку при складанні звітності для всіх платників (зараз такий порядок застосовується тільки «радіоактивниками» // див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 71, с. 4);

відсутність у проекті Податкового кодексу вимог про застосування понадлімітного коефіцієнта при розрахунку екологічного податку за скиди у водні джерела та за розміщення відходів.

Утім, не виключено, що всі перелічені новації — результат поспіху при написанні документа, тоді як в остаточному варіанті все встане на свої місця. А ось у тому, що пройдуть

збільшені в середньому у 3,6 раза ставки екологічного податку, схоже, жодних сумнівів немає. Мовою ДПАУ це називається «зниження податкового тиску на платників податків».

 

Плата за користування надрами

Згідно з

проектом Податкового кодексу плата за користування надрами — загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді:

— плати за користування надрами

для видобування корисних копалин;

— плати за користування надрами

в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Зауважимо, що сьогодні

ст. 28 і 33 Кодексу про надра передбачено відрахування (збір) за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, як різновид плати за користування надрами. Тим часом, проект Податкового кодексу не містить норм щодо справляння геологорозвідувального збору, що має позитивно позначитися на платниках податків — надрокористувачах.

Щодо плати за користування надрами

для видобування корисних копалин варто зазначити, що нові правила її обчислення багато в чому нагадують ті, що сьогодні містяться у відомому Порядку № 264. А от ставки зазначеної плати, наведені в проекті Податкового кодексу, як і у випадку зі ставками екологічного податку, істотно підвищено, причому коефіцієнт такого підвищення далеко не завжди дорівнює коефіцієнту (1,6448), який визначено Законом про держбюджет-2010. У деяких випадках (наприклад, для нафти, газу природного, газу (метану) вугільних родовищ, вугілля тощо) підвищення ставок становить від 3 до 10 разів.

Варте уваги, що

проектом Податкового кодексу розширено також перелік корисних копалин, за видобування яких справляється плата. Зокрема, це стосується прісних підземних вод, видобування яких зараз не обкладається платою за користування надрами (про це ми писали в редакційному коментарі до листа Мінприроди від 29.07.2010 р. № 14711/27/10-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 75). У разі ж затвердження цього документа ставка плати за видобування прісних підземних вод становитиме 5,36 грн. за 100 куб. м.

Водночас

незмінними залишаються коригуючі коефіцієнти, що застосовуються до ставок залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобутку, передбачені сьогодні Порядком № 264, а також порядок індексації ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин, який запроваджено Законом № 2275, але який так і не встиг набрати чинності (див. статтю «Ресурсне, біржове, пільгове: завершуємо огляд Закону № 2275» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 50). Однак для індексації ставок пропонується використовувати індекс цін виробників промислової продукції, установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що знову-таки викликає певні запитання з приводу коректності такого формулювання.

Справляння плати за користування надрами

в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, зараз регламентується відповідним Порядком, затвердженим постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1682. Оскільки текст цього документа практично повністю перекочував до проекту Податкового кодексу, обговорювати його окремо немає сенсу.

 

Місцеві податки і збори

У

проекті Податкового кодексу (ст. 10) із місцевих податків і зборів планується залишити лише такі 4 платежі (перші два з яких, зауважимо, сьогодні значаться у складі загальнодержавних податків і зборів):

— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (

ст. 265 проекту);

— збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (

ст. 267 проекту);

— збір за місця для паркування транспортних засобів (

ст. 266 проекту);

— туристичний збір (

ст. 268 проекту).

Решта місцевих податків, що існують сьогодні, зокрема, такі як: комунальний податок, податок з реклами, ринковий збір тощо, що не мають особливо важливого значення для наповнення місцевих бюджетів, планується скасувати.

 

Податок на нерухомість

Податок на нерухомість, що вводиться, покликаний узяти під «крило»

житлову нерухомість фізичних та юридичних осіб, а також нерезидентів (власників нерухомих об’єктів). Щоправда, при цьому встановлюються і неоподатковувані норми (точніше, ставка податку для них складає 0 грн. за 1 кв. м).

Отже,

податком на нерухомість не обкладається:

— об’єкт житлової нерухомості загальною площею

не більше 100 кв. м (у місті) і 200 кв. м (у сільській місцевості), що належить власнику;

— якщо в об’єкті житлової нерухомості зареєстровано (прописано) більше 2 осіб (у місті) і 5 осіб (у сільській місцевості), то на кожну зареєстровану особу встановлюється

неоподатковувана площа з розрахунку 40 кв. м на 1 людину (отже, із жителів квартир, площа яких не перевищує норми в 40 кв. м на людину, податок на нерухомість не справлятиметься);

— садовий або дачний будиночок загальною площею не більше 40 кв. м (але не більше 1 такого об’єкта на одного платника податку).

У разі володіння декількома об’єктами житлової нерухомості зазначені пільги можуть застосовуватися тільки

до одного з них.

А от «зайві» метри доведеться оплачувати. Так, житлова нерухомість, площа якої

перевищує обумовлені неоподатковувані норми, обкладається податком на нерухомість за ставкою 10 грн. за 1 кв. м. При цьому з урахуванням місцезнаходження та техстану житлової нерухомості місцева влада може встановлювати до такої базової ставки податку підвищуючі чи знижуючі коефіцієнти (від 0,5 до 1,5), про що має прийматися рішення не пізніше ніж за 3 місяці до початку звітного року.

Звітним періодом

для податку на нерухомість є календарний рік. Причому суму податку на нерухомість:

фізособам (у тому числі фізособам-підприємцям) розрахують податкові органи за місцезнаходженням житлової нерухомості, направляючи при цьому фізособі розрахунок податку з повідомленням про суму, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити не пізніше 15 липня звітного року;

юрособи суму податку визначають самостійно станом на 1 січня звітного року (з розбиттям річної суми рівними частинами поквартально) і подаючи до 1 лютого цього ж року відповідний розрахунок до податкових органів за місцезнаходженням нерухомих об’єктів.

Сплачується податок на нерухомість

за місцем розташування нерухомого об’єкта в такі строки:

— фізособами — рівними частинами — до 15 серпня та до 15 листопада;

— юрособами —

щоквартально до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

 

Збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності

У такий вид збору у

проекті Податкового кодексу трансформувалася відома всім плата за патенти, опинившись тепер серед місцевих податків і зборів (і хоча, зауважимо, збір отримав таку назву, фактично у проекті, як і раніше, ідеться про необхідність придбання торгових патентів для певних видів діяльності). Так, сплачувати збір належить у разі здійснення:

— торговельної діяльності в пунктах продажу товарів;

— діяльності з надання платних послуг (згідно з переліком КМУ);

— торгівлі готівковими валютними цінностями в пунктах продажу інвалюти;

— діяльності у сфері розваг (крім проведення грошових держлотерей).

За аналогією із сьогоднішнім

Законом про патентування ст. 267 проекту Податкового кодексу обумовлює можливі випадки придбання суб’єктами господарювання:

пільгового торгового патенту (продаж періодики із супутньою продукцією — канцтоварами; торгівля насінням, посадковим матеріалом, сірниками; торгівля вітчизняними: поштовими марками, конвертами, періодикою, готовими лікарськими засобами, вітамінами, термометрами, зубною пастою, милом, вугільними брикетами тощо);

короткострокового торгового патенту (на торгівлю, строком не більше 15 днів, ст. 14.1.91, 267.2.8, 267.5.2 проекту);

— а також

випадки, коли збір не сплачується (зокрема, аптеками; фізособами-підприємцями, які торгують на ринку; при продажу найманим працівникам продукції власного виробництва; пунктами приймання вторсировини тощо).

Розмір збору

та порядок сплати встановлюється органами місцевого самоврядування. Зокрема, збір за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг у розрахунку на календарний місяць встановлюється в таких межах (його розмір тепер залежить від мінімальної заробітної плати):

— на території м. Києва і обласних центрів — від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної зарплати (установленої на 1 січня календарного року, далі — мінзарплата);

— на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) та районних центрів — від 0,04 до 0,2 розміру мінзарплати;

— на території інших населених пунктів — до 0,1 розміру мінзарплати.

В істотно більшому розмірі сплачуватиметься збір при здійсненні діяльності у сфері розваг та торгівлі валютними цінностями. Але в цілому можна зазначити, що принципи справляння плати за патенти, закладені

Законом про патентування, при сплаті збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності у проекті зберігаються.

 

Збір за місця паркування

Збір за паркування автотранспорту, що існує сьогодні, у

проекті Податкового кодексу став збором за місця для паркування транспортних засобів. Сплачувати його будуть юрособи та фізособи-підприємці, які згідно з рішенням місцевої влади організують та здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування на спеціально відведених автостоянках. Об’єктом оподаткування буде відповідна відведена для паркування земельна ділянка (уключаючи комунальні гаражі, стоянки, паркінги, побудовані за рахунок коштів місцевих бюджетів).

Ставка збору

встановлюється з розрахунку від 0,03 до 0,15 % мінімальної заробітної плати (установленої законом на 1 січня звітного року) за 1 кв. м за кожний день здійснення діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів. Порядок сплати збору встановлюється органами місцевого самоврядування. Збір сплачується до місцевого бюджету за місцем розташування відведеного паркувального місця авансом — до 30 числа (включно) кожного місяця. Звітний період — квартал, звітність подається поквартально.

І нарешті…

 

Туристичний збір

Туристичним збором, як випливає із

проекту, стане сьогоднішній курортний збір. Сплачувати його будуть курортники (туристи), які прибувають на територію курортів, а збирати з них його суму та перераховувати до бюджету (щомісячно, до 30 числа включно) — як правило, готелі, кемпінги, квартирно-посередницькі організації, що розселяють приїжджих тощо (податкові агенти). Звітувати податкові агенти при цьому будуть поквартально.

На цьому сьогодні завершуємо розмову. Сподіваємося, запропонований матеріал допоможе вам бути в курсі останніх подій, зорієнтуватися в новинах законодавства та зустріти майбутні податково-кодексні зміни у всеозброєнні.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі