Щодо подання декларації з ПДФО
Лист Державної податкової адміністрації України від 25.03.2011 р. № 8235/7/17-0217
Державна податкова служба України, керуючись ст. ст. 2 та 8 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 «Про державну податкову службу в Україні» та враховуючи тези виступу Президента України В. Ф. Януковича 21 березня 2011 року на засіданні Керуючої ради Комітету з економічних реформ, лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 18.03.11 № 04-39/38, з метою забезпечення сприятливих умов для платників податків при поданні податковими агентами Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб (далі — Декларація), повідомляє таке.
Відповідно до п.п. «д» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати до органу державної податкової служби за місцем реєстрації податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, про загальні суми доходів, нараховані (виплачені, надані) на користь платників податку, і загальні суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.
Згідно з п. 18.1 ст. 18 Кодексу податковим агентом є особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
З метою уникнення можливої соціальної напруги, додаткового навантаження на платників податків, а також витрат часу, пов’язаних із заповненням та поданням звітності у подальшому,
податкові агенти, які не мають найманих працівників та не проводять нарахування (надання, виплати) доходів фізичним особам у звітному місяці, можуть не подавати до податкового органу таку декларацію за відповідний звітний період.ДПС України зобов’язує довести цей лист до відома підпорядкованих структурних підрозділів для використання у роботі, а також провести відповідну масово-роз’яснювальну роботу з платниками податку на доходи фізичних осіб.
Голова Комісії з проведення реорганізації ДПА України,
Голова ДПС України В. Захарченко
коментар редакції
Історія з поданням декларації з податку на доходи фізичних осіб суб’єктами, в яких немає найманих працівників або які не здійснювали нарахування (надання, виплату) доходів фізособам у звітному місяці, нагадує притчу про те, як мудрий рабин порадив єврею, який скаржився на життя, купити осла. Так і в нас: запровадили новий вид податкової звітності, змусили розібратися в далеких від однозначності правилах її заповнення, а потім вистояти в черзі з бажаючих подати таку декларацію, нехай навіть і з прокресленнями. І от тепер, уже після закінчення граничних строків подання звітності, саме час сказати: «Продай осла!», тобто «Не подавай декларацію з ПДФО».
Якщо ж говорити серйозно, то незважаючи на в цілому позитивний для платників податків висновок, переконливим його не можна назвати через аргументи, на підставі яких він зроблений. «Тези виступу Президента України» та лист Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 18.03.2011 р. № 04-39/38, в якому, нагадаємо, прозвучала пропозиція призупинити застосування декларації з ПДФО (лист опубліковано в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 25, с. 5), вважати належною правовою підставою ніяк не можна, оскільки будь-якої юридичної сили, а тим більше такої, що надає їм пріоритет перед приписами Податкового кодексу України, вони не мають.
Розмова могла б бути іншою, якби ДПАУ зайняла позицію, яку сьогодні відстоюють деякі фахівці, і
висновок про необов’язковість подання декларації зробила на підставі того, що особи, які не мають найманих працівників або які не здійснювали нарахування (надання, виплату) доходів фізособам у звітному місяці, не вважаються податковими агентами. Безумовно, ПКУ для такого висновку надає значно менше підстав, ніж, скажімо, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI у частині визначення статусу страхувальника, який закріплено за суб’єктами господарювання — роботодавцями, що дозволяє в разі відсутності найманих працівників упевнено говорити і про відсутність обов’язку подавати звіт про ЄСВ.У листі ж, що коментується, ДПАУ хитрує: «звільняє» зазначених осіб від обов’язку подавати декларацію з ПДФО, але одночасно з цим називає їх податковими агентами. У результаті ніхто не може гарантувати, що в подальшому, коли, наприклад, зникне «загроза соціальної напруги», позиція податкового відомства не зміниться. Слід зауважити, що, крім листа, який коментується, ДПАУ зробила ще один крок, що непрямо підтверджує можливу серйозність її намірів: із листа від 17.02.2011 р. № 4485/7/17-0217 «Про заповнення Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 17, с. 6) вилучено абзац, де вказується на необхідність подання декларації за відсутності нарахувань без відображення показників (абзац четвертий п. 2.1).
Утім, є ще надія на суди. Як уже зазначалося, положення ПКУ в частині визначення того, кого та за яких умов слід вважати податковим агентом, досить не однозначні. І це, можливо, дозволить судам їх витлумачити на користь суб’єктів господарювання, указавши, що статус податкового агента виникає лише тоді, коли з’являється обов’язок з нарахування (надання, виплати) доходів фізособам.
Олена Уварова
