Початок
Попередній фрагмент
Справи, пов’язані із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
10. Правові наслідки порушення суб’єктами малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування
Певні ускладнення у практиці адміністративних судів викликали спори, пов’язані з випадками порушення суб’єктами малого підприємництва на спрощеній системі оподаткування умов, за яких можливо надання статусу платника єдиного податку.
<…>
Слід зазначити, що
невирішеним залишається питання про строки, в які суб’єкт малого підприємництва має здійснити перехід зі спрощеної на загальну систему оподаткування.Верховний Суд України посилається на строки реєстрації платником податку на додану вартість, передбачені пунктом 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначена норма визначає, що якщо обсяг оподатковуваних операцій суб’єкта господарювання протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону (300 тис. грн.) не більше ніж у два рази, то така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за звітним податковим періодом.
При цьому податковим періодом для цілей Закону України «Про податок на додану вартість» є місяць.
Разом із тим, строки переходу на загальну систему оподаткування встановлені статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва». Відповідно до зазначеної норми, такий перехід має бути здійснений з наступного кварталу за тим, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Для суб’єктів спрощеної системи оподаткування звітним періодом є квартал.
Враховуючи, що до відносин за участю платників єдиного податку насамперед повинні застосовуватися норми Указу Президента України, слід визнати, що обов’язок перейти на загальну систему оподаткування у суб’єктів малого підприємництва, що порушили умови перебування на спрощеній системі, виникає з наступного кварталу за тим, у якому відбулося відповідне порушення.
Слід також додатково проаналізувати відповідальність за недотримання строків переходу платника єдиного податку на загальну систему оподаткування. Зокрема, залишається незрозумілим, чи можуть і з якого моменту бути нараховані платнику єдиного податку податкові зобов’язання за загальною системою оподаткування в разі порушення ним умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Правова позиція Вищого адміністративного суду України з цього питання висловлена, зокрема, у постанові від 10 липня 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Х» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
<…>
Таким чином, у розглядуваній постанові Вищого адміністративного суду України висловлено те, що в разі неподання суб’єктом малого підприємництва — платником єдиного податку в передбачених випадках і у встановлені строки заяви про перехід на загальну систему оподаткування такий суб’єкт втрачає право сплати єдиного податку з наступного кварталу, за яким відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно саме
з наступного кварталу після того, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, суб’єкт малого підприємництва повинен оподатковувати свої доходи за правилами загальної системи оподаткування .Разом із тим, залишається неврегульованим питання оподаткування суми перевищення виручки
від реалізації товарів (робіт, послуг) суб’єктів малого підприємництва над граничним розміром, установленим Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», яке утворилося в останньому кварталі перебування на єдиному податку.З одного боку
, обов’язок платника єдиного податку подати заяву про перехід на загальну систему оподаткування з наступного кварталу за тим, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, означає, що до настання строку виконання цього обов’язку (тобто до початку наступного кварталу) особа залишається платником єдиного податку. У свою чергу, перебування суб’єкта малого підприємництва у статусі платника єдиного податку виключає можливість застосування до нього інших правил оподаткування. Отже, податкові зобов’язання за іншими податками такому суб’єкту не можуть бути нараховані.З іншого боку
, створюються підґрунтя для зловживань окремими недобросовісними платниками єдиного податку. Ці зловживання можуть полягати в одержанні сум, що значно перевищують граничні розміри для платників єдиного податку, які при цьому не можуть бути належним чином оподатковані.Водночас боротьба із зловживаннями може в деяких випадках порушити права і законні інтереси добросовісних платників єдиного податку, що припустилися порушень перебування на спрощеній системі оподаткування з об’єктивних причин (як-от неочікуване зростання ціни товарів, що ними реалізується, у тому числі внаслідок девальваційних процесів тощо).
Загалом аналіз судової практики дозволяє виділити наступні причини виникнення випадків різного застосування одних і тих самих норм права у розглядуваній категорії спорів
:1.
Застарілість і недостатня докладність норм Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».На жаль, безпосередній аналіз норм зазначеного Указу не дозволяє чітко встановити правові наслідки порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Крім того, в Указі відсутні належні санкції в зв’язку з таким порушенням. Це створює підстави для можливих зловживань.
2.
Суперечливість позицій податкового органу в такій категорії спорів.У деяких податкових роз’ясненнях Державної податкової адміністрації України було визнано, що платник єдиного податку, що порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, повинен сплачувати податки на загальних підставах лише з наступного кварталу за тим, у якому відбулося порушення (наприклад, пункт 14 листа Державної податкової адміністрації України від 30 грудня 2005 року № 26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість»).
Разом із тим, у багатьох випадках податкові органи нараховують податкові зобов’язання тим суб’єктам спрощеної системи оподаткування, які перевищили встановлений розмір граничної виручки вже в тому податковому періоді, в якому допущено таке перевищення.
З урахуванням наведеного видається за необхідне прийняття спеціального Закону з питань застосування спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, який врегулював би найпоширеніші спірні ситуації навколо розглядуваного питання, або відобразити відповідні положення у майбутньому Податковому кодексі України.
До законодавчого врегулювання проблемних питань вважаємо за необхідне виходити з такого
.Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб’єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб’єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб’єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Приписами статті 6 Указу визначено, що суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.
Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб’єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.
Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування
.Отже, надавати правову оцінку висновкам податкової інспекції про наявність підстав для нарахування суб’єкту малого підприємництва — платнику єдиного податку податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб із сум, що перевищують граничний обсяг виручки, судам необхідно з урахуванням загальних принципів, закріплених у Конституції України та Законі України «Про систему оподаткування», виключно якими встановлюються засади податкових відносин в Україні, а також Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
При цьому адміністративним судам слід ураховувати, що сума виручки платника єдиного податку — комісіонера від продажу товарів, що передані йому на реалізацію комітентом, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника-комісіонера. Відтак, ця сума враховується при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб’єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.
<…>
коментар редакції
Якими є наслідки порушення єдиноподатником-фізособою
умов перебування на спрощеній системі оподаткування
Як ви знаєте, ст. 1 Указу № 727 передбачає можливість застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб (уключаючи членів їх сімей) та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.
Особи, які порушили хоча б одну з цих умов, повинні згідно зі ст. 5 Указу № 727 відмовитися від спрощеної системи оподаткування та перейти на загальну систему оподаткування з початку наступного звітного періоду (кварталу).
Таким чином, якщо, наприклад, сума виручки єдиноподатника-фізособи з початку року перевищила 500-тисячну межу
в серпні 2010 року (тобто у ІII кварталі), то така фізособа має право продовжувати працювати із застосуванням спрощеної системи до кінця III кварталу 2010 року.Свідоцтво про сплату єдиного податку суб’єкт господарювання має повернути до податкового органу в IV кварталі 2010 року та з 1 жовтня почати застосовувати загальну систему оподаткування.
Якими ж є наслідки такого переходу на загальну систему оподаткування?
Насамперед зазначимо, що до кінця кварталу, в якому відбулося перевищення 500-тисячної межі, підприємець залишається платником єдиного податку, тому не повинен за цей квартал нараховувати ПДВ, виписувати податкові накладні та формувати в себе податковий кредит (п. 11.42 Закону про ПДВ). Однак у зв’язку з перевищенням граничних єдиноподаткових обсягів виручки він підпадає під критерії обов’язкової ПДВ-реєстрації за підставою, застереженою в п.п. 2.3.1 Закону про ПДВ, — у зв’язку з
перевищенням 300-тисячного обсягу операцій з поставки товарів (послуг)*.* Досягнення єдиноподатником-фізособою 300-тисячного обсягу операцій з поставки товарів (послуг) не спричинює необхідності ПДВ-реєстрації. Це випливає зі ст. 1 Указу № 727.
Отже, досягнення 500-тисячної межі зобов’язує підприємця подати (надіслати) податковому органу реєстраційну
заяву платника податку на додану вартість не пізніше 20 календарного дня з моменту перевищення. Датою його реєстрації платником ПДВ, як правило, буде перший день переходу на загальну систему оподаткування (див. п. 13 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 01.03.2000 р. № 79).Якщо зазначену заяву про ПДВ-реєстрацію підприємець не подає (або подає несвоєчасно), штрафні санкції за порушення податкового законодавства, передбачені ст. 17 Закону № 2181, до нього
не застосовуються (див. лист ДПАУ від 14.01.2009 р. № 513/7/16-1517-08 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 49). Проте йому загрожує донарахування податкових зобов’язань з ПДВ без права нарахування податкового кредиту (п. 9.4 та ст. 10 Закону про ПДВ).Нагадаємо, що відповідно до Указу № 727 підставою для переходу єдиноподатника на загальну систему оподаткування є також застосування негрошової форми розрахунків за відвантажену продукцію (товари, роботи, послуги). Однак ця вимога стосується тільки єдиноподатників-юросіб і
не поширюється на фізосіб, які обрали спрощену систему оподаткування. Цей момент суд чомусь не врахував.Тепер щодо оподаткування «понадлімітної» виручки. На думку Держкомпідприємництва, отримана у кварталі перевищення «понадлімітна» виручка
не повинна обкладатися податком з доходів фізичних осіб (див. лист від 17.08.2007 р. № 6129).Однак ДПАУ щодо цього має іншу точку зору, підкріплену листом Міністерства юстиції України від 15.08.2007 р. № 20-9-7599
(див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 81): «понадлімітна» виручка підлягає оподаткуванню в порядку, установленому розділом IV Декрету № 13-92 (див. листи від 13.08.2007 р. № 4005/г/17-0715 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 81 та від 28.01.2008 р. № 1803/Г/17-0415).Як видно з листа, що коментується, ВАСУ поділяє позицію податківців і також вважає, що сума перевищення обсягу виручки єдиноподатника-фізособи повинна обкладатися податком з доходів.
Крім того, ВАСУ є прибічником зарахування єдиноподатником-комісіонером суми виручки від продажу товарів, переданих йому на реалізацію комітентом, до складу виручки від реалізації при визначенні 500-тисячного обсягу. Нагадаємо, що ДПАУ щодо єдиноподатників-фізосіб давно наполягає на цьому (див. лист від 23.11.2006 р. № 13290/6/17-0416).
Наталя Білова
Наступний фрагмент