Початок
Попередній фрагмент
30. Питання строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, при розгляді справ за зверненням органів державної податкової служби про стягнення нарахованих санкцій, не пов’язаних із порушенням правил оподаткування
У справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства «Ч» про стягнення 1840 грн. Верховним Судом України66 проведено розмежування між строками застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, та строками звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення таких санкцій, визначеними статтею 99 КАС. При цьому Верховним Судом України наголошено на тому, що ці строки за своєю правовою природою є різними і застосовуються незалежно один від одного.
66 Постанова Верховного Суду України від 15 вересня 2009 року
У постанові, зокрема, зазначено таке
.У справі, що розглядається, касаційний та апеляційний суди виходили з того, що при вирішенні питання правомірності застосування до відповідача адміністративно-господарської санкції належить керуватися нормою права, передбаченою статтею 250 Господарського кодексу України, а при вирішенні питання встановлення строку звернення до суду про стягнення добровільно несплаченої суми фінансової санкції — статтею 99 КАС. Оскільки строк стягнення таких санкцій сплив, то підстав для задоволення вимог державної податкової інспекції суди зазначених інстанцій не знайшли.
Судами встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Чернігові
звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Ч» про стягнення вищевказаної суми фінансової санкції, визначеної податковою інспекцією на підставі пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач цю суму до бюджету не сплатив.За своєю суттю передбачена статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. При цьому колегія суддів відмічає, що адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування і тому встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного у статті 99 КАС.
Відповідно до частини другої статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Відкрите акціонерне товариство «Ч» у запереченнях на позов наполягало на застосуванні судом частини першої статті 100 КАС. Водночас також встановлено, що актом перевірки Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Чернігові) від 11 травня 2004 року № 23-227/180 було виявлено порушення Відкритим акціонерним товариством «Ч» пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а податковим повідомленням-рішенням від 8 червня 2004 року № 0004002323/0 застосовані фінансові санкції.
Державна податкова інспекція з адміністративним позовом про стягнення з відповідача нарахованої йому фінансової санкції в розмірі 1840 грн. звернулася до суду лише у жовтні 2006 року, тим самим пропустивши строк, передбачений статтею 99 КАС.
Факт звернення Відкритого акціонерного товариства «Ч» до суду в 2004 році з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення від 8 червня 2004 року № 0004002323/0, яким відповідачу нараховано зазначену суму, є реалізацією права суб’єкта господарювання і, як правильно вважали суди апеляційної та касаційної інстанцій, не може впливати на перебіг строку звернення до суду у цій справі.
У зв’язку з наведеним судове рішення Вищого адміністративного суду України у цій справі було залишено без змін.
Відповідно до викладеної вище правової позиції Верховного Суду України штрафні (фінансові) санкції, встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням частини першої статті 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб’єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб’єктів господарювання протягом строків, визначених статтею 250 зазначеного Кодексу для застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом
.У той же час застосування санкцій за порушення законів, які не є законами з питань оподаткування, повинно здійснюватися податковим органом шляхом прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою «С» згідно з додатком 8 до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253.
При цьому ухвалення рішення за формою «С» повинно відбутися протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України. У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого за формою «С» рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 99 КАС.
Ще одним важливим висновком у цій справі є те, що оскарження платником податків рішення про визначення йому податкових зобов’язань податковим органом не впливає на перебіг строку позовної давності, встановленого статтею 99 КАС. Таким чином, податковий орган повинен дотримуватися передбачених КАС строків позовної давності при стягненні нарахованих рішенням за формою «С» штрафних санкцій і в тому разі, якщо відповідне рішення було оскаржено платником податків у судовому порядку.
<…>
Голова суду О. Пасенюк
коментар редакції
Строки накладення санкцій та притягнення до відповідальності
Основне правило, яке повинні взяти до уваги суб’єкти господарювання, полягає в такому. Є два строки, які має бути дотримано податковими органами при застосуванні санкцій за порушення неподаткового законодавства (РРО, обіг готівкових коштів, пеня у ЗЕД):
1. Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції може бути накладено на суб’єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж один рік із дня його вчинення. При цьому днем виявлення порушення вважається день підписання акта перевірки. У ці строки
податковий орган повинен винести рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за формою «С» згідно з додатком 8 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПАУ від 21.06.2001 р. № 253.2. Другий
строк установлено для звернення податкового органу до суду з метою примусового стягнення із суб’єкта господарювання суми санкцій, яку було визначено в рішенні про їх застосування, але не було добровільно сплачено суб’єктом господарювання. Для його встановлення слід керуватися ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. У цій частині окремо слід урахувати, що позиція ВСУ, викладена в листі, що коментується, ґрунтувалася на приписах ст. 99 КАСУ ще до внесення до неї змін новим Законом про судоустрій. У чинній редакції ця стаття передбачає шестимісячний строк звернення до суду суб’єктом владних повноважень для стягнення визначеної в рішенні про застосування штрафних санкцій суми. Позов податківців при цьому розглядатиметься за скороченою процедурою (ст. 1832 КАСУ).Нагадаємо: для оскарження рішення податкового органу в суді тепер надано місячний строк, який відлічується або з дня отримання такого рішення, або, якщо платник податків до звернення до суду подавав скаргу до вищого за рівнем податкового органу, то з дня винесення рішення за результатами розгляду такої скарги (див. лист ВАСУ від 27.09.2010 р. № 1343/11/13-10 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 81).
Олена Уварова