Основне в розрахунку та звітності з екозбору в частині стаціонарних та пересувних джерел забруднення
Тема податкового обліку екозбору вже неодноразово порушувалася на шпальтах нашого видання, але ми вважаємо за необхідне ще раз розглянути деякі особливості його розрахунку та подання звітності*.
Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
* Ідеться про розрахунок екозбору за викиди стаціонарними і пересувними джерелами забруднення в атмосферне повітря.
Документи статті
Закон № 1264 — Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.91 р. № 1264-XII.
Порядок № 303
— Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою КМУ від 01.03.99 р. № 303.Інструкція № 111
— Інструкція щодо складання податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом ДПАУ від 17.03.2005 р. № 111.Інструкція № 162
— Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затверджена наказом Мінприроди і ДПАУ від 19.07.99 р. № 162/379.
Платники
Логічно почати розгляд цього питання з тих «щасливчиків», які іменуються платниками екозбору. Його повинні сплачувати такі особи, які здійснюють на території України та в межах її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів (
п. 2.1 Інструкції № 162):1) суб’єкти господарювання незалежно від форми власності;
2) юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності;
3) бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації;
4) постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, що виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;
5) громадяни.
Як бачимо, коло платників екозбору досить широке — до нього входять практично всі юридичні особи, а також громадяни (щодо останніх слід зауважити, що платниками цього збору є лише суб’єкти підприємництва). Цей висновок можна зробити з аналізу нормативно-правових актів з цього питання, однак прямо його ніде не підтверджено. Докладна аргументація вже наводилася в нашому виданні (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 28, с. 16).
Відразу зауважимо: якщо платник перестає функціонувати як самостійна юридична особа (наприклад, юридична особа розділилася), то обов’язки з обліку та сплати екозбору покладаються на його правонаступника. Хоча логічніше було б завершити цю норму такими словами — «правонаступника, який продовжує використовувати джерела забруднення» (адже правонаступників може бути і декілька).
Не варто забувати і про те, що вже рік об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичних осіб, розташовані в межах іншої територіальної громади, не сплачують екозбір та не звітують за ним. Замість них на податковий облік як платник цього платежу має ставати головне підприємство.
І на завершення декілька слів про фактичних платників екозбору з пересувних джерел забруднення — ними є особи, які експлуатують джерела забруднення.
Розрахунок
Платники збору звітують за затвердженою формою (див.
Інструкцію № 111) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органу податкової служби (п. 7.1 Інструкції № 162, п. 9 Порядку № 303):— при використанні стаціонарних джерел забруднення — за місцезнаходженням таких джерел забруднення;
— при використанні пересувних джерел забруднення — за місцем податкового обліку платника.
Розрахунок складається наростаючим підсумком з початку звітного (податкового) року. У цьому плані бачимо повну схожість з нормами
Закону № 2181. Отже, граничним строком подання розрахунку з екозбору за 9 місяців 2010 року буде 9 листопада.Також на порядок обліку екозбору поширюються й інші норми
Закону № 2181 — строки та порядок сплати, порядок виправлення помилок, оскарження рішень органів податкової служби тощо.Важливо!
Якщо платник подає розрахунки не за місцем свого податкового обліку, то додатково він повинен звітувати і перед органом податкової служби за місцем свого податкового обліку — шляхом подання копій відповідних розрахунків (абзац третій п. 9 Порядку № 303). Нагадування про це також міститься в листі ДПАУ від 14.04.2009 р. № 7787/7/15-0817 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 34, с. 9). Ось тільки не зовсім зрозуміло, чи можуть податківці неподання таких копій вважати неподанням звітності та застосовувати санкції згідно з п.п. 17.1.1 Закону № 2181. На наш погляд, не повинні, оскільки така копія не є документом, на підставі якого здійснюються нарахування та сплата податку, а отже, не є декларацією в розумінні Закону № 2181.
| Джерело забруднення | Податковий розрахунок подається до органу податкової служби |
| 1 | 2 |
| Одне джерело забруднення | |
| Стаціонарне джерело забруднення | За місцем знаходження такого джерела |
| Пересувне джерело забруднення | За місцем податкового обліку платника |
| За місцем податкової реєстрації об’єднання, філії, відокремленого підрозділу — якщо пересувне джерело забруднення експлуатується таким підрозділом (лист ДПАУ від 22.10.2009 р. № 23120/7/15-0817 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 88, с. 7) | |
| Декілька джерел забруднення (п. 7.1 Інструкції № 162) | |
| Декілька пересувних джерел забруднення | За місцем податкового обліку платника (подається один розрахунок) |
| Декілька стаціонарних джерел забруднення на території декількох сільських, селищних, міських рад | За місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення (розрахунок за кожним стаціонарним джерелом забруднення) |
| Декілька стаціонарних джерел забруднення на території однієї сільської, селищної або міської ради | За місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення (подається один податковий розрахунок) |
| Джерела забруднення знаходяться на території міста з районним поділом | За місцем податкового обліку платника (подається один розрахунок) |
І ще один момент — якщо платник збору з початку звітного року та протягом нього не планує здійснювати викиди забруднюючих речовин або розміщувати відходи, то він повинен повідомити про це відповідний орган податкової служби та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обкладення екозбором. В іншому разі доведеться подавати порожні податкові розрахунки.
Визначення суми збору
Спершу подивимося, що говорить із цього приводу базовий
Закон № 1264. У ст. 44 цього Закону вказується тільки, що екозбір установлюється на основі фактичних обсягів викидів, і більше нічого не зазначено, отже, за більш конкретною інформацією (нормативи, формули тощо) слід звернутися до підзаконних нормативних актів, що ми і зробимо в розрізі джерел забруднення.
Стаціонарні джерела забруднення
. Під час розрахунку збору при експлуатації стаціонарних джерел забруднення можуть виникнути певні труднощі, і переважно це пов’язано з об’єктом обкладення. Згідно з п. 3.1 Інструкції № 162 об’єктом розрахунку збору для стаціонарних джерел є обсяг забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря. Перелік забруднюючих речовин та нормативи збору за ними наведено в таблиці 1.1 додатка 1 Порядку № 303. З метою коректного визначення нормативу необхідно дотримуватися такого алгоритму:
| № з/п | Дія |
| 1 | Звіряємо знайдені в ході інвентаризації забруднюючі речовини з речовинами в таблиці 1.1 додатка 1 до Порядку № 303 |
| Якщо є забруднюючі речовини, які не включено до зазначеного переліку | |
| 2 | Норматив збору слід використовувати залежно від класу небезпеки забруднюючої речовини відповідно до таблиці 1.2 додатка 1 до Порядку № 303 |
| Якщо забруднюючі речовини не увійшли до зазначеного переліку і для них не встановлено клас небезпеки | |
| 3 | Норматив збору застосовується залежно від прийнятих орієнтовно-безпечних рівнів впливу згідно з таблицею 1.3 додатка 1 до Порядку № 303 |
| Якщо наведені вище варіанти не працюють | |
| 4 | Необхідно застосовувати норматив за викиди забруднюючих речовин першого класу згідно з таблицею 1.2 додатка 1 до Порядку № 303 |
Крім того, відповідно до
п. 4.2 Інструкції № 162 органи місцевого самоврядування за поданням Мінприроди можуть збільшувати перелік видів забруднюючих речовин, за які встановлюється збір. Тобто бачимо, що Порядком № 303 встановлений далеко не вичерпний перелік забруднюючих речовин, і він може доповнюватися за ініціативою органів влади на місцях.Тепер перейдемо безпосередньо до формули розрахунку екозбору (
п. 6.1 Інструкції № 162):| Пвс= | п | (Мі х Нпі х Кнас х Кф), |
| Σ | ||
| і = 1 |
де
Σ — знак суми;Мі — фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);
Нпі — проіндексовані нормативи збору в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) (грн. коп./т), які обчислюються за формулою, наведеною в
п. 4.5 Інструкції № 162 (докладніше про індексацію нормативу буде зазначено далі);Кнас — коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту (наведено в
таблиці 2.1 додатка 2 до Порядку № 303);Кф — коригуючий коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту (наведено
в таблиці 2.2 додатка 2 до Порядку № 303).Уся інформація, необхідна для визначення кожного коефіцієнта, є загальнодоступною або наведена в додатках до
Порядку № 303, отже, власне розрахунок не повинен становити труднощів. Єдиний момент, на який ми звернемо увагу, — визначення фактичного обсягу викидів забруднюючих речовин (Мі). Інформацію про забруднюючі речовини та обсяги їх викидів платник одержує за результатами інвентаризації стаціонарних джерел забруднення, викидів, а також їх видів та обсягу, яка є обов’язковою умовою для отримання дозволу (докладнішу інформацію щодо отримання дозволу див. в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 28, с. 39).Незайвим буде пригадати і про те, що обсяги діяльності (особливо сьогодні) нестабільні і постійно змінюються. Це призводить до того, що визначені свого часу обсяги викидів у майбутньому перестають відповідати дійсності. Що ж робити в такому разі? На жаль, цей момент все ще не врегульовано, тому вирішувати цю проблему слід виходячи з наявної нормативно-правової бази та здорового глузду. Поради з цього питання містилися в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 28, с. 23, ми лише повторимо їх. Якщо фактичний обсяг викидів змінюється, то можна:
— продовжувати сплачувати екозбір за зазначений у дозволі річний обсяг викидів. На наш погляд, це найбезпечніший, але водночас найменш логічний варіант;
— провести розрахунки фактичних викидів із залученням спеціалізованих організацій, що мають відповідні ліцензії;
— періодично проводити виміри концентрації викидів забруднюючих речовин (також із залученням спеціалізованих організацій).
Але візьміть до уваги — останні два варіанти не регламентовано чинним законодавством, а також потребують додаткових витрат на оплату послуг сторонніх організацій. Отже, перш ніж приймати рішення про вибір конкретного варіанта, слід ґрунтовно зважити всі «за» та «проти».
Пересувні джерела забруднень
. Із пересувними джерелами забруднення все набагато простіше. Щодо них об’єктом оподаткування є обсяг фактичного використання пального, у результаті спалювання якого утворюються забруднюючі речовини. Власне норматив визначається за таблицями 1.4 — 1.6 додатка 1 до Порядку № 303 залежно від виду пального та транспорту.Розглянемо формулу розрахунку (
п. 6.2 Інструкції № 162):| Пвп = | п | (Мі х Нпі х Кнас х Кф), |
| Σ | ||
| і = 1 |
де Мі — кількість використаного пального і-го виду, в тоннах (т);
Нпі — проіндексовані нормативи збору в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) (грн. коп./т), що розраховуються за формулою, наведеною в
п. 4.5 Інструкції № 162 (докладніше про індексацію нормативу зазначатиметься далі);Кнас — коригуючий коефіцієнт, що встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту (наведено в
таблиці 2.1 додатка 2 до Порядку № 303);Кф — коефіцієнт, що коректує, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту (наведено в
таблиці 2.2 додатка 2 до Порядку № 303).Як бачимо,
Інструкція № 162 передбачає використання в розрахунку кількості використаного пального в тоннах (т), тоді як стандартний облік пального ведеться в одиницях обсягу (л або м3). Ми нагадуємо, що з 2008 року це питання врегульоване в п.п. 3.3.2 Інструкції № 111, в якому наведено формулу для переведення одиниць обсягу в одиниці маси:| M= | Q х Kп | , |
| 1000 |
де М — маса використаного пального, тонни (т) (округлення значення цього показника здійснюється до трьох десяткових знаків за загальновстановленими правилами);
Q — обсяг використаного пального, л або м3;
Кп — коефіцієнт переведення кількості використаного пального, що виражена в одиницях об’єму (л або м3), в одиниці маси (т).
Значення коефіцієнта Кп:
для бензину — 0,74 кг/л;
для дизельного палива — 0,85 кг/л;
для скрапленого нафтового газу — 0,55 кг/л;
для стисненого природного газу — 0,59 кг/м3.
У цьому місці слід зробити невеликий відступ з приводу загальних для стаціонарних та пересувних джерел забруднення коефіцієнтів — Кнас і Кф. У випадку з пересувними джерелами забруднення ці коефіцієнти визначаються за місцем податкового обліку платника. Якщо ж джерела забруднення стаціонарні, то коефіцієнти визначаються за місцем їх розташування або, якщо стаціонарні джерела знаходяться на території міста з районним поділом, — за місцем податкового обліку платника.
І окремо стосовно Кнас — для визначення його значення слід застосовувати значення чисельності населення на перше число звітного року.
Джерелами визначення зазначених коефіцієнтів можуть бути письмовий запит до територіального управління органів державної статистики або статистичні довідники (наприклад, «Статистичний щорічник України»).
Індексація нормативів
Також не забуваємо, що нормативи збору підлягають щорічній індексації. Провадиться вона лише раз на рік, виходячи з індексу інфляції за підсумками року та проіндексованого нормативу минулого року (
п.п. 4.5 Інструкції № 162):| Ні= | Нп х І | , |
| 1000 |
де Ні — проіндексований норматив збору в поточному році, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (1 одиницю);
Нп — проіндексований норматив збору в попередньому році, у гривнях з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за 1 тонну (1 одиницю);
І — індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.
Якщо індекс інфляції за минулий рік не перевищує 100 %, індексація нормативів збору не здійснюється. Під час проведення індексації базовими слід вважати нормативи збору на 31 грудня 2006 року, а для нововведених нормативів — на 31 грудня року їх введення.
Тобто якщо ми були платниками екозбору в минулому році, то базою для індексації в поточному році саме й буде минулорічний норматив. У цій статті ми не розглядатимемо цей варіант, оскільки він актуальніший у першому кварталі. Для нас цікавішою є ситуація з новоспеченими платниками екозбору, коли минулорічний норматив їм невідомий. У такому разі слід звернутися до
листа ДПАУ від 11.02.2010 р. № 2723/7/15-0817 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 17), де наведено індекси інфляції за кожний рік починаючи з базового — 2006 року. Таким платникам необхідно поступово, домножуючи норматив з Порядку № 303 на індекс інфляції відповідного року, визначити норматив поточного року.Наведемо умовний приклад. Необхідно визначити норматив поточного року щодо етилованого бензину:
| № з/п | Опис | Розрахунок/Значення |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Шукаємо його норматив в таблиці 1.4 додатка 1 до Порядку № 303 | 6 грн./т |
| 2 | Помножуємо це значення на коефіцієнт 2,373, щоб привести шукану величину до рівня 2006 року | 6 х 2,373 = 14,24* |
| * Відповідно до постанови КМУ «Про доповнення додатка 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» від 14.11.2007 р. № 1317 округлення нормативу необхідно здійснювати до двох десяткових знаків. | ||
| 3 | Для визначення нормативу у 2007 році помножуємо отримане значення на індекс інфляції за 2006 рік | 14,24 х 1,116 = 15,89 |
| 4 | Для визначення нормативу у 2008 році помножуємо отримане значення на індекс інфляції за 2007 рік | 15,89 х 1,166 = 18,53 |
| 5 | Для визначення нормативу у 2009 році помножуємо отримане значення на індекс інфляції за 2008 рік | 18,53 х 1,223 = 22,66 |
| 6 | Для визначення нормативу у 2010 році помножуємо отримане значення на індекс інфляції за 2009 рік | 22,66 х 1,123 = 25,45 |
