Торгівля вином
| Вино запрещено, но есть четыре «но»: Смотря кто, с кем, когда и в меру ль пьет вино. При соблюденьи сих четырех условий Всем здравомыслящим вино разрешено. Омар Хайям
|
Безумовно, поет мав рацію, коли говорив про необхідність дотримання певних умов у процесі вживання вина. Однак на шляху вина до споживача теж доводиться дотримуватись цілої низки законодавчих вимог та обмежень. Поговоримо про них у цій статті.
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua
Наведемо спочатку визначення тієї субстанції, правила торгівлі якою буде викладено далі. Відповідно до
Закону про вино (див. п. 12 ст. 1) вином є алкогольний напій, вироблений з винограду, міцність якого набувається внаслідок спиртового бродіння роздушених ягід або свіжовіджатого соку, а в разі виготовлення вин кріплених — підвищується шляхом додавання спирту етилового. Залежно від технології виготовлення існують вина газовані, ігристі, колекційні, кріплені, марочні, ординарні, сортові, столові тощо.Як відомо,
основні засади державної політики з регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової та роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями визначено Законом № 481. Отже, унаслідок того, що вино є одним із різновидів алкогольних напоїв, торгівля всіма видами вин, за винятком вина столового (про що буде сказано в наступних розділах), цілком підпорядковується вимогам зазначеного Закону.Серед таких вимог найважливішими, безумовно, є
необхідність отримання відповідних ліцензій (подробиці див. у статті на с. 15 сьогоднішнього номера) та реєстрації місць зберігання (про це йдеться в статті на с. 21). Очевидно, що можливість уникнути ліцензування, реєстрації та решти «алкогольного» тягаря, передбаченого Законом № 481, надає торгівлі винами столовими привілейованого положення. Але чи так це насправді?
«Казав пан — кожух дам…»
(роздрібна торгівля вином столовим у світлі
Закону № 2275)Отже, особливе місце у сфері державного регулювання торгівлі алкогольно-тютюновою продукцією посідають
вина столові, спеціально виділені законодавцем з усього існуючого різноманіття вин. Відповідне визначення, що дозволяє з'ясувати, про які саме алкогольні напої йдеться, надано п. 28 ст. 1 Закону про вино, згідно з яким вино столове — це вино, виготовлене шляхом повного чи неповного збродження сусла, з вмістом спирту не нижче 9 % об’ємних. Залежно від вмісту цукрів столове вино поділяється на сухе, напівсухе, напівсолодке.Згідно зі
ст. 6 цього Закону вина столові виготовляються натуральними або купажованими. При цьому не допускається випуск столових вин із вмістом спирту нижче 9 % об’ємних, сортових — 9,5 і марочних — 10 % об’ємних. Не допускається також додавання у вина столові спирту етилового, спиртованих виноматеріалів або сусла.Як уже зазначалося, сьогодні
роздрібна торгівля вином столовим не підпорядковується Закону № 481, який регулює алкогольно-тютюнову сферу. Пряме застереження щодо цього з'явилося з 16.06.2010 р. у преамбулі зазначеного Закону в результаті змін, унесених до нього Законом № 2275 («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 50). Отже, починаючи з цієї дати обмежувальні «алкогольні» умови Закону № 481 роздрібної торгівлі вином столовим не стосуються. Зокрема, з цього можна зробити висновок, що торгувати вином столовим у роздріб віднині можна без «роздрібної» ліцензії, а також без унесення відомостей про роздрібні місця його зберігання до Єдиного реєстру.Що й казати, це істотно спрощує та полегшує умови ведення господарської діяльності для суб'єктів підприємництва, які займаються роздрібним продажем вин столових. Особливо якщо враховувати при цьому досить високу вартість «роздрібно-алкогольних» ліцензій, у придбанні яких тепер, здавалося б, немає необхідності.
На жаль, ДПАУ має інший погляд на перелічені новації
Закону № 481, які абсолютно хибно витлумачено в її листі від 16.07.2010 р. № 6930/6/32-0414 (див. с. 41 сьогоднішнього номера).Так, справедливо зазначаючи, що дія
Закону № 481 не поширюється на роздрібну торгівлю винами столовими, крім випадків, передбачених цим Законом, податківці доходять парадоксального висновку. На їх думку, суб'єкти господарювання для здійснення роздрібної торгівлі зазначеною продукцією повинні придбавати відповідну ліцензію, оскільки вина столові належать до алкогольних напоїв, а у ст. 15 цього Закону, якою висувається вимога про обов'язкову наявність такої ліцензії, жодних винятків щодо вин столових немає.Не викликає сумніву, що автори листа навмисне некоректно читають фразу «крім випадків, передбачених цим Законом» із преамбули
Закону № 481: замість того, щоб застосовувати цей Закон щодо вин столових тільки тоді, коли обов'язковість такого застосування прямо в ньому прописана, вони застосовують його в усіх випадках, коли йдеться про алкогольні напої в цілому, що, зрозуміло, нівелює задум законодавця звільнити роздрібну торгівлю винами столовими від надмірних «алкогольних» вимог, установлених цим Законом.Про помилковість такого підходу свідчить наявність у
Законі № 481 ст. 152і 153 (викладених, до речі, у нинішній редакції тим самим Законом № 2275, що і преамбула Закону № 481), де в контексті обмежень щодо споживання та продажу алкогольних напоїв вина столові згадуються додатково до алкогольних напоїв у цілому. Якщо на хвилинку припустити, що аргументи листа ДПАУ правильні, то таке доповнення виглядатиме абсолютно зайвим, оскільки вина столові і без того охоплені терміном «алкогольні напої».Проте при тлумаченні законів завжди виходять з того, що в їх текстах не повинно бути зайвих фрагментів. На цій підставі можна стверджувати, що такий законодавчий прийом спеціально використано для
поширення на вина столові тільки окремих вимог Закону № 481, які стосуються їх споживання та продажу, та непоширення на такі вина решти його норм, у тому числі і щодо ліцензування, реєстрації місць зберігання тощо.Повторимо, що ДПАУ не поділяє такого ліберального трактування останніх змін «алкогольного» законодавства, тому розбіжностей між роздрібними продавцями вин столових та контролюючими органами, найімовірніше, уникнути не вдасться. Оскільки відповідальність за порушення «алкогольних» правил досить суттєва (наприклад, згідно з
абз. п'ятим ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій передбачено штраф у розмірі 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 грн.), таким суб'єктам господарювання варто заздалегідь оцінити можливі неприємності у світлі фіскального підходу податківців та бути готовими відстоювати свою правоту в суді.
«… та й слово його тепле»
(вина столові без РРО: чи реально це?)
Не менш істотним послабленням податкового преса можна було б вважати і
звільнення роздрібних торговців винами столовими від застосування РРО. Так, завдяки змінам, унесеним п. 14 розд. I Закону № 2275 до ст. 153 Закону № 481, в останньому тепер прямо визначено, що продаж вин столових здійснюється без застосування реєстраторів розрахункових операцій, однак з використанням розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО).Про користь приведеної норми з використанням умовного способу зазначено не випадково. Адже поки що залишається незрозумілим, як застосовуватиметься ця норма на практиці і чи буде вона застосовуватися взагалі. Річ у тім, що часто благі наміри законодавця з надання тієї чи іншої пільги супроводжуються вкрай низькою законодавчою технікою. Невідомо, умисно чи через недогляд це трапилося у випадку, що розглядається, але в результаті маємо неоднозначну ситуацію, за якої звільнення роздрібного продажу вин столових від використання РРО задекларовано «алкогольно-тютюновим»
Законом № 481, але при цьому до спеціального Закону про РРО відповідні зміни досі не внесено.Тим часом,
ст. 1 Закону про РРО передбачено, що встановлення норм щодо застосування чи незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається. Як наслідок маємо недіючу законодавчу норму, на кшталт тієї, якою встановлювалася знижена ставка ПДФО для шахтарів, але профільний закон, що регулює порядок оподаткування доходів фізосіб, при цьому не зачіпався.Додатково зауважимо, що
роз'яснень ДПАУ з приводу можливості невикористання РРО при продажу вин столових на сьогодні немає. Однак, ураховуючи ступінь фіскальності, виявлену податківцями щодо ліцензування роздрібної торгівлі такими винами, можна практично безпомилково передбачити їх негативну позицію щодо незастосування РРО. У зв'язку з цим ми б остереглися рекомендувати суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у цій сфері, відмовлятися від реєстраторів розрахункових операцій до внесення необхідних змін до Закону про РРО.Між іншим, у
Положенні про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, уже сьогодні прямо передбачено ситуацію, коли при продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів застосовується розрахункова квитанція. Причому виписування розрахункової квитанції при продажу такої продукції має свої особливості:— виписувати потрібно тільки «повні» розрахункові квитанції (за формою № РК-1), застосування скороченої квитанції заборонено;
— у рядках для зазначення даних про товар (послугу) обов'язково вказуються найменування алкогольного напою, його вартість як у самій розрахунковій квитанції, так і в її корінці.
Мабуть, цими правилами (якщо до того часу не з'являться нові) повинні будуть керуватися торговці вином столовим після залагодження всіх законодавчих розбіжностей, що стосуються незастосування ними РРО. Сподіваємося, відповідні зміни не змусять на себе довго чекати.
Дотримуємося Правил
Зупинимося далі на розгляді окремих вимог до здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, установлених
Правилами № 854, яких необхідно дотримуватися й при торгівлі вином. Пояснюється це просто: будь-яке вино — це алкогольний напій, отже, без дотримання спеціальних Правил у цьому випадку не обійтися. Більше того, у п. 1 зазначених Правил прямо зазначається, що вони, крім іншого, регулюють роздрібну торгівлю вином виноградним та плодово-ягідним, шампанським і вином ігристим.Вимоги до місця торгівлі
. Згідно з п. 4 Правил № 854 суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити стан приміщень для роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно із санітарно-технічними, санітарно-гігієнічними, технологічними, протипожежними та іншими нормами. Суб'єкт господарювання повинен мати торговельне приміщення (будівлю) площею не менше 20 кв. м, обладнане відповідним торговельно-технологічним устаткуванням (вітрини, прилавки, пристінні гірки тощо), охоронною і протипожежною сигналізацією, з достатнім освітленням, опаленням і вентиляцією, а у випадках, передбачених законодавством, забезпечити умови для застосування реєстраторів розрахункових операцій, зберігання матеріальних цінностей.Зауважимо: якщо в суб'єкта площа приміщення буде менше 20 кв. м, то йому відмовлять у видачі ліцензії, посилаючись на невідповідність такого приміщення вимогам до місця торгівлі алкогольними напоями, що
висуваються Законом № 481.Вимоги до документів, отриманих від постачальника алкоголю
. Суб'єктам підприємництва, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями, заборонено приймати для продажу та зберігати алкогольні напої від юридичних та фізичних осіб, які не мають ліцензії на виробництво, імпорт або оптову торгівлю алкогольними напоями.У документах, згідно з якими до торговельної мережі надійшли алкогольні напої, повинні вказуватися реєстраційні номери сертифіката відповідності або свідоцтва про відповідність (
п. 5 Правил № 854). При порушенні цієї вимоги на суб'єкта накладається штраф у розмірі 50 % вартості отриманої для реалізації партії товару, але не менше 10 нмдг (170 грн.), а в разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язкового обліку доходів та витрат — у розмірі 10 нмдг (170 грн.) (п.п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023).Оформлення цінників
. Згідно з п. 21 Правил № 854 суб'єкт господарської діяльності повинен забезпечити інформування споживача про роздрібні ціни на алкогольні напої за допомогою ярликів цін (цінників) на зразках напоїв, які знаходяться у продажу. На ціннику чітко вказується назва напою, місткість, ціна за одиницю товару у грошовій одиниці України. На зворотному боці цінника має бути підпис особи, відповідальної за визначення ціни, та дата, скріплені печаткою або штампом суб'єкта господарської діяльності. Для підприємств системи споживчої кооперації, крім тих, які розташовані в містах, наявність печатки або штампу не є обов'язковою.Надавати покупцю інформацію про ціни на товар вимагає також і
п.п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 1023. За порушення цієї вимоги на суб'єкта підприємництва може бути накладено штраф у розмірі 30 % вартості отриманої для реалізації партії товару, але не менше 5 нмдг (85 грн.), а в разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарювання не веде обов'язкового обліку доходів та витрат — у розмірі 5 нмдг (п.п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону № 1023).Продаж вина на розлив
. Продаж на розлив охоплюється поняттям роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тому суб'єкту необхідно мати ліцензію на цей вид діяльності.Згідно зі
ст. 153 Закону № 481 продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволено тільки суб'єктам громадського харчування та спеціалізованим відділам, які мають статус суб'єктів громадського харчування, суб'єктам господарювання з універсальним асортиментом товарів.Згідно з
Правилами № 854 забороняється торгівля алкогольними напоями на розлив за відсутності належних санітарно-гігієнічних умов та обладнання (забезпеченість проточною питною водою, посудом, мірними місткостями, одноразовим посудом тощо, наявність умов для миття посуду), а також недотриманні інших вимог, передбачених законодавством. Забороняється під час продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці мити посуд в тазах, відрах тощо. Перед використанням посуд необхідно промивати чистою проточною водою або за допомогою спеціальних пристроїв. Посуд для відпуску алкогольних напоїв, мірні місткості, інший інвентар, торговельно-технологічне устаткування повинні утримуватися в чистоті відповідно до санітарних правил, затверджених у встановленому порядку. Забороняється повторне використання одноразового посуду.Забороняється
під час продажу алкогольних напоїв на розлив у підприємствах громадського харчування змішувати напої різних видів та марок, крім виготовлення коктейлів (про нюанси продажу коктейлів див. «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 68, с. 31). Технологічні, калькуляційні карти на коктейлі погоджуються із санітарно-епідеміологічною службою, затверджуються керівником підприємства, бухгалтером та скріплюються печаткою.Наповнення мірних місткостей (колб, циліндрів тощо) проводять до мірної відмітки (риски) відповідного об’єму, при цьому мірні місткості повинні знаходитися на горизонтальній поверхні. Мірою місткості має бути посуд, який має шкалу або відмітки з нанесеними цифровими значеннями місткості та
клеймо державної перевірки.Підприємства громадського харчування повинні мати
прейскуранти цін на алкогольні напої, де вказуються назва напою, вміст пляшки, ціна за пляшку, ціна за 50 і 100 мл напою у грошовій одиниці України. Прейскуранти на алкогольні напої підписуються керівником та бухгалтером суб'єкта господарювання, скріплюються печаткою та мають бути доступними для ознайомлення з ними споживачем.
Обмеження на продаж вина
Слід зауважити, що незважаючи на надання роздрібній торгівлі винами столовими певних пільг (щоправда, як ми вже зрозуміли, проголошених суто формально, без відповідних механізмів їх реалізації), ці та всі інші вина як алкогольні напої, а також решта алкогольних та слабоалкогольних напоїв плюс пиво (крім безалкогольного), як і раніше, підпадають під обмеження зі
ст. 152 (щодо споживання) і ст. 153 Закону № 481 (щодо продажу).Зокрема,
ст. 153цього Закону встановлено заборону на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових:1) особами, які не досягли 18 років;
2) особам, які не досягли 18 років. Продавець зобов'язаний отримати від покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові, паспорт чи інші документи, що підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі заборо-няється;
3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
6) із торговельних автоматів;
7) на полицях самообслуговування (крім алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
8) з рук;
9) у непризначених для цього місцях торгівлі.
На час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.
Продаж вин
із додаванням спирту (виноматеріалів оброблених) виноградних власного виробництва ординарних та марочних на розлив із тари місткістю від 50 до 600 л дозволяється суб'єктам господарювання первинного та змішаного виноробства виключно за місцерозташуванням таких суб'єктів господарювання в межах адміністративно-територіальних одиниць (міст, селищ, сіл) зі сплатою акцизного збору в розмірі, установленому відповідним законом, якщо в ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями про це є відповідний запис органу, який видав таку ліцензію. Річні обсяги продажу вин (виноматеріалів оброблених) на розлив такими суб'єктами господарювання не можуть перевищувати 20 % річного обсягу вироблених виноматеріалів.За порушення вимог ст. 153 Закону № 481 накладається штраф у розмірі 6800 грн., а також може бути прийнято рішення про анулювання ліцензії.
