Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Змінювати призначення платежу податкові органи не можуть

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Жовтень, 2010/№ 82
Друк
Лист від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10

Початок

Попередній фрагмент

25. Застосування норми пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (рівність бюджетних інтересів) в частині оцінки правомірності самостійного зарахування податковими органами сплачуваних поточних податкових зобов’язань у рахунок податкового боргу попередніх податкових періодів

Верховним Судом України60 залишено без змін ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 травня 2009 року у справі за позовом Комунального підприємства «Т» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. У зазначеній ухвалі було визнано неправомірною позицію податкового органу, який самовільно змінив призначення платежу і застосував пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (черговість погашення податкового боргу) під час сплати податкових зобов’язань платником податку. Таким чином, підтверджено позицію Вищого адміністративного суду України про неможливість застосування зазначеної норми Закону шляхом самостійної зміни податковим органом призначення платежу, визначеного платником податків.

60 Постанова Верховного Суду України від 1 грудня 2009 року.

У постанові Верховного Суду України йдеться, зокрема, про таке

.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька на підставі актів невиїзних документальних перевірок застосувала до позивача штрафні санкції за порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища за I, II квартали 2005 року; I, II, III квартали 2004 року і 2004 рік; за II, III квартали 2003 року, з посиланням на підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому, всупереч вказівки про призначення платежу, перераховані підприємством суми збору за забруднення навколишнього природного середовища податкова інспекція зараховувала на погашення податкового боргу за минулі періоди.

Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу (як передбачено зазначеним вище підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період, та сум бюджетного відшкодування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правильно виходили з того, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема, з метою погашення податкового боргу. Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, виконав свої зобов’язання протягом граничних строків, що виключало застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті  17 зазначеного вище Закону.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом України61 у справі за позовом <…> районного споживчого товариства до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

61 Постанова Верховного Суду України від 8 грудня 2009 року.

Слід зазначити, що

існуюча певний час різна практика адміністративних судів із цього питання була усунута Вищим адміністративним судом України шляхом надіслання судам інформаційного листа від 17 березня 2009 року № 358/13/13-09, у якому була викладена правова позиція, аналогічна подальшій позиції Верховного Суду України.



коментар редакції

Змінювати призначення платежу податкові органи не можуть

Тривалий час практика застосування п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 залишалася суперечливою. Відповідно до цього пункту податковий борг погашається перед погашенням податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками і зборами (обов’язковими платежами) — у рівних пропорціях.

Податкові органи

, керуючись наведеним приписом, змінювали призначення платежу платників податків, які, маючи податковий борг, спрямовували кошти на погашення поточних податкових зобов’язань (див. лист ДПАУ від 22.12.2007 р. № 12833/6/24-0415). Логіку платників податків, безумовно, можна зрозуміти: завдяки таким діям можна уникнути застосування штрафних санкцій за поточними податковими зобов’язаннями, не дозволивши їм стати податковим боргом, або принаймні мінімізувати розмір таких санкцій, оскільки Закон № 2181 встановлює різні розміри штрафів залежно від того, на скільки днів — 30, 60 або 90 — порушено строк, установлений для сплати податкових зобов’язань. Якщо прострочення сплати склало більше 90 календарних днів, то розмір штрафних санкцій уже не зміниться, а тому розумніше не допустити застосування нових штрафів, ніж погашати старі.

У зв’язку з цим позиція ВСУ, згідно з якою податкові органи не мають права змінювати призначення платежу, вказане платником податків, та переспрямовувати кошти на погашення податкового боргу, безумовно, відповідає інтересам платників податків, хоча, на наш погляд, суперечить логіці законодавчих приписів та первісним намірам законодавця.

Слід зауважити, що у практиці ВАСУ можна знайти рішення, в яких за податківцями суд визнає право змінювати призначення платежу за наявності податкового боргу у платника податків (див., наприклад, ухвалу ВАСУ від 03.06.2008 р. у справі № К-34890/06), однак останнім часом ВАСУ також все частіше визнавав такі дії податкових органів неправомірними (див. лист ВАСУ від 17.03.2009 р. № 358/13/13-09 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 98).

Наразі можна говорити про те, що в цьому дискусійному питанні поставлено крапку. Ситуація може змінитися з прийняттям Податкового кодексу, якщо до нього буде включено норму, що прямо передбачає повноваження податкових органів на зміну призначення платежу за наявності у платника податків податкового боргу. У всякому разі останній варіант проекту Податкового кодексу відповідну норму містить (п. 87.9).

 

Олена Уварова

Наступний фрагмент

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі