Теми статей
Вибрати теми статей
Сортувати за темами

Торгівля алкоголем у запитаннях та відповідях

Редакція ПБО
Податки & бухоблік Вересень, 2010/№ 72
Друк
Стаття

Торгівля алкоголем у запитаннях та відповідях

 

Хоча про алкогольні напої було вже сказано чимало, зараз, мабуть, зупинимося на окремих моментах, пов'язаних з продажем цієї продукції, та розглянемо найцікавіші запитання, що лишилися «за кадром».

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Підприємство громадського харчування продає каву, чай, тістечка з додаванням коньяку. Чи треба в такому разі отримувати ліцензію на продаж алкогольних напоїв? Чи потрібно при цьому сплачувати хмелезбір?

Відразу зазначимо, що отримувати ліцензію та сплачувати хмелезбір у цьому разі

не потрібно. Пояснимо чому.

Як відомо, ліцензуванню підлягає роздрібна торгівля

алкогольними напоями (ст. 15 Закону № 481). Під таким видом діяльності розуміють діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування (п. 2 Правил № 854). При цьому відповідно до ст. 1 Закону № 481 алкогольними напоями вважаються продукти, отримані шляхом спиртного бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на підставі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, такі, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів за кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Реалізуючи споживачам вироби, інгредієнтом яких є алкоголь, підприємство громадського харчування по суті ніякої

реалізації алкогольних напоїв не здійснює. Адже в цьому випадку алкогольні напої не продаються кінцевим споживачам у чистому вигляді, а піддаються відповідній обробці та стають складовими кулінарних страв. Отже, оскільки жодної самостійної реалізації алкоголю в цьому випадку не відбувається, говорити про продаж алкогольних напоїв недоречно, і ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями підприємству громадського харчування отримувати не потрібно (адже саме по собі громадське харчування як вид діяльності не ліцензується). Однак зауважимо: якщо суб'єкт господарювання захоче в майбутньому реалізовувати алкогольні напої або тютюнові вироби, то тоді йому доведеться отримати ліцензії на торгівлю такими товарами (п. 1.4 Правил № 219; ст. 15 Закону № 481).

Щодо хмелезбору, то

об’єкта обкладення при продажу таких кулінарних виробів також не виникає. Щоправда, у п. 4 листа ДПАУ від 05.06.2009 р. № 11931/7/21-0117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 60 можна було зустріти такі роз'яснення податківців щодо цієї ситуації: суб'єкт господарювання, який реалізує в мережі громадського харчування продукцію власного виробництва (креми, десерти, кава, кондитерські вироби), при приготуванні яких використовуються алкогольні напої, є платником хмелезбору в разі, коли виручка від реалізації алкогольних напоїв відображається за кредитом рахунка 70 «Дохід від реалізації». Водночас досить важко собі уявити, щоб підприємства ресторанного господарства, реалізуючи клієнтам страви з додаванням алкоголю, розбивали вартість таких виробів, виділяючи при цьому окремо виручку від продажу алкогольної складової, що до них входить. До того ж, повторимося, реалізації алкогольних напоїв у чистому вигляді покупцям у цьому випадку не відбувається. Тому, ураховуючи, що відсутній об'єкт оподаткування (виручка від реалізації алкогольних напоїв), сплачувати хмелезбір з кулінарних виробів підприємству громадського харчування в цьому разі не потрібно. До речі, про те, що виручка від реалізації кулінарних виробів, що містять алкоголь, не обкладається хмелезбором, зазначалося й у листі Мінагрополітики від 17.05.2008 р. № 37-38-11/7678 (див. с. 47).

Для порівняння зауважимо: дещо інша ситуація з

алкогольними коктейлями. У цьому випадку, вважаємо, суб'єкту господарювання все ж безпечніше сплатити хмелезбір з усієї вартості коктейлів, що реалізуються, адже алкогольний коктейль за своєю суттю є алкогольним напоєм, а отже, підпадає під об'єкт оподаткування. Щоправда, наприклад, у листі Мінекономіки від 27.06.2007 р. № 91-28/165 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 68 зазначалося, що об'єктом обкладення хмелезбором у такому разі повинна бути тільки «алкогольна» складова — тобто вартість алкогольних напоїв, що входять до складу коктейлів. Однак, вважаємо, що сміло додержуватися такого підходу можна тільки заручившись аналогічним податковим роз'ясненням свого податкового органу. Зауважимо також, що про необхідність отримання роздрібної «алкогольної» ліцензії для торгівлі алкогольними коктейлями йшлося в консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2005, № 41, с. 45.

 

На території будинку відпочинку планується відкрити кафе, в якому продаватимуться й алкогольні напої. Чи допустимо це?

Вочевидь, запитання виникло у зв'язку з існуючими обмеженнями продажів у «алкогольній» сфері. Нагадаємо, що згідно зі

ст. 153 Закону № 481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів, зокрема, у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я (крім ресторанів, розташованих на території санаторіїв).

Коли йдеться про заклади охорони здоров'я, то зазвичай орієнтуються на

Перелік закладів охорони здоров'я, затверджений наказом МОЗ від 28.10.2002 р. № 385, згідно з яким до закладів охорони здоров'я, зокрема, належать лікарні, поліклініки, медцентри, диспансери, санаторії, аптеки тощо. А от будинки відпочинку в ньому не зазначені. Отже, алкогольна заборона на них не поширюється і реалізовувати алкогольні напої в кафе на території будинку відпочинку можна (звісно, за умови отримання для цього «алкогольної» ліцензії).

Додамо, що консультації в такому ж дусі можна зустріти й у журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 20, с. 55 та 2005, № 27, с. 39 (де, щоправда, ішлося про санаторії та пансіонати). У них знову ж таки з посиланням на

Перелік закладів охорони здоров'я роз'яснювалося, що відкриття на території санаторію кафе (бару), в якому продавалися б алкогольні напої, заборонено чинним законодавством, оскільки санаторії зазначено в Переліку закладів охорони здоров'я. Виняток після Закону № 2275 зроблено тільки для розташованих на території санаторіїв ресторанів, продаж алкогольних напоїв у яких згідно зі ст. 153 Закону № 481 допустима (нагадаємо, що з характеристиками підприємств громадського харчування за типами (ресторани, бари, кафе, їдальні тощо) та класами (для ресторанів та барів — «перший», «вищий», «люкс») можна ознайомитися в листі МЗЕЗторгу від 09.09.98 р. № 15-03/29-577а). А от продаж алкогольних напоїв на території пансіонату не забороняється, оскільки пансіонати до Переліку закладів охорони здоров'я не включені, а отже, закладами охорони здоров'я не є.

 

Чи можна реалізовувати алкогольні напої через інтернет-магазин?

Як відомо, торгувати на роздріб алкогольними напоями можна при дотриманні певних умов. Так, насамперед, на роздрібну торгівлю алкоголем необхідно отримати відповідну

ліцензію (плата за яку, у свою чергу, залежить від кількості РРО, що знаходяться в місці торгівлі). Інакше (ст. 17 Закону № 418):

— роздрібна торгівля алкогольними напоями

без наявності ліцензії може загрожувати суб'єкту господарювання штрафом у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.;

— до того ж торгівля

через не зазначений у ліцензії РРО карається штрафом у розмірі 200 % вартості реалізованої через такий РРО продукції, але не менше 1000 грн.

При цьому роздрібна торгівля алкогольними напоями повинна здійснюватися з урахуванням «алкогольних»

Правил № 854, згідно з якими суб'єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення площею не менше 20 кв. м, обладнане РРО (про що також ідеться й у визначенні місця торгівлі зі ст. 1 Закону № 481). Отже, місцем «алкогольної» торгівлі, як бачимо, має бути приміщення — стаціонарний об'єкт (з урахуванням обмеження, що висувається до його площі), в якому, власне, і повинні відбуватися розрахунки за товар.

Тому якщо ці умови дотримуються, наприклад, інтернет-магазин є своєрідним додатком (рекламою) до справжнього магазина (стаціонарного торговельного приміщення — припустимо, супермаркету), і його функції при цьому зводяться до ознайомлення покупців з «алкогольним» асортиментом, що є в продажу, дозволяючи тим самим резервувати уподобану алкогольну продукцію, тоді як її придбання та розрахунки за товар відбуватимуться безпосередньо у приміщенні магазину, то, вважаємо, перешкод для здійснення такої діяльності виникати не повинно і торгувати в такий спосіб можна.

А от якщо інтернет-торгівлю алкогольними напоями планується здійснювати безпосередньо через інтернет-магазин без прив'язки до будь-якого стаціонарного місця торгівлі, то, вочевидь, у цьому випадку можуть виникнути труднощі з отриманням ліцензії. Адже отримати її в такому разі навряд чи вдасться, оскільки не дотримуватимуться вимоги, що висуваються до роздрібної торгівлі алкоголем законодавством, зокрема, наявність приміщення, проведення розрахунків через РРО тощо (про інтернет-торгівлю докладніше див. також тематичний номер газети «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 39).

 

Чи потрібно сплачувати хмелезбір з безалкогольного пива та бірміксів? Як у такому разі слід заповнювати Розрахунок хмелезбору і що, зокрема, потрібно вказувати в його графі 2 «Вид товару»?

Так

, хмелезбір із безалкогольного пива та бірміксів сплатити доведеться. Зупинимося на кожному виді продукції окремо.

Щодо безалкогольного пива запитання, мабуть, виникло у зв'язку з тим, що в УКТЗЕД «пиво» та «безалкогольне пиво» поміщені під різними кодами (відповідно 2203 і 2202), причому перше, на відміну від другого, є підакцизним товаром, через що, імовірно, і виникла думка, нібито безалкогольне (непідакцизне) пиво хмелезбором обкладати не слід.

Зауважимо також, що відповідні «пивні» визначення можна зустріти у

ст. 1 Закону № 481, згідно з якою:

пиво — це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТЗЕД за кодом 2203;

пиво безалкогольне — це насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний при бродінні охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більше 0,5 %, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТЗЕД за кодом 2202.

Водночас, як роз'яснила ДПАУ в

листах від 16.03.2010 р. № 2607/6/21-0215 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 31 та від 31.03.2010 р. № 3146/6/21-0215, хмелезбір сплачується з пива, незалежно від вмісту в ньому алкоголю, класифікації згідно з УКТЗЕД та належності до того чи іншого коду. Тому незалежно від того, відноситься пиво до підакцизних товарів (код 2203) чи ні (код 2202), воно є об'єктом обкладення хмелезбором. Також про те, що хмелезбором обкладається виручка від реалізації будь-якого виду пива, у тому числі й безалкогольного, ішлося й у п. 5 Узагальнюючого податкового роз'яснення № 483 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 58.

Схожа ситуація склалася і довкола

бірміксів (з англ. beermix — пивні коктейлі), що є пивом зі смаковими та ароматичними добавками, — так зване пиво з різними смаками. Виготовлені шляхом поєднання пиво з різними видами фруктового сиропу (лимона, апельсина, вишні, малини, коли тощо), бірмікси зайняли окрему нішу між пивом та слабоалкогольними коктейлями. При цьому враховуючи, що у вітчизняних державних стандартах цей продукт отримав офіційну назву «Пиво спеціальне», бірмікси (як пиво) відповідно також підпадають під об'єкт обкладення хмелезбором.

Щодо заповнення при реалізації подібної продукції

Розрахунку хмелезбору, то, як роз'яснювалося в листі ДПАУ від 16.03.2010 р. № 2607/6/21-0215, у колонці 2 «Вид товару» Розрахунку вказують окремими рядками «алкогольні напої» та/або «пиво» (тобто в Розрахунку можливі максимум 2 рядки: один — щодо алкоголю, другий — щодо пива + наступний за ними «підсумковий»), оскільки докладнішу деталізацію алкогольних напоїв за видами (наприклад, розподіл алкоголю на горілку, коньяк, вино тощо чи, наприклад, на пиво, безалкогольне пиво або бірмікси) Розрахунком не передбачено. Слід зауважити, що такий порядок заповнення цілком відповідає вимогам п. 7 Порядку № 671, який установлює, що у відповідних комірках колонки 2 «Вид товару» Розрахунку також указуються укрупнені позиції товарів — «алкогольні напої» та/або «пиво» — окремими рядками. А отже, з урахуванням цього безалкогольне пиво чи бірмікси, що реалізуються, у Розрахунку хмелезбору потраплять до рядка із загальною назвою «пиво».

 

У торговельному залі супермаркету була виявлена пляшка вина з акцизною маркою, що відклеїлася (зіпсувалася). Що робити роздрібному продавцю з такою пляшкою?

Згідно з

п. 12 Правил № 854 реалізація алкогольних напоїв дозволяється тільки за наявності на пляшці чи іншій тарі марки акцизного збору встановленого зразка. При цьому продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору може загрожувати суб'єкту господарювання штрафом у розмірі 100 % вартості товару, але не менше 1700 грн. (ст. 17 Закону № 481). А виявлення подібного факту порушення в судовому порядку може служити за рішенням суду підставою для анулювання ліцензії (ст. 15 Закону № 481). Крім того, за це може накладатися адмінштраф за ст. 156 КпАП у розмірі від 50 до 200 нмдг (тобто від 850 до 3400 грн.) з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, отриманої від їх продажу.

Нагадаємо: особливості маркування алкогольної продукції акцизними марками обумовлено

Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженим постановою КМУ від 23.04.2003 р. № 567 (далі — Положення № 567), яке, зокрема, висуває такі вимоги до маркування:

— акцизні марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину;

— для прикріплення марок повинен використовуватися клей (дисперсійний, дескрин тощо), що унеможливлює зняття їх з виробів без пошкодження та змивається в разі необхідності при митті пляшок для повторного їх використання;

— акцизні марки наклеюються виробниками на кожну пляшку (упаковку) так, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкриття) виробів.

При цьому варто відзначити консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2006, № 14, с. 42, де роз'яснювалося, що алкогольні напої, марковані

з порушенням вимог Положення № 567 або марками, які не відповідають виду продукції та місткості тари (у тому числі марками, що відклеїлися з одного боку), вважаються немаркованими.

Щодо

пошкодження акцизних марок, то слід зауважити, що Положенням № 567 урегульовано лише випадок пошкодження невикористаних марок у підприємства-виробника алкогольної продукції (тобто покупця акцизних марок — платника акцизного збору). Як передбачено п. 25 Положення № 567, у такому разі невикористані внаслідок пошкодження марки приймаються від підприємства-виробника до знищення. Щоправда, при цьому застережено, що аналогічний порядок знищення марок поширюється і на партію неякісної продукції, яка повертається підприємству-виробнику покупцем (п. 27 Положень № 567). Жодних інших ситуацій Положення № 567 не регулює.

У ситуації, що склалася, ураховуючи, якими штрафонебезпечними наслідками немаркована алкогольна продукція (до якої контролюючі органи, як зазначалося, відносять також продукцію з відклеєними чи пошкодженими акцизними марками) може загрожувати роздрібному торговцю, звісно ж, краще встигнути усунути подібне порушення до його виявлення перевіряючими. Так, наприклад, за домовленістю сторін роздрібний продавець може здійснити повернення такої продукції постачальнику, урегулювавши всі пов'язані з цим формальності в договірному порядку. До речі, на те, що алкогольні напої, наприклад, може бути повернено підприємству-виробнику торговельним підприємством як неякісні в порядку рекламації або у зв'язку із закінченням їх строку придатності, зверталася увага й у консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2004, № 36, с. 35 (докладніше про повернення та пов'язані з ним облікові моменти див. «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 26).

Або ж як варіант «неповноцінна» алкогольна продукція може бути «списана» за всіма правилами як пошкоджена (приміром, розбита в торговельному залі; про облікові особливості списання товарів див. також статтю «Минув строк придатності: як списати товар?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 61).

 

Підприємство реалізує алкогольні напої через мережу своїх філій. Хто в такому разі є платником хмелезбору: філія чи головне підприємство?

Відповідаючи на це запитання в

Узагальнюючому податковому роз'ясненні № 483 // «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 58, ДПАУ роз'яснювала таке. Відповідно до ст. 1 Закону про хмелезбір платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб'єкти господарювання (незалежно від форм власності та підпорядкування), які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво. У свою чергу, суб'єктами господарювання згідно з ч. 2 ст. 55 ГКУ можуть бути юридичні особи, яким при цьому надано право відкривати філії, представництва чи інші відокремлені підрозділи без створення юрособи. Тому — робили висновок податківці — оскільки філія не є юридичною особою, то хмелезбір сплачує головне підприємство, яке в цьому випадку (як суб'єкт господарювання) і є платником хмелезбору. Отже, за наявності філій платником хмелезбору є головне підприємство , яке включає обороти філії до свого Розрахунку хмелезбору.

Залишається зауважити, що в минулому відносно філій податківці висловлювалися дещо в іншому ключі, говорячи про можливість сплати філією хмелезбору за умови реєстрації філії юрособою та отримання філією «алкогольної» ліцензії (див., наприклад,

п. 14 листа ДПАУ від 05.06.2009 р. № 11931/7/21-0117 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 60). Безсумнівно, такі вислови самі по собі були не цілком коректними, що згодом, вочевидь, і спричинило їх коригування в Узагальнюючому податковому роз'ясненні № 483, яким уточнювалося, що платником хмелезбору в цьому випадку може бути тільки головне підприємство.
App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa
Powered by
Factor Web Solutions
Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.
Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі