Теми статей
Обрати теми

Оренда нерухомості у фізособи

Редакція ПБО
Стаття

Оренда нерухомості у фізособи

 

Оренда нерухомості — досить поширена на сьогодні господарська операція. Часто в договорі оренди в ролі орендодавця виступають фізичні особи. Про особливості оподаткування виплат, що здійснюються в межах договору оренди нерухомості фізичним особам, у тому числі тим, які є приватними підприємцями, ітиметься в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

 

Фізична особа має право самостійно вибрати для себе, в якому статусі вона виступатиме в ролі орендодавця: як проста фізична особа чи як фізична особа — підприємець (далі — ФОП). Від вибору фізичної особи залежатиме оподаткування доходів, що нараховуються (виплачуються) їй у вигляді орендної плати, а також можливість віднесення до складу витрат підприємства-орендаря виплат за договором оренди, укладеним з такою фізособою.

Далі розглянемо правила оподаткування операцій з оренди (найму) нерухомого майна фізособи залежно від наявності підприємницького статусу у фізичної особи — орендодавця.

 

Орендодавець — фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності

Податок на доходи фізичних осіб

. Дохід фізичної особи від надання нерухомого майна в оренду включається до його місячного (річного) оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.2.5 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з оренди нерухомості встановлює

ст. 170 ПКУ.

Функції

податкового агента — особи, відповідальної за нарахування, утримання та сплату податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), — залежно від статусу орендодавця та орендаря виконують особи, перелік яких наведено в таблиці.

 

Орендодавець

Орендар

Податковий агент

Підстава

Фізична особа — резидент

Суб'єкт господарювання*

Орендар

П.п. 170.1.2 ПКУ

Фізична особа — нерезидент

Суб'єкт господарювання

Уповноважена особа* — резидент, що виконує представницькі функції нерезидента- орендодавця на підставі письмового договору**

П.п. 170.1.3 ПКУ

* Юридична особа та ФОП.

** Фізична особа — нерезидент, яка здає в оренду нерухомість безпосередньо (не через уповноважених осіб), вважається такою, що ухиляється від сплати податку.

 

Об'єкт оподаткування визначається податковим агентом виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди,

але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний або неповний місяць оренди (абзац другий п.п. 170.1.2 ПКУ).

У свою чергу,

мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно визначається відповідно до Методики визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухоме майно фізичних осіб, затвердженої постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1253, яка набрала чинності з 21.01.2011 р.*, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди 1 кв. м загальної площі нерухомого майна за формулою:

П = З х Р,

де П — мінімальна сума орендного платежу за нерухоме майно, грн.;

З — загальна площа орендованого нерухомого майна, кв. м;

Р — мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. м загальної площі нерухомого майна з урахуванням його місцезнаходження, інших функціональних та якісних показників, грн.

* До зазначеної дати діяла Методика визначення мінімальної суми орендного платежу за нерухомість фізичних осіб, затверджена постановою КМУ від 20.11.2003 р. № 1787.

Мінімальна вартість місячної оренди 1 кв. м загальної площі нерухомого майна (Р) установлюється органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких розташовано майно, що здається в оренду, та оприлюднюється способом, доступним для жителів територіальної громади,

до 1 січня звітного податкового року.

Якщо таку величину

не було визначено або оприлюднено органом місцевого самоврядування до зазначеного терміну, то об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.

Дохід фізичної особи від надання в оренду нерухомого майна оподатковується

за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ:

— за ставкою

15 % — якщо загальна сума нарахованих орендарем фізичній особі у звітному податковому місяці доходів не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році — 9410 грн.);

— за ставкою

15 % для частини доходу, що дорівнює 9410 грн., і за ставкою 17 % для частини доходу в сумі перевищення — якщо нарахована за місяць сума доходу перевищує зазначений розмір.

Звертаємо увагу: суб'єкт господарювання, який уклав договір оренди нерухомості з фізичною особою, яка є його найманим працівником, повинен порівнювати з межею (9410 грн.)

загальну суму доходу за місяць, нарахованого такому працівнику відповідно до трудового договору та договору оренди.

Доходи від надання в оренду нерухомості обкладаються ПДФО

при їх виплаті та за їх рахунок.

Сплата ПДФО, утриманого із суми орендної плати, здійснюється податковими агентами:

1)

при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом — якщо виплата доходу у вигляді орендної плати здійснюється готівкою, знятою з рахунка в банку, або шляхом перерахування на картковий рахунок фізичної особи — орендодавця (п.п. 168.1.2 ПКУ);

2)

протягом банківського дня, наступного за днем такого нарахування (виплати, надання), — якщо виплата здійснюється в натуральній формі або готівкою з каси податкового агента (п.п. 168.1.4 ПКУ).

Що стосується ситуації, коли орендну плату нараховано, але не виплачено, то строк сплати ПДФО у

ПКУ чітко не прописано, а офіційні роз'яснення ДПАУ з цього питання досі відсутні. Спираючись на норми ПКУ та усні роз'яснення податківців, ми б рекомендували сплачувати податок з неоплачених доходів протягом 10 календарних днів, наступних за граничним строком подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ. Прогалину в ПКУ виправить Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», прийнятий Верховною Радою України 07.07.2011 р., який на момент написання статті не підписано Президентом України, де встановлено: «якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, що підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, установлені цим Кодексом для місячного податкового періоду». Отже, в разі підписання цього закону Президентом України податкові агенти зобов'язані будуть сплачувати ПДФО з нарахованого, але не виплаченого доходу протягом 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування.

Відомості про суми нарахованої (виплаченої) фізичним особам орендної плати та суми утриманого (перерахованого) ПДФО

податкові агенти відображають у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, який подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.

Дохід фізичної особи від надання майна в оренду

відображається суб'єктом господарювання в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «106».

У свою чергу, фізичні особи — орендодавці, які отримували протягом календарного року доходи, оподатковувані за ставками 15 (17) %,

від двох і більше податкових агентів, загальна сума яких за будь-який календарний місяць перевищила межу (у 2011 році — 9410 грн.), зобов'язані будуть подати за результатами звітного року річну декларації про майновий стан і доходи (п.п. «є» п. 176.1 ПКУ). Така декларація подається до 1 травня року, наступного за звітним (п.п. 49.18.4 ПКУ).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 винагорода за цивільно-правовими договорами включається до бази для справляння ЄСВ тільки в разі, якщо такий договір передбачає виконання робіт (ст. 837 ЦКУ) або надання послуг (ст. 901 ЦКУ).

Договір оренди нерухомості належить до цивільно-правових договорів. Однак здавання нерухомого майна в оренду не є ні виконанням робіт, ні наданням послуг, оскільки факт виконання робіт або надання послуг у разі передачі майна в користування за плату відсутній.

Отже,

із суми орендної плати, що виплачується фізичній особі, ЄСВ не справляється. Аналогічний висновок було зроблено Пенсійним фондом у Роз'ясненні щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11.03.2011 р., розміщеному на офіційному сайті Пенсійного фонду www.pfu.gov.ua.

Податок на прибуток.

Порядок оподаткування операцій лізингу (оренди) визначено п. 153.7 ПКУ. Згідно з цією нормою на суму нарахованого орендного платежу орендар збільшує суму витрат за результатами податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. Водночас, згідно з п.п. 139.1.12 ПКУ до складу витрат не включаються витрати, понесені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у ФОП, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у ФОП — платника єдиного податку, який здійснює діяльність у сфері інформатизації). Ці положення поширюються й на оренду.

Таким чином, якщо орендодавцем за договором оперативної оренди є звичайна

фізична особа, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, сума орендної плати за таким договором враховується у складі витрат орендаря.

Відповідно до

п. 138.1 ПКУ витрати на оперативну оренду нерухомості враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування у складі:

— виробничих витрат (

п. 138.9 ПКУ) — ряд. 05.1.7 додатка СВ

— загальновиробничих витрат (

п.п. «г» п.п. 138.10.1 ПКУ) — ряд. 06.1.5 додатка ЗВ;

— адміністративних витрат (

п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ) — ряд. 06.2.3 додатка АВ;

— витрат на збут (

п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ) — ряд. 06.3.9 додатка ВЗ.

Витрати на оперативну оренду нерухомості визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані (

п. 153.7 ПКУ).

Щодо

оренди у фізичної особи житлової нерухомості зазначимо таке. Підпунктом «г» п.п. 14.1.97 ПКУ визначено: оренда житлових приміщень — це операція, що передбачає надання житлового будинку, квартири або їх частини їх власником у користування орендарю на визначений строк для цільового використання за орендну плату.

Відповідно до

п. 153.7 ПКУ передача в оренду житлового фонду або землі здійснюється за правилами оперативного лізингу.

В Єдиній базі податкових знань, розміщеній на офіційному сайті ДПАУ (www.sta.gov.ua), за кодом 110.18.02 податківці надали досить суперечливі роз'яснення, що стосуються можливості включення до складу витрат орендаря орендних платежів за договором оренди житлової нерухомості.

В одному з них вони

визнали правомірність включення до складу витрат нарахованих орендних платежів за договором оренди житлового приміщення (без переведення цього приміщення до нежитлового фонду) за умови використання такого приміщення в господарській діяльності платника податку.

В іншому ж вказали, що сума орендної плати за житлове приміщення

не враховується у складі витрат при визначенні оподатковуваного прибутку орендаря, аргументуючи тим, що використання для виробничих цілей житлових будинків та їх частин без переведення до нежитлового фонду є неправомірним. Зауважимо, що аналогічні аргументи щодо неможливості використання житлового приміщення для виробничих цілей, наводило й Міністерство з питань житлово-комунального господарства України в листі від 12.05.2008 р. № 8/7-336. Крім того, згідно з п. 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.92 р. № 572, забороняється використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру. У ст. 383 ЦКУ визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати приміщення для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Однак підприємство може використовувати житлове приміщення «під офіс», і в цьому випадку таке використання

не буде промисловим виробництвом. Оскільки відповідно до п. 3.1 КВЕД ДК 009:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 26.12.2005 р. № 375, процес промислового виробництва є процесом переробки (механічної, хімічної, ручної тощо) продукції, що використовується для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів або товарів виробничого призначення); переробки товарів, що були у вжитку, на сировину, а також надання промислових послуг.

Водночас на необхідності переведення житлового фонду в нежитловий наполягають Держкомпідприємництва в

листі від 08.06.2004 р. № 3841 та Державний комітет з питань житлово-комунального господарства в листі від 20.04.2004 р. № 4/6-721, указуючи, що використання житлових будинків не для проживання в них громадян здійснюється в разі визнання їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх до нежитлового фонду.

Разом із тим, у

ст. 26 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866-III зазначено, що власник приміщення в багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання співвласників, може здати це приміщення в оренду для проживання фізичній особі або для здійснення господарської, підприємницької та іншої не забороненої законом діяльності фізичній або юридичній особі, якщо така діяльність не суперечить установленим нормам використання приміщень у житлових будинках та не завдає шкоди інтересам власників (користувачів) та навколишньому природному середовищу.

Ураховуючи таку неоднозначність правового регулювання питання використання суб'єктами господарювання орендованого житлового фонду, а також відсутність однозначної думки в податківців щодо питання правомірності включення до складу витрат орендних платежів за договором оренди житлової нерухомості, платникам податків, які мають намір орендувати житловий фонд, варто отримати в податковому органі за місцем обліку індивідуальну податкову консультацію з цього питання.

Проте ймовірність відсутності можливості віднести до складу витрат витрати на оренду житлового приміщення — не єдина загроза для орендаря.

По-перше, за використання житлового приміщення не за призначенням

посадових осіб підприємства може бути притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Розмір штрафу може становити від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 119 грн.).

По-друге, договір оренди приміщення

може бути визнано недійсним на тій підставі, що він суперечить законодавчим вимогам, зокрема нормам Житлового кодексу УРСР від 30.06.83 р. № 5464-Х та ЦКУ (у судовій практиці є й позитивні, й негативні рішення щодо таких спорів).

 

Орендодавець — фізична особа — підприємець

ПДФО.

Відповідно до абзацу четвертого ч. 1 ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 ФОП, що сплачує єдиний податок, не є платником ПДФО. Крім того, п.п. 165.1.36 ПКУ визначено, що дохід ФОП, з якого сплачується єдиний податок відповідно до спрощеної системи оподаткування, не включається до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Що стосується

ФОП, який працює на загальній системі оподаткування, при нарахуванні (виплаті) такому ФОП доходу від операцій, що здійснюються в межах обраних ним видів діяльності, ПДФО у джерела виплати не утримується, за умови надання ним виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (далі — Держреєстр) про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності (п. 177.8 ПКУ).

Якщо дохід, що виплачується ФОП,

не пов'язаний з підприємницькою діяльністю, він підлягає оподаткуванню за загальними правилами, установленими ПКУ для платників податків — фізичних осіб.

Таким чином,

для необкладення ПДФО виплат, що здійснюються ФОП-орендодавцю в межах
договору оренди, суб'єкт господарювання — орендар повинен:

по-перше

, отримати документальне підтвердження того, що фізична особа зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності;

по-друге

, переконатися, що такий вид діяльності, як надання в оренду майна, здійснюється в межах підприємницької діяльності.

Документами, що підтверджують зазначені факти, є для:

— ФОП

на загальній системі оподаткування — копія виписки або витягу з Держреєстру та копія довідки з податкового органу про види діяльності та систему оподаткування;

— ФОП

на єдиному податку — копія виписки або витягу з Держреєстру* та копія свідоцтва про сплату єдиного податку.

* Незважаючи на те що положення п. 177.8 ПКУ поширюється тільки на фізичних осіб — підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування, податківці в роз’ясненнях, наданих в Єдиній базі податкових знань, указують на необхідність отримання від ФОП-єдиноподатників копії витягу або виписки з Держреєстру, що підтверджує їх реєстрацію суб’єктом підприємницької діяльності.

Якщо зазначені документи ФОП надано, а нарахований (виплачений) дохід у вигляді орендної плати є для такого ФОП підприємницьким доходом, то суб'єкт господарювання ПДФО у джерела виплати не утримує.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ дохід ФОП від здавання в оренду нерухомості, пов'язаний з його підприємницькою діяльністю, орендар — податковий агент відобразить з

ознакою доходу «157».

Якщо з будь-яких причин зазначені документи не було надано ФОП або дохід, що виплачується ФОП за договором оренди, не пов'язаний з його підприємницькою діяльністю, орендар — податковий агент зобов'язаний утримати ПДФО та відобразити суму такого доходу в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ

з ознакою доходу «106».

ЄСВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, щоб винагорода, яка виплачується за цивільно-правовим договором на виконання робіт (надання послуг), не обкладалася ЄСВ у джерела виплати, підприємець повинен підтвердити, що вид діяльності за договором зазначено у витязі з Єдиного держреєстру.

Оскільки дохід, що нараховується (виплачується) в межах договору оренди, не обкладається ЄСВ, жодні документи ФОП суб'єкту господарювання надавати не повинні.

Податок на прибуток.

З урахуванням наведеного вище в розділі «Орендодавець — фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності» цієї статті можна зробити такі висновки:

1) якщо орендодавцем за договором оперативної оренди є ФОП на загальній системі оподаткування, що підтверджується довідкою з органу ДПС, в якій вказується обрана ФОП система оподаткування, то орендар збільшує суму витрат на суму нарахованого орендного платежу за підсумками податкового періоду, в якому здійснюється нарахування, за умови, що такі витрати належно документально підтверджені та пов’язані з господарською діяльністю;

2) якщо орендодавцем за договором оперативної оренди є ФОП на єдиному податку, що підтверджується копією його свідоцтва про сплату єдиного податку, витрати орендаря, пов'язані зі сплатою орендних платежів, не враховуються при визначенні оподатковуваного доходу.

Докладно про те, які документи слід вимагати від контрагента — ФОП суб'єкту господарювання, читайте у статті «Якщо контрагент — фізична особа — підприємець» на с. 4.

 

Бухгалтерський облік орендних операцій

Згідно з

п. 8 П(С)БО 14 об'єкт операційної оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, зазначеною в договорі оренди. При прийнятті в операційну оренду об'єкти нерухомого (рухомого) майна відображаються за дебетом рахунка 01, при поверненні — за кредитом рахунка 01.

Залежно від цілей використання об’єкта оренди нарахована орендна плата відображається на рахунках 23, 91, 92, 93, 949.

У разі використання орендарем рахунків класу 8 нарахування сум орендної плати відображається за дебетом рахунка 84 з подальшим списанням до складу витрат діяльності залежно від цільового використання об’єкта оренди.

Приклад.

У липні 2011 року підприємство уклало:

— договір оренди нежитлового приміщення «під офіс» (договір 1) з фізичною особою Мурзенко С. С. (ідентифікаційний номер — 3211111132). Мурзенко С. С. не є суб'єктом підприємницької діяльності. За умовами договору орендна плата становить 8000 грн. на місяць та виплачується 2 числа місяця, наступного за місяцем нарахування. Вартість приміщення — 600000 грн.;

— договір оренди нежитлового приміщення для розміщення в ньому магазину канцтоварів (договір 2). Орендодавець Комар Т. Т., ідентифікаційний номер 2700000000, є фізичною особою — підприємцем, що працює на єдиному податку. Згідно з наданими ним документами (витягом із Держреєстру та Свідоцтвом про сплату єдиного податку) дохід від надання нерухомості в оренду є його підприємницьким доходом. Згідно з умовами договору орендна плата становить 15000 грн. на місяць та виплачується 3 числа місяця, наступного за місяцем нарахування. Вартість приміщення — 1500000 грн.

Орендна плата перераховується за фактом отримання орендних послуг.

Бухгалтерський облік у орендаря господарських операцій, пов'язаних з орендою нежитлових приміщень, наведемо в таблиці.

 

№ з/п

Зміст господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн.

дебет

кредит

1

Отримано приміщення за договором 1 в операційну оренду

01

600000,00

2

Отримано приміщення за договором 2 в оперативну оренду

01

1500000,00

3

Підписано акт наданих послуг за договором 1 та суму орендної плати відображено у складі витрат

84

685

8000,00

92

84

4

Підписано акт наданих послуг за договором 2 та суму орендної плати відображено у складі витрат

84

685

15000,00

93

84

5

Утримано ПДФО із суми доходу, нарахованого Мурзенку С. С.
(8000 х 15 : 100)

685

641/ПДФО

1200,00

6

Перераховано ПДФО

641/НФЛ

311

1200,00

7

Перераховано орендну плату орендодавцю за договором 1 Мурзенку С. С.

685

311

6800,00

8

Перераховано орендну плату орендодавцю за договором 2 Комару Т. Т.

685

311

15000,00

 

Оплата комунальних послуг за договором оренди нерухомості

Оплата комунальних послуг щодо орендованого приміщення може здійснюватися як орендарем, так і орендодавцем. Для правомірного віднесення до складу витрат платежів за комунальні послуги необхідно у договорі оренди застерегти порядок розрахунків за комунальні послуги.

1. Обов'язок зі сплати комунальних платежів покладено на орендаря.

Якщо згідно з договором оренди обов'язок зі сплати комунальних послуг покладено на орендаря, він повинен переоформити на себе договори з постачальниками комунальних послуг. У цьому випадку сплата комунальних послуг здійснюватиметься від імені орендаря.

За умови, що орендована нежитлова нерухомість використовується в господарській діяльності суб'єкта господарювання, а витрати на оплату комунальних послуг підтверджено документально, такі витрати включатимуться до складу витрат суб'єкта господарювання — орендаря у складі:

— виробничих та загальновиробничих витрат — ряд. 06.1.7 додатка ЗВ;

— адміністративних витрат — ряд. 06.2.3 додатка АВ;

— витрат на збут — ряд. 06.3.9 додатка ВЗ.

Аналогічне роз'яснення було надано податківцями в Єдиній базі податкових знань (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 24, с. 46).

У цьому випадку фізична особа — орендодавець не бере участі в розрахунках за комунальні послуги, отже, ні доходи, ні витрати в частині оплати комунальних послуг у неї не виникають.

2. Обов'язок зі сплати комунальних послуг покладено на орендодавця.

Сторони договору оренди нерухомості можуть:

а) домовитися про встановлення суми

орендного платежу, яка б повністю покривала витрати орендодавця на сплату комунальних послуг. Компенсація таких послуг окремо не здійснюватиметься.

Якщо комунальні послуги не виділені в договорі оренди нежитлового приміщення, то вся вартість оренди, за умови використання такого приміщення в господарській діяльності та документального підтвердження понесених витрат,

уключається до витрат орендаря за результатами податкового періоду, в якому здійснюється нарахування лізингового платежу, як складова частина орендного платежу у складі:

— виробничих витрат — ряд. 05.1.7 додатка СВ;

— загальновиробничих витрат — ряд. 06.1.5 додатка ЗВ;

— адміністративних витрат — ряд. 06.2.3 додатка АВ;

— витрат на збут — ряд. 06.3.9 додатка ВЗ;

б) передбачити в договорі оренди

виплату компенсації понесених орендарем витрат на сплату комунальних платежів щодо приміщення, яке орендується. Оплата комунальних послуг здійснюватиметься фізичною особою — орендодавцем, а орендар на підставі рахунків орендодавця компенсуватиме понесені ним витрати на оплату спожитих орендарем комунальних послуг.

У цьому випадку сума компенсації буде доходом фізичної особи-орендодавця орендодавця та підлягатиме обкладенню ПДФО за ставкою 15 (17) %. При цьому якщо орендодавцем виступає ФОП, який працює

на єдиному податку та в межах підприємницької діяльності здає приміщення в оренду, то йому доцільно включити до свідоцтва про єдиний податок такий вид діяльності, як «Інші види діяльності». Це необхідно, щоб отримання компенсації спожитих орендарем комунальних послуг не було розцінене податківцями як непідприємницький дохід, оскільки в такому разі потрібно буде утримувати ПДФО.

Витрати суб'єкта господарювання на компенсацію фізичній особі — непідприємцю комунальних платежів згідно з умовами договору оренди ураховуватимуться при обчисленні об’єкта оподаткування у складі:

— виробничих та загальновиробничих витрат — ряд. 06.1.7 додатка ЗВ;

— адміністративних витрат — ряд. 06.2.3 додатка АВ;

— витрат на збут — ряд. 06.3.9 додатка ВЗ.

Утім якщо орендодавцем є

ФОП на єдиному податку, то про витрати не може бути й мови, оскільки сума компенсації комунальних платежів підпадає під обмеження п.п. 139.1.12 ПКУ.

Що стосується витрат на компенсацію комунальних послуг у разі оренди житлового фонду, то аргументи «за» і «проти» віднесення їх до складу витрат орендаря було наведені вище.

Такими є особливості оподаткування виплат, що здійснюються фізичним особам у межах договору оренда, про які повинен знати суб'єкт господарської діяльності — орендар, вступаючи у орендні відносини з фізичною особою — орендодавцем.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі